Рішення № 128938805, 11.06.2025, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7928/23

Номер провадження 2/404/1858/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючої судді Варакіної Н.Б.

при секретарі Щербині А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 14309787, вул. Горького, 2, м. Жовті Води, Кам`янський район, Дніпропетровської області) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування вимог посилається на те, що працював, протягом 39 років 10 місяців 22 дні, на підприємстві відповідача на таких посадах: з 02.02.1982 по 04.05.1982 - підземний учень стовбурового дільниці гірничорозвідувальних робіт шахти «Северинка»; з 05.05.1982 по 30.06.1988 - підземний стовбуровий шахти «Северинка»; з 01.07.1988 по 01.01.1990 - підземний стовбуровий шахти «Центральна»; з 02.01.1990 по 23.12.2021 - підземний стовбуровий шахти «Північна». З них стаж роботи в підземних умовах на Інгульській шахті ДП «Східний ГЗК» 39 років 10 місяців 22 дні. Позивач звільнився з підприємства за власним бажанням 23.12.2021, у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України. За час роботи на підприємстві через шкідливі умови праці та значне перевантаження, через недосконалість робочого місця з вини роботодавця, у позивача виникло хронічне професійне захворювання, ступінь втрати професійної працездатності 60% та встановлено 3 групу інвалідності безтермінове. Внаслідок отриманого професійного захворювання позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Не має змоги працювати, будь-які фізичні навантаження протипоказано. Має радикулопатію, яка виражається в постійних болях суглобів та хребта, через нестерпну біль постійно приймає ліки для усунення больового синдрому та зняття запалень. Відчуває фізичні страждання, постійний психологічний дискомфорт. Просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 335 000 грн.

05.12.2023 відповідач подав відзив. В якому позовні вимоги не визнав, з підстав наявності договірних зобов`язань щодо відшкодування шкоди. Вказано, що ДП «СхідГЗК» Інгульська шахта 27.04.2023 уклало з позивачем угоду про відшкодування моральної шкоди №18/719-2 у сумі 9000 грн, де враховуючи принципи виваженості, розумності та справедливості та зусилля для відновлення і організацією позивачем свого життя, стосунків з оточуючими, стану вимушених життєвих і виробничих стосунків, а також спосіб у який працівник обрав відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманням професійного захворювання, сторони дійшли згоди, про те, що відповідач сплачує одноразову грошову виплату позивачу в сумі 9 000 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної в наслідок отримання ним професійного захворювання, а позивач відмовляється відбудь яких намірів стягнення на його користь інших сум в якості відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 19.09.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалами від 10.12.2023 витребувані докази.

В судове засідання позивач не з`явився.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював, протягом 39 років 10 місяців 22 дні, на підприємстві відповідача на таких посадах: з 02.02.1982 по 04.05.1982 - підземний учень стовбурового дільниці гірничорозвідувальних робіт шахти «Северинка»; з 05.05.1982 по 30.06.1988 - підземний стовбуровий шахти «Северинка»; з 01.07.1988 по 01.01.1990 - підземний стовбуровий шахти «Центральна»; з 02.01.1990 по 23.12.2021 - підземний стовбуровий шахти «Північна».

З них стаж роботи в підземних умовах на Інгульській шахті ДП «Східний ГЗК» 39 років 10 місяців 22 дні.

Позивач звільнився з підприємства за власним бажанням 23.12.2021, у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України.

З інформаційної довідки про умови праці від 18.02.2022 № 05.20.03/1484-22 Управління Держпраці у Кіровоградській області, вбачається, що відповідно до «Гігієнічної кваліфікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» умови праці позивача на робочих місцях Інгульської шахти ДП «Східний ГЗК» за професією підземного стовбурового (учня) відноситься до 3 класу 2 ступеню шкідливості та небезпечності та за професією підземного електрослюсаря (учня) чергового та з ремонту устаткування відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості та небезпечності.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.05.2022 встановлено, що професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи (39 років 10 місяців) в шкідливих та небезпечних умовах праці, що призводить до перевищення ГДР фізичного навантаження, шуму при виконані функціональних обов`язків, що обумовлено технологічним процесом з використанням засобів індивідуального захисту. Рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає 26,9% при нормі 25%, кількість вимушених (більше 30°) нахилів корпусу за зміну становить до 156 при нормі 51-100 відноситься до ІІІ класу 2 ступеня важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особливий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 2237 від 14.12.2021 позивачу встановлений наступний діагноз: радикулопатія попереково-крижова L5, S1, білатеральна, в фазі загострення, з помірно вираженими больовим і м`язково-тонічним синдромами, статико-динамічними порушеннями. Деформуючий артроз з періартрозом колінних суглобів, больовий синдром.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 634 від 10.05.2022 позивачу встановлений наступний діагноз: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з суглобів (ПФ другого ступеня), парезом розгиначів правої стопи.

У довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 197304 від 08.06.2022 позивачу встановлена третя група інвалідності безтерміново, причина інвалідності - професійне захворювання.

З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 105723 від 08.06.2022 вбачається, що ступінь втрати працездатності позивача становить 60% з 08.062022 з датою переогляду - безтерміново.

Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4495/909 ДУ «УкрНДІПРОММЕД» позивач з 01.12.2021 по 15.12.2021 проходив лікування у стаціонарі з діагнозом: радикулопатія попереково-крижова L5, S1, білатеральна, в фазі загострення, з помірно вираженими больовим і м`язово-тонічним синдромами, статико-динамічними порушеннями. Деформуючий артроз з періартрозом колінних суглобів, больовий синдром.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного-поліклінічного хворого Кірооградської центральної районної лікарні, позивач з 20.09.2021 по 04.10.2021 проходив лікування з діагнозом: розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного та поперекового відділів хребта ІІ ступеня. Вертеброгенна цервікокраніалгія та люмбішіалгія, двобічна з акцентом зліва. Виражений больовий синдром з м`язові тонічними проявами.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 903/213 ДУ «УкрНДІПРОММЕД» позивач з 03.05.2022по 13.05.2022 проходив лікування у стаціонарі з діагнозом: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1, з вираженими порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч. ч. 1 4 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з ч. 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та ьКодексу законів про працю України.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно зі ст. 12 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами) надано роз`яснення про те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Предметом даного спору є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу професійним захворюванням, втратою професійної працездатності та інвалідністю, пов`язаними з виконанням ним трудових обов`язків на підземних роботах Інгульської шахти ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Відповідно до змісту наведених вище за текстом цієї постанови норм законодавства відшкодування моральної шкоди провадиться роботодавцем, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за сукупності умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами. При цьому відсутність заборон з боку органів охорони праці на роботу в небезпечних і шкідливих для здоров`я умах праці не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду завдану здоров`ю працівника під час виконання ним трудових обов`язків.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що виникнення професійного захворювання у позивача, часткової втрати ним працездатності й інвалідності призвело незабезпечення роботодавцем (відповідачем) безпечних і здорових умов праці, а також, що існують передбачені законом підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу.

За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», професійне захворювання- захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Наявність у позивача професійного захворювання підтверджена медичними висновками. Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 634 від 10.05.2022 позивачу встановлений наступний діагноз: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з суглобів (ПФ другого ступеня), парезом розгиначів правої стопи.

Крім того, наявними у справі доказами, які передбачені ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції на час виникнення спірних правовідносин, доведено, що професійне захворювання позивача спричинило втрату працездатності, ступінь якого становив 60%.

Як встановлено позивачу призначено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності з 08.06.2022.

Вказаними доказами підтверджено, що причиною професійного захворювання є особливості виробничого процесу в умовах дії шкідливих виробничих факторів, тривалий термін роботи в умовах тяжкої фізичної праці на Інгульській шахті ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Доводи відповідача про те, що позивач добровільно обрав собі роботу, знаючи про наявність шкідливих факторів, не звільняє роботодавця від обов`язку створити безпечні і нешкідливі умови праці, встановлений ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 6, 13 Закону України «Про охорону праці».

При цьому відповідач не довів, що умови праці позивача були нешкідливі, а виникле у нього захворювання не пов`язано з виробничими факторами.

Очевидно, що професійне захворювання, зокрема його тяжкість і тривалість, спричинена ним втрата працездатності, інвалідність істотно впливають на життя людини, можливість реалізації нею своїх прав та інтересів, що завдає морального страждання.

Через хронічні професійні захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості у повній мірі реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища об`єктивно викликають у позивача переживання, страждання, стрес та депресію.

У відзиві на позов, представник відповідача посилався на те, що 27.04.2023 між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та позивачем укладено договір про відшкодування моральної шкоди № 18/719-2. Відповідно до зазначеного договору, сторони узгодили одноразову грошову виплату позивачу у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отриманого ним професійного захворювання у розмірі 9000 грн.

Сторони узгодили, з чим погодився позивач, що ДП «СхідГЗК» сплачує йому у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання 9000 грн.

Сторони дійшли згоди, що позивач відмовляється від будь яких намірів стягнення на його користь інших сум у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання з ДП «СхідГЗК».

Зобов`язання відповідача перед позивачем виникло внаслідок заподіяння шкоди здоров`ю. Метою зобов`язань із заподіяння шкоди, в першу чергу, є відновлення стану потерпілого; необхідною умовою наявність самої шкоди, яка виражається у зменшенні здатності потерпілого до праці, додаткових витратах.

Положеннями ч. 3 ст. 6 ЦК України однозначно передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, а ч. 3 ст. 23 ЦК України визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом.

Отже, зважаючи на те, що відносини між сторонами носять деліктний характер, закон покладає на суд повноваження визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, то задля належної охорони життя та здоров`я позивача, відновлення його стану, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди, не враховуючи положення згаданого договору.

Виплата позивачеві 9000 грн у відшкодування моральної шкоди на підставі договору не є перешкодою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди заподіяної профзахворюванням.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 160 000 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я, оскільки встановлення відсотків втрати працездатності безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2400 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 160 000 грн у відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат в дохід держави судовий збір в розмірі 2400 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787.

Резолютивна частина рішення суду складена та проголошена 26.06.2025, повний текст судового рішення складено 07.07.2025.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Б. Варакіна