Рішення № 128948174, 18.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12870/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» (проспект Незалежності, 85, м. Біла Церква, Київська область, 09108) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500390/2025/000001/2 від 25.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500390/2025/000011 від 25.02.2025.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ТОВ «ПОЛІСТІЛ» (покупець) та компанією ТАТМЕTAL ЗELIK SANAYI VE TЭCARET A. Ю, (продавець, Турецька Республіка) укладено контракт на поставку товару №ТАТ/2023/172 від 24.07.2023, відповідно до умов якого продавець зобов`язався продати покупцю, а покупець зобов`язався придбати гарячеоцинковану сталь у рулонах та/або забарвлену оцинковану сталь у рулонах та/або холоднокатану сталь у рулонах. Якість, маркування, упаковка, інші деталі вказані у технічній специфікації (Додатку) та/або у Проформі Інвойсі, що є невід`ємною частиною контракту.

На виконання умов контракту оформлено поставку товару (прокат плоский з нелегованої сталі оцинкована сталь у рулонах) відповідно до інвойсів від 13.02.2025 ЕХР2025000000004, від 13.02.2025 EXP2025000000228, від 14.02.2025 EXP2025000000240, від 14.02.2025 EXP2025000000241 та з метою здійснення їх митного оформлення позивачем 21.02.2025 подано контролюючому органу митну декларацію (далі МД) №250A50039000013406.

За результатом розгляду поданих документів Одеською митницею 25.02.2025 року прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500390/2025/000001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500390/2025/000011.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено розбіжності, що викликають сумніви в митній вартості товару, а саме: 1) не надано до митного оформлення транспортного (перевізного) документа Charter Party від 07.02.2025 як невід`ємної? частини коносаментів №2 від 15.02.25 та №3 від 15.02.25; 2) у коносаменті №2 від 15.02.25 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party», а у коносаменті №3 від 15.02.25-«freight prepaid». Зазначении? документ до митного оформлення не надавався; 3) згідно наданоі? заявки від 11.02.2025 №004 зазначено, що порт завантаження «Ігзас, Туреччина», що відрізняється від порту зазначеного у коносаментах №2 від 15.02.25, №3 від 15.02.25; 4) надані платіжні інструкції не містять обов`язкових реквізитів, передбачених постановою Правління НБУ від 02.01.19 №2; 5) у поданих платіжних інструкціях наявні сліди накладення на сам бланк печатки та підпису уповноваженого банку, які є ідентичними один до одного. В деяких місцях є випадки накладення печатки та підписів, які перекривають сам текст інструкції?. Викладене може свідчити про наявність ознак підробки таких платіжних інструкції?; 6) контракт передбачає оплату 20%/80%, інвойси 10%/90%, а фактично сплачено іншу вартість; 7) експортні митні декларації не містять інформації про документи, на підставі яких здійснено експорт; 8) у наданому до митного оформлення прас-листі виробника товарів від 28.11.24 б/н не зазначено термін и?ого діі?.

Представник позивача вказує, що у вантажній відомості від 15.02.2025, вантажній декларації від 19.02.2025, інвойсі №2025-006 від 11.02.2025 та SWIFT-повідомленням (яке містить всі необхідні реквізити) підтверджуються транспортні витрати та експедиторські послуги. При цьому, інших витрат з транспортування товару понесено не було.

Також в законодавстві України відсутні норми, які зобов`язують декларанта для підтвердження митної вартості товарів подавати до митного органу чартер партію (Charter Party).

Крім того, відповідно до Доповнення №1 від 12.02.2025 до заявки №004 від 11.02.2025 згідно договору №TR2024-2 від 20.08.2024 сторони прийшли згоди змінити порт завантаження на порт Карасу, Туреччина.

До митного оформлення надавались роздруківки платіжних інструкцій, які створені за допомогою програмно-технічного комплексу ПАТ АБ «Піденний» та підписанні уповноваженою особою шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Щодо суми сплаченої за платіжними інструкціями представник позивача вказує, що вартість сплачувалась одночасно за декілька поставок товару за різними контрактами, про що вказано в призначенні платежу таких інструкцій. При цьому, в комерційних інвойсах ціна кожної одиниці самого товару не змінилася, а змінилася лише його кількість, та враховуючи триваючу дію контракту №ТАТ/2023/172 від 24.07.2023 сума оплати враховується при оплаті наступної партії товару.

Представник також зазначив, що номери інвойсів, вказані у митних деклараціях країни відправлення це номери інвойсів, які змінені під час їх завантаження в систему електронного документообігу зовнішньоекономічної діяльності контрагента. Оскільки копії митних декларацій країни відправлення оформлювались продавцем та його уповноваженим представником у відповідності до законодавства Турецької Республіки, позивач об`єктивно не впливає на їх заповнення, та не може відповідати за правильність заповнення та внесення відповідної інформації до експортних митних декларацій країни відправлення.

В свою чергу в плайс-листі вказані ціни, які відповідають цінам за одиницю товару, зазначеним в інвойсах, а отже підтверджують митну вартість товару. Термін дії прайс листа не є обов`язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися.

Представник позивача вказує, всі основні документи, які свідчать про митну вартість товару відповідно до договору, були одразу надані митному органу. У вказаних документах відсутні будь-які розбіжності щодо визначення митної вартості товару, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05.05.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 19.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 18.07.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) не надано до митного оформлення транспортного (перевізного) документа Charter Party від 07.02.2025 як невід`ємноі? частини коносаментів №2 від 15.02.25 та №3 від 15.02.25; 2) у коносаменті №2 від 15.02.25 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party», а у коносаменті №3 від 15.02.25-«freight prepaid». Зазначении? документ до митного оформлення не надавався; 3) згідно наданоі? заявки від 11.02.2025 №004 зазначено, що порт завантаження «Ігзас, Туреччина», що відрізняється від порту зазначеного у коносаментах №2 від 15.02.25, №3 від 15.02.25; 4) надані платіжні інструкції не містять обов`язкових реквізитів, передбачених постановою Правління НБУ від 02.01.19 №2; 5) у поданих платіжних інструкціях наявні сліди накладення на сам бланк печатки та підпису уповноваженого банку, які є ідентичними один до одного. В деяких місцях є випадки накладення печатки та підписів, які перекривають сам текст інструкціі?. Викладене може свідчити про наявність ознак підробки таких платіжних інструкціи?; 6) контракт передбачає оплату 20%/80%, інвойси 10%/90%, а фактично сплачено іншу вартість; 7) експортні митні декларації не містять інформації про документи, на підставі яких здійснено експорт; 8) у наданому до митного оформлення прас-листі виробника товарів від 28.11.24 б/н не зазначено термін и??ого діі?.

Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним ч.1 ст.54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Також представник відповідача зазначає, що 25.02.2025 року декларантом надано деякі документи та лист в якому зазначено, що додаткові документи надаватись більше не будуть. Обґрунтування та документального підтвердження зменшення ціни, документальних підтверджень витрат понесених на транспортування оцінюваних товарів під час митного оформлення не надано.

Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим: по товару №1 становить 0,8044 дол. США/кг. (за МД від 10.01.2025 №25UA500390000003U6), ніж заявлено декларантом 0,7729 дол. США/кг.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 24.07.2023 року позивачем ТОВ «ПОЛІСТІЛ» (покупець) укладений з ТАТМЕTAL ЗELIK SANAYI VE TЭCARET A. Ю, (Турецька Республіка, продавець) контракт №ТАТ/2023/172, відповідно до умов якого продавець зобов`язався продати покупцю, а покупець зобов`язався придбати гарячеоцинковану сталь у рулонах та/або забарвлену оцинковану сталь у рулонах та/або холоднокатану сталь у рулонах. Якість, маркування, упаковка, інші деталі вказані у технічній специфікації (Додатку) та/або у Проформі Інвойсі, що є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до п.3.1 контракту №ТАТ/2023/172 від 24.07.2023 ціна за одиницю встановлюється за взаємною згодою між Продавцем і Покупцем по електронній пошті, факсу або телефону. Ціна за одиницю товару, код якості, кількість товару, а також загальна вартість будуть вказані у рахунку-проформі, виставленому Продавцем відповідно до пункту 1.3 контракту. Ціни, зазначені в рахунку-проформі, є фіксованими, незмінними та не підлягають обговоренню. Валюта контракту долар США. Сума договору це сума рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною даного договору.

