Ухвала суду № 128975777, 21.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

21 липня 2025 р.Справа №160/20190/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.06.2025 №61604/6/04-36-04-04-12, щодо можливості своєчасного виконання Акціонерним товариством «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» свого податкового обов`язку.

Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.06.2025 №61604/6/04-36-04-04-12, щодо можливості своєчасного виконання Акціонерним товариством «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» свого податкового обов`язку.

Ухвалами суду від 10.07.2025 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення відмовлено.

Ухвалою суду від 15.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

17.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.06.2025 №61604/6/04-36-04-04-12, щодо можливості своєчасного виконання Акціонерним товариством «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» свого податкового обов`язку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що належить до платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати свої податкові обов`язки в умовах воєнного стану, що підтверджується рішенням Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП № 11/32-00-04-01-06 від 19.10.2022. 01.07.2025 на адресу АТ «МГЗК» надійшло рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №61604/6/04-06-04-04-12 від 27.06.2025. Позивач не погоджується із рішенням відповідача від 27.06.2025 та вважає, що воно прийняте відповідачем за відсутності визначених законодавством підстав та з порушенням встановленого законодавством порядку, порушує законні права та інтереси позивача як платника податків. Невжиття заходів із забезпечення позову, які можуть полягати у зупиненні дії вказаного рішення, як акту індивідуальної дії, може унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, адже позивач протягом строку розгляду справи судом змушений виконати свої податкові обов`язки, які не має змоги виконувати (подати звітність за попередні періоди, сплатити узгоджені суми податкових зобов`язань). В такому випадку, в разі задоволення судом позову, позивач не зможе повернути становище, яке існувало до вирішення спору судом, що унеможливлює поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

18.07.2025 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вказує, що наведені позивачем доводи не можуть розцінюватись як такі, що свідчать про очевидну протиправність прийнятих відповідачем рішення та мають бути оцінені судом під час розгляду справи по суті. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Доводи позивача про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного рішення зумовить настання негативних не підтверджені будь-якими доказами. Враховуючи вищезазначене, оскільки позивачем не наведено жодних мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, так само не наведено очевидних ознак протиправності спірного рішення, а відтак застосування заходів забезпечення позову у визначений в заяві спосіб є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, представником відповідача наведена судова практика суду апеляційної інстанції, згідно з якою відмовлено у задоволенні заяв про забезпечення позовів у схожих правовідносинах.

Враховуючи перебування судді Бондар М.В. у щорічній відпустці, матеріали заяви передані судді для розгляду 21.07.2025.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів частини 1 статті 154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною 1 статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм КАС України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову представника позивача, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що заявником не надано належних доказів на підтвердження реальної наявності підстав, передбачених статтею 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Разом з тим, суд зазначає, що протиправність винесення відповідачем рішення від 27.06.2025 №61604/6/04-36-04-04-12, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

При цьому, суд відзначає, що заява представника позивача про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.

Таким чином, у ході розгляду заяви представника позивача про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, подана представником позивача заява є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар