Вирок № 128965971, 21.07.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4270/21 21.07.2025

н\п 1-кп/490/467/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4270/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021150000000067 від 06 березня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Орлове Поле Братського району Миколаївської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, неодружений, пенсіонер, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

06.03.2021 року близько 18:30 год., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Москвич 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по сухій чистій проїжджій частині вул.В.Морської, в напрямку від вул.Бузький бульвар до вул.Нікольської, в м.Миколаєві.

В цей час проїжджу частину вул.В.Морської, рухаючись зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, переходила пішохід ОСОБА_8 . Пішохід рухалась по пішохідному переходу, який розміщений за перехрестям вул.В.Морської та вул.Нікольської, на забороняючий сигнал світлофора.

Рухаючись в обраному напрямку, водій ОСОБА_3 , проїхавши перехрестя вул.В.Морської та вул.Нікольської, в порушення п.п.2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при виявленні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_8 , не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості свого транспортного засобу, аж до повної його зупинки, хоча об`єктивно міг і зобов`язаний був це зробити, в результаті чого допустив контактування своїм транспортним засобом із пішоходом ОСОБА_8 ..

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці пригоди.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п.2.3 «б», 12.3 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, винним себе не визнав та суду пояснив, що 06.03.2021 року між 19-20 год. їхав з Варварівського мосту в місто зі швидкістю приблизно 40 км/год в середній полосі. Проїжджав перехрестя на зелений сигнал світлофора. Пішохідний перехід освітлювався, а далі ні. Коли проїхав стоячу маршрутку, раптово побачив пішохода, якого намагався об`їхати зліва, але зачепив правою фарою. Після зіткнення зупинився, пішов подивитись, що з потерпілою. У потерпілої в руках був пакет, а сама вона була в темному одязі. Потім прибрав машину з проїзної частини та пішов на зупинку і попросив викликати поліцію. Потерпілим виплатив 1000 доларів США на поховання. З приводу вчиненого шкодує.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідка.

Зокрема, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що очевидцем події не був. На місце події приїхав для впізнання матері. Бачив, як мати лежала на проїзній частині накрита ковдрою приблизно в 50-70 метрах від пішохідного переходу. Автомобіль «Москвич» стояв трохи далі. Обвинувачений надав йому 1000 доларів США, але витрати ця сума не покрила. Додатково зазначив, що в той день мати йшла з магазину до дому. В окулярах не ходила, бачила і чула добре. Звертався до страхової, але виплат не отримував.

Показання потерпілого ОСОБА_5 , надані ним безпосередньо у судовому засіданні, суд бере до уваги при ухваленні вироку, оскільки такі показання хоча прямо не підтверджують жодну із обставин вчинення кримінального правопорушення (так, як він не був очевидцем ДТП), однак підлягають доказуванню у частині вирішення судом цивільного позову. Зокрема, суд бере до уваги той факт, що потерпілий ОСОБА_5 є сином ОСОБА_8 , втратив матір та поніс душевні страждання внаслідок її передчасної смерті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що весною їхав з Варварівки до дому на маршрутці. Вийшов на зупинці на вул.Нікольській. Коли почав йти, почув звук гальм, удар та перед ним падає жінка. Автомобіль трохи проїхав і став. Вибіг обвинувачений і підбіг до жінки. Коли він повернув голову, то бачив, що на світлофорі горіло зелене світло. Як рухалась жінка, він не бачив.

