Рішення № 128948016, 17.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13997/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складу головуючого судді Радчука А.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, «Держпром», 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.02.2025 р. №155250033507 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, Харківська обл,, м. Харків, Майдан Свободи, «Держпром», 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) період роботи з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001, з 01.08.2001 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.09.2003 рр. на посаді комірника в МПП «Сагітаріус»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ: 20987385) призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.02.2025 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона досягнувши пенсійного віку (63 роки) звернулася до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 14.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. До заяви про призначення пенсії Відповідачу надано трудову книжку, оформлену 26.07.1980 року, в якій в п. 12 зазначено, що згідно наказу № 27 від 10.06.1998 позивачку з 10.06.1998 р. прийнято на роботу комірником в Мале приватне підприємство «Сагітаріус». В п. 13 трудової книжки міститься запис про те, що згідно наказу №49 від 23.10.2003. Проте, 21.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №155250033507 про відмову в призначенні пенсії за віком, яке обгрунтовано відсутністю необхідного страхового стажу роботи позивача (начебто, наявний стаж лише 20 років 8 місяців 29 днів з 22 років необхідного стажу). Повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2001 по 31.01.2001, 3 01.05.2001 по 31.05.2001, з 01.08.2001 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.09.2003 рр., оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ в Харківській області протиправним, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 12.05.2025 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії пенсійної справи.

22.05.2025 до суду від представника відповідача Головного управління ПФУ в Одеській області надійшов відзив (вх. №ЕС/50244/25) в якому просить відмовити у задоволення позовних вимог.

У вказаному відзиві вказали, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155250033507 від 21.02.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є законним та обґрунтованим. Згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Отже, розрахунок загального страхового стажу визначається сумарно згідно записів у трудовій книжці (інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами) з періодами роботи до 01.01.2004 та даних персоніфікованого обліку після 01.01.2004.

До страхового стажу не зараховано: період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 13.04.1981 з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001, з 01.08.2001 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.09.2003, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком позивачу згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого п.2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23.05.2025 до суду надійшов лист (вх. №51175/24) на виконання ухвали від 12.05.2025 в частині витребування доказів та приєднання до матеріалів копії пенсійної справи.

Вивчивши зміст позовної заяви, письмових пояснень, клопотань, заяв по справі, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 14 лютого 2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. /а.с. 48/

З розписки-повідомлення до заяви було додано наступні документи:

- обов`язкові документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб; трудова книжка;

- інші документи: пам`ятка пенсіонера.

Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії: довідка про прийняття на роботу за період з 10.06.1998 по 23.10.2003. /а.с. 49/

За результатами опрацювання наданих документів за принципом екстериторіальності Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 21.02.2025 за №155250033507 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.

Вік позивача: 63 роки 0 місяців 9 днів.

Страховий стаж позивача становить: 20 років 8 місяців 29 днів.

У вказаному рішенні зазначили, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).

З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 13.04.1981 з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001 з 01.08.2001 по 31.08.2002 з 01.10.2002 по 30.09.2003 (загальний період з 10.06.1998 по 23.10.2003), оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого п. 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». /а.с. 52-53/

Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), складеного під час розгляду питання про призначення пенсії, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди:

- з 01.09.1979 по 25.07.1980 навчання у вищих/середн.НЗ (0 років 10 місяців 25 дні);

- з 26.07.1980 по 17.08.1980 (0 років 0 місяців 22 днів);

- з 13.04.1981 по 05.07.1981 (0 років 2 місяці 23 дні);

- з 04.11.1981 по 02.03.1987 (5 років 3 місяці 29 днів);

- з 03.03.1987 по 01.10.1987 (0 років 6 місяців 29 дні);

- з 02.10.1987 по 22.09.1989 (1 рік 11 місяців 21 днів);

- з 23.09.1989 по 02.10.1989 (0 років 0 місяців 10 днів);

- з 03.10.1989 по 01.04.1998 (8 років 5 місяців 29 днів);

- з 10.06.1998 по 30.06.2000 (2 роки 2 місяців 21дні);

- з 01.07.2000 по 31.12.2000 (0 років 6 місяців 0 днів);

- з 01.02.2001 по 30.04.2001 (0 років 3 місяців 0 днів);

- з 01.06.2001 по 31.07.2001 (0 років 2 місяців 0 днів);

- з 01.09.2002 по 30.09.2002 (0 років 1 місяць 0 днів);

- з 01.10.2003 по 31.10.2003 (0 років 1 місяць 0 днів).