Контрагентом позивача складено комерційні інвойси від 13.02.2025 року №ЕХР2025000000004 та №EXP2025000000228, від 14.02.2025 №EXP2025000000240 та №EXP2025000000241 на поставку товару (прокат плоский з нелегованої сталі оцинкована сталь у рулонах), в яких містяться посилання на проформу інвойс, якою визначені ціни на товар, а саме:

по комерційному інвойсу №EXP2025000000004 від 13.02.2025 ціна на товар визначена у проформі інвойс №ТХ5004409 від 02.12.2024 та становить 237747,29 дол. США, умови поставки FOB, KARASU PORT, Туреччина (Інкотермс 2020), умови платежу 10% авансовий платіж; 90% перед відправкою, країна походження товарів Туреччина;

по комерційному інвойсі №EXP2025000000228 від 13.02.2025 ціна на товар визначена у проформі інвойс №ТХ5004408 від 02.12.2024 та становить 336900,25 дол. США, умови поставки FOB, KARASU PORT, Туреччина (Інкотермс 2020), умови платежу 10% авансовий платіж; 90% перед відправкою, країна походження товарів Туреччина;

по комерційному інвойсу №EXP2025000000240 від 14.02.2025 ціна на товар визначена у проформі інвойс №ТХ5004408 від 02.12.2024 та становить 8811,75 дол. США, умови поставки FOB, KARASU PORT, Туреччина (Інкотермс 2020), умови платежу 10% авансовий платіж; 90% перед відправкою, країна походження товарів Туреччина;

по комерційному інвойсу №EXP2025000000241 від 14.02.2025 ціна на товар визначена у проформі інвойс №ТХ5004409 від 02.12.2024 та становить 13 164,76 дол. США, умови поставки FOB, KARASU PORT, Туреччина (Інкотермс 2020), умови платежу 10% авансовий платіж; 90% перед відправкою, країна походження товарів Туреччина;

У зв`язку поставкою товару на виконання контракту №ТАТ/2023/172 від 24.07.2023, позивачем 21.02.2025 подано до Одеської митниці митну декларацію №250A50039000013406, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт з додатками до нього, інвойси, платіжні інструкції в іноземній валюті та інші документи).

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500390/2025/000001/2 від 25.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500390/2025/000011 від 25.02.2025.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у коносаментах №2 від 15.02.25 та №3 від 15.02.25 наявні відомості про те, що фрахт оплачується згідно з Charter Party від 07.02.25. Ненадання до митного оформлення транспортного (перевізного) документа Charter Party від 07.02.2025 як невід`ємноі? частини коносаментах №2 від 15.02.25 та №3 від 15.02.25 не дає права митному органу впевнитись у достовірності заявлених відомостеи?, що мають вплив на правильність визначення митноі? вартості, у тому числі, умов поставки FOB KARASU TURKEY, зокрема, щодо наи?мача судна, умови наи?му судна, включаючи терміни, маршрут, перелік послуг, тариф, умови оплати, умови вантажу, додаткові витрати тощо.

2) у коносаменті №2 від 15.02.25 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party», а у коносаменті №3 від 15.02.25-«freight prepaid». Зазначении? документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здіи?снення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію Украі?ни та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки FOB KARASU TURKEY.

3) згідно наданоі? заявки від 11.02.2025 №004 зазначено, що порт завантаження «Ігзас, Туреччина», що відрізняється від порту зазначеного у коносаментах №2 від 15.02.25, №3 від 15.02.25. У вищевказаних коносаментах порт завантаження вказании? KARASU TURKEY.

4) згідно з нормами Закону Украі?ни від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операціі?», Положення про здіи?снення операціи? із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку Украі?ни від 02.01.19 №2, для здіи?снення платіжноі? операціі? з переказу іноземноі? валюти використовується платіжна інструкція в іноземніи? валюті, реквізити якоі? передбачені постановою Правління Національного банку Украі?ни від 28.07.08 №216.

Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, декларантом надано платіжну інструкцію в іноземніи? валюті від 08.01.25 №140, платіжну інструкцію в іноземніи? валюті від 15.01.25 №145, платіжну інструкцію в іноземніи? валюті від 12.02.25 №180, платіжну інструкцію в іноземніи? валюті від 12.02.25 №181 яка не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема: підписів (власноручних)/електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства Украі?ни мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікаціі? та інформаціі? про місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача; містить належних відомостеи? про виконавця надавача платіжних послуг чи и?ого ID ключа, які б підтверджували факт виконання операціи? за такою платіжною інструкцією.

5) у поданих платіжних інструкціях наявні сліди накладення на сам бланк печатки та підпису уповноваженого банку, які є ідентичними один до одного. В деяких місцях є випадки накладення печатки та підписів, які перекривають сам текст інструкціі?. Викладене може свідчити про наявність ознак підробки таких платіжних інструкціи?. До платіжноі? інструкцію від 08.01.25 №140, платіжноі? інструкцію від 15.01.25 №145 так і не було надано SWIFT.

6) згідно з пунктом 4.1 та 4.2 Контракту від 24.07.2023 №TAT/2023/172 вказано певні умови щодо оплати за товар: 20% передоплата згідно загальноі? ціни зазначеноі? у Проформі Інвои?с (далі-проформа), 80% залишку загальноі? ціни зазначеноі? у Проформі.

Тобто, згідно з наданими до митного оформлення проформами від 02.12.24 №TX5004408 та від 02.12.24 №TX5004409 сума передоплати у вигляді 20% повинна була б складати загалом 413981 дол. США (згідно проформи від 02.12.24 №TX5004408 354000 дол. США, згідно проформи від 02.12.24 №TX5004409 59981 дол. США).

В самих проформах вказано, що оплата відбувається за схемою 10% передоплата згідно загальноі? ціни зазначеноі? у Проформі, 90 % залишку загальноі? ціни зазначеноі? у Проформі після погрузки. Згідно з наданими до митного оформлення проформами від 02.12.24 №TX5004408 та від 02.12.24 №TX5004409 сума передоплати у вигляді 10% повинна була б складати загалом 206990,5 дол. США (згідно проформи від 02.12.24 №TX5004408 177000 дол. США, згідно проформи від 02.12.24 No TX5004409 29990,5 дол. США).

Натомість надано платіжні інструкціі? від 08.01.2025 №140, платіжну інструкцію від 15.01.25 №145 на загальну суму 439798 дол. США, що відрізняється від сум, які б ТОВ «ПОЛІСТІЛ» повинен був сплатити згідно конктракту від 24.07.23 №TAT/2023/172 та/чи згідно з проформами.

Так, згідно з пунктом 70 платіжних інструкціи? від 08.01.25№140 та від 15.01.25 №145 вказані ще документи, які не були надані, ані під час митного контролю, ані після надання додаткових документів, що не дає можливості митним органам упевнитись у правильності обчислень та сплаченоі? ціни. З огляду на п. 4 ч.2 ст 53 Кодексу декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінювании? товар.

7) митна декларація краі?ни відправлення від 13.02.25 №25410700EX00000987, від 14.02.25 №25410700EX00001020 та від 14.02.25 №25410700EX00001026 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, оскільки: не містить відомостеи? про документи (контракт, проформа-інвои?с, інвои?с), на підставі яких здіи?снювався експорт товару;

8) у наданому до митного оформлення прас-листі виробника товарів від 28.11.24 б/н не зазначено термін и?ого діі?.

В рішенні запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

У рішенні вказано, що 25.02.25 декларантом надано деякі документи та лист в якому зазначено, що додаткові документи надаватись більше не будуть. Обґрунтування та документального підтвердження зменшення ціни, документальних підтверджень витрат понесених на транспортування оцінюваних товарів під час митного оформлення не надано.

Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23, 24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500390/2025/000001/2 від 25.02.2025 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття є неспроможними, з огляду на наступне.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

В оскаржуваному рішенні №UA500390/2025/000001/2 від 25.02.2025 недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є те, що не надано до митного оформлення транспортного (перевізного) документа Charter Party від 07.02.2025 як невід`ємної? частини коносаментів №2 від 15.02.2025 та №3 від 15.02.2025.

Відповідно до п.3.2 контракту №ТАТ/2023/172 від 24.07.2023 умови та строки поставки будуть визначатися за взаємною згодою сторін під час переговорів щодо ціни та з урахуванням Інкотермс 2010 до виставлення проформи-інвойса. Всі умови повинні бути вказані в проформі-інвойсі.

