Рішення № 128953795, 11.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 рокуСправа №320/17464/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБК» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №26414/0406 від 03.11.2021р., -

УСТАНОВИВ:

08.12.2021р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗБК» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області за №26414/0406 від 03.11.2021р. на суму 37168,70 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовою особою контролюючого органу було проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за результатами якої був складений акт від 12.10.2021р. №17087/10-36-04-06/39387901 за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.57.3 ст.57 ПК України, а саме: затримку сплати грошового зобов`язання (податків) у сумі 743373,81 грн. на 28,21,19,18 календарних днів, відповідно. За наведене порушення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до позивача була застосована відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 5%, що становить 37168,70 грн. Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки згадане грошове зобов`язання, яке виникло за податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2019р. №0147050305 у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021р. у справі №640/1564/20 в інтегрованій картці позивача як платника податків було відображено 23.06.2021р., тобто після 01.03.2020р., а відповідно до п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання коронавірусної хвороби (СОVID-19), штрафні санкції не застосовуються. Відтак, на переконання позивача, за затримку на 28,21,19,18 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 743373,81 грн. застосування штрафних санкцій за спірним рішенням є протиправним. У відповіді на відзив, позивач послався на ті ж самі обставини та підстави, що наведені і у позові. Додатково зазначив, що у відзиві на позов відповідачем не спростовано мотивів та не наведено доводів неможливості застосування штрафу за порушення податкового законодавства після 01.03.2020р. всупереч вимогам п.5 ч.2 ст.162 КАС України (а.с.1-4 том 1, а.с.21 том 2).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2022р. у даній справі було відкрите спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачеві подати відзив на позов(а.с.6 том 2).

27.05.2022р. засобами поштового зв`язку від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позову позивачеві відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що ГУ ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якої був складений акт від 12.10.2021р. №17087/10-36-04-06/39387901 та встановлено порушення позивачем вимог п.57.3 ПК України, а саме: терміни сплати грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, у сумі 743373,81 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 06.11.2019р. №0147050305 з граничним терміном сплати 23.06.2021р., фактичною датою сплати згідно бази даних ДПС України АС «Податковий блок» «Облік платежів» - 12.07.2021, 13.07.2021, 15.07.2021,22.07.2021. За результатами перевірки було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення від 03.11.2021р., за яким позивачем нараховано штраф у розмірі 5% у сумі 37168,70 грн. на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, вважає, що за викладених обставин висновки акту камеральної перевірки є обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення складено згідно вимог чинного законодавства (а.с.9-12 том 2).

У подальшому, 17.02.2025р. (згідно листа від 23.11.2023р. №03-19/34935/23) на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (а.с.24 том 2).

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025р. вказану справу було передано для розгляду судді Конєвій С.О. (а.с.25 том 2).

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. від 28.02.2025р. дана справа була прийнята до свого провадження, її судовий розгляд було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України з 27.03.2025р., а також зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у ньому правомірності оспорюваного ППР з урахуванням приписів п.52-1 п.п.10 розділу ХХ ПК України, за яким передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, штрафні санкції не застосовуються, що є підставами позову та у наданому відзиві ці посилання відсутні в порушення вимог ст.162 КАС України, виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України (а.с.26 том 2).

На виконання вимог зазначеної вище ухвали суду, 25.03.2025р. засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, послався на ті ж самі обставини, які наведені у відзиві на позов, поданому до суду 27.05.2022р., додатково навів (процитував) приписи п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, при цьому, жодних обгрунтовань та підстав правомірності застосування штрафу до позивача за спірним податковим повідомленням-рішенням у період дії мораторію, запровадженого вказаними приписами з 01.03.2020 року відповідачем у відзиві на позов не наведено всупереч вимогам вищенаведеної ухвали суду та вимог п.5 ч.2 ст.162 КАС України (а.с.30-35 том 2).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що було об`єктивною перешкодою для розгляду справи по суті у вказаний строк, ухвалою суду від 11.07.2025р. розгляд даної справи було продовжено до 11.07.2025р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.54 том 2).

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 11.07.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗБК» 10.09.2014р. зареєстроване як юридична особа за адресою: місто Київ, вулиця 9 травня, будинок 49, перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві, основним видом економічної діяльності товариства є 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, що підтверджується змістом копії Статуту позивача та копією Виписки з ЄДРПОУ станом на 02.02.2018р., наявних у справі (а.с.21-29 том 1).