Показання допитаних обвинуваченого, потерпілого та свідка є послідовними, логічними та такими, що узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, з огляду на що суд приймає їх до уваги та кладе в основу вироку.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12021150000000067, 06 березня 2021 року приблизно о 18:30 годині в м.Миколаєві на перехресті вул.В.Морська та вул.Нікольська, в районі регульованого пішохідного переходу відбулась дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода), за участю автомобіля марки «Москвич 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався з боку Бузького бульвару в напрямку вул.Артилерійської, та пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в цей час переходила проїзну частину. В результаті ДТП, пішохід ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. Правова кваліфікація діяння за ч.2 ст.286 КК України. Орган досудового розслідування: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2021 року зі схемою та фототаблицею до нього, місцем події є суха чиста асфальтована горизонтальна ділянка проїзної частини перехрестя вул.В.Морська та вул.Нікольська (від вул.Бузький бульвар до вул.Артилерійська), де відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «Москвич 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місце події знаходиться в зоні дії дорожніх знаків, встановлених в напрямку проведення огляду: 5.35.1 та 5.35.2 "Пішохідний перехід", та регулюється світлофором. Під час проведення огляду автомобіля «Москвич 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на місці пригоди, були виявлені пошкодження на передній частині автомобіля у вигляді деформації елементів кузова, а саме: в районі правої передньої фари, дещо вище, деформовано капот. Розбито праву передню фару. Вказаний автомобіль вилучено на спецмайданчик. На місці події виявлено труп громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з тілесними ушкодженнями, який направлено в МОБ СМЕ.

З висновку Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський обласний центр психічного здоров`я" Миколаївської обласної ради від 06.03.2021 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що у гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент ДТП ознак сп`яніння не виявлено.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_10 від 06.03.2021 року автомобіль марки «Москвич 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021150000000067 від 06.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.03.2021 року накладено арешт на автомобіль марки «Москвич 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_11 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом заборони будь-кому здійснювати його відчуження, розпорядження та користування до скасування арешту у порядку, встановленому КПК України (судова справа №490/1605/21 провадження №1-кп/490/1246/2021).

З висновку експерта від 09.03.2021 року (закінчено 26.04.2021 року) №837 вбачається, що смерть ОСОБА_8 , 1941 року народження, настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді забійної рани в лобній ділянці голови зліва, крововиливів в м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні, переломів кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку, переломів ребр, хребта, кісток тазу та нижніх кінцівок, розривів перикарду, дуги аорти, вогнищ забою легень, синців та саден в ділянці тулуба та кінцівок.

При судово-медичному дослідженні трупа виявлені тілесні ушкодження:

- забійна рана в лобній ділянці голови зліва;

- синець біля внутрішнього кута правого ока;

- крововиливи в м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобній ділянці зліва, в лівій тім`яно-потиличній ділянці;

- переломи кісток склепіння та основи черепа;

- крововиливи під м`які мозкові оболонки по всім поверхням великих півкуль головного мозку та мозочку;

- осадження на передньо-боковій поверхні черевної стінки справа;

- синці в ділянці спини зліва в нижній третині грудної клітки з переходом на поперекову ділянку, в ділянці спини справа в нижній третині грудної клітки з переходом на поперекову ділянку;

- крововиливи в м`які тканини грудної клітки по боковим поверхням зліва та справа, з боку спини крововиливи у грудному відділі та поперековому відділі зліва;

- повний перелом грудини на рівні 3 межребір`я з розривами межреберних м`язів справа в 1-му межребер`ї від грудини до середньо-ключичної лінії, в 2-му міжребер`ї аналогічно, в 3-му міжребер`ї до передньо-підпахвової лінії, зліва розрив м`язів в 3-му межребер`ї до передньо-підпахвової лінії;

- переломи 4,8-11-го ребер справа по лопатковій лінії, 2-7-горебер справа по середньо-ключичній лінії, 7-10-го ребер справа по середньо-підпахвовій лінії, 2-4-го ребер зліва по лопатковій лінії, 2-7-горебер зліва по середньо-ключичній лінії, 4-11-го ребер зліва по задньо-підпахвовій лінії;

- розрив навколосерцевої сорочки по передній поверхні;

- вогнища забою легень;

- повний горизонтально орієнтований розрив низхідної частини дуги аорти (в лівій плевральній порожнині близько 200,0 мл, в правій плевральній порожнині близько 500,0 мл темної рідкої крові);

- повний перелом хребта на рівні 4 грудного хребця з розривом спинного мозку та міжреберних м`язів в 4 міжребір`ї справа та зліва до лопаткових ліній;

- перелом правої гілки лонної кістки, розходження крижово-здухвинних з`єднань справа та зліва (у черевній порожнині виявлено близько 100,0 мл темної рідкої крові);

- синець в лівій підколінній ямці, на фоні якого осадження;

- розтрощення голівки лівої малогомілкової кістки, розриви зв`язок лівого колінного суглобу по задній та зовнішній поверхні, на 38 см догори від підошовної поверхні стопи;

- синець в правій підколінній ямці ближче до внутрішнього краю;

- повний перелом обох кісток правої гомілки в верхній третині розташований в 32 см догори від підошовної поверхні стопи;

- осадження на тильній поверхні лівої кисті біля основи 1 та 2 пальців, на задній поверхні лівого променево-зап`ясного суглобу;

- синці на задній поверхні лівого плеча в нижній третині, на тильній поверхні правої кисті біля основ пальців;

- осадження на задній поверхні правого передпліччя в верхній третині.

Всі вищеописані тілесні ушкодження є прижиттєвими, на що вказує наявність крововиливів в місцях пошкоджень, утворилися незадовго до настання смерті, одночасно, від дії тупих твердих предметів і могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Характер, морфологічні особливості та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , можуть свідчити про те, що первинний удар, найімовірніше, прийшовся в нижні кінцівки, коли потерпіла перебувала у вертикальному положенні, знаходячись у русі (йшла, бігла), лівою задньо-боковою половиною тіла звернена до рухомого транспортного засобу, не виключено легкового автомобілю, в результаті чого утворилися синець в лівій підколінній ямці, на фоні якого осадження, розтрощення голівки лівої малогомілкової кістки, розриви зв`язок лівого колінного суглобу по задній та зовнішній поверхні, на 38 см догори від підошовної поверхні стопи; синець в правій підколінній ямці ближче до внутрішнього краю, повний перелом обох кісток правої гомілки в верхній третині розташований в 32 см догори від підошовної поверхні стопи. Далі послідувало падіння потерпілої на автомобіль, внаслідок якого утворились ушкодження, а саме крововилив в м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні в лівій тім`яно-потиличній ділянці, перелом кісток основи черепа в середній та задній черепних ямках, крововиливи під м`які мозкові оболонки по всім поверхням великих півкуль головного мозку та мозочку, синець на задній поверхні лівого плеча в нижній третині. Наступною фазою стало відкидання потерпілої з подальшим падінням, ударом о тверде покриття, при якому утворилися тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в лобній ділянці голови зліва, в проекції якої крововилив в м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні, синець біля внутрішнього кута правого ока, лінійний перелом лобної кістки зліва, що переходить на передню черепну ямку, осадження на тильній поверхні лівої кисті біля основи 1 та 2 пальців, на задній поверхні лівого променево-зап`ясного суглобу, синець на тильній поверхні правої кисті біля основ пальців, осадження на задній поверхні правого передпліччя в верхній третині. Далі послідував переїзд колесом автомобілю через тулуб потерпілої, внаслідок якого утворились осадження на передньо-боковій поверхні черевної стінки справа, синці в ділянці спини зліва та справа в нижній третині грудної клітки з переходом на поперекову ділянку, крововиливи в м`які тканини грудної клітки по боковим поверхням зліва та справа, крововиливи у м`які тканини спини у грудному відділі та поперековому відділі зліва, повний перелом грудини на рівні 3 межребір`я з розривами межреберних м`язів справа та зліва, переломи 4,8-11-го ребер справа по лопатковій лінії, 2-7-го ребер справа по середньо-ключичній лінії, 7-10-го ребер справа по середньо-підпахвовій лінії, 2-4-го ребер зліва по лопатковій лінії, 2-7-го ребер зліва по середньо-ключичній лінії, 4-11-го ребер зліва по задньо-підпахвовій лінії, розрив навколосерцевої сорочки по передній поверхні, вогнища забою легень, повний горизонтально орієнтований розрив низхідної частини дуги аорти, повний перелом хребта на рівні 4 грудного хребця з розривом спинного мозку та міжреберних м`язів, перелом правої гілки лонної кістки, розходження крижово-здухвинних з`єднань справа та зліва.

