Ухвала суду № 128955664, 21.07.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/3148/24

Провадження № 2-п/489/35/25

Ухвала

Іменем України

21 липня 2025 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченка Г.С.,

із секретарем судових засідань Козловською А.В.,

за участі представника заявника - адвоката Сорочан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сорочан Василя Васильовича про перегляд рішення Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2024 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за нововиявленими обставинами

В С Т А Н О В И В:

29травня 2025 ОСОБА_1 звернувся досуду ззаявою,якою просивскасувати рішенняІнгульського (Ленінського)районного судум.Миколаєва від02вересня 2024за позовомТоваристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за нововиявленими обставинами.

Посилаючись на те, що Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позов задоволено частково, стягнуто з відповідачів в Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/08/2006/840K-392 від 14 серпня 2006 року, яка складається із заборгованості за основним боргом - 18 125,95 дол. США, що еквівалентно 144 463, ; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3 810,70 дол. США, що еквівалентно 30 371,28 грн.; пені 54,53 дол. США, що еквівалентно 434,60грн.; комісії -1 915,92 дол. США, що еквівалентно 15 269,88 грн., а всього 23 907,10 дол. США, що еквівалентно 190 539, 59 коп.

Виконавчий лист у цивільній справі № 2-577/2011, на підставі заяви стягувача від 04 серпня 2011 року був виданий лише 19 червня 2014 року та отриманий представником позивача 02 липня 2014 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року був замінений стягувач по цивільній справі № 2-577/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ЄДРПОУ 40696815.

13 січня 2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Химич О.М було відкрито виконавче провадження № 68161554 відносно боржника - ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа № 2-577/2011 року від 19 червня 2014 року.

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (справа № 489/3148/24, провадження № 2/489/1448/24).

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 вересня 2024 року у цій справі вказану позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 3 456,38 доларів США (три тисячі чотириста п`ятдесят шість доларів США 38 центів) 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи справу № 489/3148/24 місцевий суд виходив з того, що на день звернення до суду новий кредитор правомірне продовжує здійснювати право на судовий захист щодо примусового стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2011 року у справі № 2-577/2011 (див. п. 1 цієї заяви), що включає в себе, крім іншого, додаткові заходи відповідальності боржника передбачені ст. 625 ЦК України щодо стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішення набрало законної сили 04 грудня 2024 року після перегляду Миколаївським апеляційним судом.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2025 року виконавчий лист №2-577/2011 року від 19 червня 2014 року виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва визнаний таким, що не підлягає виконанню, в зв`язку з чим виконавче провадження № 68161554 було закінчене з підстав п.5) ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»

Вирішуючи справу апеляційний суд встановив, що вперше виконавче провадження за спірним виконавчим документом було відкрите на підставі заяви стягувача, поданої 27 серпня 2014 року, тоді як стягувач мав право на подання виконавчого листа до виконання до 23 грудня 2012 року, однак таке право не реалізував і пред`явив до виконання указаний виконавчий документ із пропуском визначеного законом строку.

За обставин, встановлених постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі № 2-577/2011 слідує висновок, що право кредитора на примусове стягнення боргу за рішенням суду у справі № 2-577/2011 було припинене починаючи з 24 грудня 2012 року

Отже на день звернення нового кредитора з позовом до боржника ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних за ст. 625 ЦК України у справі № 489/3148/24, кредитор не мав права на примусове стягнення основного боргу за рішенням суду у справі № 2-577/2011.

З урахуванням зазначених обставин заявник просив суд рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 вересня 2024 року у справі № 489/3148/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (справа № 489/3148/24, провадження № 2/489/1448/24) скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог заявлених до ОСОБА_1 .

06 червня 2025 на адресу суду надійшли заперечення від представника позивача. Зазначав наступне.

В даному випадку, умовами п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання Зобов`язань, вказаних у п.1.1. цього Договору повністю чи в будь-якій його частині як від Позичальника так і Поручителя разом, так і від кожного окремо Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини Зобов`язання, так і при невиконанні Позичальником Зобов`язань цілому (п.1.3 договорів Поруки).