Згідно змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021р. у справі №640/1564/20 встановлено, що у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 06.11.2019р. №014705030, яким було визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 743373,81 грн., позивачеві було відмовлено, про що свідчить зміст копії наведеного судового рішення (а.с.10-18 том 1).

Надалі, 12.10.2021р. посадовою особою контролюючого органу (ГУ ДПС у Київській області) на підставі підпункту 20.1.4пункту20.1статті 20, пункту75.1 статті 75 ПК України, у порядку визначеномустаттею 76 ПК Українипроведено камеральну перевірку своєчасності сплати з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ «ЗБК», за результатами якої складено акт камеральної перевірки №17087/10-36-04-06/39387901 від 12.10.2021р. (а.с.6 том 1, а.с.15,39 том 2).

За висновками наведеного акту перевірки було встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати нарахованої контролюючим органом суми грошового зобов`язання (основного платежу) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власником нерухомого майна, чим порушено п.57.3 ст.57 ПК України, зокрема, суму узгодженого грошового зобов`язання у розмірі 743373,81 грн. (згідно податкового повідомлення-рішення від 06.11.2019р. №014705030) сплачено частинами із граничною датою сплати 23.06.2021р., а саме:

- 34156,60 грн. було сплачено 22.07.2021р., кількість днів затримки становить 28 днів;

- 207277,30 грн. сплачено 15.07.2021р., кількість днів затримки становить 21 день; - 500000,00 грн. сплачено 13.07.2021р., кількість днів затримки становить 19 днів; - 1940,00 грн. сплачено 12.07.2021р., кількість днів затримки становить 18 днів (а.с.6 том 1, а.с.15,39 том 2).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки, на підставі п.124.1 ст.124 ПК України відповідачем 03.11.2021р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №26414/0406 за яким за затримку на 28, 21, 19, 18 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 743373,81 грн. зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 37168 грн. 70 коп., що підтверджується змістом копії наведеного податкового повідомлення-рішення та розрахунком штрафної санкції до нього (а.с.8-9 том 1, а.с.16-17, 41-42 том 2).

Правомірність прийняття відповідачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення №26414/0406 від 03.11.2021р., є предметом спору у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюєПодатковий кодекс України (далі -ПК України).

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до вимог п. 57.3 ст.57 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

З 1 січня 2021 року набрали чинності положення пункту 79 Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17 грудня 2020 року №1117-IX), якими статті 123, 124, 126 і 128 ПК України фактично викладено в нових редакціях.

За вказаними змінами відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з 1 січня 2021 року регулюється статтею 124 ПК України.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

А отже, із аналізу наведених приписів слідує, що податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну, передбаченого ПК України для сплати податкового зобов`язання, передбаченого п. 57.3 ст. 57 ПК України.

У даних спірних правовідносинах, граничним терміном сплати узгодженого грошового зобов`язання в сумі 743373,81 грн. контролюючим органом визначено дату 23.06.2021р.

В той же час, 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року №533- IX.

У зв`язку із набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

- порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Отже, із аналізу наведених приписів можна зробити висновок, що пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у відповідний період.

Карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та на момент виникнення правовідносин у даній справі не був скасований.

Надалі, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Також Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022р.

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Абзацом 18 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, з урахуванням змін внесених Законом України № 2260-ІХ, визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПК України. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), не застосовуються.

Отже, починаючи з 27.05.2022р. до платників податків, які мали можливість виконувати свої податкові обов`язки, зокрема, щодо сплати податків та зборів, але не виконали їх у строки визначені підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, зокрема, і за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з урахуванням приписів Закону №2260-ІХ (ковідний мораторій не застосовується) відновлена відповідальність платників податків, тобто, застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Аналогічний правовий висновок, викладений і у постанові Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23, який є застосовним і до правовідносин у даній справі згідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України.

А отже, наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що мораторій на не застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, запроваджений п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, розповсюджував свою дію на період з 01.03.2020 року до 27.05.2022 року.

Як встановлено судом, у спірних правовідносинах позивач проти виявлених контролюючих органом та зафіксованих у акті перевірки від 12.10.2021р. №17087/10-36-04-06/39387901 фактів затримки сплати узгодженого грошового зобов`язання в сумі 743373,81 грн. не заперечував, однак, вважає протиправним застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вказаного грошового зобов`язання з підстав того, що за положеннями п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, граничною датою сплатою узгодженого грошового зобов`язання у сумі 743373,81 грн. контролюючим органом визначено 23.06.2021р. про що свідчить зміст акту перевірки від 12.10.2021р.