За ступенем тяжкості тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілої, у своїй сукупності, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю.

Ступінь вираженості трупних явищ свідчить про те, що з моменту смерті і до моменту дослідження трупа пройшло близько 2,5-3-х діб в умовах зберігання при низькій температурі.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_8 етиловий спирт не виявлений.

При судово-медичному дослідженні зразка крові встановлено: кров ОСОБА_8 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО.

У відповідь на запит старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_12 , 11.03.2021 року Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Миколаївській області надано оптичний диск DVD-R, на якому записані 4 відеофайли з камер відеоспостереження системи "Безпечне місто", розташованих на перехресті вул.Велика Морська та вул.Нікольська в м.Миколаєві за період часу з 18:00 год. по 18:50 год. 06.03.2021 року.

При відтворенні відеофайлів в судовому засіданні встановлено, що на відеозаписі з камер зовнішнього відеоспостереження "Безпечне місто", які розташовані на перехресті вул.Велика Морська та вул.Нікольська в м.Миколаєві, зафіксовано дорожню обстановку до та в момент ДТП.

У відповідь на запит старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_12 , 22.04.2021 року Комунальним підприємством Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва повідомлено, що згідно з «Графіком включення та повного виключення зовнішнього освітлення міста», затвердженим заступником міського голови, зовнішнє освітлення вул.В.Морській в районі перехрестя із вул.Нікольською 06.03.2021 року було увімкнене о 18 год. 05 хв. Стосовно стану мереж зовнішнього освітлення на вказаній ділянці 06.03.2021 року у період часу з 18:05 до 20:00 години, то відповідно «Добовому рапорту о порушенні режиму роботи електромереж зовнішнього освітлення» аварій в мережах не зафіксовано, зовнішнє освітлення функціонувало в робочому режимі.

З висновку експерта судової автотехнічної експертизи від 20.04.2021 року №21-180 вбачається, що ходова частина автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , на момент ДТП (за умов незмінності стану ходової частини автомобіля з моменту ДТП до моменту огляду) знаходилася в несправному та обмежено працездатному стані, несправність ходової частини полягала у встановленні шин різних моделей, різних розмірів, з різними малюнками протектора на передній осі, що не відповідало вимогам п. 31.4.5 (г) ПДР. Вказана несправність виникла до ДТП (за умов незмінності стану ходової частини автомобіля з моменту ДТП до моменту огляду).

Робоча гальмова система автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , на момент ДТП (за умов незмінності стану гальмової системи автомобіля з моменту ДТП до моменту огляду) перебувала в працездатному стані, дозволяла водію знижувати швидкість автомобіля з відомою йому ефективністю до зупинки. Наявності несправностей гальмової системи, які б могли призвести до раптового відведення автомобіля убік від обраного напряму руху або до раптової для водія відмови системи та виникли до моменту ДТП, при проведеному в рамках даного висновку об`ємі дослідження не встановлено.

Система рульового керування автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , на момент ДТП (за умов незмінності стану рульового керування автомобіля з моменту ДТП до моменту огляду) знаходилася в працездатному стані, не мала несправностей, які несподівано для водія могли привести до відведення автомобіля убік від обраного водієм напряму руху, або відмови системи, тобто водій міг керувати автомобілем з відомою йому ефективністю.

