Рішення № 128946770, 18.07.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2025 р. справа № 300/1424/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє Окуневич Михайло Валентинович (надалі, також представник позивачки), звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі, також відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просить:

скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 24.02.2025 за № 092650002974 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період з 23.04.1988 по 27.11.2020 в Колоколинській сільській раді на посаді секретаря сільської ради та призначити пенсію за віком, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за № 02-28/443, № 02-28/444, виданих 10.02.2025 Рогатинською міською радою Івано-Франківської області з 15.05.2025.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачка станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії, відповідно до вимог Закону України "Про державну службу", мала необхідний обсяг страхового стажу, стажу державної служби та віку, оскільки безперервно, протягом більше ніж 20 років працювала на посаді державної служби. Вимога щодо врахування наданих нею довідок для обчислення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" вмотивована тим, що після призначення позивачці такої пенсії, розрахунок її розміру має бути здійснено відповідно до таких довідок. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

21.03.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 1 вказує, що рішення про відмову у призначенні пенсії було прийнято у зв`язку з відсутністю необхідної тривалості страхового стажу. Відповідач 1 звертає увагу, що до стажу державної служби може бути зараховано період роботи тільки до 01.05.2016, оскільки з 01.05.2016 набрав чинності новий Закон України "Про державну службу". Відповідно, стаж державної служби позивачки на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" становить менше 20 років. Щодо вимоги про врахування довідок про розмір заробітної плати позивачки при призначенні пенсії відповідач 1 зазначає, що дана вимога є передчасною і не підлягає задоволенню. З огляду на це просить у задоволенні позову відмовити.

24.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 2 у своєму відзиві звертає увагу на те, що посада, на якій перебувала позивачка не належить до переліку посад, перебування на якій дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" та інших підзаконних нормативно-правових актів. У зв`язку з цим, відповідач 2 стверджує, що у позивачки відсутнє право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". У зв`язку з цим, просив у задоволенні позову відмовити.

24.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшла заява на виконання ухвали суду, якою до матеріалів справи долучено витребувані судом докази, що слугували підставою для прийняття рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 15.02.2025 про перехід з пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу".

За принципом екстериторіальності органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки та вирішити порушене в ній питання визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області № 092650002974 від 24.02.2025 позивачці відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідної тривалості стажу державної служби. До страхового стажу не зараховано період роботи на посаді секретаря Колоколинської сільської ради з 23.04.1998 по 27.11.2020 р. відповідно до даних трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.10.1978 р., оскільки з 04.07.2001 посади органів місцевого самоврядування не відносяться до категорій посад державних службовців, тому відсутні підстави для зарахування стажу роботи позивачки на посаді секретаря сільської ради до стажу державної служби (а.с. 9).

Вважаючи вказану відмову протиправною, з метою зобов`язання зарахування даного періоду роботи до стажу державної служби та призначення відповідної пенсії, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

До 01.05.2016 умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (надалі, також Закон № 3723-XII).

З 01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.

Пунктом 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Зі змісту наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі № 687/545/17.

Норми "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивач станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) посаду державної служби (або прирівняну до неї посаду) та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату.

Відповідно до записів № 19-33 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивачка працювала на посаді секретаря Колоколинської сільської ради у період з 23.04.1998 по 27.11.2020. Позивачка повторно переобиралася на посаду секретаря сільської ради 14.04.2002, відповідно до запису № 26; 16.04.2006, відповідно до запису № 29; 16.11.2010, відповідно до запису № 31; 12.11.2015, відповідно до запису № 32. Таким чином, позивачка безперервно працювала на посаді секретаря Колоколинської сільської ради у період з 23.04.1998 по 27.11.2020 (зворотна сторона а.с. 16 а.с. 18). Однак, відповідачем даний період роботи не зараховано до стажу державної служби позивачки.

З матеріалів справи встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII є відсутність у неї права на призначення пенсії за Законом № 3723-XII, оскільки посади, на яких працювала позивач, а саме посади в органах місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII.

Проте, такі висновки відповідача 2 є безпідставними, з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який застосовується починаючи з 01.05.2016 (надалі, також Порядок № 622).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.

Механізм обчислення стажу державної служби визначає "Порядок обчислення стажу державної служби", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (надалі, також Порядок № 229).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.

Приписами пункту 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 "Порядку обчислення стажу державної служби" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (надалі, також Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Додатком до Порядку № 283 визначено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, серед яких Виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" затверджений "Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" (надалі, також Порядок № 239).

Разом з тим, пунктом 1 Порядку № 239 передбачено, що до посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до:

п`ята категорія посади заступників голів, керівників секретаріатів районних, районних у містах Рад народних депутатів; перших заступників і заступників голів, керуючих справами (секретарів) виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; голів міст районного значення, селищних і сільських голів; заступників керівників управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів міських Рад народних депутатів міст обласного підпорядкування та їх заступників; керівників відділів (підвідділів) у складі управлінь, самостійних відділів, секретаріатів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів і апаратів виконкомів міських Рад народних депутатів міст обласного підпорядкування; помічників голів, радників, консультантів, спеціалістів апарату обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади.

шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади.

При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Тобто, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (надалі, також Закон № 2493-III).

Зокрема, пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2493-III передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року, прийнятій у справі № 351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом № 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися.

Відповідно до статті 46 закону № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, є безпідставними доводи відповідача-скаржника про те, що стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Позивачкою заявлена вимога про зобов`язання зарахувати до стажу державної служби період роботи на посаді секретаря Колоколинської сільської ради з 23.04.1998 по 27.11.2020.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, де зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

Суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачці може бути зараховано стаж, набутий на посадах державної служби (або прирівняних до них посад) після 01.05.2016, лише до страхового стажу, а не стажу державної служби. З огляду на це, вимога щодо зарахування періоду роботи до стажу державної служби підлягає задоволенню в частині з 23.04.1998 по 01.05.2016, оскільки період роботи з 02.05.2016 по 27.11.2020 підлягає зарахуванню до страхового стажу, а не стажу державної служби.

Щодо заперечень відповідача 1 про недостатність стажу державної служби для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", суд зазначає наступне.

Норми "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Як встановлено судом, позивачка безперервно працювала на посаді секретаря Колоколинської сільської ради у період з 23.04.1998 по 27.11.2020.

Станом на 01.05.2016, стаж перебування позивачки на посаді державної служби становить більше ніж 10 років. У зв`язку з цим, позивачкою виконано всі необхідні умови для призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", тому доводи відповідача 1 в цій частині суд відхиляє, у зв`язку з їх невідповідністю вимогам законодавства.

Пунктами 5, 6 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

Таким чином, пунктом 5 Порядку № 622 передбачено врахування заробітної плати на підставі довідок, виданих за формою, встановленою Постановою № 1-3. Ні Законом № 889-VIII, ні Законом № 3723-XII, ні Порядком № 622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.

Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, визначені постановою правління Пенсійного фонду України № 1-3 від 17.01.2017 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048 (надалі, також Постанова № 1-3).

Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці", заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати, до якої входять: основна заробітна плата (встановлюється у вигляді посадових окладів для службовців); додаткова заробітна плата (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до статті 33 Закону № 3723-ХІІ, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов`язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки 10, понад 5 років 15, понад 10 років 20, понад 15 років 25, понад 20 років 30, понад 25 років 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Закону № 1058-ІV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

У затвердженій Постановою № 1-3 формі довідки складові заробітної плати складаються з посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З матеріалів справи встановлено, що позивачкою до заяви про переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" додано довідки, складені за формою, затвердженою Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати, а саме: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідача довідкам, які позивачка надала разом із позовною заявою не надавалася оцінка. Тому, в даній частині суд робить висновок про передчасність вимог щодо врахування даних довідок при визначенні розміру пенсії позивачки, оскільки її право в цій частині не є порушеним.

Суд звертає увагу, що дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суд констатує, що після зарахування спірного періоду роботи до стажу державної служби позивачки, загальний період стажу державної служби буде більшим, ніж мінімально необхідний для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу".

В прохальній частині позовної заяви позивачка просить призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Суд звертає увагу позивачки, що їй призначено і виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. У зв`язку з цим, належним способом захисту прав позивачки буде зобов`язання відповідача прийняти рішення про переведення позивачки з пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком, відповідно до Закону № 889-VIII.

Щодо заявленої вимоги позивачки до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зарахування періоду роботи до стажу державної служби та прийняття рішення про призначення пенсії за віком, суд зазначає, що відповідач 1 не приймав рішення про відмову у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу позивачки, тому вимога зобов`язати його вчинити відповідні дії є неналежною і може бути звернена тільки до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як суб`єкта, який відмовив у зарахуванні періоду роботи до стажу державної служби та відмовив у переведенні позивачки з одного виду пенсії на інший.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивачки слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як орган, який уповноважений на вирішення питання щодо переведення позивачки з одного виду пенсії на інший, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2025 про переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною 2 статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн згідно квитанції до платіжної інструкції № 791В-HBE2-4CBC-KBPX від 03.03.2025 (а.с. 5).

Як наслідок, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 092650002974 від 24.02.2025 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 23.04.1998 по 01.05.2016 на посаді секретаря Колоколинської сільської ради відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.10.1978, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 15.02.2025 та прийняти рішення переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування та виплату такої пенсії з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

Копію цього рішення надіслати представнику позивачки та відповідачам копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122).

Суддя Главач І.А.