В той же час, фактично позивачем було сплачено вказану суму грошового зобов`язання частинами, а саме:

- 34156,60 грн. було сплачено 22.07.2021р., кількість днів затримки становить 28 днів;

- 207277,30 грн. сплачено 15.07.2021р., кількість днів затримки становить 21 день; - 500000,00 грн. сплачено 13.07.2021р., кількість днів затримки становить 19 днів; - 1940,00 грн. сплачено 12.07.2021р., кількість днів затримки становить 18 днів (а.с.6 том 1, а.с.15,39 том 2).

Тобто, із наведених встановлених обставин вбачається, що позивачем фактично було сплачено вказану вище суму узгодженого (з урахуванням набрання судовим рішенням законної сили) грошового зобов`язання - 12.07.2021, 13.07.2021, 15.07.2021 та 22.07.2021р., замість 23.06.2021 (граничний термін сплати), відтак, позивач допустив порушення граничних термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання за що передбачена відповідальність у вигляді нарахування штрафу у розмірах, встановлених п.124.1 ст.124 ПК України.

В той же час, у наведений період з 23.06.2021р. по 22.07.2021р. на момент виникнення спірних правовідносин у даній справі, діяв мораторій на застосування штрафів, встановлений положеннями п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким було передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені у період дії карантину, тобто, з 01.03.2020 по 27.05.2022 (з урахуванням норм Закону №2260-ІХ) штрафні санкції до платників податків не застосовуються.

А відтак, враховуючи встановлені вище обставини та виходячи з аналізу наведеного вище чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафу за порушення податкового законодавства у період дії мораторію з 01.03.2020 по 27.05.2022, запровадженого п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме: порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання у сумі 743373,81 грн., встановлених п.57.3 ст.57 ПК України, яке мало місце у період з 23.06.2021 по 22.07.2021, за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2021р. є протиправним, суперечить приписам п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тому підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, у ході судового розгляду даної справи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням у період запровадження «ковідного мораторію», з урахуванням встановлених судом вище обставин та аналізу наведеного чинного законодавства, належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем не доведена.

27.05.2022р. відповідачем був поданий відзив на позов, проте, у ньому не було наведено жодних підстав та мотивів з приводу правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у період дії мораторію, запровадженого п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, про що зроблено зауваження і позивачем у його відповіді на відзив щодо невідповідності відзиву вимогам п.5 ч.2 ст.162 КАС України.

З метою усунення наведених недоліків відзиву на позов, ухвалою суду від 28.02.2025р. відповідача було зобов`язано надати відзив на позов з дотримання вимог ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у ньому правомірності оспорюваного ППР з урахуванням приписів п.52-1 п.п.10 розділу ХХ ПК України, за яким передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, штрафні санкції не застосовуються, що є підставами позову та у наданому відзиві ці посилання відсутні в порушення вимог ст.162 КАС України (а.с.26).

Проте, у наданому на виконання вищенаведених вимог ухвали суду відзиві на позов від 25.03.2025р. представник відповідача вдався лише до цитування положення п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, без зазначення у ньому жодних правових підстав та мотивів з посиланнями на докази щодо правомірності не врахування вказаних приписів контролюючим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, що фактично свідчить про ігнорування відповідачем вимог ухвали суду, підстав позову та вимог п.5 ч.2 ст.162 КАС України, а відтак, суд вважає, що цитування норм приписів чинного законодавства у відзиві на позов не є належними, достатніми та достовірними доказами правомірності спірного рішення у розумінні ст.73 КАС України.

Інші аргументи та доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, уважно вивчені судом, проте, не беруться до уваги, оскільки не спростовують наведених вище висновків суду та згаданих вище правових висновків Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши за критеріями, встановленими ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваних рішень, є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вище наведеними доказами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 03.11.2021р., є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

А отже, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп. згідно ставки судового збору за подання позову майнового характеру, встановленої ст.4 Закону України «Про судовий збір», понесені позивачем згідно платіжного доручення №1560 від 06.12.2021р. (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБК» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №26414/0406 від 03.11.2021р. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №26414/0406 від 03.11.2021р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А, код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБК» (03134, м. Київ, вул. 9 травня, будинок 49, код ЄДРПОУ 39387901) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва