Рішення № 128977110, 21.07.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 рокусправа № 380/24775/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить :

- накази Головного управління Національної поліції у Львівській області №4644 від 15 листопада 2024 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області» в частині застосування до оперуповноваженого СКП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції та №766 о/с від 20 листопада 2024 року визнати протиправними та скасувати;

- поновити ОСОБА_1 , на посаді оперуповноваженого СКП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказом № 4644 від 15.11.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області» за грубе порушення службової дисципліни на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, яке реалізовано 20.11.2024 року шляхом видачі наказу по особовому складу. Зазначає, що підставою для видачі оскаржуваних наказів стали матеріали службового розслідування за фактом складання 07.11.2024 року відносно позивача матеріалів за ознаками адміністративних правопорушень передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. В описовій частині дисциплінарного наказу йдеться про те, що 07.11.2024 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою в цивільному одязі без вогнепальної зброї, керуючи транспортним засобом допустив порушення ПДР (керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), чим порушив, серед іншого, Правила етичної поведінки поліцейського, Дисциплінарний статут Національної поліції України, а також Присягу поліцейського. Оскаржувані накази позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Так само, позивач вважає факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не підтвердженим, оскільки станом на день винесення наказу №4644 від 15.11.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області» судами не прийнято жодного рішення щодо визнання позивача винним та притягнутим до адміністративної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_1 заперечив проти висновків відповідача про те, що сам факт складання протоколів про адміністративне правопорушення автоматично означає наявність вини у скоєнні дисциплінарного проступку.

Стверджує, що Дисциплінарний статут Національної поліції України визначає обов`язкову обставину для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення - «встановлення вини», чого відповідачем у висновку службового розслідування не встановлено та не підтверджено належними доказами. Вважає, що позивачем не вчинено грубого порушення службової дисципліни, у зв`язку з чим він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 11.12.2024 позовну заяву залишено без руху.

24.12.2024 на адресу суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали.

Ухвалою від 30.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№3782 від 16.01.2025) в якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина 1 статті 17 Закону № 580-VIII). Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п. 1 ч. 1 ст. 8); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п. 2 ч. 1 ст. 18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п. 3 ч. 1 ст. 18).

Вказує, що порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Таким чином, інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.

Відповідач звертає увагу на те, що факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння , згідно з яким стан алкогольного сп`яніння становив 2,86 проміле.

Крім того, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновками з медичного огляду, виданого КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради».

Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 знехтував інтересами служби, проявив безвідповідальне ставлення до обов`язку з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні законності, чим скоїв дисциплінарний проступок, що принижує та дискредитує працівника поліції.

Також наголошує, що у ході службового розслідування не досліджувалося питання наявності або відсутності вини в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративних правопорушень, а надавалася правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку, при цьому наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує наявність в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.

Вважає, що службовим розслідуванням встановлено факт вчинення позивачем діяння, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції. Матеріалами службового розслідування зафіксовано, що позивач своїми діями грубо порушив вимоги Правил етичної поведінки поліцейського, Правил дорожнього руху, Присяги працівника поліції та статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». При здійсненні службового розслідування на предмет дотримання службової дисципліни оцінці підлягала в тому числі поведінка позивача, обставини тих подій, що мали місце 07.11.2024 року за його участю.

У свою чергу, висновок за результатами службового розслідування, на думку відповідача, містить повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку щодо встановлення наявності вини порушника. Відповідачем в повній мірі дотримано порядок та процедуру проведення службового розслідування, накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби у зв`язку із реалізацією такого стягнення. Вина позивача у порушенні службової дисципліни повністю доведена в ході службового розслідування. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

07 листопада 2024 року до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт поліцейського УГІ ГУНП у Львівській області (ЄО Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області від 07.11.2024 № 10743) про те, що цього ж дня, по вул. Промислова у м. Шептицький, Львівської області оперуповноважений сектору кримінальної поліції Червоноградського РВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , керуючи власним автомобілем марки «BMW» д.н.з НОМЕР_1 , будучи не уважним, не врахувавши дорожньої обстановки здійснив зіткнення із вантажним автомобілем марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 .

У подальшому, під час спілкування з поліцейськими ВРПП Червоноградського РВП ГУНП, у старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка яка не відповідала обстановці), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та/або у найближчому медичному закладі, на що останній погодився. Результат проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі становив 2,86 проміле. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував поза службою, в цивільній формі одягу та без вогнепальної зброї.

