Ухвала суду № 128942693, 18.07.2025, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/627/25

Провадження № 2/702/453/25

У Х В А Л А

18 липня 2025 року м. Монастирище

Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Барська Т.М., перевіривши подану позивачем ОСОБА_1 (проживає по АДРЕСА_1 ) позовну заяву з вимогою до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса м. Київ вулиця Грушевського, 1д, 01001, код ЄДРПОУ 14360570), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Монастирищенський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вулиця Соборна,117 в м. Монастирище Уманського району Черкаської області), про скасування арешту на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

10.07.2025 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мазай Н.В., звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору, на стороні відповідача,Монастирищенський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), проскасування арешту на нерухоме майно.

Проведеним 15.07.2025 автоматизованим розподілом справи між суддями головуючим суддею визначена суддя Барська Т.М.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що у її провадженні упродовж 27.12.2024 20.06.2025 перебувала справа №702/1171/24 за позовними вимогами ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Монастирищенський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування арешту на нерухоме майно.

Вимоги ОСОБА_1 у справі №702/1171/24 ґрунтувались на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нове Місто Уманського району Черкаської області померла її мати ОСОБА_2 .

Після смерті матері до складу спадщини ввійшли всі її права та обов`язки, що належали покійній на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок смерті, у тому числі право власності на збудований у 1972 році житловий будинок АДРЕСА_2 .

За твердженням ОСОБА_1 , вона та її брат і син покійної ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті матері і їм в органах нотаріату видані свідоцтва про право на спадщину за законом на успадковане майно, одним з яких є житловий будинок по АДРЕСА_2 .

Однак, в процесі оформлення спадкових прав з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 396317446 від 24.09.2024 вона дізналась, що на все нерухоме майно, яке знаходиться по АДРЕСА_2 постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції б/н від 25.09.2015 в межах виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 18.08.2015 про стягнення боргу із сина позивача ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, накладений арешт, хоча останній ніколи не був власником розташованого за вказаною адресою рухомого і нерухомого майна.

За доводами ОСОБА_1 , державний виконавець на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.09.2015, не визначившись з конкретними об`єктами майна та обмежившись лише зазначенням адреси, не мав достатніх правових підстав для накладення арешту на все нерухоме майно, яке знаходилось по АДРЕСА_2 , та боржнику ОСОБА_4 не належало.

Спадкові права на земельні ділянки за адресою місця знаходження житлового будинку вона оформила, однак наявність накладеного арешту перешкоджає їй в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном, власником якого вона стала в порядку спадкування, тому за захистом своїх прав власника вона звернулась до суду і просила скасувати обтяження - арешт нерухомого майна, на об`єкт обтяження «все нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 » за номерами запису про обтяження 12844863, 12957392, 13002137.

За наслідками розгляду заявлених у справі №702/1171/24 вимог суд 20.06.2025 ухвалив рішення про відмову у їх задоволенні, посилаючись на те, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не обґрунтувала яке її суб`єктивне право чи охоронюваний законом інтерес порушено або невизнається особою, до якої пред`явлений позов. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо прийняття постанови про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно покійного боржника, яке знаходиться за однією адресою з належним ОСОБА_1 житловим будинком, навіть якщо вони здаються неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Наявність у ОСОБА_1 сумніву стосовно того, що Державний реєстр заборон містить запис про арешт належного покійному ОСОБА_4 рухомого і нерухомого майна за однією з її житловим будинком адресою, не може слугувати достатньою підставою для захисту її цивільного права, за відсутності доказів того, що таке право не визнається або заперечується відповідачем.

Рішення суду у справі №702/1171/24 станом на дату прийняття ухвали в законну силу не вступило.

З наведених обставин випливає, що суддя Барська Т.М., на розгляд якої передана справа №702/627/25 за позовом ОСОБА_1 про скасування арешту на нерухоме майно, ухваленим 20.06.2025 рішенням у справі №702/1171/24 уже висловила свою позицію щодо окремих аспектів спірних правовідносин, які просить вирішити ОСОБА_1 у справі №702/627/25, а тому вона підлягає самовідводу відповідно до такого.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частин першої, другої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, параграф 48).

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, параграф 46).

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Зважаючи на викладене та ураховуючи, що суддя Барська Т.М. під час розгляду справи №702/1171/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про скасування арешту висловила свою позицію щодо застосування норм матеріального та процесуального права у правовідносинах щодо накладеного 25.09.2015 арешту на рухоме й нерухоме майно ОСОБА_4 , яке знаходиться по АДРЕСА_2 , з метою уникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді справи №702/627/25, а також забезпечення довіри учасників справи, приходжу до висновку про наявність правових підстав для її відведення від розгляду цивільної справи №702/627/25 за позовом ОСОБА_1 про скасування арешту на нерухоме майно.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 36, статтею 40 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и л а :

Відвести суддю Барську Тетяну Миколаївну від розгляду справи №702/627/25 за позовом ОСОБА_1 (проживає по АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса м. Київ вулиця Грушевського, 1д, 01001, код ЄДРПОУ 14360570), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Монастирищенський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вулиця Соборна,117 в м. Монастирище Уманського району Черкаської області), про скасування арешту на нерухоме майно.

Справу №702/627/25 (провадження №2/702/453/25) передати на повторний автоматизований розподіл.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Тетяна БАРСЬКА