Страховий стаж з урахування перетину періодів склав 20 років 8 місяців 29 днів. /а.с. 54/

При дослідження копії трудової книжки НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 заповнену 13.08.1981, в якій встановлені записи про трудову діяльність, зокрема:

- з 10.06.1998 по 23.10.2003 працювала на посаді комірником в Малому приватному підприємстві «Сагітаріус» (Наказ №27 від 10.06.1998 Наказ №49 від 23.10.2003).

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно вимог частин 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Так, частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно пункту 7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту рішення суду, ОСОБА_1 , досягнувши 60-річного віку, 14.02.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила призначити пенсію за віком до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, розглянувши заяву та додані документи ОСОБА_1 від 14.02.2025 про призначення пенсії за віком, прийняло рішення за №155250033507 від 21.02.2025 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків.

В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Страховий стаж позивача становить 20 років 8 місяців 29 днів.

Спірним рішенням відповідачем не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 13.04.1981 з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001 з 01.08.2001 по 31.08.2002 з 01.10.2002 по 30.09.2003 (загальний період з 10.06.1998 по 23.10.2003), оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

При дослідження Форми ОК-5 з квітня 1999 року по жовтень 2003 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування дійсно відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Однак, досліджуючи правомірність/протиправність незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001, з 01.08.2001 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.09.2003, слід виходити із наступного.

Так, статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України №1788-XII.

Слід зазначити, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року, при цьому, до 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж), таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2023 справі № 263/9178/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі по тексту також - Порядок №637).

Як було встановлено судом з копії трудової книжки НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 заповнену 13.08.1981, в якій міститься запис трудової діяльності з 10.06.1998 по 23.10.2003 працювала на посаді комірником в Малому приватному підприємстві «Сагітаріус», однак страхові внески МПП «Сагітаріус» не були сплачені страхові внески за позивача, що не спростовується формою ОК-5.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.

Відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків за спірні періоди роботи не може бути підставою для незарахування цих періодів до страхового стажу при призначенні пенсії за віком позивачу, тим більше подані позивачем документи були достатніми для призначення пенсії.

Необхідно звернути увагу, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Виходячи із змісту наведених правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Окрім того, орган пенсійного фонду відмовивши у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, а також не запропонував ОСОБА_1 усіх можливих способів отримання такої інформації.

Як установлено пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку № 22-1).

Зміст наведених правових норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб в установленому порядку. Водночас рішення за результатами розгляду заяви приймається на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, відповідачі мали право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.

Таким чином, відповідачі, отримавши заяву позивача від 14.02.2025, мали виконати покладені на них чинним законодавством обов`язки, зокрема, встановлені в пунктах 4.2, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 та статті 64 Закону № 1058 та вчинити всі належні дії для призначення позивачу пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.02.2025 №155250033507 протиправним та таким, що належить до скасування.

Стосовно способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про відмову у призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001, з 01.08.2001 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.09.2003.

Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішеннями відповідача, які судом визнано протиправним та скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, суд вважає, що заява позивача про призначення пенсії вважається не розглянутою по суті.

Беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 21.02.2025 №155250033507 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком, та наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На думку суду, саме такий спосіб судового захисту слід застосувати виходячи з обставин справи.

Суд звертає увагу позивача на тому, що розгляд заяви та прийняття спірного рішення здійснювало саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності та саме це управління прийняло остаточне рішення про відмову у призначенні пенсії з наведенням його мотивів, а відтак позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є необґрунтованими, оскільки вказане управління не приймало спірне рішення, яке оскаржується позивачем.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією ID: 6409-3550-6691-5961 від 03.05.2025.

Відтак, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, «Держпром», 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155250033507 від 21.02.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001, з 01.08.2001 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 30.09.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення позивачу пенсії за віком від 14.02.2025 з урахуванням зарахованого страхового стажу та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, «Держпром», 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук