Рішення № 128975999, 18.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2025 року Справа№640/18086/21

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), де просив:

визнати протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у м. Києві від 14.05.2019 №Ф-47424 на суму 21 030,90 грн;

зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 37 788,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані таким.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.04.2014 по 09.06.2021 та перебував на загальній системі оподаткування. З 2016 року позивач припинив підприємницьку діяльність та працював як найманий працівник, що підтверджується записами його трудової книжки.

На початку червня 2021 року позивачу Голосіївським РВ ДВС у м. Києві арештовано карткові рахунку з причин здійснення виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у м. Києві від 14.05.2019 №Ф-47424 на суму 21030,90 грн.

У відповідь на адвокатський запит в інтересах позивача відповідачем повідомлено, що в ІКП ОСОБА_1 обліковуються нарахування з єдиного соціального внеску на загальну суму 37 788,71 грн.

Позивач вважає таке нарахування протиправним, оскільки за нього сплачено ЄСВ протягом спірного періоду, як за найманого працівника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 відкрито провадження у справі для її розгляду у порядку спрощеного письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2021 заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року №Ф-47424-17. В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2022 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору в повному розмірі та встановлено п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2022 продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 календарних днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/18086/21 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/18086/21.

Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Буряк І.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи у строк, встановлений статтею 258 КАС України.

Наявний у матеріалах справи відзив ГУ ДПС у м. Києві свідчить про незгоду відповідача із доводами позивача та містить прохання у позові відмовити, з огляду на таке.

Згідно відомостей інформаційної системи ГУ ДПС у м. Києві позивач з 17.04.2014 по 09.06.2021 перебував на обліку як ФОП та з 01.04.2013 по 16.06.2020 знаходився на спрощеній системі оподаткування, а тому мав сплачувати єдиний внесок, оскільки такий позивачем не сплачувався, за ним обліковується недоїмка у сумі 37 788,74 грн.

Позивачем надана відповідь на відзив, де доводи відзиву спростовуються та зазначається, що позивач у спірний період перебував у статусі найманого працівника та єдиний внесок за нього сплачено роботодавцем, що унеможливлює подвійне нарахування.

18 липня 2025 року відповідачем на виконання вимог ухвали про витребування доказів надано докази щодо періоду нарахування єдиного внеску, визначеного у спірній вимозі.

Фактичні обставини встановлені судом у справі такі.

ОСОБА_1 громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Не є спірним у справі, що позивач у період з 17.04.2014 по 09.06.2021 перебував у статусі фізичної особи-підприємця.

Відомостями трудової книжки позивача підтверджується, що він з 24.03.2017 по 10.04.2017 працював менеджером ТОВ «Реді Телл», а з 11.03.2019 прийнятий на посаду менеджера ТОВ «Лілу Мар», інші записи у трудовій книжці відсутні.

Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості з єдиного внеску така нарахована позивачу за період з 09.02.2018 по 19.01.2021 як фізичній особі підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд звертає увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правовое врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулювано такий правовий висновок: «… особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.».

Повертаючись до обставин цієї справи суд установив, що єдиний внесок нараховано за січень грудень 2017 року у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць та щоквартальні нарахування за І ІV квартал 2020 року у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, на загальну суму 37 788,74 грн.

Водночас відомостями трудової книжки позивача підтверджується, що він працював як найманий працівник у період з 24.03.2017 по 10.04.2017 менеджером ТОВ «Реді Телл», а з 11.03.2019 прийнятий на посаду менеджера ТОВ «Лілу Мар».

Отже, судом установлено, що податковим органом у частині вказаного періоду здійснено подвійне нарахування єдиного внеску позивачу і як фізичній особі-підприємцю, і як найманому працівнику.

Вказане є підставою для визнання спірної податкової вимоги протиправною за періоди подвійного нарахування єдиного внеску.

Водночас, оскільки суд не є повноважним органом у визначенні суми єдиного внеску, то суд скасовує спірну вимогу повністю, оскільки визначення розміру такого нарахування є виключною компетенцією відповідача.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 37 788,74 грн.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (далі Порядок №5).

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно з пунктами 4 - 5 розділу І Порядку № 5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Порядку №5 первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Аналіз положень вказаного Порядку № 5 свідчить про те, що, оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо правильного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

У разі визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску протиправною з огляду на відсутність у суб`єкта господарювання податкового боргу, вимога про здійснення коригування відомостей в ІКП є також обґрунтованою, оскільки дані ІКП повинні відображати його дійсний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року у справі № 826/9288/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 813/1760/18, від 01 липня 2020 року у справі № 640/8980/19, від 17 червня 2021 року у справі № 520/7599/19, від 25.03.2020 у справі № 826/9288/18.

Ураховуючи викладений вище висновок суду про те, що податковим органом у частині спірного періоду здійснено подвійне нарахування єдиного внеску позивачу і як фізичній особі-підприємцю, і як найманому працівнику, то це є підставою для часткового задоволення цієї позовної вимоги, а саме зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску за періоди подвійного нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене вище, заявлені позивачем вимоги належить задовольнити частково.

Судовий збір стягується на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 14.05.2019 №Ф-47424 на суму 21 030,90 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість з єдиного соціального внеску за періоди подвійного нарахування.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення

Повний текст рішення складено 18.07.2025.

Суддя І.В. Буряк