Рішення № 128974816, 02.06.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10849/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 червня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника опікуна ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Кредитна спілка «Зараз», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна, про витребування нерухомого майна (квартири) з незаконного володіння,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 в особі законного представника опікуна ОСОБА_2 звернулась до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що 24.09.2023 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва було продовжено строк дії рішення Подільського районного суду м. Києва у цивільній справі № 758/9141/19 від 04.09.2020 про визнання недієздатною ОСОБА_1 , встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_1 та призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_1 строком на 2 (два) роки.

04.04.2024 Голосіївський районний суд міста Києва постановив рішення у справі № 752/22517/20, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № KB-0093/11-18/2105 від 15.11.2018, укладеного між Кредитною спілкою «Зараз» та ОСОБА_1 . Рішення сторони спору не оскаржували, і воно набрало законної сили.

Суд визнав недійсним з моменту укладення кредитний договір № KB-0093/11-18/2105 від 15.11.2018, укладений між Кредитною спілкою «Зараз» та ОСОБА_1 .

22 листопада 2019 року Кредитна спілка «Зараз» в особі директора ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки відчужила на свою користь належну ОСОБА_1 квартиру, що було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Косенко М.О.

25 листопада 2019 року Спілка, уклавши договір купівлі-продажу, відчужила квартиру на користь ОСОБА_5 за 600 000 грн.

28 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , в якій було заявлено вимогу про виселення із спірної квартири.

ОСОБА_3 в позовній заяві повідомив, що спірна квартира була ним придбана на електронних торгах, проведених Державним підприємством «СЕТАМ», що підтверджується протоколом № 456437 від 12 грудня 2019 року.

27 та 28 грудня ОСОБА_3 перерахував 816 000 грн на рахунок, зазначений в протоколі торгів.

22 січня 2020 року між ОСОБА_3 та третьою особою - Кредитною спілкою «Зараз» було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

Враховуючи те, що суд визнав недійсним основний договір з Кредитною спілкою «Зараз», з яким договір іпотеки співвідносився як забезпечувальний договір, на думку позивача, вона має право витребувати спірну квартиру у набувача, який придбав її у особи, що не мала права цю квартиру продавати.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.01.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилася, від законного представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача в якій остання позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином засобами поштового зв`язку та оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки в судове засідання не суду не повідомив. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки в судове засідання суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача. У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.09.2023 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва було продовжено строк дії рішення Подільського районного суду м. Києва у цивільній справі № 758/9141/19 від 04.09.2020 про визнання недієздатною ОСОБА_1 , встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_1 та призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_1 строком на 2 (два) роки.

04.04.2024 Голосіївський районний суд міста Києва постановив рішення у справі № 752/22517/20, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № KB-0093/11-18/2105 від 15.11.2018, укладеного між Кредитною спілкою «Зараз» та ОСОБА_1 . Рішення сторони спору не оскаржували, і воно набрало законної сили.

Рішенням у справі № 752/22517/20 за позовом ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Зараз», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , було встановлено наступне.

Відповідно до кредитного договору № KВ-0093/11-18/2105, датованого 15.11.2018, укладеного між Кредитною спілкою «Зараз» та ОСОБА_1 , кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі кредитної лінії з лімітом в сумі 200 000 грн, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 66%, строком на три фактичних місяці з терміном повернення до 15.02.2019.

Зобов`язання позичальниці забезпечувалися іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. Предметом іпотеки була належна позичальниці на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.03.2023 у справі призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Державній установі «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України».

На вирішення експертів поставлено наступні питання: чи усвідомлювала ОСОБА_1 станом на 15 листопада 2018 року значення своїх дій та їхні наслідки, чи могла вона керувати своїми діями, укладаючи кредитний договір № КВ-0093/11-18/2105 про надання кредитів у позику на умовах фінансового кредиту із Кредитною спілкою «Зараз»; чи усвідомлювала ОСОБА_1 станом на 15 листопада 2018 року значення своїх дій та їхні наслідки, чи могла вона керувати своїми

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які дим спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягає установленню судом у цій справі, є дійсна спрямованість волі сторони при укладенні договору кредиту.

За змістом частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Керуючись частиною четвертою статті 263 ЦІК України суд послався на висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19), про те, що «правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи ся саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може гуртуватись на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року, частина 6 статті 81. ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.».

Суд визнав недійсним з моменту укладення кредитний договір № KB-0093/11-18/2105 від 15.11.2018, укладений між Кредитною спілкою «Зараз» та ОСОБА_1 .

22 листопада 2019 року Кредитна спілка «Зараз» в особі директора ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки відчужила на свою користь належну ОСОБА_1 квартиру, що було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Косенко М.О.

