Рішення № 128977312, 21.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 р. № 400/6183/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаВійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , третя особаІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2, про:

- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення його з військової служби за п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер.

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.05.2025р. позивачем, за місцем свого перебування у ВЧ НОМЕР_1 безпосередньому командиру було надано рапорт до Відповідача - ВЧ НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби за п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер. Однак вказаний рапорт було проігноровано, після чого позивач повторно звернувся із рапортом на звільнення вже 07.06.2025 року на адресу відповідача через Укрпошту. На другий рапорт позивачу також не було надано відповіді, та не відомо який результат його розгляду. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про його звільнення з військової служби, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає, що вимоги є необґрунтованими і незаконними, зазначивши, що в додатках до позову доказів звернення позивача до відповідача з рапортом про звільнення відсутні. Позивач такі відомості до суду не надав. За таких обставин відсутні підстави щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Також, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рапорту, то відповідач не розглядав рапорти позивача про звільнення з військової служби та не приймав будь-яких рішень, які б породжували для позивача юридичні наслідки. Відтак, відсутні підстави для зобов`язання відповідача розглянути вищезазначений рапорт і прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби

Ухвалою від 17.06.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

15.05.2025р. позивачем, за місцем свого перебування у військовій частині НОМЕР_1 безпосередньому командиру було надано рапорт до відповідача - військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби за п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер.

На вказаний рапорт військова частина НОМЕР_1 не відреагувала.

07.06.2025 року на адресу відповідача через Укрпошту було повторно подано рапорт позивача про звільнення.

Вказаний рапорт від 07.06.2025 військова частина отримала 14.06.2025 року через представника за довіреністю, що підтверджується трекінгом Укрпошти (а.с. 124).

На другий рапорт позивачу також не було надано відповіді.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, а саме, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Такими сімейними обставинами, зокрема, у відповідності до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби (під час дії воєнного стану), якщо військовослужбовці мають дитину (дітей) віком до 18 років і другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що наявні правові підстави для його звільнення з військової служби саме на підставі зазначеної вище норми.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби, думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).

Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» (далі - Наказ №531), у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Суд враховує, що позивачем подано рапорти на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 та направлено їх засобами поштового зв`язку, в якому останній просив звільнити його з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем засобами поштового зв`язку було отримано рапорт позивача 14.06.2025, що підтверджується поштовими відстеженнями відправлення за №5521002472242, роздрукованим із сайту АТ «Укрпошта».

Відтак, позивачем подано рапорт з урахуванням для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання (по команді) та проставлення відповідних резолюцій.

Суд зауважує, що відповідно до положень пунктів 4-5 розділу ІІІ Наказу №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Згідно з абз.13 п.14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Згідно з ст.117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.

Такий строк визначено в п.3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України як загальний строк для опрацювання документів, які були зареєстровані військовою частиною.

Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеного у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов`язком відреагувати на рапорт.

Суд зауважує, що жодного доказу на підтвердження опрацювання та надання відповіді по суті порушених в рапорті позивачем питань матеріали справи не містять.

Факт отримання рапорту позивача не звільняє відповідача, як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов`язку прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту по суті.

Суд переконаний, що в цих правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не надав відповідь на рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв жодного рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд, в цьому випадку, в контексті спірних правовідносин, зобов`язує відповідача розглянути останній рапорт позивача по суті та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

Таким чином, позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді рапорту позивача від 07.06.2025 року та зобов`язання військової частини розглянути такий рапорт разом з поданими документами.

Суд звертає увагу на те, що бездіяльність військової частини у цьому спірному випадку виразилась у фактичному ігноруванні поданого позивачем рапорту.

Тому, стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд зазначає, що фактично питання щодо звільнення позивача з указаної ним підстави відповідачем не розглядалось, оцінка достатності поданих ним доказів не надавалась. Відповідач будь-яких доказів протилежного не надав.

Враховуючи те, що прерогативою саме командування військової частини є визначення наявності чи відсутності у військовозобов`язаного права на звільнення з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, а повноваження суду обмежуються виключно наданням оцінки таким діям/рішенням, коли їх реалізовано, суд доходить переконання про неможливість дослідження вказаного факту у межах цього спору. Задоволення такої вимоги було б допустимим у тому випадку, якщо б військовою частиною було прийнято рішення по суті рапорту, а судовим розглядом встановлено протиправність такого рішення, що не відповідає цьому спірному випадку.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до статті 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_3, 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ), яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 07.06.2025 року про звільнення з військової служби за пп. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 07.06.2025 року про звільнення з військової служби за пп. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. С. Брагар