В проформах-інвойсах від 02.12.2024 №ТХ5004409 та №ТХ5004408 визначено умови поставки FOB, KARASU PORT, Туреччина (Інкотермс 2020), згідно яких продавець виконує постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Отже, витрати на оплату перевезення від порту відвантаження до порту призначення несе покупець.

За таких умов суд вважає, що, покупець не зобов`язаний витребувати у продавця Charter Party (договір на використання судна для перевезення вантажу), який не впливає на ціну товару, оскільки укладається із третьою особою, розрахунки із яким продавець здійснює самостійно, і вартість такого договору вже включено у вартість товару.

Також суд вважає необгрунтованими доводи митного органу щодо неможливості підтвердження митної вартості товару через розбіжності у зазначенні порту завантаження, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 20.08.2024 між EMERALD LOGISTIC s.r.o. (Словаччина, експедитор) та позивачем ТОВ «ПОЛІСТІЛ» (клієнт) укладено договір №TR2024-2 транспортно-експедиторського обслуговування, предметом якого є надання експедитором послуг клієнту з експедирування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, включаючи організацію доставки різними видами транспорту, перевалку вантажів у портах та надання інших послуг за погодженням сторін.

Організація виконання експедитором визначених договором послуг здійснюється на підставі заявки, яка оформлюється та погоджується сторонами. Заявка є додатком та невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору №TR2024-2 від 20.08.2024).

11.02.2025 сторонами складено заявку №004 до договору №TR2024-2 від 20.08.2024, згідно якої погоджено, що портом завантаження є Ігзас, Туреччина.

Водночас, 11.02.2025 сторонами складено доповнення №1 від 12.02.2025 до заявки №004 від 11.02.2025 згідно договору №TR2024-2 від 20.08.2024, згідно якого сторони прийшли згоди змінити порт погрузки товару на порт Карасу, Туреччина.

За таких обставин суд вважає, що зазначення різних портів у первісній та оновленій заявці не може вважатися розбіжністю, що ставить під сумнів митну вартість товару, оскільки зміна порту була погоджена сторонами в установленому договором порядку до моменту завантаження та відображена у відповідних товаросупровідних документах.

Також в обскаржуваному рішенні зазначено, що сумніви, які не дають митному органу впевнитись в митній вартості товару зазначено відсутність в платіжних інструкціях в іноземніи? валюті обов`язкових реквізитів, визначених постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №216, зокрема: підписів (власноручних)/електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства Украі?ни мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікаціі? та інформаціі? про місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача; містить належних відомостеи? про виконавця надавача платіжних послуг чи и?ого ID ключа, які б підтверджували факт виконання операціи? за такою платіжною інструкцією.

Згідно з п.4 ч.2 ст.52 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №280/1853/19 зазначив, що повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар. Колегія суддів відхилила посилання скаржника на недотримання позивачем вимог Постанови №78 в частині накладення електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) на платіжні доручення, оскільки засади використання сервісу «Інтернет-банкінг» передбачають використання означеного сервісу із використанням ЕЦП, відтак, роздруківки платіжних доручень здійснені з означеного сервісу слід вважати такими, що здійснені з накладенням ЕЦП.

Суд по цій справі встановив, що оплату за контрактом здійснено через ПАТ Акціонерний банк «Південний» із застосуванням електронного програмно-технічного комплексу, про що до митного оформлення надані роздруківки електронних платіжних інструкцій в іноземніи? валюті від 08.01.2025 №140, від 15.01.2025 №145, від 12.02.2025 №180 та від 12.02.2025 №181, які в повній мірі надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами (ТОВ «ПОЛІСТІЛ» та ТАТМЕTAL ЗELIK SANAYI VE TЭCARET A. Ю,), підставою (із посиланням на контракт №ТАТ/2023/172 від 24.07.2023 та проформи-інвойси від 02.12.2024 №ТХ5004409 та №ТХ5004408), датою та сумою тощо, що відповідачем не заперечується.

У вказаних платіжних інструкціях в іноземніи? валюті також містяться відмітки банківської установи ПАТ Акціонерний банк «Південний» про проведення платежів та накладені підписи уповноважених осіб.

Відповідно до п.6 розділу І Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (далі Положення №216), ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Згідно до п.26 розділу ІІІ вказаного Положення №216, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

При електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою апаратного цифрового ключа, його підпис на платіжних документах не вимагається.

