Рішення № 128960565, 08.07.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3129/25

Провадження № 2/366/115/25

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

/заочне/

08 липня 2025 року с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Корчкова А.А.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В.,

позивача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року до Іванківського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження, який обґрунтовано наступними обставинами.

У період спільного з 2019 року проживання позивача зі ОСОБА_3 у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, оскільки співмешканка позивача, ОСОБА_3 на той час перебувала у шлюбі зі ОСОБА_2 , останній і був записаний батьком дитини. Після народження, дитина та ОСОБА_3 постійно проживали з позивачем у с. Нові Вороб`ї Коростенського району Житомирської області. У подальшому, ОСОБА_3 розірвала шлюб зі ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 трагічно померла. Їхня спільна дитина проживає з позивачем, який, прагнучи бути повноцінним батьком для своєї дитини, чого, без визнання його батьком зробити не може, змушений звертатись до суду з даним позовом. Позивач зазначає, що відповідач, під час спілкування позивача з ним, визнає батьком дитини саме позивача.

Рух справи:

22.10.2024 зазначений позов надійшов до суду.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 22.10.2024, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А.

07.11.2024 ухвалою судді Іванківського районного суду Київської області у справі відкрито провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 05.12.2024, яке відкладено на 30.01.2025 у зв`язку з відсутністю електропостачання та на 18.02.2025 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалами суду від 30.01.2025 та 07.02.2025 задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Малинського районного суду Житомирської області.

Ухвалою суду від 18.02.2025 задоволено клопотання позивача та призначено судово-генетичну експертизу у вказаній цивільній справі, проведення якої доручено спеціалістам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

20.05.2025 на адресу суду надійшов висновок судового експерта-імунолога відділення судово-медичної генетичної ідентифікації ДУ «Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи», Юрченко О.В. № 103-51-2025.

Ухвалою суду від 28.05.2025 поновлено провадження у даній цивільній справі та призначено судове засідання на 17.06.2025, яке відкладено на 08.07.2025 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 23.06.2025 задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Малинського районного суду Житомирської області.

Ухвалою суду від 08.07.2025 закрито підготовче провадження, справо призначено до розгляду по суті на 08.07.2025.

Позиції сторін:

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся вчасно, належним чином, шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень на зареєстровану адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , які повернулись з відміткою «адресат відсутній за місцем проживання» та шляхом направлення смс-повідомлень на особистий номер телефону, зазначений у позовній заяві, текст яких доставлено 30.05.2025 та 18.06.2025. Крім того, виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник третьої особи, Малинського відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені вчасно, належним чином. 03.12.2024 на адресу суду за підписом в.о. начальника відділу Олени Науменко надійшов лист в якому зазначено про розгляд справи без участі представника третьої особи, у рішенні суду просять вказати відомості, які необхідно внести про батька дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з ч. 3 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться ( ч. 1 ст. 131 ЦПК України ).

До того ж, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Оскільки, як зазначено вище, на адресу суду 6 разів повертались поштові конверти, в яких причина повернення вказана працівниками пошти, як адресат відсутній за вказаною адресою, суд, з урахуванням вимог статті 131 ЦПК України, та враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду.

Таким чином, суд вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності відповідача та представника третьої особи за наявними матеріалами, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інших заяв та клопотань з боку учасників судового процесу на адресу суду не надходило, як не надходило і відзиву з боку відповідача.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надавши відзив, а позивач не заперечує щодо винесення заочного рішення у справі, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд даної цивільної справи.

08.07.2025 ухвалою суду постановлено провести розгляд справи в заочному порядку.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права:

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що Малинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зроблено відповідний актовий запис за № 25, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 /а.с.7/.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 10.04.2018 виконкомом Нововоробївської сільської ради Малинського району Житомирської області, актовий запис № 1 /а.с.5/.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 20.04.2023, яке набрало законної сили 23.05.2023, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було розірвано (справа №283/666/23, провадження №2/283/247/2023) /а.с.9/.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 17.09.2024 зроблено відповідний актовий запис за №523, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 /а.с.6/.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області №238/14-19/10-01 від 23.09.2024, ОСОБА_1 , 1984 р.н. та ОСОБА_3 , 1998 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з листопада 2019 року по березень 2024 року проживали разом без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та вели спільне господарство. Під час їхнього спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 .