На водія старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 168493 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, серії ЕПР1 № 168532 за ст. 124 КУпАП та винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3432676 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Оскільки у діях оперуповноваженого СКП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 наявні ознаки порушення службової дисципліни, виникла необхідність у призначенні службового розслідування.

Наказом ГУНП у Львівській області № 4535 від 08.11.2024 призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони оперуповноваженого СКП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та відсторонено його від виконання службових обов`язків.

13 листопада 2024 року затверджено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни оперуповноваженого СКП Червоноградського РВП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .

Наказом ГУНП у Львівській області № 4644 від 15.11.2024 за грубе порушення службової дисципліни, зокрема, невиконання вимог пунктів 1 (в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції) та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 3, 4, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, частини 1 статті 15, абзацу 2, 7 частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян», пунктів 2, 3, 5 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України», затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, підпунктів 1.1., 1.8, 1.12 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», пункту 6 розділу ІІ «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події» затверджених наказом МВС України 08.02.2019 № 100, пунктів 2.9, 2.3.б та 2.4.а ПДР Розділу 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, застосовано до оперуповноваженого СКП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області № 766 о/с від 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Не погоджуючись з наказами від 15.11.2024 №4644 та від 20.11.2025 №766 о/с, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини в даній справі пов`язані з проходженням публічної служби на підставі Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року № 580-VIII, яким врегульовано правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, в тому числі порядок призначення та звільнення поліцейських зі служби, Дисциплінарного статуту Національної поліції, Правил етичної поведінки поліцейських (далі - Правила етичної поведінки поліцейських) затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Положеннями ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно зі ст. 18 Закону "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджуються законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут).

У преамбулі Закону України № 2337-VІІІ від 15.03.2018 вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно зі ст. 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Відповідно до ст. 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Стаття 13 Статуту передбачає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтями 14-19 Статуту врегульовано порядок призначення та проведення службового розслідування, створення, повноваження дисциплінарних комісій, строки проведення службового розслідування, відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади), забезпечення поліцейському права на захист, порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч. 1-3, 5-6 ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Статуту.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

Згідно з частиною 1 статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

Згідно з ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Відповідно до ч. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Надання завідомо неправдивих пояснень. або відмова поліцейського надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови надавати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 07 листопада 2024 року до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт поліцейського УГІ ГУНП у Львівській області (ЄО Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області від 07.11.2024 № 10743) про те, що цього ж дня, по вул. Промислова у м. Шептицький, Львівської області оперуповноважений сектору кримінальної поліції Червоноградського РВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , керуючи власним автомобілем марки «BMW» д.н.з НОМЕР_1 , будучи не уважним, не врахувавши дорожньої обстановки здійснив зіткнення із вантажним автомобілем марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_3 ..

Як слідує із Висновку службового розслідування від 07.11.2024 року, під час оформлення матеріалів за фактом ДТП у водія старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим, останньому запропоновано пройти огляд на встановлення ступеню алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат якого становить 2.86 проміле. На момент скоєння ДТП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував поза службою, в цивільному одязі. У подальшому на ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 168493 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, серії ЕПР1 № 168532 за ст. 124 КУпАП та винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3432676 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У свою чергу, у протоколі від 07.11.2024 серії ЕНА №3432676, складеному за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, позивач висловив незгоду із результатами огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», працівник поліції доставив його в лікарню для огляду.

ОСОБА_1 вважає дане службове розслідування безпідставним, оскільки воно проводилося до отримання результатів розгляду у суді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На думку позивача, працівники поліції, що складали протокол серії ЕНА №3432676, провели огляд на стан сп`яніння всупереч вимогам наведеної Інструкції,. Акцентує увагу на тому, що працівники поліції порушили встановлений законом порядок огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, відтак отримані ними результати та висновки такого огляду не можуть бути належним доказом про наявність у нього стану алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів позивача про відсутність правових підстав для призначення службового розслідування суд зазначає таке.

Згідно положень ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно з ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Так, 07.11.2024 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про вчинення ДТП та складання адміністративних матеріалів за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Червоноградського РВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 .

Наказом № 4535 від 08.11.2024 року за даним фактом призначено службове розслідування у формі письмового провадження.

13.11.2024 року затверджено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП у Львівській області (далі - Висновок службового розслідування).

Наказом № 766 о/с від 20.11.2024 ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Таким чином, доводи позивача в частині порушення порядку проведення службового розслідування не знайшли свого підтвердження, тому відхиляються судом.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при розгляді справ нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.

Так, згідно із матеріалами службового розслідування, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується поясненнями начальника інспектором ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , який прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди. Так, в поясненні ОСОБА_4 зазначив, що «... на момент прибуття до місця події ОСОБА_1 був на місці події з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини. В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на визначення ступеню алкогольного сп`янінння за допомогою газоаналізатора «Драгер» такий погодився пройти тест результат котрого становив 2,86 проміле...».

Крім того, процес проходження ОСОБА_1 тесту на встановлення стану алкогольного сп`яніння зафіксований на відеозапис, який долучений до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву.

Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що факт відсутності на день винесення наказу №4644 від 15.11.2024 рішення судів щодо визнання винним позивача та притягнення такого до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, і що такий мав бути врахований відповідачем при вирішенні питання призначення службового розслідування, з огляду на таке.

Згідно із Дисциплінарним статутом підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально- ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Звідси випливає, що саме вчинення дисциплінарного поступку є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, а не встановлення вини за адміністративне правопорушення.

Слід вказати, що Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Згідно правового висновку постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року по справі № 420/3659/19. Наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення особи рядового і начальницького складу до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

Аналогічна позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі № 806/2555/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 520/10268/19...».

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що службовим розслідуванням не досліджувалося питання наявності або відсутності вини в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , щодо вчинення адміністративних правопорушень, а надавалася правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку, при цьому наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує наявність в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , складу дисциплінарного проступку.

Службове розслідування було проведено саме за фактом складання стосовно позивача протоколів про адміністративне правопорушення, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні цих порушень (постанова ВС від 17 липня 2019 року по справі № 806/2555/17).

Відтак, відсутність адміністративного провадження не спростовує факту перебування позивача під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо порушення позивачем Присяги поліцейського, то суд враховує таке.

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Із тексту Присяги поліцейського випливає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 21.09.2018р. у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019р. у справі № 824/1015/16-а у подібних правовідносин.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.

Крім того, абз. 7 п. 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських (затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179) під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 під свій особистий підпис попереджений про неприпустимість випадків вчинення порушень службової дисципліни, як у робочий та позаробочий час, зокрема керування транспортним засобом у стані сп`яніння: алкогольного, наркотичного чи іншого.

Таким чином, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки як у службовий так і позаслужбовий час.

З огляду на вищенаведене, суд висновує про безпідставність доводів позивача про відсутність у його діях факту порушення Присяги поліцейського, оскільки адміністративні правопорушення скоїв у позаробочий час у цивільному одязі та без вогнепальної зброї.

У постановах Верховного Суду, від 19.04.2021 р. у справі № 240/2677/20, від 17.06.2021 р. у справі № 804/6242/17, від 12.05.2022 р. у справі № 260/1/19, від 26.06.2022 р. у справі № 2240/2329/18 від 14.07.2022 р. у справі № 520/1795/19 зазначено, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.

Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов`язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.

Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд дійшов висновків, що дії ОСОБА_1 , які виразилися в допущенні поведінки, яка не сумісна із званням поліцейського, не виконанні вимог Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, є проступком несумісним з перебуванням на службі в поліції.

Крім того, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення у даному випадку є правомірним і пропорційним вчиненому правопорушенню.

Згідно із підпунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

На відміну від адміністративної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Відтак, наявність справи про адміністративне правопорушення стосовно особи поліцейського, не виключає можливості застосування стосовно нього звільнення у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають авторитет поліції в очах громадськості і є несумісним з подальшим проходженням служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15.

Одночасно, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов`язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов`язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2019 по справі № 819/736/18 (адміністративне провадження № К/9901/69758/18).

Службовим розслідуванням встановлено недотримання позивачем обмежень і заборон, порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 січня 2012 року в справі "Горовенки та Бугара проти України" (заяви № 36146/05 та 42418/05 пункт 28) зазначено, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям.

Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що позивачем вчинено проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

При цьому, звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в Національній поліції України.

Суд звертає увагу, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі № 804/1831/16.

На думку суду факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та вчинення ДТП ОСОБА_1 є вчинком, що дискредитує систему органів поліції та поліцейських в очах громадськості.

Поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв`язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.

Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 р. № 21-2440а15 та № 21-2103а15 та підтримана Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 по справі № 815/3636/15 (адміністративне провадження № К/9901/7668/18).

Виходячи із законодавчих приписів та фактичних обставин справи, суд висновує, що оскаржувані накази прийняті на підставі, в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

В силу ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: пл. Григоренка, 3,м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79007, ЄДРПОУ 40108833)- відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна