Ухвала суду № 128937044, 15.07.2025, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/930/25

Провадження № 1-кп/0182/850/2025

У Х В А Л А

Іменем України

15.07.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041340001533 від 21.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України

за участю

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебуває обвинувальний акт за кримінальним провадженням, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041340001533 від 21.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , строком на 60 діб, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого, оскільки останній обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину та він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод. Послався на те, що обвинувачений офіційно ніде не працював, міцних соціальних зв`язків не має. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку свого підзахисного.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_3 обвинувачується в скоєні особливо тяжкого злочину, який мав суспільний резонанс, результатом якого стала смерть іншої особи. Можна зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, в змозі забезпечити уникненню ризиків передбаченихст.177 КПК України, а саме ризиків переховування від суду, а також незаконного впливу на свідків та потерпілого.

Суд під час розгляду клопотань враховує обставини, передбаченіст.178 КПК України, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його соціальні зв`язки, тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, стадію судового розгляду, репутацію обвинуваченого.

Судом не здобуто інформації, яка б категорично виключала можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1ст.177КПК України і на які посилається прокурор, для зміни стосовно обвинуваченого на більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою судом не встановлено.

Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Даний висновок не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За сукупності таких обставин, на даний час, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбаченіст.176КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Застава не обиралась.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, рахуючи з 15.07.2025 року до 15.09.2025 року включно.

Застава не застосовувалась, підстав для її застосування суд не вбачає.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга на протязі п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1