Позивач, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав, що він та ОСОБА_3 проживали разом у той час, коли остання перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , тому, коли у позивача та ОСОБА_3 народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком був записаний ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач, прагнучи бути повноцінним батьком для своєї дитини, звернувся до суду з даним позовом, та, з метою підтвердження даної обставини просив суд призначити судово-генетичну експертизу, проведення якої просив доручити спеціалістам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

Відповідно до висновку судового експерта-імунолога відділення судово-медичної генетичної ідентифікації ДУ «Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_6 № 103-51-2025, вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 складає величину не менш, ніж 99,9%, за вимогами Другого Міжнародного Симпозіуму з ідентифікації людини - біологічне батьківство вважається доведеним /а.с.79-82/. Експертиза проводилась з 05.05.2025 по 12.05.2025. Експерт попереджена про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України /а.с.63/.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

За змістом частин першої та другої статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 128 Сімейного кодексу України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

У зв`язку з тим, що батьківство чоловіка матері дитини презюмується, він не зобов`язаний доводити своє батьківство. Тому тягар доказування свого батьківства, лежить на позивачеві. Доказом батьківства позивача можуть бути різні обставини, встановлені відповідно до ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 6, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановив конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/26390/15-ц (провадження № 61-19369св18) зроблено висновок, що "апеляційний суд встановив, що на момент постановлення рішення судом першої інстанції батьком дитини був записаний ОСОБА_3, а тому рішення у цій справі стосується його прав та інтересів. Верховний Суд визнає такі висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими. Враховуючи, що ОСОБА_3 набув батьківських прав відносно ОСОБА_8, то належними відповідачами у цій справі мали бути батьки дитини, які записані в актовому записі про її народження".

Отже, особа, яка вважає себе батьком, може звернутися до суду з позовом до чоловіка, з яким в момент зачаття перебувала у шлюбі жінка, про визнання батьківства та виключення відомостей про цю особу як батька в актовому запису про народження дитини.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач наголошував на тому, що оскільки ОСОБА_3 на момент народження ІНФОРМАЦІЯ_1 їхнього спільного сина ОСОБА_4 , перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 , тому він і був записаний батьком дитини, проте, після смерті матері дитини, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернувся до суду з позовом про визнання його батьком, так як прагне у повній мірі піклуватися про сина, чого без визнання батьківства зробити не може.

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Таким чином судом взято до уваги те, що сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Так, за Висновком судового експерта-імунолога відділення судово-медичної генетичної ідентифікації ДУ «Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_6 № 103-51-2025, вірогідність того, що ОСОБА_1 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9% /а. с. 79-82/.

Тобто, тестом ДНК на батьківство, підтверджено кровне споріднення позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не надано.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд, здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Відповідно до п.п. 21 п. 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року за № 96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила) передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу II зазначених вище Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

У пункті 2.16.7 Правил зазначається, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Відповідно до п. 2.18 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану, крім випадків, встановлених у пункті 2.28 цього розділу.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, передбачено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Суд встановив, що у справі, що розглядається зібрано достатньо доказів, які підтверджують біологічне батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, в інтересах дитини, позов підлягає задоволенню в частині визнання батьківства, а також підлягають задоволенню вимоги щодо внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

При зверненні до суду зі вказаними позовними вимогами позивач, ОСОБА_1 сплатив судовій збір у розмірі 2 422, 40 грн. (за дві позовні вимоги), що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 1395860431 від 16.10.2024 /а.с.1/ та який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Оскільки позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 2 422, 40 грн.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 14, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 128, 141, 142, 187, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця с-ще Борівське Шевченківського району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_3 , батьком дитини, ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Малин Житомирської області.

Внести зміни в актовий запис № 25, що був складений 30 січня 2021 року Малинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме:

виключити відомості про батька дитини: ОСОБА_2 та включити відомості про батька: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця с-ще Борівське Шевченківського району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_3 , змінивши відповідну інформацію про батька дитини, а саме: у графі «відомості про батька»: батьком вказати - « ОСОБА_1 , громадянин України»,

у графі «Прізвище» дитини змінити відомості зі « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »,

у графі «По батькові» дитини змінити відомості з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », дату та місце народження дитини залишити без змін, та з урахуванням змін видати нове свідоцтво про народження.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 21.07.2025.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа що не заявляє самостійних вимог: Малинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): код ЄДРПОУ 22061692, вул. Грушевського, 42, м. Малин, Житомирської області,11601.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