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов`язань у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (п.1.4 договорів Поруки). Відтак, сторонами на підставі приписів ст.ст.6, 554, 628 ЦК України в умовах Договору поруки було закріплено межі відповідальності поручителя перед кредитором - чітко визначено зобов`язання, за невиконання яких він несе відповідальність як солідарний боржник Таким чином, вищевказані обставини вказують на чітку наявність правових підстав для стягнення з Відповідача 2 за договором поруки 3% річних, нарахованих за період існуючого прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором по поверненню тіла кредиту та сплаті відсотків за користування ним, встановленого судовим рішенням, оскільки за законом поручитель відповідає в тому обсязі, що і боржник, якщо інше не визначено в договорі

Оскільки, судове рішення про стягнення з боржника коштів не виконувалось досить тривалий час, враховуючи, що таке прострочення є триваючим правопорушенням, кредитор - позивач вправі вимагати стягнення з боржника відповідача в судовому порядку сум 3% процентів річних за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання аж до повного його виконання.

У даній справі сума боргу вже захищена у судовому порядку та стягнута із Відповідачів, що підтверджується рішенням суду Так, Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 у справі №759/4755/19 зробив наступний висновок: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу» Тобто, відсутність на виконанні виконавчих листів жодними чином не позбавляє нового кредитора на пред`явлення вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, відсутність на виконанні виконавчих листів жодними чином не позбавляє нового кредитора на пред`явлення вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання Схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №753/1527/22, від 14.02.2024 у справі №757/34217/21 Також, прошу Суд, при розгляді справи врахувати правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №752/9858/21, від 29.11.2023 у справі №753/1527/22 у яких зазначено: «наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України».

Також, необхідно зазначити, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 07.05.2025 у справі №2-577/2011, виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 , визнано таким, що не підлягає виконанню (виконавчий лист пред`явлений із пропуском строку), однак рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.07.2011 у справі №2-577/2011 є чинним.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.07.2011 у справі №2-577/2011 є нескасованим та чинним, тому у даній справі сума боргу вже захищена у судовому порядку та стягнута із Відповідачів, що підтверджується рішенням суду, а тому кредитор має право на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного представник позивача просив суд: відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.09.2024 у справі №489/3148/24 за позовом ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до Відповідачів 1, 2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині заявлених вимог до Відповідача 1; Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.09.2024 у справі №489/3148/24 залишити без змін; Стягнути з Відповідачів 1, 2 судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу.

07 липня на адресу суду надійшла відповідь на заперечення від представника ОСОБА_1 - адвоката Сорочана В.В. Зазначав наступне.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення суду у цій справі заявник виходив з того, що право з нарахування 3% річних в порядку статті 625 ЦК України перебуває у прямій залежності від наявності або відсутності в кредитора на день розгляду цієї справи можливості здійснення в судовому порядку права вимоги з виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2011 року у справі № 2-577/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

На думку заявника, за обставин цієї справи, під таким правом вимоги кредитора слід розуміти можливість продовженням судового провадження з виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2011 року у справі № 2 577/2011.

Тобто, судовим рішенням (постановою апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі № 2-577/2011) встановлено, що на день розгляду цієї справи кредитор втратив можливість продовження судового провадження у справі № 2-577/2011 у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відтак, на думку заявника саме вказана обставина, що не була встановлена судом, та не була і не могла бути відомою відповідачам на час розгляду цієї справи є істотною для правильного вирішення цієї справи.

В судовому засіданні представник заявника, вимоги підтримав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позов задоволено частково, стягнуто з відповідачів в Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/08/2006/840K-392 від 14 серпня 2006 року, яка складається із заборгованості за основним боргом - 18 125,95 дол. США, що еквівалентно 144 463, ; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3 810,70 дол. США, що еквівалентно 30 371,28 грн.; пені 54,53 дол. США, що еквівалентно 434,60грн.; комісії -1 915,92 дол. США, що еквівалентно 15 269,88 грн., а всього 23 907,10 дол. США, що еквівалентно 190 539, 59 коп.

Виконавчий лист у цивільній справі № 2-577/2011, на підставі заяви стягувача від 04 серпня 2011 року був виданий лише 19 червня 2014 року та отриманий представником позивача 02 липня 2014 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року був замінений стягувач по цивільній справі № 2-577/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ЄДРПОУ 40696815.

13 січня 2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Химич О.М було відкрито виконавче провадження № 68161554 відносно боржника - ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа № 2-577/2011 року від 19 червня 2014 року.

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (справа № 489/3148/24, провадження № 2/489/1448/24).

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 вересня 2024 року у цій справі вказану позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 3 456,38 доларів США (три тисячі чотириста п`ятдесят шість доларів США 38 центів) 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи справу № 489/3148/24 місцевий суд виходив з того, що на день звернення до суду новий кредитор правомірне продовжує здійснювати право на судовий захист щодо примусового стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2011 року у справі № 2-577/2011 (див. п. 1 цієї заяви), що включає в себе, крім іншого, додаткові заходи відповідальності боржника передбачені ст. 625 ЦК України щодо стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішення набрало законної сили 04 грудня 2024 року після перегляду Миколаївським апеляційним судом.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2025 року виконавчий лист №2-577/2011 року від 19 червня 2014 року виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва визнаний таким, що не підлягає виконанню, в зв`язку з чим виконавче провадження № 68161554 було закінчене з підстав п.5) ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи справу апеляційний суд встановив, що вперше виконавче провадження за спірним виконавчим документом було відкрите на підставі заяви стягувача, поданої 27 серпня 2014 року, тоді як стягувач мав право на подання виконавчого листа до виконання до 23 грудня 2012 року, однак таке право не реалізував і пред`явив до виконання указаний виконавчий документ із пропуском визначеного законом строку.

За обставин, встановлених постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі № 2-577/2011 вбачається, що право кредитора на примусове стягнення боргу за рішенням суду у справі № 2-577/2011 було припинене починаючи з 24 грудня 2012 року.

Згідно із ч. 2 ст.423ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, у тому числі, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4 передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно із п.4 вказаної Постанови, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Пункт 7 даної Постанови визначає, що обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Вищевикладені обставини, суд не розцінює як нововиявлені, в розумінні положеньст.423ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина другастаття 423 ЦПК України.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другоїстатті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те що у даній справі сума боргу вже захищена у судовому порядку та стягнута із Відповідачів, що підтверджується рішенням суду.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 у справі №759/4755/19 зробив наступний висновок: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу» Тобто, відсутність на виконанні виконавчих листів жодними чином не позбавляє нового кредитора на пред`явлення вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, відсутність на виконанні виконавчих листів жодними чином не позбавляє нового кредитора на пред`явлення вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання Схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №753/1527/22, від 14.02.2024 у справі №757/34217/21 Також, прошу Суд, при розгляді справи врахувати правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №752/9858/21, від 29.11.2023 у справі №753/1527/22 у яких зазначено: «наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України».

Також, необхідно зазначити, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 07.05.2025 у справі №2-577/2011, виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 , визнано таким, що не підлягає виконанню (виконавчий лист пред`явлений із пропуском строку), однак рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.07.2011 у справі №2-577/2011 є чинним.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.07.2011 у справі №2-577/2011 є нескасованим та чинним, тому у даній справі сума боргу вже захищена у судовому порядку та стягнута із Відповідачів, що підтверджується рішенням суду, а тому кредитор має право на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 3ст. 429 ЦПК Україниза результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Оскільки судом не встановлено наявність нововиявлених обставин, а обставини на які посилається заявник не є підставою для задоволення заяви, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а тому відмовляє у задоволенні заяви.

З урахуванням відсутності правових підстав для задоволення заяви, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 4000 грн.

Зазначені витрати підтверджені письмовими доказами, наявними в заяві про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу від 06 червня 2025.

Керуючись ст. ст. 127, 141, 170, 423 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Сорочан Василя Васильовича про перегляд рішення Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2024 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за нововиявленими обставинами відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористьТоваристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Дніпрофінансгруп» витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Суддя Г.С. Костюченко

Повний текст судового рішення складено «21» липня 2025.