Система головного освітлення автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , на момент огляду знаходилася в обмежено працездатному стані через непрацездатність правої фари. Визначити працездатність правої фари та чи була ввімкнена права фара і в якому режимі на момент ДТП, експертним шляхом не представляється можливим. При цьому у наявному стані системи зовнішнього освітлення не мається невідповідностей вимогам п.31.4.3 (в) ПДР.

Вказана несправність ходової частини автомобіля «Москвич 2140» д.н.з. НОМЕР_1 , що полягала у встановленні шин різних моделей, різних розмірів, з різними малюнками протектора на передній осі, могла бути виявлена водієм при візуальному огляді автомобіля перед виїздом.

З висновку експерта судової транспортно-трасологічної експертизи від 21.04.2021 року №21-181 вбачається, що місце наїзду автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , на пішохода розташовувалося на проїжджій частині, перед початком розташування осипів (відм. 4, 5, 6 на схемі), на деякій відстані відлічуючи назад по ходу руху автомобіля, при розташуванні автомобіля на траєкторії обумовленій слідами гальмування, розташуванні пішохода в районі передньої правої частини автомобіля. Ушкодження автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , утворення яких характерне при контакті з частинами тіла людини, розташовувалися в передній правій частині автомобіля.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 16.04.2021 року зі схемою та фототаблицею до нього, ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_7 та двох понятих, яким були роз`яснені їх права та обов`язки, які підтвердили даний факт своїми підписами, розповів та показав на місцевості обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.03.2021 року близько 18:00 години в районі перехрестя вул.В.Морська та вул.Нікольська в м.Миколаєві, за його участю та пішохода ОСОБА_8 , внаслідок якої останній були спричинені тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_3 виставив автомобіль «Москвич 2140», р.н. НОМЕР_1 , із правим боковим інтервалом, до правого краю проїжджої частини вул.В.Морської, із яким він рухався до моменту наїзду на пішохода. При замірах було встановлено, що автомобіль «Москвич 2140», р.н. НОМЕР_1 , розташований з правим боковим інтервалом, який складає 5,0 м від правого переднього колеса та 5,0 м від правого заднього колеса до правого краю проїжджої частини вул.В.Морської. З вказаним боковим інтервалом автомобіля встановлена загальна видимість елементів проїзної частини при включеному ближньому світлі фар автомобіля на середніх оборотах двигуна, яка становить більше 100 м. Під час встановлення швидкості автомобіля до моменту наїзду на пішохода експериментальним шляхом було встановлено, що швидкість автомобіля перед ДТП складала 50 км/год. Далі, ОСОБА_3 виставив автомобіль у положення в момент наїзду на пішохода. При замірах було встановлено, що автомобіль «Москвич 2140», р.н. НОМЕР_1 , розташований на відстані 21,0 м від правого переднього колеса до правого краю проїжджої частини вул.Нікольської та на відстані 5,0 м від правого переднього та заднього колеса до правого краю проїжджої частини вул.В.Морської. В ході слідчого експерименту ОСОБА_3 зазначив, що не може вказати місце виходу пішохода на проїжджу частину та темп її руху, так як до моменту наїзду на пішохода він останню не бачив. Далі, ОСОБА_3 вказав на місце наїзду на пішохода, яке при замірах встановлено на проїжджій частині вул.В.Морської на відстані 5,2 м до правого краю проїжджої частини вул.В.Морської та на відстані 21,5 м від правого краю проїжджої частини вул.Нікольської. В ході слідчого експерименту, при переміщенні статиста від краю проїжджої частини вул.В.Морської на проїжджу частину до місця наїзду, з робочого місця водія автомобіля «Москвич 2140», р.н. НОМЕР_1 , який в цей час перебував на відстані 69,5 м від місця наїзду, видимість пішохода визначалась та не змінювалась. Видимість пішохода при наближенні автомобіля також не змінювалась в усіх його позиціях. Таким чином, встановлено, що видимість пішохода наступає за 5 сек. до моменту наїзду.

З висновку експерта судової автотехнічної експертизи від 28.04.2021 року №21-275 вбачається, що за умов, викладених в постанові про призначення експертизи, водію автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , при виборі швидкості руху необхідно було у своїх діях керуватися вимогами, викладеними в п.п. 12.2, 12.4 ПДР, а саме: «В темний час доби і в умовах недостатньої видимості швидкість руху має бути такою, щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги», «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год», з моменту виявлення пішохода, який перетинав проїжджу частину по регульованому пішохідному переходу на забороняючий рух пішоходів сигнал світлофора, при русі автомобіля на дозволяючий рух автомобілів сигнал світлофора, водію автомобіля необхідно було керуватися вимогами п.12.3.ПДР, відповідно до яких: «При виникненні перешкоди або небезпеки для руху, які водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

За умов, викладених в постанові про призначення експертизи, дії водія автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , що передували ДТП, не відповідали вимогам п.12.3 ПДР. За умов руху зі швидкістю 60…70 км/год (вих. дані, показання ОСОБА_13 ) дії водія автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , при виборі швидкості руху не відповідали вимогам п.12.4 ПДР.

За умов, викладених в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , належним і своєчасним виконанням вимог п.12.3 ПДР мав би технічну можливість запобігти ДТП (наїзду на пішохода).

За умов, приведених в постанові про призначення експертизи, дії водія автомобіля «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , що в даному випадку не відповідали вимогам п.12.3 ПДР, з технічної точки зору знаходяться причинному зв`язку з настанням ДТП.

Наведені висновки експертиз проведені висококваліфікованими експертами, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, зроблені на підставі діючого законодавства, містять відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновках відносяться до справи і мають доказове значення. Тому, дані висновки суд покладає в основу прийнятого рішення. Підстав недовіряти висновкам експертиз в суду немає.

Досліджені докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 та інші обставини, зазначені у ст.91 КПК України, що підлягають доказуванню, та вони зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України. Жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання перелічених вище доказів недопустимими відсутні. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту, з огляду на що, суд приймає їх до уваги та кладе в основу обвинувального вироку.

Так, судом не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_9 , так само не надано суду доказів, що їх спростовують.

Зокрема, під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_9 , які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого.

Твердження сторони захисту про невинуватість ОСОБА_3 в даній ДТП через те, що ПДР порушила сама потерпіла ОСОБА_8 не є слушними, оскільки порушення учасником дорожнього руху ПДР саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху, і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку водій був у стані виявити, не звільняє останнього від обов`язку вжити заходи, необхідні для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки.

Суд зазначає, що порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху не означає, що водій вправі ігнорувати дійсну дорожню обстановку, яка склалася на момент прийняття ним рішення, у тому числі й небезпеку, що виникла внаслідок порушення ПДР іншим учасником.

Воно означає, що водій може розраховувати на те, що певний вид небезпеки не виникне внаслідок того, що всі учасники дорожнього руху дотримуються правил. Наприклад, водій, який розпочинає рух на перехресті на відповідний сигнал світлофора або регулювальника, вправі розраховувати, що протягом певного часу водії, яким проїзд заборонений, не розпочнуть рух і не створять перешкод для руху його автомобіля. За певних обставин це може позначитися на здатності водія своєчасно виявити небезпеку та відреагувати на неї, а, відповідно, за певних обставин зняти з нього відповідальність за наслідки ДТП.

Однак, це не означає, що у разі, коли водій на момент, коли йому дозволено розпочати рух, виявляє на смузі свого руху перешкоду, наприклад, пішохода або автомобіль, що не встиг закінчити маневр, зелене світло або знак пріоритету дає йому право не звертати уваги на це і продовжувати рух, ігноруючи перешкоду.

Таким чином, основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення.

Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити. Вибір способу поведінки залишається на розсуд водія, який має взяти до уваги багато факторів, що залежать як від дорожньої обстановки, так і від технічних характеристик автомобіля, яким він керує.

В обставинах цієї справи не викликає сумніву, що обвинувачений усвідомлював, що він має діяти таким чином, щоб не створити перешкод, як учасникам руху, які мають перевагу, так і учасникам руху, перед якими перевага у нього. Організація дорожнього руху на регульованому світлофором перехресті, позначеного дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 (Пішохідний перехід) ПДР України та дорожньою розміткою (Пішохідний перехід, Переривчаста лінія) 1.14.2, 1.5 ПДР України, дозволяла йому не розподіляти свою увагу між різними напрямами руху транспортних засобів та пішоходів, і зосередитися на головному факторі, який він мав врахувати перед здійсненням маневру: на розташуванні, швидкості, аби переконатися, що актуальна дорожня обстановка дозволяє здійснити маневр (проїзд перехрестя).

Зазначене вище, підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи від 28.04.2021 року №21-275, згідно якого водій «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , належним і своєчасним виконанням вимог п.12.3 ПДР мав би технічну можливість запобігти ДТП (наїзду на пішохода).

Не визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненому злочині суд сприймає, як обраний спосіб захисту з метою уникнути відповідальності та не приймає до уваги.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення по справі, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності "поза розумним сумнівом" (ст.17 КПК України).

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. У судовому рішенні суд має окремо обґрунтувати "вагомий внесок" кожної обставини, яка пом`якшує або обтяжує покарання.

Згідно роз`яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року (із змінами) "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів та вчинений з необережності, наслідки діяння (смерть потерпілої ОСОБА_8 ), і враховує відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, неодружений, є пенсіонером (77 років), за даними КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради на наркологічному та психіатричному обліку не знаходиться, як обставини, що пом`якшують покарання - сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування шкоди, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Згідно досудової доповіді, складеної Центральним районним відділом філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській області, з урахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_3 , історію правопорушень, низький ризик вчинення ним повторного правопорушення та низький ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення особи можливе без позбавлення або обмеження волі.

З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його критичне ставлення до скоєного, що вказує на усвідомлення ним протиправності своїх дій та бажання стати на шлях виправлення, дозволяє зробити висновок, що обвинувачений загрози для суспільства не становить, є суспільно корисним, можливо прогнозувати, що в майбутньому його поведінка не буде спрямована на порушення існуючих у суспільстві норм та правил.

На підставі вищевикладеного, а також приймаючи до уваги обставини скоєння злочину, форму вини, мотиви, спосіб його вчинення, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.75 КК України, що буде відповідати його особі і тяжкості вчиненого злочину, і буде необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.

Як зазначено у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року (із змінами) "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Додаткове покарання, передбачене як обов`язкове ст.286 КК України, суд може не призначати за наявності декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного.

При визначенні обвинуваченому додаткового покарання, суд враховує вказані вище обставини, що враховувались при призначенні основного покарання, та вважає, що в даному випадку достатнім та необхідним буде визначення обвинуваченому додаткового покарання в виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.

По даному кримінальному провадженню представником потерпілого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_14 подано позовну заяву, в якій він просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі - 42210 гривень та моральну шкоду - 1 000 000 гривень.

В обґрунтування поданої позовної заяви представником потерпілого зазначено, що ОСОБА_5 є сином загиблої ОСОБА_8 , що об`єктивно підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження та відповідно є потерпілим у кримінальному провадженні, у зв`язку з тим, що йому спричинено матеріальну і моральну шкоду, завдану обвинуваченим внаслідок вчинення злочину. Матеріальна шкода складається з витрат, пов`язаних з організацією та проведення поховання - 34850,00 гривень, оренди приміщення та організація поминального заходу - 7360,00 гривень. Крім того, потерпілому завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що в результаті загибелі його матері до теперішнього часу призводить до того, що він перебуває у стресовому, емоційно пригніченому стані, є психологічно неврівноваженим. Його постійно переслідують приступи роздратування та апатії, відчуває себе одиноким та замкнутим. З огляду на що, вважає розумною та справедливою грошову компенсацію завданої моральної шкоди, внаслідок втрати найближчої йому людини, у розмірі 1 000 000,00 гривень.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується позовна заява, на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, з`ясувавши характер позовних вимог, суд приходить до такого висновку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до приписів статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, на підтвердження понесених витрат потерпілим ОСОБА_5 надано копію договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 11.03.2021 року на загальну суму 34850,00 грн, копію договору про надання послуг (предмет договору - організація поминального заходу) від 11.03.2021 року, копію рахунку від 11.03.2021 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера від 11.03.2021 року на загальну суму 73 40,00 гривень.

Таким чином, загальна сума витрат на поховання та організацію поминального заходу склала: 34850+7340=42190 гривень.

В той же час, як зазначав обвинувачений та підтвердив потерпілий, обвинувачений ОСОБА_3 сплатив потерпілому ОСОБА_5 1000 доларів США витрат на поховання.

Як вбачається із відкритих джерел, а саме із сайту НБУ (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=06.03.2021&period=daily), станом на 06.03.2021 року, курс долара США становив 27,7564 гривні.

Тобто, сума, яку потерпілому сплатив обвинувачений, становила 27756,00 гривень.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що вимога потерпілого про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди (витрати на поховання та організація поминального заходу) підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 14 434,00 гривень (42190-27756=14434).

Ухвалюючи рішення за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до такого висновку.

Згідно п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

На обґрунтування позовних вимог щодо моральної шкоди потерпілий зазначив, що у зв`язку зі смертю матері, він до теперішнього часу перебуває у стресовому, емоційно пригніченому стані та психологічно неврівноваженим. Його постійно переслідують приступи роздратування та апатії, відчуває себе одиноким та замкнутим.

Так, судом встановлено, що потерпілий (позивач) ОСОБА_5 дійсно є сином загиблої ОСОБА_8 , а отже має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю його близької людини - матері.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь ОСОБА_5 , суд враховує незворотність наслідків, що настали для потерпілого - непоправна втрата матері, в результаті чого останній зазнав душевних страждань, які йому довелось пережити, у зв`язку зі смертю близької особи.

Судом також враховується, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

З урахуванням всіх вказаних обставин, вимоги потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн суд вважає надмірними. Оцінюючи глибину моральних страждань, яких зазнав потерпілий через передчасну та раптову загибель рідної людини - матері, їх тривалість, і в той же час, керуючись принципом розумності, справедливості та обґрунтованості, беручи до уваги, що вчинений злочин є необережним, суд вважає необхідним зменшити заявлену суму відшкодування моральної шкоди до 100 000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (висновки від 20.04.2021 року №21-180, від 21.04.2021 року №21-181, від 28.04.2021 року №21-275) на загальну суму 5491 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) грн 52 к..

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 /три/ роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 /трьох/ років з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Позовну заяву представника потерпілого - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14 434 /чотирнадцять тисяч чотириста тридцять чотири/ гривень та моральної шкоди 100 000 /сто тисяч/ гривень.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (висновки від 20.04.2021 року №21-180, від 21.04.2021 року №21-181, від 28.04.2021 року №21-275) на загальну суму 5491 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) грн 52 к..

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.03.2021 року на автомобіль марки «Москвич 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.09.2021 року на належне ОСОБА_3 майно: земельну ділянку площею 0,04 га, кадастровий номер 4823383900:08:002:0112; частку квартири АДРЕСА_3 .

Речові докази:

- автомобіль марки «Москвич 2140», д.н. НОМЕР_1 - повернути власнику (законному володільцю);

- оптичний диск DVD-R з відеозаписом від 06.03.2021 року - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий ОСОБА_1