Ухвала суду № 128952288, 18.07.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/7562/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якій просить:

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області по звільненню ОСОБА_1 24 квітня 2025 року з посади начальника відділу обслуговування громадян №14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу» протиправними та такими, що грубо порушують законодавство про працю.

Скасувати наказ начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Володимира Тараторіна від 24.04.2025 року»№ 184-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » про звільнення ОСОБА_1 24 квітня 2025 року з посади начальника відділу обслуговування громадян №14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу».

Визнати недійсним запис № 31 від 24.04.2025 про звільнення за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу» у трудовій книжці НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул.Гоголя, 34, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) поновити на роботі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді начальника відділу обслуговування громадян №14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул.Соборності, 66, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати весь час вимушеного прогулу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з дати незаконного звільнення по дату поновлення на посаді, до страхового стажу для призначення пенсії, оплати тимчасової непрацездатності, до стажу, що дає право на щорічну відпустку та до стажу державної служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул.Соборності, 66, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з дня незаконного відсторонення виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати розрахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 року №100 та обчисленої шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних днів, з обов`язковою сплатою страхових внесків, податків та зборів за цей період.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул.Соборності, 66, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заробітну плату за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі копії наказу про звільнення з вини роботодавця виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати розрахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 року №100 та обчисленої шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних днів, з обов`язковою сплатою страхових внесків, податків та зборів за цей період.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул.Соборності, 66, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 180 000 грн. моральної шкоди заподіяної незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді начальника відділу обслуговування громадян №14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та в частині виплати заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати розрахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 року №100 з обов`язковою сплатою страхових внесків, податків та зборів за цей період.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до суду протягом 10 днів звіт про виконання судового рішення.

Покласти обов`язок покрити шкоду, заподіяну Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу ОСОБА_1 на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Тараторіна Володимира Никандровича, винного в незаконному звільненні ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 440/7562/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.06.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залишення позову без розгляду.

В обгрунтування клопотання зазначено, що Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Факт отримання трудової книжки підтверджено особистим підписом 24.04.2025 у книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки НОМЕР_3 і у акті -приймання-передавання справ та майна. Факт дня вручення копії наказу про звільнення 184-О підтверджено актом від 24.04.2025. 24.04.2025 позивачем було підписано акт приймання-передавання справ та майна. Ознайомлення із наказом №184-О, із письмовим повідомленням про нараховані і виплачені при звільненні суми, підписання акта приймання-передавання справ та майна, видача трудової книжки ОСОБА_1 здійснювалося у приміщенні Головного управління (вул.Гоголя, 34, м. Полтава) наприкінці робочого дня 24.04.2025, а про факт відмови ОСОБА_1 від підпису щодо ознайомлення із цими документами і від надання паперової форми заяви від 24.04.2025 стало відомо після 17 години 00 хвилин, тобто фактично після закінчення тривалості встановленого у Головному управлінні робочого дня, наказ №184-О був направлений о 17 годині 16 хвилин за допомогою месенджера Viber за телефонним номером та о17 годині 29 хвилин за електронною поштою згідно із контактними даними ОСОБА_1 , зазначеними у її особовій справі. Факт направлення підтверджується складеним 25.04.2025протоколом доведення інформації або документів до відома державного службовця № 12 із додатками. Письмове повідомлення про нараховані і виплачені при звільненні суми направлено на електронну пошту ОСОБА_1 25.04.2025 о 9 годині 16 хвилин (копія додається). Також позивач у запиті на публічну інформацію від через вебпортал Пенсійного фонду України зверталася до Головного управління із запитом 05.05.2025 №ВЕБ-16001-Ф-С-080883 зокрема просила надати інформацію щодо розрахункових листів за період з 01.01.2025 по день звернення, суми яких підлягають обов`язковому оподаткуванню та декларуванню у відповідності до вимог частини другої статті 45 Закону України Про корупцію та іншу інформацію у зв`язку зі звільненням.

16.06.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залишення позову без розгляду.

У запереченнях позивач зазначив, що відповідач з метою затягування розгляду справи, обмеження можливості реалізації прав позивача, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованому перевантаженні роботи суду подаючи клопотання свідомо вводить в оману суд щодо порушення строків звернення до суду з позовом. Жоден з додатків доданих відповідачем до Клопотання не містить підтвердження щодо отримання мною копії наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.04.2025 № 184-О "Про звільнення ОСОБА_1 " раніше ніж 22.05.2025. Відповідач зазначає, що факт дня вручення копії наказу про звільнення №184-О підтверджено актом від 24.04.2025 чим свідомо вводить в оману суд: з тексту Акту про відмову від проставлення підпису про ознайомлення з наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримання письмового розрахунку при звільненні від 24.04.2025 16:55 вбачається, що ".. ОСОБА_2 ознайомилася з текстом наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.04.2025 № 184-О наказом "Про звільнення ОСОБА_1 , письмовим повідомленням про нараховані та виплачені їй суми при звільненні, але відмовилася від проставлення підпису про ознайомлення з даними документами без уточнення причини відмови…". Акт складався не в присутності позивача й останнього було позбавлено навіть права щодо надання зауважень до Акту щодо причин відмови від підпису. Вище згаданий Акт не містить ніяких підтверджень, що було вручено копії наказу про звільнення 184-О від 24.04.2025 та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, як не містить підтверджень про відмову від отримання цього наказу чи повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Якщо з часом, "випадково" з`явиться якийсь акт про фіксування відмови від отримання наказу про звільнення №184-О від 24.04.2025, то це буде свідчити лише про вчинення посадовими особами відповідача службового злочину передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України. Твердження відповідача, що "…про факт відмови ОСОБА_1 від підпису щодо ознайомлення із цими документами і від надання паперової форми заяви від 24.04.2025 стало відомо після 17 години 00 хвилин…" може свідчити лише про скоєння посадовими особами злочину передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, оскільки час та дата складання Акту про відмову від проставлення підпису про ознайомлення з наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримання письмового розрахунку при звільненні зазначені відповідно - 24.04.2025 16:55, тобто або посадовим особам Відповідача було відомо про відмову від підписання наказу до закінчення робочого часу й представник Відповідача свідомо вводить в оману суд, або посадові особи відповідача свідомо внесли до офіційного документу (Акту) завідомо неправдиві відомості щодо часу складання Акту (що можливо встановити шляхом залучення до матеріалів справи письмових пояснень посадових осіб Відповідача, які склали вище згаданий Акт: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ). Посилання відповідача, що "…У запиті від 08.05.2025 через вебпортал Пенсійного фонду України зверталася до Головного управління із запитом від 08.05.2025 № ВЕБ-16001-Ф-С-25-084662 про надання доступу до публічної інформації у якому чітко зазначає, що вона є звільненою відповідно до наказу №184-О від 24.04.2025…" також жодним чином не доводить факт отримання вище згаданого наказу, адже номер та дата були зазначені в трудовій книжці. Відповідно до частини третьої статті 29 КЗпП України, ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею. Відповідно частини другої статті 7 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником. Процедура обміну документами має бути чітко врегульована відповідними актами підприємства, установи, організації й бути узгоджена між роботодавцем та працівником. Звертаю увагу суду, що відповідачем не створювалося жодного розпорядчого документу, який би врегульовував порядок обміну даними між роботодавцем і працівником за допомогою електронного зв`язку чи будь яких застосунків на кшталт застосунку Viber, які мали бути узгоджені з працівниками. Застосування відповідачем, після незаконного звільнення, будь яких положень статті 9-1 Закону № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1042 є незаконними.

Ознайомившись із поданою заявою, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано статті 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18, а також Верховним Судом у постанові від 31.10.2023 у справі № 380/14623/22.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Крім того, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17.07.2019 у справі №821/2004/17, від 20.05.2020 у справі №826/14598/16 та від 18.08.2022 у справі № 240/41471/21.

У постанові від 24.09.2019 по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як випливає з матеріалів справи наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.04.2025 № 184-о, ОСОБА_1 звільнено з 24.04.2025 з посади начальника відділу обслуговування громадян №14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу".

24.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області складено Акт про відмову від простановлення підпису про ознайомлення з наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримання письмового розрахунку при звільненні.

Як слідує з вищевказаного акта 24.04.2025 у присутності заступника начальника відділу кадрового адміністрування та організаційного розвитку управління по роботі з персоналом Марини ЛАГУТИ, головних спеціалістів відділу кадрового адміністрування та організаційного розвитку управління по роботі з персоналом Тетяни Васіної та Станіслава Цвєтова, начальника відділу бухгалтерського обліку № 2 фінансово-економічного управління Олени Ольхович начальник відділу обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Тетяна Ясак ознайомилася з текстом, наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.04.2025 № 184-0 "Про звільнення ОСОБА_1 , письмовим повідомленням про нараховані та виплачені їй суми при звільненні, але відмовилася від проставлення підпису про ознайомлення з даними документами без уточнення причини відмови. При цьому нею було підписано акт приймання-нередавання справ та майна від 24.04.2025 та отримано трудову книжку під підпис у книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них.

Вивчивши наявні матеріали суд приходить до висновку, що даний акт лише фіксує факт відмови від підписання наказу про звільнення, однак не може слугувати переконливим доказом доведення до відома позивача оскаржуваного наказу.

Крім того, наказ про звільнення датований 24.04.2025, позивач звернувся до суду 30.05.2025, при цьому, Європейський Суд з прав людини у справі Іліан проти Туреччини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Європейський Суд також вказав на те, що обмеження права на суд не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду та як наслідок відмовляє у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Керуючись статтями 122, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя С.О. Удовіченко