Ухвала суду № 128952179, 18.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 липня 2025 р.№ 400/7421/25

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мельник О.М., ознайомившись з матеріалами

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2024,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2024.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши даний позов, суд вважає, що він не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Так, предметом позову в цій справі є податкове-повідомлення рішення, щодо якого платник податків не використовував процедуру досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), та які були прийняті після 26.11.2020.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 зробив висновок про те, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України) не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Водночас Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначив про відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем 12.04.2024 а цей позов поданий до суду 11.07.2025, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Представник позивач заявив клопотання про поновлення строків, яке умотивував тим, що, позивач не отримувала спільні податкові повідомлення-рішення. Звертаючись до суду з позовом простягнення податкового боргу ГУ ДПС надавало доказинаправлення ОСОБА_1 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Однак з наданих листів вбачається, що листи з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями повернулися відправнику за закінченням терміну зберігання, тобтобез вручення ОСОБА_1 . Ця обставинна підтверджується наданими позивачем доказами. Відповідно позивач не могла оскаржувати чи вчиняти якісь процесуальні дії по оскарженню спірних податкових повідомлень-рішень, так якпро них не знала.

Розглянувши заяву позивача про визнання пропуску процесуального строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

У пунктах 30 і 31 мотивувальної частини постанови від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Щодо неотримання позивачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у 2024 році, суд зазначає наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 0125993-2408-1405-иА48060090000097375 від 12.04.2024, № 0125994-2408-1405- иА48060090000097375 від 12.04.2024, № 0125995-2408-1405-иА48060090000097375 від 12.04.2024, № 0125996-2408-1405-иА48060090000097375 від 12.04.2024 відповідач надіслав на його поштову адресу, яку він зазначив як місце свого проживання у цій позовній заяві.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що наявні копії поштових повідомлень про направлення на адресу позивачки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які повернуто без отримання.

Згідно з абзацом другим пункту 42.5 статті 45 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Тому податкові повідомлення-рішення від 12.04.2024, які оскаржуються, вважається врученими позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що наведені позивачем підстави про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними, а тому відповідне його клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак позивач повинен подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Спеціальним законом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір".

Частиною 2 ст. 4 вказаного закону передбачено сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що в 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 гривні.

Таким чином, судовий збір необхідно сплатити в сумі 968,96 грн на рахунок UA838999980313191206084014478, отримувач: Миколаїв.ГУК/тг м. Миколаїв/22030101, код отримувача: 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів: 22030101, найменування збору: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки: "84" окружні адміністративні суди, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача) до (ПІБ чи назва установи, організації відповідача).

Суд зазначає, що квитанція про сплату судового збору № 6339-3657-3651-8351 від 06.06.2025, не враховується при поданні данного позову, оскільки надана до позовної заяви по справі № 400/5191/25 за подання зустрічної позовної заяви.

Окрім того частина друга статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3674-VI, повернення заяви або скарги є підставою для повернення судового збору, а відтак по справі 400/5191/25 позивач може за відповідною заявою повернути сплачений судовий збір.

Доказів наявності пільг щодо сплати судового збору позивач суду не надав.

За таких обставин, для усунення вказаних недоліків, позивачу необхідно уточнити період, з обґрунтованими доказами, з якого він вважає порушенні його права.

Позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу, на підставі ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

У разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України така позовна заява повертається позивачеві.

Керуючись ст. 121, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Залишити позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без руху.

Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до Миколаївського окружного адміністративного суду

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з доказами що підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду з позовом, або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений.

- докази сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.М. Мельник