Квартиру було відчужено за оціночною вартістю 1 699 019 грн, в той час як відповідно до п. 1.2 договору іпотеки заставна вартість квартири становить 400 000 грн, що менше 25% від її вартості на момент її відчуження кредитодавцем.

Про відчуження квартири Спілка повідомила ОСОБА_1 листом від 25 листопада 2019 року.

25 листопада 2019 року Спілка, уклавши договір купівлі-продажу, відчужила квартиру на користь ОСОБА_5 за 600 000 грн.

Як вбачається з тексту договору купівлі-продажу, квартиру було оприбутковано за оціночною вартістю 1699019 грн., а відчужено за 35% цієї вартості.

28 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , в якій було заявлено вимогу про виселення із спірної квартири.

ОСОБА_3 в позовній заяві повідомив, що спірна квартира була ним придбана на електронних торгах, проведених Державним підприємством «СЕТАМ», що підтверджується протоколом № 456437 від 12 грудня 2019 року.

27 та 28 грудня ОСОБА_3 перерахував 816 000 грн на рахунок, зазначений в протоколі торгів.

22 січня 2020 року між ОСОБА_3 та третьою особою - Кредитною спілкою «Зараз» було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

В зв?язку з придбанням спірної квартири на публічних торгах без відкриття виконавчого провадження суд звертає увагу суду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 року у. справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66).

Спірна квартира була передана продавцем - Кредитною спілкою «Зараз» для реалізації ДП «СЕТАМ» без відкриття виконавчого провадження. Відтак продавцем є Кредитна спілка «Зараз», а покупцем - відповідач ОСОБА_3 .

Як зазначила Велика Палата в п. п. 36-38, 41-42 постанови у справі № 233/4365/18, провадження № 14-9621від 04 липня 2023 року, вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник мас право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передає майно у володіння; 2) було викрадене у власника. або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису. про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-4 (пункт 95) та № 488/6211/14-4 (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у, справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-4 (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), 5 від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-4 (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/168,79/15-ц).

Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку. примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-4 (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року) справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-4 (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Цей висновок про застосування норм права було підтверджено у п. 28 постанови Великої Палати у справі № 206/4841/20, провадження № 14-55цс22, від 08 листопада 2023 року.

Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому, 8. документі договору купівлі-продажу (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)).

Спірна квартира була реалізована відповідно до Порядку добровільної реалізації майна, затвердженого Наказом ДІ «СЕТАМ» № 79 від 18.10.2016 року.

Цей порядок регулює відносини між учасниками електронних торгів з реалізації майна Замовника Організатором ДП «СЕТАМ».

Відповідно до п. 3.1 Порядку електронні торги проводяться Організатором на підставі відповідної заявки Замовника. Договором про співпрацю між Організатором та Замовником може передбачатися інший, крім заявки замовника документ, що є підставою для проведення електронних торгів (додаток до договору, додаткова угода тощо).

З наведеного випливає, що продавцем спірної квартири на електронних торгах була Кредитна спілка «Зараз», а покупцем - відповідач як переможець торгів.

Враховуючи те, що суд визнав недійсним основний договір з Кредитною спілкою «Зараз», з яким договір іпотеки співвідносився як забезпечувальний договір, позивач мас право витребувати спірну квартиру у набувача, який придбав її у особи, що не мала права цю квартиру продавати.

Статтею 1212 Цивільного кодексу визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину - забезпечувального договору іпотеки, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу.

Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до за особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна 3 незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші с його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 1 388 ЦК України, є неефективними.

Такі правові висновки були сформульовані Верховним Судом в постанові у справі № 754/5554/16-ц, провадження № 61-5251св21, від 26 січня 2022 року та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, провадження № 14-636цс 18.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування; договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Велика Палата в п. п. 9.16, 9.17 справі № 206/4841/20, провадження № 14-55цс22, від 08 листопада 2023 року також виснувала, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 0182 від 21.08.2024 та платіжної інструкції № N1J0D5155M від 16.09.2024 про сплату судового збору за майнову вимогу у загальному розмірі 8 160 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в особі законного представника опікуна ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Кредитна спілка «Зараз», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна про витребування нерухомого майна (квартири) з незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та повернути її у власність ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 8 160 (вісім тисяч сто шістдесят) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обліково картки платника податків - НОМЕР_1 ;

- законний представник позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер обліково картки платника податків - НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер обліково картки платника податків - НОМЕР_3 ;

- третя особа - Кредитна спілка «ЗАРАЗ», місцезнаходження: м. Київ, вул. В. Забіли, буд. 5, код ЄДРПОУ: 37716197;

- третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 4, прим. 2.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