Рішення № 128946380, 18.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2025 року Справа№200/3550/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.05.2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.04.2025 № 050650006717 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.04.2025 року, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 01.07.1982 по 31.12.1998 року, періоди роботи згідно трудової №35, періоди навчання з 08.10.1980 року по 19.01.1981 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що13.04.2025 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. До вказаної заяви позивач додавав анкету-опитування та копії документів. Відповідно до діючого законодавства заява Позивача була розподілена для розгляду до Відповідача. Рішенням від 22.04.2025 № 050650006717 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, не зараховано стаж в колгоспі з 01.07.1982 по 31.12.1998 року, періоди роботи згідно трудової №35, періоди навчання з 08.10.1980 року по 19.01.1981 року. Доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів матеріали справи не містять.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін). Витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області усі матеріали за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, розрахунок стажу, письмові пояснення стосовно того, які періоди не зараховані до страхового стажу з зазначенням підстав не зарахування таких періодів, надати довідку форми ОК-5, РС-право.

Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому зокрема зазначено, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління, яке було уповноважене розглянути подану Позивачем заяву. На підставі заяви та наданих документів Головним управління винесено рішення № 050650006717 від 22.04.2025 про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та відсутності особистого повідомлення заявника щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Згідно наданих документів страховий стаж Позивача, що дає право на пенсію, становив 17 років 04 місяця 23 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки № 35, оскільки на титульній сторінці дописано рік народження, а також відсутня дата заповнення.

- період навчання з 08.10.1980 по 19.01.1981 згідно свідоцтву № 980337, оскільки відсутня дата видачі.

- період роботи у колгоспі з 01.07.1982 по 31.12.1998, оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та про перейменування колгоспу. Додатковий коментар: до заяви надано особисте повідомлення заявника щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації датоване 07.04.2025. З наведеного вбачається, що у Позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідностатті 258 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, згідно паспорта серії НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 виданого Донецькою техшколою ДОСААФ, Позивач в період з 08.10.1980 року по 19.01.1981 року навчався за програмою підготовки водіїв автомобіля 3 класу, отримав кваліфікацію водія автомобіля 3 класу та посвідчення від 28.01.1981 року.

Згідно військового квитка НОМЕР_4 , Позивач проходив строкову військову службу в період з 28.10.1981 року по 21.11.1983 року.

Згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_5 Позивач вступив в члени колгоспу 01.08.1980 року. У відомостях про роботу з 1980 року по 2000 рік зазначено встановлений мінімум трудоднів (або людино днів за рік) та вказано кількість відроблених Позивачем людино днів за рік за кожний рік спірного періоду. З 28.10.1981 року по 25.11.1983 року служба в лавах радянської армії. Наявні підписи осіб підтверджуючих записи та печатки колгоспу. 30.05.2000 року Позивач звільнений з роботи за власним бажанням.

В трудовій книжці наявний корінець про те, що у зв`язку з реорганізацією колгоспу імені Калініна його перейменовано на колективне сільськогосподарське підприємство «Старогнатівське». Розпорядження голови райдержадміністрації №39 від 22.11.1997р. Рішення загальних зборів колгоспу імені Калініна прот. №1 від 05.03.1996р. Вірно: інспектор відділу кадрів Хорхулу В.П.

Дослідивши надану позивачем копію трудової книжки колгоспника №35, суд встановив, що на титульній сторінці в графі «дата заповнення» відсутній запис, в графі рік народження зазначено «1962».

Належність трудової книжки позивачу відповідачем не заперечується.

13.04.2025 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом розгляду якої прийнято рішення № 050650006717 від 22.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

З рішення вбачається, що вік заявника - 62 роки 04 місяці, страховий стаж заявника становить 17 років 04 місяці 23 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки № 35, оскільки на титульній сторінці дописано рік народження, а також відсутня дата заповнення.

період навчання з 08.10.1980 по 19.01.1981 згідно свідоцтву № 980337, оскільки відсутня дата видачі.

період роботи у колгоспі з 01.07.1982 по 31.12.1998, оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та про перейменування колгоспу.

Додатковий коментар: до заяви надано особисте повідомлення заявника щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації датоване 07.04.2025. Не працює. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 050650006717 від 22.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідного страхового стажу - 29 років та відсутності особистого повідомлення заявника щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Відповідно до форми РС-право до страхового стажу Позивача зараховано періоди військової строкової служби з 28.10.1981 по 21.11.1983; період навчання з 08.10.1980 по 19.01.1981 та період роботи з 01.07.1982 по 31.12.1998 не зараховано до стажу Позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідност. 3 Конституції України, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно достатті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннямистатті 6 КАС Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Відповідно до статті 1 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування№1058-IV від 09.07.2003 року (даліЗакон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 16Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; […].

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; […].

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Приписами ч.ч. 1, 2ст. 24 Закону №1058-IVвизначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертоюстатті 24 Закону №1058-IVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно дост. 62 Закону № 1788-ХІІосновним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконанняст. 62 Закону № 1788-ХІІКабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у нійзатвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжкадіявПорядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженоюпостановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162).

Водночас, згідно п.п. 2.2., 2.3., 2.5.-2.8., 2.11., 2.12., 4.1.Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; […].

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).

Записи вносяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01.84 ".

У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

У разі потреби адміністрація підприємства видає робітникам та службовцям на їхнє прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.

Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а за його відсутності - організацією, що вище стоїть, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переклади на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження чи невідповідності їх фактично виконуваної роботі виправлення відомостей про роботу провадиться на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорти, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.

Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У такому ж порядку за необхідності вносяться зміни до відомостей про освіту, професію, спеціальність.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Разом із цим суд зауважує, що пунктом 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» визначено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та з видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічна норма міститься у пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників».

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

У даному адміністративному спорі Відповідач піддав сумніву достовірність записів на 1 сторінці трудової книжки Позивача, в графі «дата народження» та «дата заповнення», оскільки на титульній сторінці книжки дата народження заявника дописана та відсутній запис в графі «дата заповнення», проте належність трудової книжки колгоспника №35 Позивачу Відповідачем не заперечується, та наявність такого недоліку жодним чином не спростовує наявних в трудовій книжці записів про трудову діяльність Позивача.

Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019 року.

Поряд з цим, в постанові Верховного Суд від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 суд касаційної інстанції підтримав висновок, згідно якого, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, що також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа № 548/2056/16-а, у справі № 754/14898/15-а.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки, якими посвідчено страховий стаж позивача не містять недоліків, через які неможливо встановити факт його належності позивачу та його роботи на відповідних посадах, у відповідних підприємствах, в зазначені періоди часу.

Отже, доводи Відповідача, що виявлені ним недоліки трудової книжки, які на його думку є підставою для неврахування зазначених в трудовій книжці колгоспника №35 періодів роботи до страхового стажу Позивача, суд відхиляє як безпідставні.

Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі оскільки відсутні відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум вихододнів, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 56 Закону України Про пенсійне забезпеченнядо стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні положення).

Відповідно до пункту 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних положень).

Спираючись на вказаний пункт, суд звертає увагу, що трудова книжка позивача №35 в розділі «відомості про роботу» містить записи про встановлений річний мінімум трудової участі та виконання трудового мінімуму за вказані роки, які внесені на підставі особового рахунку.

Суд наголошує, що період роботи позивача з 1980 року по 1998 року підтверджується записами в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_5 в розділі «відомості про роботу», що є достатнім для зарахування вказаного періоду до страхового стажу.

Також, суд зазначає, що в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_5 , у відомостях про роботу з 1980 року по 2000 рік наявні підписи осіб підтверджуючих записи та печатки колгоспу.

Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно із пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених закономвипадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Вказані висновки стосуються і тези відповідача щодо відсутності даних в трудовій книжці щодо реорганізації колгоспу імені Калініна в колективне сільськогосподарське підприємство «Старогнатівське».

При чому, суд звертає увагу на те, що в трудовій книжці наявний корінець про те, що у зв`язку з реорганізацією колгоспу імені Калініна перейменовано на колективне сільськогосподарське підприємство «Старогнатівське». Розпорядження голови райдержадміністрації №39 від 22.11.1997р. Рішення загальних зборів колгоспу імені Калініна прот. №1 від 05.03.1996р. Вірно: інспектор відділу кадрів Хорхулу В.П.

Також суд зазначає, що період навчання позивача з 08.10.1980 року по 19.01.1981 року та період його роботифактично перетиналися один з одним.

Проте суд враховує, що позивач під час навчання працювавв колгоспі, а тому період з 08.10.1980 року по 19.01.1981 року підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Враховуючи вказане, підстава для незарахування періоду роботи позивача в колгоспі з 08.10.1980 року по 19.01.1981 року та з 26.11.1983 року по 31.12.1998 до страхового стажу через відсутність підстав внесення відомостей щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві, підлягає відхиленню.

При цьому, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 01.07.1982 по 25.11.1983 року, оскільки у вказаний період Позивач проходив службу в лавах Радянської армії та відповідно до відомостей з форми РС-право про зарахований стаж, вказаний період вже було зараховано до страхового стажу Позивача.

Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши дії відповідача на відповідність приписам ч. 2ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вони вчинені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та без дотримання принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Протилежне відповідачем не доведено.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справіЧахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справіАфанасьєв проти Українивід 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч. 2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Поряд з цим, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Водночас, у суду відсутні підстави для перебирання на себе повноважень Відповідача щодо обчислення страхового стажу позивача.

Доказів дослідження відповідачем записів про роботу позивача, внесених в трудову книжку колгоспника № НОМЕР_5 , окрім періодів з 08.10.1980 року по 19.01.1981 року та з 01.07.1982 по 31.12.1998 року, належність їх оформлення тощо суду не надано, у зв`язку з чим, вимоги про зарахування до стажу безпосередньо періодів роботи позивача на підставі його трудової книжки єпередчасними, як і вимоги про зобов`язання відповідача врахувати страховий стаж позивача, зазначений у трудовій книжці №35, через що ці вимоги не підлягають задоволеннюяк передчасні.

Отже, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.04.2025 № 050650006717 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.04.2025 року, зарахувавши періоди роботи позивача в колгоспі з 08.10.1980 року по 19.01.1981 року та з 26.11.1983 року по 31.12.1998 до страхового стажу, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції № 8194-7014-9342-1648 від 15.05.2025 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, що є вимогами немайнового характеру, сплачений позивачем судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 600,00 грн.пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.04.2025 № 050650006717 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 14.04.2025 року, зарахувавши періоди роботи позивача в колгоспі з 08.10.1980 року по 19.01.1981 року та з 26.11.1983 року по 31.12.1998 до страхового стажу, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров