Ухвала суду № 128939414, 12.07.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5381/25

н/п 1-кс/953/5115/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2025 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого слідчого відділення відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025222750000723 від 23 травня 2025 року,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луків, Рожищенського району, Волинської області, українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на посаді головного сержанта-командира відділення, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів одруженого, неповнолітніх дітей немає, раніше неодноразово засудженого, останній раз 07.07.2022 Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 286-1, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати ТЗ на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з позбавленням права керувати ТЗ на строк 4 роки, 30.05.2024 звільнений з Луцького СІЗО на підставі ухвали суду від 22.05.2024, з невідбутим строком 3 місяці 15 днів, у зв`язку із проходженням служби за контрактом;

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025222750000723 від 23 травня 2025 року,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що слідчим відділенням Відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025222750000723 від 23 травня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у придбанні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

В ході досудового розслідування, 10.07.2025 о 20 год. 57 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України біля будинку № 272-Д по пр-ту Героїв Харкова в м. Харкові.

11.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме в придбанні, зберіганні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, але не пізніше 05.06.2025, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 (з подальшими змінами та доповненнями), норм Конституції України, незаконно придбав пластичну вибухову речовину, 14 пострілів ВОГ-25 до ГП25, 4 гранати іноземного виробництва за маркуванням «SFTA-1-473 1998», ручну осколкову гранату «RG-4»,9 підривачів типу УЗРГМ, 9 корпусів ручних гранат типу Ф-1 та почав їх зберігати не маючи передбаченого законом дозволу.

Далі, ОСОБА_5 продовжуючи свої протиправні дії, реалізуючи свій корисливий умисел, спрямований на незаконний збут вогнепальної зброї та бойових припасів, запропонував гр. ОСОБА_7 , який надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами, придбати у нього пластичну вибухову речовину, 14 пострілів ВОГ-25 до ГП25, 4 гранати іноземного виробництва за маркуванням «SFTA-1-473 1998», ручну осколкову гранату «RG-4»,9 підривачів типу УЗРГМ, 9 корпусів ручних гранат типу Ф-1.

В подальшому, діючи під контролем правоохоронних органів, гр. ОСОБА_7 з метою викриття протиправної діяльності солдата ОСОБА_5 у ході проведення оперативної закупки, 10.07.2025 близько 19 год. 20 хв. з метою придбання бойових припасів у ОСОБА_5 , прибув до вказаного останнім місця, а саме на АЗС «Лілія», розташованої на трансі Ізюм-Харків біля повороту у бік м. Куп`янськ. У вказаному місці гр. ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_5 , де під час особистої зустрічі, ОСОБА_5 передав ОСОБА_7 пластичну вибухову речовину, 14 пострілів ВОГ-25 до ГП25, 4 гранати іноземного виробництва за маркуванням «SFTA-1-473 1998», ручну осколкову гранату «RG-4»,9 підривачів типу УЗРГМ, 9 корпусів ручних гранат типу Ф-1. За придбання вище вказаних бойових припасів ОСОБА_7 передав у руки ОСОБА_5 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 10000 (десять тисяч) гривень., після чого добровільно видав придбані бойові припаси співробітникам правоохоронних органів.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2, 3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор та слідчий всудовому засіданніпросять обрати запобіжнийзахід увигляді тримання підвартою ОСОБА_8 ,посилаючись наіснування ризиків,зазначених в п.п.1,2,3,5 ч.1ст.177КПК Українита обгрунтованістьпред*явленоїпідозри.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, просив визначити йому інший запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказуючи, що ризики є недоведеними та клопотання необґрунтоване, просить врахувати позитивні характеристики підозрюваного, та визначити або домашній арешт, або мінімальну заставу.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

У провадженні Відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025222750000723 від 23 травня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З матеріалівдоданихдоклопотання вбачається,що ОСОБА_8 11.07.2025року повідомленопро підозруувчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_8 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: повідомленням Управління СБ України в Харківській області про кримінальне правопорушення № 70/23-152;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 26.05.2025;рапортом УСБУ в Харківській області щодо виконання доручення № 70/23-161 від 28.05.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 09.07.2025;рапортом УСБУ в Харківській області щодо виконання доручення № 70/23-208 від 10.07.2025;протоколом затримання ОСОБА_5 від 10.07.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.07.2025;протоколом обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_2 , від 10.07.2025;протоколом огляду, копіювання та вручення грошових купюр, від 10.07.2025;протоколом добровільної видачі від 10.07.2025;протоколом ОМП від 11.07.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 11.07.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 11.07.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 11.07.2025;

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що він може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 , є військовослужбовцем, що передбачає зміну місця дислокації підрозділу, у якому проходить службу підозрюваний ОСОБА_5 , а тому в будь-який час може змінити місце перебування та поїхати в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, може незаконно впливати, свідків, понятих, у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на заявника, свідків, понятих, благаючі, умовляючи або погрожуючи їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

Також,може вчинитиінше кримінальнеправопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 раніше неодноразово засуджений на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти злочини, перебуваючи на волі.

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_8 , запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України є необґрунтованим та недоведеним, а тому слідча суддя відхиляє ці доводи та вважає його непідтвердженим.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддеювивчалась можливість застосуваннявідносно ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1995 року народження, громадянином України, військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді головного сержанта-командира відділення, зі слів є матеріально-відповіальною особою, зареєстрованого у Волинській області, зі слів одруженого, неповнолітніх дітей немає, раніше неодноразово засудженого, останній раз 07.07.2022 Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 286-1, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати ТЗ на строк 4 роки,на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з позбавленням права керувати ТЗ на строк 4 роки, 30.05.2024 звільнений з Луцького СІЗО на підставі ухвали суду від 22.05.2024, з невідбутим строком 3 місяці 15 днів, у зв`язку із проходженням служби за контрактом. Всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання.

Таким чином,слідчий суддявважає,що нацей часіснують правовіпідстави дляобрання саметакого запобіжногозаходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.

І підозрюваний в судовому засіданні не надав належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбаченихКПК України,з врахуваннямвсіх данихпо особіпідозрюваного,даних пройого майновий,повідомлений розміргрошового забезпечення,сімейний станпідозрюваного,та обставин інкримінованихправопорушень,і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,197,199,206,211,213,372,376,395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 58 днів тобто до 07 вересня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 242240 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави,покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатись з постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого слідчого відділення відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 07.09.2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя -