Рішення № 128976881, 21.07.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/9922/19

провадження № 2-іс/340/175/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Казанчук Г.П., при секретарі судового засідання Бакшеєвої М.В.

за участю: представника відповідача Мирошніченко Т.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Велика Васильківська, буд.104, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 22869098) до комунального підприємства ''Київський метрополітен'' (проспект Перемоги, буд.35, м. Київ, 03056) про стягнення коштів, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до комунального підприємства ''Київський метрополітен'', в якому просить:

- стягнути з Комунального підприємства ''Київський метрополітен'' на користь Київського МВФСЗІ адміністративно-господарські санкції у розмірі 20261166,12 грн;

- стягнути з Комунального підприємства ''Київський метрополітен'' на користь Київського МВФСЗІ пеню у розмірі 547051,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.03.2019 комунальне підприємство 'Київський метрополітен'' надало до Київського міського відділення Фонду соціального страхування захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ (Річна Поштова), форма якого затверджена наказом Мінпраці та соціальної політики від 10.02.2007 №42. Відповідно до вказаного звіту відповідач зазначив, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2018 році становила 7539 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинного бути працевлаштовано 302 особи з інвалідністю, але відповідачем працевлаштовано лише 185 осіб з інвалідністю. Відтак, відповідачем підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році. Позивач вважає, що пасивне подання звітності форми 3-ПН ''Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не звільняє відповідача від виконання передбаченого Законом нормативу. В позовній заяві позивач також зазначив, що для роботодавців на офіційному web-порталі державної служби зайнятості dcz.gov.ua на головній сторінці Київського міського центру зайнятості в розділі "Роботодавцям" в рубриці "Знайти працівника" постійно розміщується і оновлюється інформація про професійно-кваліфікаційний склад безробітних з числа осіб з інвалідністю, зареєстрованих у районних філіях Київського міського центру зайнятості. Однак, як стверджує позивач, відповідач, не використав зазначених додаткових можливостей пошуку осіб з інвалідністю для зайняття вакантних посад на підприємстві. Таким чином, на підставі вказаного звіту позивач визначив адміністративно-господарські санкції за 117 робочих місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняті ними у розмірі 20261166,12 грн. У зв`язку з не сплатою вказаних санкцій у встановлені строки позивач також нарахував відповідачу пеню у розмірі 547051,05 грн.

Представник відповідача подав відзив на позову заяву із запереченням проти позову, мотивованими тим, що відповідачем впродовж 2018 року створювались робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлявся центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) шляхом подання звітів форми №3-НП. Проте у 2018 році до підприємства звернулось лише 9 осіб з інвалідністю, які були працевлаштовані на підприємстві. Також відповідач зазначив, що згідно листа Солом?янської районної філії Київського міського центру зайнятості від 26.06.2019 №269.2-302/19 зазначено, що протягом 2018 року КІ "Київський метрополітен" надавали інфомацію за формою 3-ІН "Інформація про попит на робочу силу вакансії)" для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Безробітні громадяни, які перебувають на обліку в центрі зайнятості направлялись для працевлаштування, але професійно-кваліфікаційний склад осіб з інвалідністю не відповідав вимогам заявлених вакансій. Відтак, відповідач стверджує про відсутність своєї вини у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і просить суд у задоволенні позову відмовити.

Рух справи:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2019 закрито підготовче провадження у цій справі, розгляд справи призначено по суті на 04.07.2019.

В судовому засіданні 04.07.2019 суд усною ухвалою прийняв рішення про перехід до стадії письмового провадження.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX та Порядку №399 на підставі Акта приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано 689 судових справ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 головуючою суддею у вказаній справі визначено суддю Казанчук Г.П.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року адміністративну справу №640/9922/19 прийнято до провадження суддею Казанчук Г.П. та ухвалено, що справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 07.04.2025 об 09 год. 30 хв.

В подальшому розгляд справи відкладався. Наступне судове засідання призначене на 25.04.2025 об 09 год. 30 хв.

Ухвалою від 25.04.2025 суд закрив підготовче провадження у справі, а справу призначив до судового розгляду по суті у цьому ж відкритому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" 23.03.1999 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку як роботодавець у Київському міському відділення Фонду соціального захисту інвалідів (в подальшому у Київському міському відділенні Фонду соціального захисту осіб інвалідів).

Відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 01.03.2018 року подано звіт форми №10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 7539 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 302 особи, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 185 особи.

Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що на підставі вказаного звіту визначив адміністративно-господарські санкції за 117 робочих місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняті ними у 2018 році на суму 20261166,12 грн. А у зв`язку з не сплатою вказаних санкцій у встановлені строки позивач також нарахував відповідачу пеню у розмірі 547051,05 грн.

Стягнення вказаних сум адміністративно-господарських санкцій та пені є предметом спору, що передано для вирішення до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання вищевказаної норми, наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

В контексті положень Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Проте, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 03 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 260/557/19 від 11 серпня 2021 року.

З матеріалів справи суд убачає, що впродовж 2018 року відповідач подавав до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року (Т.1 а.с.42-206, Т.2 а.с.1-222, Т.3 а.с.1-103, Т.4 а.с.207-222).

Також чуд убачає, що відповідач здійснював наступні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю в КІ «Київський метрополітен», а саме:

- розміщувало оголошення на сайтах jooble, rabota-tut.ua , work.ua (Т.3 а.с.223-245);

- зверталось з листами до військових комісарів РВК всіх районів міста Києва пропозицією про наявні вакансії в метрополітені з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю (Т.3 а.с.104-123);

- зверталось з листом від 20.09.2018 №22/04-1279 до Директора центру практичної допомоги захисникам України «AxioS» з пропозицією про наявні вакансії в метрополітені з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю (Т.3 а.с.124-129);

- зверталось з листом від 22.01.2018 №22/04-69 до директора Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів з пропозицією про наявні вакансії в метрополітені з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю (Т.3 а.с.131-132);

- зверталось з листом від 22.01.2018 №22/04-70 до т.в.о. директора Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1 із проханням сприяння розповсюдження інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, які потребують роботи (Т.3 а.с.133-134);

- здійснювало оголошення щодо працевлаштування на наявні вакансії, які транслювалися на ескалаторах підприємства ( листи № 22/04-21 від 09.01.2018, № 22/04/-143 від 05.02.2018, № 22/04-144 від 05.02.2018, №22/04-250 від 05.03.2018, № 22/04-251 від 05.03.2018, №22/04-429 від 18.04.2018, № 22/04-430 від 18.04.2018, № 22/04-431 від 18.04.2018, № 22/04-432 від 18.04.2018, № 22/04-433 від 18.04.2018, № 22/04-434 від 18.04.2018, № 22/04-616 від 05.06.2018, № 22/04-617 від 05.06.2018, № 22/4-618 від 05.06.2018, №22/04-619 від 05.06.2018, №22/04-620 від 05.06.2018, №22/04-621 від 05.06.2018, № 22/04-820 від 02.07.2018, №22/04-821 від 02.07.2018, №22/04-822 від 02.07.2018, № 22/04-823 від 02.07.2018, № 22/04-824 від 02.07.2018, № 22/04-825 від 02.07.2018, № 22/04-826 від 02.07.2018, №22/04-1087 від 17.08.2018, № 22/04-1088 від 17.08.2018, № 22/04-1089 від 17.08.2018, №22/04-1090 від 17.08.2018, № 22/04-1091 від 17.08.2018, № 12/04-1092 від 17.08.2018, № 22/04-1192 від 10.09.2018, № 22/04-1193 від 10.09.2018, № 22/04-1194 від 10.09.2018, № 22/04-1195 від 10.09.2018, №22/04-1196 від 10.09.2018, № 22/04-1197 від 10.09.2018, № 22/04-1198 від 10.09.2018, №22/04-1360 від 03.10.2018, №22/04-1361 від 03.10.2018, № 22/04-1362, від 03.10.2018, № 22/04-1363 від 03.10.2018, №22/04-1364 від 03.10.2018, №22/04-1365 від 03.10.2018, № 22/04-1366 від03.10.2018, № 22/04-1561 від 07.11.2018, №22/04-1562 від 07.11.2018, №22/04-1563 від07.11.2018, №22/04-1564 від 07.11.2018, № 22/04-1565 від 07.11.2018, № 22/04-1566 від 07.11.2018, № 22/04-1703-22/0417-09 від 04.12.2018 (Т.3 а.с.246-260, Т.4 а.с.1-44, 99-167).

- зверталось з листом від 22.01.2018 №22/04-71 до Голови Правління громадської організації інвалідів «Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів» із запрошенням на роботу осіб з обмеженими фізичними можливостями та листом від 22.01.2018 №22/04-72 до Голови Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Допомога інвалідам Чорнобиля» (Т.3 а.с.135-138).

Суд убачає, що подібні листи звернення надсилались відповідачем до вказаних вище осіб і у лютому-серпні 2018 року, у жовтні 2018 року та у грудні 2018 року (Т.3 а.с.140-222).

Як зазначає відповідач у відзиві у 2018 році до підприємства звернулось лише 9 осіб з інвалідністю, які були працевлаштовані на підприємстві, згідно переліку (Т.1 а.с.31).

Відповідач також надав суду лист Солом?янської районної філії Київського міського центру зайнятості від 26.06.2019 №269.2-302/19, в якому зазначено, що протягом 2018 року КП «Київський метрополітен» надавали інформацію за формою 3-ІН «Інформація про попит на робочу силу вакансії)» для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Безробітні громадяни, які перебувають на обліку в центрі зайнятості направлялись для працевлаштування, але професійно-кваліфікаційний склад осіб з інвалідністю не відповідав вимогам заявлених вакансій.

Суд наголошує на тому, що у відповідача є обов`язок по створенню посад для осіб з інвалідністю, натомість, суд зауважує, що саме не створення необхідної кількості робочих місць є самостійним видом господарського правопорушення. Так, такий обов`язок зберігається за відповідачем кожного разу, коли він звітував про наявність вакантних місць.

Відтак, відповідач стверджує, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення цього порушення правил здійснення господарської діяльності та про відсутність своєї вини у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд зауважує, що передбачена частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або:

1) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або

2) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість зробити висновок, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається зі звіту відповідача форми №10-ПІ середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2018 році становила 7539 осіб, відповідно до 4%нормативу на підприємстві повинного бути працевлаштовано 302 особи з інвалідністю, але відповідачем працевлаштовано лише 185 осіб з інвалідністю. Відтак, відповідачем підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році. Різниця невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 117 осіб.

Отже, виходячи з вище викладених норм та висновків, на відповідача покладався обов`язок, зокрема, щодо виділення та створення цих 117 робочих місць, надання державній службі зайнятості інформації про вакантні 117 місць, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно наданої відповідачем узагальненої довідки про звітність «»Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форми 3-ПН, що надавались в 2018 році до солом`янської філії Київського міського центру зайнятості, де вказано вакансії для осіб з інвалідністю від 21.05.2025 року за вих.№22/04-325 (Т.4 а.с.227-231) суд убачає, що відповідачем були виділенні та створенні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю (та надання державній службі зайнятості інформації про них):

- у січні 2018 року - 135 робочих місця;

- у лютому 2018 року - 117 робочих місця;

- у березні 2018 року - 115 робочих місця;

- у квітні 2018 року - 83 робочих місця;

- у травні 2018 року - 117 робочих місця;

- у червні 2018 року - 151 робочих місця;

- у липні 2018 року - 54,5 робочих місця;

- у серпні 2018 року - 75,5 робочих місця;

- у вересні 2018 року - 87,5 робочих місця;

- у жовтні 2018 року - 75,5 робочих місця;

- у листопаді 2018 року - 69,5 робочих місця;

- у грудні 2018 року - 66 робочих місця.

Отже, всього за рік відповідачем виділено та створено 1146,5 робочих місця для осіб з інвалідністю, що в середньому на місяць складає - 95,5 робочих місця.

Досліджуючи подані відповідачем до матеріалів справи копії звітів №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" судом встановлено, що наявні вакансії подані в одному звіті, дублювались або змінювались в інших звітах. Так, досліджуючи узагальнюючу довідку про звітність в розрізі управлень відповідача, суд зазначає приклад: у січні 2018 року вказано про наявність 5 вакантних посад чергового по станції метрополітену (служба руху). Ця ж служба за лютий 2018 року вказано також 5 посад, за березень 2018 року ця ж служба 10 осіб, у квітні 2018 - 9 осіб, у травні 2018 - 9 осіб, у червні 2018 - 4, у липні 2018 - 4 особи, у серпні 2018 - відсутні вакантні посади за вказаним видом, з вересня по грудень 2018 - 0. Тобто, кожного місяця у відповідача відбувались зміни у видах за професіями вакансії та ії кількості, на які можуть бути працевлаштовані особи з інвалідністю. При цьому, відповідач, подаючи звіти, зобов`язаний був при їх поданні, вказувати про створення ним вакантних місць таку кількість, щоб за мінусом працевлаштованих осіб з інвалідністю, така кількість не була меншою ніж встановлено законом.

Таким чином, аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд не заперечує про вжиття відповідачем всіх можливих заходів щодо пошуку осіб з інвалідністю для їх працевлаштування, проте разом з цим суд вважає, що відповідачем порушені вимоги частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо виділення та створення цих 117 робочих місць та надання державній службі зайнятості інформації про ці вакантні місця впродовж року.

Так, зокрема відповідачем не виділено та не створено належну кількість (117) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця у квітні 2018 року (створено 83 робочих місця), у липні 2018 року (створено 54,5 робочих місця), у серпні 2018 року (створено 75,5 робочих місця), у вересні 2018 року (створено 87,5 робочих місця), у жовтні 2018 року (створено 75,5 робочих місця), у листопаді 2018 року (створено 69,5 робочих місця), у грудні 2018 року (створено 66 робочих місця).

Відтак, всього за рік відповідачем не виділено та не творено 21,5 робоче місце для осіб з інвалідністю.

Суд убачає, що у січні-березні 2018 року та у травні-червні 2018 року (за 5 місяців) відповідачем виконано обов`язок, щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та надання державній службі зайнятості відповідної інформації, проте у квітні, липні-грудні 2018 року (за 7 місяців), як на переконання суду відповідач, такий обов`язок виконано не було, а тому наявні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за прострочення сплати цих санкцій з вказаний період - 7 місяців.

Таким чином, суд не погоджується із сумою санкцій, що підлягає сплаті відповідачем у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю розрахованою, а саме щодо їх виділення та створення на підприємстві, а також подання інформації про них до центру зайнятості Київським міським відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Сума адміністративно-господарських санкцій обрахована позивачем за цілий 2018 рік, виходячи з таких даних щодо відповідача:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 7539 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 302 особа;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 185 особи;

- кількість не зайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю - 117 осіб;

- середня річна заробітна плата штатного працівника - 173172,36 грн.,

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 202611661,12 грн. (Т.1а.с.11).

Натомість як встановлено судом вище відповідачем у спірному періоді (2018 рік) 5 місяців було виконано обов`язок щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та надання державній службі зайнятості відповідної інформації.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано свого обов`язку щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та надання державній службі зайнятості відповідної інформації не за цілий 2018 рік як вважає позивач, а лише за 7 місяців з 12, а саме у квітні, липні-грудні 2018 року.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідач не має нести матеріальну відповідальність у вигляді накладення адміністративно-господарських санкцій за період, протягом якого він виконував свій обов`язок щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та надання державній службі зайнятості відповідної інформації, а такі санкції мають бути розраховані пропорційно за період у якому цього обов`язку не виконано.

Сума санкцій за невиконання річного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, яка нарахована позивачем, складає 20 261 166,12 грн.

За позицією представника відповідача, вистачає одного разу прозвітувати про створення необхідної кількості робочих місць в кількості 302, щоб в подальшому, навіть при об`єктівній відсутності такої кількості створених робочих місць, уникнути відповідальності.

Проте, вказаний довід судом відхиляється, оскільки обов`язок по створенню робочих місць у 2018 році є постійним, та відповідно, обов`язок з інформування служби зайнятості щодо створення таких місць був, з урахуванням зміни їх кількості, також постійним.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що у квітні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2018 року відповідач не дотримався обов`язку щодо створення граничної кількості робочих місць для осіб з інвалідністю.

Також судом відхилені доводи відповідача щодо збитковості підприємства, з огляду на те, що законодавець не встановлює можливість уникнення обов`язку щодо створення необхідної кількості робочих місць для осіб з інвалідністю від економічних показників роботи підприємства.

Відтак, суд вважає, що сума санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за період квітень, липень-грудень 2018 року (період фактичного невиконання нормативу) має складати 11819013,57 грн (20261166 грн/12 х 7). Вказана сума розрахована пропорційно до періоду у якому відповідачем цей норматив не виконано.

Разом з тим як наслідок, сума пені, яку необхідно сплатити відповідачу за прострочену кількість днів несплати санкцій (ця кількість днів становить - 45) слід обрахувати за наступною формулою: (11 819 013,57 грн. х 0,06%) х 45 днів. Таким чином, сума пені складає - 319113,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки у суду відсутні відомості щодо повної чи часткової сплати відповідачем санкцій у розмірі 11 819 013,57 грн та пені на суму 319113,00 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення цих сум слід задовольнити.

Враховуючи, часткове задоволення позову та положення статті 139 КАС України, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Велика Васильківська, буд.104, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 22869098) до комунального підприємства «Київський метрополітен» (проспект Перемоги, буд.35, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 03328913) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 11819013,57 грн.

Стягнути з комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 319113,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК