Ухвала суду № 128931512, 18.07.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"18" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2102/25Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

дослідивши зареєстровану 15.07.2025 за вх. № 2842/25

зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" (65026, м. Одеса, Митна Площа, буд. 1 А, Код ЄДРПОУ 38156292)

до відповідачів: Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, Email: sl.dilovod@amcu.gov.ua, Код ЄДРПОУ 00032767) та Міністерство економіки України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, Код ЄДРПОУ 37508596)

про зобов`язання вчинити певні дії

у справі № 916/2102/25

за позовом Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, Email: sl.dilovod@amcu.gov.ua, Код ЄДРПОУ 00032767)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" (65026, м. Одеса, Митна Площа, буд. 1 А, Код ЄДРПОУ 38156292)

про стягнення 3200000,00 грн та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Антимонопольний комітет України використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" 1600000,00 грн штрафу та 1600000,00 грн пені у дохід загального бюджету фонду Державного бюджету України;

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 12.09.2019 № 625-р, а саме припинити порушення.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено прийняття 12.09.2019 Антимонопольним комітетом України рішення № 625-р за результатами розгляду матеріалів справи № 143-26.13/97-17 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" законодавства про захист економічної конкуренції, котрим на останнього накладено штраф у сукупному розмірі 1600000,00 грн та зобов`язано припинити порушення.

Накладений штраф у передбачені законодавством строки своєчасно та остаточно не сплачено, поряд із цим, за результатами розгляду справи № 910/16728/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" про оскарження рішення Антимонопольного комітету України від 12.09.2019 № 625-р, відтак, за посиланням останнього наявні правові підстави для стягнення в судовому порядку накладеного штрафу, нарахованої пені у зв`язку із відсутністю своєчасної оплати, а також зобов`язання Відповідача припинити порушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 позовній заяві Антимонопольного комітету України присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2102/25 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2025 прийнято позовну заяву Антимонопольного комітету України до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2102/25, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 липня 2025 року.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 задоволено клопотання (зареєстровано 25.06.2025 за вх. № 20172) Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" про продовження строку для подачі відзиву на позов, на підставі статей 80,119,165 ГПК України з метою дотримання принципів рівності учасників справи перед законом та судом, диспозитивності, змагальності та права на справедливий суд, продовжено строк Товариству з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" для подачі відзиву на позовну заяву до 14.07.2025; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 31 липня 2025 року.

Використовуючи підсистему Електронний суд 14.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить зобов`язати Антимонопольний комітет України та Міністерство економіки України прийняти рішення про запровадження державного регулювання ціни реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування Інформаційної системи портового співтовариства.

Обґрунтовуючи підстави звернення із зустрічним позовом посилається на те, однією із позовних вимог визначено зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 12.09.2019 № 625-р, а саме припинити порушення, при цьому, відповідна діяльність Відповідача припинена з 01.01.2023, у той же час, як зазначає останній, відповідна вимога не може бути виконана без вчинення Міністерством економіки України з Антимонопольним комітетом України дій щодо прийняття відповідного нормативно-правового акту.

В силу нормативно-правового регулювання відповідні дії із прийняття рішень про державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень приймається на загальнодержавних ринках Міністерством економіки України з Антимонопольним комітетом України.

Відповідно до частини 1-5 статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162,164,172,173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст.174 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У той же час, частина 6 статті 175 ГПК України визначає, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Положення частини 1 статті 20 ГПК України встановлюють, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Приписами положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 124), встановлено, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (стаття 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

За приписами пункту частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частини 2 статті 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.

За своїм правовим змістом заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" вимога за зустрічним позовом про зобов`язання Антимонопольний комітет України та Міністерство економіки України прийняти рішення про запровадження державного регулювання ціни реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування Інформаційної системи портового співтовариства, відносить до вимог, котрі слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У той же час, поряд із наведеним відповідно преамбули Закону України Про правотворчу діяльність цей Закон приймається з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.

Статтею 2 Закону України Про правотворчу діяльність встановлено, що правотворча діяльність це діяльність, що здійснюється суб`єктом, визначеним статтею 4 цього Закону, з метою: 1) планування розроблення та прийняття (видання) нормативно-правових актів; 2) розроблення проектів нормативно-правових актів; 3) прийняття (видання) нормативно-правових актів; 4) ведення обліку нормативно-правових актів; 5) здійснення правового моніторингу.

Правотворча діяльність в Україні регламентується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 4 вказаного закону учасниками правотворчої діяльності є: 1) суб`єкт правотворчої діяльності; 2) суб`єкт правотворчої ініціативи; 3) суб`єкт забезпечення правотворчої діяльності; 4) заінтересовані особи.

Суб`єктами правотворчої діяльності є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи та інші суб`єкти, наділені Конституцією України та (або) законом повноваженнями щодо прийняття (видання) нормативно-правових актів, а саме: 1) Український народ на всеукраїнському референдумі; 2) Верховна Рада України; 3) Президент України; 4) Кабінет Міністрів України; 5) міністерства; 6) інші органи державної влади та інші суб`єкти публічного права, які згідно із законом здійснюють від імені держави правотворчу діяльність та юрисдикція яких поширюється на територію України (далі - інший державний орган)…

Суб`єктом правотворчої ініціативи є орган державної влади, інший державний орган, його посадова особа, інший уповноважений суб`єкт, який відповідно до Конституції України та (або) закону чи прийнятого відповідно до них іншого нормативно-правового акта має право вносити на розгляд суб`єкта правотворчої діяльності проект нормативно-правового акта для його прийняття (видання) в порядку, встановленому законом.

Заінтересованими особами для цілей цього Закону є фізичні та юридичні особи, на яких вплине прийняття (видання) відповідного нормативно-правового акта, а саме:… непідприємницькі товариства, суб`єкти господарювання та їх об`єднання, організації роботодавців та їх об`єднання, органи професійного самоврядування, саморегулівні організації; інші особи, прав, свобод, інтересів чи обов`язків яких стосується відповідний нормативно-правовий акт.

Заінтересовані особи можуть ініціювати підготовку проекту нормативно-правового акта перед суб`єктом правотворчої ініціативи (частина третя цієї статті).

Відповідно до статті 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема брати участь у розробленні та вносити в установленому порядку Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки, погоджувати проекти нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що можуть вплинути на конкуренцію; брати участь у розробленні та внесенні Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозицій щодо проектів нормативно-правових актів з питань конкурентної політики, розвитку і захисту конкуренції та демонополізації економіки; розробляти та затверджувати разом з іншими заінтересованими органами державної влади міжвідомчі нормативно-правові акти з питань розвитку і захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки.

Приписами Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 р. № 135, передбачено, що це Положення визначає порядок державного регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод із суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин.

Пунктом 2 вказаного Положення встановлено, що рішення про запровадження та скасування державного регулювання цін на продукцію монопольних утворень, за винятком продукції, ціни на яку регулюються рішеннями Кабінету Міністрів України, приймається: на загальнодержавних ринках Мінекономіки разом з Антимонопольним комітетом.

Поряд із наведеним, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Розглядаючи матеріали зустрічної позовної заяви в розрізі заявленої вимоги про зобов`язання Антимонопольний комітет України та Міністерство економіки України прийняти певне рішення, господарський суд доходить до висновку, що дії/бездіяльність вказаних органів, які оспорює позивач, за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка створює безпосередньо для нього будь-які правові наслідки, а тому ці правовідносини не можуть створювати публічно-правовий спір, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Окрім того, на переконання Великої Палати Верховного Суду, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

За таких обставин господарський суд доходить до висновку, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи в публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами правотворчої діяльності щодо вчинення ними дій чи бездіяльності в рамках правотворчої діяльності, відтак, з огляду на заявлену позовну вимогу за зустрічним позовом, у суду відсутня можливість роз`яснення заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Близький за правовою суттю висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 9901/787/18, котрий в силу приписів частини 4 статті 236 ГПК України господарський суд враховує.

Відтак, господарський суд вважає, що відсутні правові підстави для прийняття зустрічного позовну до спільного розгляду з первісним позовом, у зв`язку із відсутністю взаємопов`язаності та тим, що заявлена вимога не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

При цьому в силу приписів частини 6 статті 180 ГПК України господарський суд повертає зустрічну позовну заяву заявнику.

У той же час, у зв`язку із пред`явленням заяви із використанням системи Електронний суд, матеріали останньої не буду надсилатись заявнику з метою економії бюджетних коштів

Керуючись ст.ст.20,175,180,233-235 ГПК України, суд постановив:

Повернути зустрічну позовну заяву (зареєстрована 15.07.2025 за вх. № 2842/25) Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" до відповідачів: Антимонопольного комітету України та Міністерство економіки України про зобов`язання Антимонопольний комітет України та Міністерство економіки України прийняти рішення про запровадження державного регулювання ціни реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування Інформаційної системи портового співтовариства заявнику.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С.Ф. Гут