Отже суд дійшов висновку, що посилання митного органу на відсутність підпису відповідальних осіб платника у платіжних інструкціях в іноземній валюті не відповідає дійсності та не може слугувати підставою для коригування митної вартості.

Крім того, у наданих платіжних документах зазначені найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг, що відповідає вимогам п.14 Положення №216.

Водночас, твердження митниці щодо наявності ознак підробки таких платіжних інструкціи? є виключно припущеннями, не підтверджуються жодними належними доказами та не можуть розцінюватися як встановлений факт фальсифікації документів.

Суд вважає, що ідентичність печаток або підписів зумовлена особливостями функціонування програмного забезпечення банківської установи при формуванні платіжних інструкцій. Накладення підпису чи відтиску печатки на частину тексту не свідчить про недійсність документа, враховуючи те, що зазначені платіжні інструкції містять усі реквізити, передбачені Положенням №216, і мають відмітки банку про виконання відповідної операції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені митним органом обставини в цій частині не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості.

Щодо доводів митного органу про нібито невідповідність сум, сплачених за товар згідно з платіжними інструкціями, умовам оплати, визначеним у контракті №TAT/2023/172 від 24.07.2023 та проформах від 02.12.2024 №TX5004408 і №TX5004409, суд враховує наступне.

Наведені твердження базуються на припущенні про те, що усі платежі, відображені у платіжних інструкціях стосуються виключно однієї поставки за контрактом №TAT/2023/172.

Однак у призначеннях платежу зазначено, що перерахування коштів здійснюється як на виконання умов контракту №TAT/2023/172 від 24.07.2023, так і за іншим контрактом - №TX5004422 від 09.12.2024. Відтак, загальна сума сплачених коштів не може розглядатися виключно в межах одного контракту та відповідних інвойсів-проформ.

Таким чином, вказані розбіжності у сумі не свідчать про порушення умов оплати, а є наслідком проведення кількох платежів в межах різних договірних зобов`язань між сторонами.

Водночас, сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

При цьому, згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Судом встановлено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару, до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну, а саме: контракт з додатками до нього, інвойси, платіжні інстркуції.

Положеннями ч.2 ст.53 МК України не передбачено надання таких основних документів як митна декларація краі?ни відправлення та плайс-лист, а тому вказані документи не підтверджують визначення митної вартості товару. Посилання на них в оскаржуваному рішенні не може свідчити про обгрунтованість сумнівів митниці щодо непідтвердженість митної вартості товарів, враховуючи, що надані декларантом документи не містять розбіжностей у митній вартості.

Між тим, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.

Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 10.01.2025 №25UA500390000003U6 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.

Однак суд вважає, що вказана МД не може бути підставою для коригування митної вартості товару позивача марки DX51D, оскільки відповідно до змісту МД від 10.01.2025, оформлення стосувалося товарів іншої специфікації - марок DX51D та S250GD. Відмінності у марках та технічних характеристиках товарів можуть впливати на їх митну вартість, що унеможливлює ототожнення ціни таких товарів.

Крім того, відповідач не надав жодного підтвердження того, що товар за МД від 10.01.2025 №25UA500390000003U6 був дійсно ввезений до України, що митна вартість не була скоригована, а також що відповідне рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене та скасоване в судовому порядку.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000071/2 від 12.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500390/2025/000011 від 25.02.2025.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач у змісті позову просив стягнути з відповідача судових витрат, а саме: 1) сплаченого судового збору у розмірі 6147,06 грн; 2) витрат на правничу допомогу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір в загальному розмірі 6147,06 грн, а саме 3119,06 грн за вимогу майнового хараткеру оскарження рішення про коригування митної вартості товару та 3028 грн за вимогу немайнового характеру оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Однак, Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні 207937,22 грн) становить 3119,06 грн.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3119,06 грн. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача правничу допомогу. У позові зазначено, що докази, які необхідні для визначення розміру витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» (проспект Незалежності, 85, м. Біла Церква, Київська область, 09108, код ЄДРПОУ 43886054) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500390/2025/000001/2 від 25.02.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500390/2025/000011 від 25.02.2025.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» судовий збір у розмірі 3119,06 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва