Рішення № 128975372, 21.07.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4151/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним рішення, викладеного у листі від 17 березня 2025 року №3533-3050/В-02/8-0300/25, про відмову у виплаті після перерахунку з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 липня 2024 року №11/20573-суд пенсії без обмеження максимальним розміром; зобов`язання здійснити з 01 лютого 2023 року виплату розміру належної після перерахунку пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 липня 2024 року №11/20573-суд без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання здійснити у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у належних розмірах нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 29 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159), з моменту виникнення права на виплату по день здійснення виплати заборгованості недотриманої частини пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Як зазначив позивач, 01 лютому 2025 року на виконання рішення суду у справі №140/9669/24 відповідач провів перерахунок його пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року та внаслідок перерахунку пенсії її розмір становить 27752,83 грн, однак фактично виплачується у розмірі 23610,00 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії згідно з оновленою довідкою про розмір грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, однак у здійсненні дій, вказаних у заяві, відповідач відмовив.

Позивач вважає, що йому протиправно не виплачується пенсія у повному розмірі після її перерахунку на виконання рішення суду у справі №140/9669/24 через застосування обмеження пенсії максимальним розміром, при тому що Рішеннями Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними норми про обмеження максимальним розміром пенсії осіб, яким її призначено відповідно до Закону №2262-ХІІ.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити повністю (а.с.30-35). В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що застосування обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, запроваджено Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), статтею 2 якого встановлено, що максимальний розмір не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів доходів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому при перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ норми Закону №3668-VI щодо обмеження пенсій максимальним розміром підлягають застосуванню. Підстави для виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром відсутні.

Відповідач також просив відмовити у задоволенні позовної вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з огляду на відсутність факту несвоєчасної виплати позивачу з вини Пенсійного фонду грошових коштів.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ, що підтверджується матеріалами пенсійної справи №0310010401-Державна прикордонна служба України (а.с.36).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №140/9669/24, яке набрало законної сили 09 січня 2025 року, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 червня 2024 року №11/20573-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року починаючи з 01 лютого 2023 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

З розрахунку пенсії з 01 лютого 2025 року, який надав відповідач, вбачається, що на виконання рішення суду у справі №140/9669/25 перерахований розмір пенсії з урахуванням нового грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року становить 27752,83 грн, а до виплати - 23610,00 грн (а.с.36).

Листом від 17 березня 2025 року №3537-3048/М-02/8-0300/25 ГУ ПФУ у Волинській області на звернення позивача повідомило, що перерахунок пенсії проведено в межах покладених судовим рішенням зобов`язань, однак з врахуванням положень статті 43 Закону №2262-ХІІ, статті 2 Закону №3668-VI розмір пенсійної виплати визначено в межах десяти прожиткових мінімумів (а.с.21-23).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону №3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину п`яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12 квітня 2016 року №1080-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей", частина п`ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.

Поряд з тим Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VIII) у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року" (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.

Проте буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 та ін.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI.

Положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, була наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, застосуванню підлягали норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 27 січня 2022 у справі №240/7087/20, від 17 лютого 2022 року у справі №640/11168/20, від 11 липня 2022 року №620/613/21, від 25 липня 2022 року №580/3451/21.

Також Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Проте оскільки норма щодо обмеження максимального розміру пенсії у спеціальному Законі №2262-ХІІ визнана неконституційною ще у 2016 році, то положення статті 2 Закону №3668-VI при нарахуванні та виплаті пенсій, у тому числі позивача, не підлягають застосуванню.

Аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 вказав про відсутність підстав для відступу від правового висновку, висловленого щодо питання обмеження граничного розміру пенсії у попередніх постановах від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 30 жовтня 2020 у справі №522/16881/17.

На думку суду, відповідач не довів, що обмежуючи розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв відповідно до закону. Тому такі його дії є протиправними.

Суд також зауважує, що лист ГУ ПФУ у Волинській області від 17 березня 2025 року №3533-3050/В-02/8-0300/25 не є рішенням, а ним відповідач інформував про позицію з порушеного питання.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, на підставі наданих частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги необхідно задовольнити у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо нарахування і виплати позивачу пенсії при її перерахунку з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 червня 2024 року №11/20573-суд (на виконання рішення суду у справі №140/9669/24) із застосуванням максимального розміру та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) при її перерахунку з 01 лютого 2023 року на підставі довідки від 15 червня 2024 року №11/20573-суд без обмеження максимальним розміром.

Щодо решти позовних вимог - про зобов`язання відповідача здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати пенсії, суд зазначає про таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ.

Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 названого Закону визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтями 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок №159.

Порядок №159 відтворює положення Закону №2050-ІІІ та конкретизує його.

Аналіз норм статей Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Оскільки виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (заборгованості з пенсії), тому до виплати належних особі сум пенсії за рішенням суду відсутня протиправність в діях відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсаційних виплат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20 квітня 2023 року у справі №200/11746/19-а, від 18 травня 2023 року у справі №200/14129/19-а, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19.

З огляду на викладене позовна вимога про зобов`язання нарахувати компенсацію втрати частини доходів є передчасною, правові підстави для її задоволення відсутні, оскільки право позивача ще не є порушеним.

Отже, позов суд задовольняє частково.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії при її перерахунку з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 червня 2024 року №11/20573-суд із застосуванням максимального розміру.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) при її перерахунку з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 червня 2024 року №11/20573-суд без обмеження максимальним розміром.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк