Ухвала суду № 128931901, 18.07.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ДОДАТКОВА УХВАЛА

"18" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/787/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи-1: адвокат Попова О.А.,

від третьої особи-2: не з`явився,

від третьої особи-3: не з`явився,

від третьої особи-4: не з`явився,

від третьої особи-5: не з`явився,

від третьої особи-6: не з`явився,

від третьої особи-7: не з`явився,

від третьої особи-8: не з`явився,

від третьої особи-9: не з`явився,

від третьої особи-10: не з`явився,

розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 (вх. №2-1023/25 від 02.07.2025) про відшкодування судових витрат по справі № 916/787/25

за позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» (вул. Фонтанська дорога, № 30-32, м. Одеса, 65016)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ); 2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); 3) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ); 4) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ); 5) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ); 6) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ); 7) ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 ); 8) ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 ); 9) ОСОБА_10 ( АДРЕСА_10 ); 10) ОСОБА_11 ( АДРЕСА_11 );

про визнання недійними рішень,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2025 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32», в якій просив суд:

- визнати недійсними рішення зборів ініціативної групи членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» із підготовки, скликання і проведення Загальних зборів членів кооперативу, прийняті 02.03.2024 та оформлені протоколом № 1 зборів ініціативної групи членів ОК «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» від 07.03.2024;

- визнати недійсними рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32», прийняті 27.03.2024 та оформлені протоколом № 1 Загальних зборів членів ОК «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» від 10.04.2024.

10.03.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 808/25 від 03.03.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/787/25. Постановлено справу № 916/787/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "01" квітня 2025 року о 10:40 год.

26.06.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено заяву ОСОБА_2 (вх. № 20249/25 від 26.06.2025) та позовну заяву ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» про визнання недійними рішень залишено без розгляду.

02.07.2025 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. №2-1023/25) про відшкодування судових витрат, в якій заявник просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн.

В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_1 зазначив, що ним було понесено витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката АО «АФ «Легіон» - Черепова Д.В., який діяв на підставі договору про надання правничої допомоги від 28.04.2025.

Посилаючись на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та на положення ст.ст. 129-130 ГПК України, ОСОБА_1 також зауважив, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, проте звужене її тлумачення щодо кола осіб, які мають право на відповідну компенсацію здійснених витрат виключно до відповідача, та обмеження такого права для третьої особи на його стороні, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, буде необґрунтованим та несправедливим, оскільки таке право прямо передбачено положеннями ч. 13 ст. 129 ГПК України в залежності від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже, заявника вважає, що залишення позову без розгляду не може нівелювати права третьої особи на отримання компенсації понесених нею судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у межах ініційованого позивачем судового спору.

На переконання заявника, всі дії, вчинені позивачем та його представником в рамках даної справи свідчать про те, що ним було подано завідомо безпідставний позов, який має очевидно штучний характер та мав на меті лише досягнення цілей у вигляді забезпечення позову шляхом фактичного блокування роботи правління ОК «ЖБК «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» на невизначений час та позбавлення правління можливостей ухвалювати рішення, які зокрема стосувалися би дій, направлених на захист майнових прав кооперативу.

Як вважає ОСОБА_1 , на безпідставність позову вказує те, що позивачем жодним чином не було обґрунтовано наявність порушених його прав та/або інтересів як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів, а надання додаткових доказів суду, які свідчать про відсутність членства позивача в кооперативі, призвело до того, що позивач звернувся до суду з заявою про повернення позову.

Позивач у справі ОСОБА_2 , у запереченнях, що надійшли до суду 04.07.2025 за вх. № 21258/258, зазначає, що ГПК не містить норм, які би встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави, зокрема, для залишення позову без розгляду.

Позивач наголошує, що можливість подання заяви про залишення позову без розгляду передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України, із відповідною заявою позивач звернувся до початку розгляду по суті, а суд встановив відповідність цієї заяви вимогам наведених положень чинного процесуального законодавства, що стало підставою для її задоволення. При цьому, позивач розпорядився своїми правами щодо розгляду спору на власний розсуд, залишення позову без розгляду не суперечить законодавству і не порушує права і охоронювані законом інтереси ані позивача, ані інших осіб.

Позивач звертає увагу, що позиція ОСОБА_1 зводиться до того, що дії ОСОБА_2 є необґрунтованими, так як останнім було подано нібито безпідставний позов, однак ОСОБА_1 самостійно проявив ініціативу та вступив у дану справу за своєю власною заявою, а його доводи щодо безпідставності позову не витримують жодної критики, оскільки вирішення питання щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позову є прерогативою суду на стадії розгляду справи по суті.

Отже, на переконання позивача, позиція ОСОБА_1 щодо необґрунтованих дій ОСОБА_2 не доведена належними та допустимими доказами, а реалізація передбаченого ГПК України права на подання до суду заяви про залишення позову без розгляду у повній відповідності до вимог цього кодексу не може вважатися необґрунтованими діями позивача. Так, позивач, з`ясувавши в ході підготовчого провадження позицію залучених до участі третіх осіб, реалізував відповідне право на подання заяви про залишення позову без розгляду виключно з метою намагання в подальшому захистити свої права у більш ефективний спосіб, без затягування розгляду даної справи, маючи намір замовити відповідні експертні дослідження щодо свого підпису на письмовому опитувальнику та зібрати інші документи та матеріали з метою відновлення своїх порушених прав.

04.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено розгляд клопотання ОСОБА_1 (вх. №2-1023/25 від 02.07.2025) про відшкодування судових витрат по справі № 916/787/25 на "14" липня 2025 року о 12:00 год.

Відповідач у даній справі та решта третіх осіб правом на подання письмових пояснень чи заперечень не скористалися.

У судовому засіданні 14.07.2025 представник третьої особи вимоги клопотання підтримала та просила їх задовольнити. Всі інші учасники справи в судове засідання не з`явились та явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 14.07.2025, не визнавалась господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу №916/787/25 за клопотанням ОСОБА_1 , до суду не повідомлялося.

Таким чином, суд вважає, що з метою розгляду клопотання у даній справі у розумні строки, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд справи №916/787/25 по суті, не дивлячись на відсутність окремих представників учасників у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Розглянувши матеріали справи, заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді, заслухавши пояснення представника третьої особи, проаналізувавши надані докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частиною 1 ст. 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу (ч. 5 ст. 50 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За матеріалами справи, 15.04.2025 протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області залучено до участі у справі № 916/787/25 ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Першою заявою по суті спору, поданою ОСОБА_1 є пояснення третьої особи (вх.№13936/25 від 01.05.2025), у яких зазначено, що орієнтовний розмір понесених третьою особою судових витрат складає 20000 грн.

Отже, у даному випадку зазначення ОСОБА_1 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат одночасно із першою заявою по суті спору не порушило принцип змагальності та не завадило позивачу належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Як вбачається з матеріалі справи, 26.06.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено заяву ОСОБА_2 (вх. № 20249/25 від 26.06.2025) про залишення позову без розгляду по справі № 916/787/25 та позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Відповідно до ч.13 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Системний аналіз положень ст.ст. 41, 45, 126 та ч. 13 ст. 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача). Водночас у силу приписів ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже, за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №530/1731/16-ц та підтримана у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №924/544/22.

Згідно ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Велика Палата Верховного Суду постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України (ч. 5 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених ч. 5 ст. 130 ГПК України (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі.

Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного суду від 19.10.2023 у справі № 918/1122/23, від 04.10.2023 у справі № 914/690/23.

У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до часини 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

За змістом ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

01.07.2025 через систему «Електронний суд» до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, яка зареєстроване судом 02.07.2025, про відшкодування судових витрат, понесених при розгляді справи, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Відповідно до наданих заявником доказів, 28.04.2025 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «Легіон» (надалі Адвокатське об`єднання) та ОСОБА_1 (надалі замовник) укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого на умовах цього договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати замовнику правничу допомогу (юридичні послуги), вид і перелік якої (яких) встановлюється за домовленістю сторін, а замовник зобов`язується оплатити надані Адвокатським об`єднанням послуги.

Пунктом 2.2. договору визначено, що для виконання завдань замовника Адвокатське об`єднання призначає уповноважених осіб (адвокатів).

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору за послуги, надані Адвокатським об`єднанням, замовник сплачує винагороду (гонорар). Розмір винагороди (гонорару) та порядок її сплати встановлюється за домовленістю сторін у додатках, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 4.1. договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.

До вказаного договору сторонами укладено та підписано додаток № 1 від 28.04.2025, з умовами п.п. 1-3 якого, згідно п. 1.1. договору про надання правничої допомоги б/н від 28.04.2025, сторони домовились про те, що Адвокатське об`єднання надає замовнику наступні юридичні послуги: вивчення матеріалів справи № 916/787/25 за позовом ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, зокрема ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішень та судової практики по схожих справах (пп 1.1.); підготовка письмових пояснень третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у справі № 916/787/25 про визнання недійсним рішень (пп 1.2.); представництво інтересів замовника у суді першої інстанції у справі № 916/787/25 про визнання недійсними рішень (пп 1.3.); ознайомлення з матеріалами справи в суді (за необхідності) (пп. 1.4.).

Вартість послуг Адвокатського об`єднання сторони домовились, що вартість послуги Адвокатського об`єднання, визначеної: у пункті 1.1. цього додатку, складає 4000,00 гривень; у пункті 1.2. цього додатку, складає 6000,00 гривень; за представництво інтересів замовника в одному судовому засіданні в суді першої інстанції вартість послуг Адвокатського об`єднання складатиме 2000,00 гривень; додатково до винагороди (гонорару) замовник за заявкою Адвокатського об`єднання оплачує останньому додаткові витрати необхідні для виконання послуг (судовий збір, вартість проведення експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати, дорогу до суду тощо).

Оплата юридичних послуг здійснюється у порядку та у строки визначені у статті 3 договору. Адвокатське об`єднання буде виставляти замовнику рахунки. Оплата послуг здійснюється у гривні, не пізніше 30 календарних днів після виставлення рахунку.

Як слідує безпосередньо із Акту виконаних робіт (послуг) від 01.07.2025, складеного між АО «АФ «Легіон» в особі партнера ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , виконавець надав, а замовник прийняв виконання юридичних послуг, що передбачені договором про надання правничої допомоги б/н від 28.04.2025, у тому числі:

- вивчення матеріалів справи № 916/787/25 за позовом ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, зокрема ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішень та судової практики по схожих справах (4 год.) вартістю 4000,00 грн;

- підготовка письмових пояснень третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у справі про визнання недійсним рішень (6 год.) вартістю 6000,00 грн;

- участь представника Фоміна М.О. у судових засіданнях по справі про визнання недійсними рішень (2 суд. Засід.) вартістю 4000,00 грн.

Відповідно до п.п. 2, 3 цього Акту вартість послуг Адвокатського об`єднання за ним складає 14000,00 грн. Цим актом сторони підтверджують, що відповідно до основного договору про надання правничої допомоги б/н від 28.04.2024 роботу виконано (надано послуги) повністю, жодних претензій та зауважень щодо надання правничої допомоги у сторін не має.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2024 року у справі № 910/6416/22, від 15 серпня 2024 року у справі № 91018756/23; додаткових постановах Великої Палати Верховного суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/2.

Відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).(постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 ).

У додаткових постановах від 31 липня 2024 року у справі № 921/403/22, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, постановах від 19 січня 2023 року у справі № 824/16/22, від 11 квітня 2024 року у справі № 545/1103/20 Верховний Суд зазначив, що за принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При цьому, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507, постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 922/3850/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 910/11136/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 500/3953/21, від 20 червня 2024 року у справі № 760/11612/23.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником третьої особи у розмірі 14000,00 грн є співрозмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг.

В свою чергу, послуга з вивчення адвокатом матеріалів справи № 916/787/25 та судової практики по схожих справах (загальною вартістю 4000,00 грн за 4 години), з урахуванням подальших 6 годин, витрачених на складання підготовки письмових пояснень третьої особи, за своєю суттю є такими, що дублюються, адже адвокат під час вивчення матеріалів справи одразу формує позицію сторони клієнта з приводу відповідного документу та/або дії іншої сторони. Вони є складовими одного завдання - формування правової позиції третьої особи у справі та надання ним аргументів і заперечень на позовні вимоги ОСОБА_2 . У зв`язку з цим суд дійшов висновку про невідповідність витрат на зазначені послуги критерію необхідності, оскільки вони є завищеними та не можуть бути стягнуті в повному обсязі, а тому визначення оплати на суму 4000,00 грн є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, а тому має бути виключена із загальної вартості наданої третій особі правничої допомоги.

З огляду на вищевикладене, заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат підлягає задоволенню частково на загальну суму 10000,00 грн, натомість у стягненні 4000,00 грн витрат на правничу допомогу суд відмовляє.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (позивача у справі).

Щодо необхідності встановлення необґрунтованості дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідності понесення витрат відповідачем (у даному випадку, третьою особою) з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву/пояснень у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше), при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч.5 ст. 130 ГПК України, як про те зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, суд зазначає наступне.

У пунктах 77-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 зазначено таке: « 77. Згідно з положеннями статті 130 ГПК України (статті 142 ЦПК України) розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду)».

Отже, за змістом частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України однією із умов для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, мають бути необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

Тобто, стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем, а у даному третьою особою) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 року у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 року у справі № 924/341/22.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у низці правових позицій неодноразово відмічав, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

Близька за змістом послідовна та стала правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі № 910/13025/19, від 02.09.2021 року у справі № 922/2568/20, від 23.12.2021 року у справі № 910/16777/20 та від 26.05.2022 року у справі № 905/460/21.

Між тим існує й інша стала правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 року у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 року у справі № 902/136/21 та від 18.01.2022 року у справі № 922/2017/17).

Таким чином, частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Подібної правової позиції дотримано Верховним Судом у постанові від 23.01.2024 у справі №903/648/23.

Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».

В свою чергу, під час розгляду даної справи, з боку позивача мали місце саме необґрунтовані дії, які полягали, зокрема, у численних неявках в підготовче засідання позивача, незважаючи на неодноразовий його виклик судом та визнання його явки обов`язковою.

Позивач у справі, після відкриття провадження, замість вчинення всіх необхідних дій для виконання завдань підготовчого провадження, зосередився на доведенні суду обставин вчинення посадовими особами Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «Легіон» та безпосередньо адвокатом Поповою О.А. кримінального злочину та необхідності постановлення окремої ухвали щодо дій Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма Легіон» та адвоката Попової Олени Анатоліївни шляхом подання трьох відповідних тотожних заяв, що може свідчити про маніпулятивні дії з наміром впливати на здійснення професійної діяльності адвокатів.

Також, в ході підготовчого провадження, яке фактично тривало більше трьох місяців, позивач підтримував заявлені позовні вимоги, неодноразово подавав додаткові пояснення, надав суду заяву про часткову зміну підстав позову та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи документів. В подальшому, за клопотанням позивача була залучення численна кількість третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. Наприкінець, не дочекавшись вирішення судом заявлених клопотань, позивач звернувся до суду з заявою про залишення позовної заяви без розгляду.

Все це мало наслідком для третьої особи необхідність подання додаткових заяв, клопотань, заперечень тощо, та понесення у зв`язку із цим додаткових витрат на правничу допомогу.

Натомість у справі, яка розглядається, позивач, звертаючись до суду із заявою про залишення позову без розгляду, не навів жодної причини подання такої заяви, а лише обмежився посиланням на таке право, передбачене пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України. Вже заперечуючи проти відшкодування відповідних судових витрат третьої особи, позивач зазначив про намір в подальшому захистити свої права у більш ефективний спосіб та зібрати інші документи та матеріали з метою відновлення своїх порушених прав.

Окрім того, судом враховано, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У даному випадку (залишення позовної заяви без розгляду за клопотанням позивача) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін «необґрунтованість», який є відмінним від наведених, а, надавши заяву про залишення позову без розгляду, позивач мав усвідомлювати ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п`ятою статті 130 названого Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку щодо непослідовності та необґрунтованості дій позивача щодо користування процесуальними правами, що є підставою для відшкодування судових витрат на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України.

Враховуючи не ухвалення судом рішення суду за результатами розгляду даної справи, суд вважає необхідним розподіл заявлених до відшкодування витрат здійснити шляхом постановлення ухвали.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 129, 130, 221, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 (вх. №2-1023/25 від 02.07.2025) про відшкодування судових витрат по справі № 916/787/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ на виконання даної ухвали.

Додаткова ухвала набирає законної сили 14.07.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повна ухвала складена 18.07.2025.

Суддя О.В. Цісельський