Рішення № 128934394, 18.07.2025, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1619/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Хоменко Оксана Володимирівна про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом. Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, земельна ділянка загальною площею 0,0400 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельна ділянка загальною площею 0,0600 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є єдиним спадкоємцем за законом. Позивач не може оформити спадкових прав на спадкове майно, приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування на житловий будинок у зв`язку з невідповідністю дублікату свідоцтва про право власності, виданого на ім`я « ОСОБА_3 », в той час як у свідоцтві про смерть прізвище зазначено « ОСОБА_2 » та на земельні ділянки у зв`язку з відсутністю списків громадян з вказаною кількості землі, що приватизується до рішення №43 від 17.08.1993 року Кияницької сільської ради Сумського району Сумської області «Про інвентаризацію земель Кияницької сільської ради народних депутатів та передачу їх у приватну власність громадян».

Сторони в судове засіданні не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області направив до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, проти задоволення позову не заперечують.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи іу її відсутність.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньо досліджених наявні у справі докази вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що стверджується копіями свідоцтв про народження, укладення шлюбу (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, земельна ділянка загальною площею 0,0400 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельна ділянка загальною площею 0,0600га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи № 73/2025 заведеної після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями першої черги є позивачка ОСОБА_1 (а.с.37-55).

ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтв про право на спадщину за законом, однак позивачці було відмовлено.

Згідно постанови приватного нотаріуса Хоменко О.В. від 27 лютого 2025 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю дублікату свідоцтва про право власності, виданого на ім`я « ОСОБА_3 », в той час як у свідоцтві про смерть прізвище зазначено « ОСОБА_2 ».(а.с.19).

Згідно постанови приватного нотаріуса Хоменко О.В. від 19 березня 2025 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірні земельні ділянки у зв`язку з відсутністю списків громадян з вказаною кількості землі, що приватизується до рішення №43 від 17.08.1993 року Кияницької сільської ради Сумського району Сумської області «Про інвентаризацію земель Кияницької сільської ради народних депутатів та передачу їх у приватну власність громадян». (а.с.20).

Відповідно до довідки №88 від 11.02.2025 року, виданої Юнаківською сільською радою Сумського району Сумської області ОСОБА_2 передано у безкоштовну приватну власність земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, з яких: 0,0400 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельна ділянка загальною площею 0,0600 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до завіреного витягу з книги реєстрації приватизації землі, мається відмітка про виділення ОСОБА_2 спірних земельних ділянок площею 0,0400 га та 0,0600 га, за рішенням №43 Кияницької сільської ради Сумського району Сумської.(а.с.71-72).

За життя ОСОБА_2 не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки та виготовити на власне ім`я державні акти на право власності на земельні ділянки.

Документи, що посвідчували право на земельну ділянку були визначені статтею 23 ЗК України. Проте, дію статті 23 було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року за №19-52.

Пунктом 3 Декрету було визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчувалося самим рішенням уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки. Згідно з пунктом 7 Перехідних Положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

За життя ОСОБА_2 отримала у приватну власність на підставі рішення Рішенням Виконавчого комітету Кияницької сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області №43 від 17.08.1993 року та №44 від 18.08.1993 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 та у свідоцтві про народження ОСОБА_4 , прізвище ОСОБА_5 зазначено як « ОСОБА_6 » .(а.с.10,11).

При видачі свідоцтва про право власності від 26.02.2009 року за р.№ НОМЕР_3 , на дитовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 спеціалістами було невірно вказано прізвище спадкодавців, а саме « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_2 ».

Встановлення ж факту належності ОСОБА_2 , свідоцтва про право власності на житло від 26.02.2009 року необхідне позивачу для оформлення та подальшого розпорядження спадковим майном.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Виходячи з наведено можливо встановити факт належності ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва (дубліката) про право власності на житло від 26.02.2009 року.

Документи, що посвідчували право на земельну ділянку були визначеністаттею 23 ЗК України1993 року. Проте, дію статті 23 було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначенихстаттею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 рокуза №19-52.

Пунктом 3 Декрету було визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчувалося самим рішенням уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки. Згідно з пунктом 7Перехідних Положень ЗК України 2001 рокугромадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ч. 1ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 4ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.1268ЦКУкраїни спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1296ЦКУкраїни спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1297ЦКУкраїни спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст.328ЦКУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст.1225ЦКУкраїни право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст.126ЗКУкраїни право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення (частини 1, 2 ст. 372 ЦК України).

Статтями 1218, ч. 3,5 ст. 1268 ЦК України встановлюється, що спадщина вважається належною спадкоємцям з моменту смерті спадкодавця.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача встановити факт належності правовстановлюючого документу, та визнати за нею право власності на спірні земельні ділянки площею 0,0400 га, та площею 0,0600 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 10, 81, 258, 265, 273, 293,315 ЦПК України, ст. 25, 368, 370, 372, 392, 1218 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 правовстановлюючого документу, а саме дублікату свідоцтва про право власності від 26.02.2009 року за р. №144, на житловий будинок АДРЕСА_1 , який виданий на ім`я « ОСОБА_3 ».

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0400 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Гончаренко