Ухвала суду № 128925934, 10.07.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата ухвалення
10.07.2025
Номер справи
335/4527/25
Номер документу
128925934
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4527/25 1-кс/335/2416/2025

10 липня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчийСУ ГУНПв Запорізькійобласті звернувсядо слідчогосудді Вознесенівськогорайонного судуміста Запоріжжя з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025082370000112 від 12.03.2025, року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025082370000112 від 12.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого у подальшому неодноразово продовжувалася і який, в тому числі, діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого

2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, - пунктів -1г 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, проголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від

28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених упунктах 1-1-2цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Відповідно до п. 1.2 Наказу Міністерства оборони України № 45 від

25 січня 2023 року (далі - Наказ) одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини).

Відповідно доп.1.10Наказу призначенасума одноразовоїгрошової допомогиу Міністерствіоборони України,військовій частині НОМЕР_1 ,Державній спеціальнійслужбі транспортута підпорядкованихїм військовихчастинах виплачуєтьсяпоетапно: напершому етапі-1/5від призначеноїсуми ОГД; залишок невиплаченої суми ОГД (4/5 від призначеної суми) - щомісячно, частками впродовж 40 наступних місяців.

Відповідно до п. 4.1. члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи: заява про виплату одноразової грошової допомоги; документ, що посвідчує особу, передбаченийчастиною першоюстатті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», для осіб без громадянства та іноземців - документ, що посвідчує їх особу; документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону)),- крім осіб без громадянства або іноземців; свідоцтво про смерть військовослужбовця; документ, що підтверджує родинні зв`язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно достатті 16-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») для дружини/чоловіка - свідоцтва про шлюб; б) для дитини - свідоцтво про народження дитини; в) для батьків - свідоцтво про народження загиблого (померлого) г) для осіб, які перебували на утриманні загиблого (померлого) - документ, що підтверджує перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця; згода на обробку персональних даних; довідка про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України/ повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»; свідоцтво про зміну імені - у разі зміни прізвища, імені, по батькові; рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування,- для законних представників неповнолітніх дітей загиблого (померлого); відмова, заява, інший правочин, завірений відповідно доЗакону України«Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (за наявності); рішення суду, яке набрало законної сили та стосується призначення одноразової грошової допомоги (за наявності); інші документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги (за наявності).

Відповідно до п. 4.2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.

Відповідно до п. 4.3. Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2).

На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв`язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135Сімейного кодексу України).

Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

Комплект документів надсилається з використанням системи електронного документообігу, для цього він сканується у один файл формату PDF, на який накладається кваліфікований електронний підпис. У разі тривалої відсутності зв`язку (понад 5 робочих днів) комплект документів надсилається на паперових носіях, а після відновлення зв`язку - невідкладно ще раз з використанням системи електронного документообігу.

Якщо після надсилання документів для призначення та виплати ОГД отримано документи (інформацію) щодо інших осіб, які можуть бути віднесені до зазначених устатті 16-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або можуть звернутися за призначенням та виплатою цієї допомоги, не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це Департамент соціального забезпечення встановленим порядком.

Відповідно до п. 4.6. Районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).

Відповідно до п. 4.8. Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинив злочин за наступних обставин.

Так, у червні-серпні 2024 року, ОСОБА_5 , точного часу та місця в ході досудового розслідування не встановлено, в ході особистої розмови з раніше знайомою ОСОБА_7 стало відомо, що її колишній чоловік, батько її дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою з інвалідністю першої групи, підгрупи «Б» з дитинства та визнаний Золочівським РС Львівської області недієздатним ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув у зоні проведення бойових дій, під час виконання бойового завдання.

В той же час, у ОСОБА_5 , який був обізнаний з завданнями та функціями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_7 , за вчинення впливу на військових посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою безперешкодної подачі документів та в подальшому оформленні та отримані одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Далі, ОСОБА_5 з метою досягнення злочинної мети, маючи умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою безперешкодної подачі документів та в подальшому оформленні та отримані одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, у невстановлений час, але не пізніше червня-серпня 2024 року, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_10 , створив у останньої стійку уяву про те, що процес оформлення одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця є складним, займає багато часу, однак саме ОСОБА_5 , завдяки своїм зв`язкам із військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 може вплинути на службових осіб РТЦК та СП та створити умови, щодо безперешкодної подачі документів та в подальшому оформленні та отримані одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. За вказані дії ОСОБА_5 пред`явив вимогу в передачі йому половини отриманої грошової допомоги. На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодилась.

В подальшому, в період часу з серпня 2024 року до листопада 2024 року ОСОБА_7 здійснила оформлення одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, та отримала одноразову грошову допомогу у розмірі 2550000 гривень, як опікун сина загиблого військовослужбовця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після цього, 06 грудня 2024 року ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у месенджері «Signal» надіслав чоловіку ОСОБА_7 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 реквізити для перерахування половини отриманої грошової допомоги, а саме власні банківські рахунки, відкриті в АТ «Ощадбанк», IBAN НОМЕР_2 , та АТ КБ «ПриватБанк», IBAN НОМЕР_3 , з призначенням платежу «На придбання власного житла».

07 грудня 2024 року ОСОБА_7 здійснила переказ грошових коштів на суму 1200000 гривень на банківський рахунок ОСОБА_5 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», IBAN НОМЕР_3 на суму 1200000 гривень, тим самим ОСОБА_5 , відповідно, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, одержав для себе, неправомірну вигоду у сумі 1200000 гривень, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо безперешкодної подачі документів та в подальшому оформленні та отримані одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

В подальшому, 21 грудня 2024 року ОСОБА_7 на власний банківський рахунок отримала одноразову грошову допомогу у сумі 150000 гривень, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця та не здійснила раніше обумовлений переказ половини цієї суми ОСОБА_5 .

Не зупинившись на досягнутому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , у січні 2025 року, ОСОБА_5 , поєднуючи свої дії із вимаганням такої вигоди, пред`явив вимогу ОСОБА_10 , у сплаті половини щомісячної грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця на суму 75000 гривень, супроводжуючи свої дії погрозами призову її чоловіка ОСОБА_11 до ЗСУ, а також анулювання грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Вказані погрози ОСОБА_10 проігнорувала, та 05 лютого 2025 року,

14 лютого 2025 року, 13 березня 2025 року на власний банківський рахунок отримала одноразову грошову допомогу у сумі 150000 гривень на загальну суму 450000 гривень, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця та не здійснила раніше обумовлені перекази половини цієї суми ОСОБА_5 .

В подальшому, для вимагання одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 заручився підтримкою невстановленої в ході досудового розслідування особи, яка в ході неодноразових телефонних дзвінків

ОСОБА_7 , представлялась військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 , та військовою посадовою особою Міністерства оборони України, та повідомляла ОСОБА_7 про те, що оформлення грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, було незаконним.

Розуміючи злочинний характер дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 звернулась до правоохоронних органів, після чого під час подальшого спілкування діяла підконтрольно, з метою документування вчиненого ОСОБА_5 злочину.

Після цього, 23 травня 2025 року, о 13 години 59 хвилин, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , поєднане з вимаганням такої вигоди, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, одержав для себе від ОСОБА_7 , на банківський рахунок АТ КБ «ПриватБанк», IBAN НОМЕР_3 , який належить останньому, неправомірну вигоду у сумі 75000 гривень за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо не вжиття заходів для визнання вказаної грошової допомоги незаконною.

Далі 08 липня 2025 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , поєднане з вимаганням такої вигоди, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, одержав для себе від ОСОБА_7 , на банківський рахунок АТ КБ «ПриватБанк», IBAN НОМЕР_3 , який належить останньому, неправомірну вигоду у сумі 50000 гривень за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме військовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо не вжиття заходів для визнання вказаної грошової допомоги незаконною.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, направленим на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднуючи свої дії з вимаганням такої вигоди, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду на загальну суму 1325000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, що кваліфікується як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколом допиту потерпілої, а також додатковими протоколами допитів потерпілої ОСОБА_7 , відповідно до яких остання пояснила механізм вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка, а також додатковими протоколами допитів свідка ОСОБА_11 , відповідно до яких останній пояснив механізм вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 ; матеріалами виконаного доручення в порядку ст. 40 КПК України відповідно до яких встановлені повні анкетні дані ОСОБА_5 ; матеріалами проведення тимчасових доступів до інформації, що перебуває у володінні АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк», відповідно до яких зафіксовані перекази грошових коштів ОСОБА_5 від потерпілої ОСОБА_7 , перекази від ОСОБА_5 іншим особам після отримання грошових коштів в якості неправомірної вигоди, а також грошові кошти на значні суми, від 100000 гривень, щодо яких проводиться перевірка на предмет отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди щодо вирішення інших питань, зокрема пов`язаних з мобілізацією, або зняття з військового обліку тощо; матеріалами судово-економічної № 58 від 23.06.2025, відповідно до якого підтверджується отримання ОСОБА_5 грошових коштів в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_10 , а також перерахування в подальшому частини грошових коштів на банківські картки ОСОБА_12 та її матері; протоколом ідентифікації засобів грошових коштів, розміщених на банківському рахунку, в ході якого було ідентифіковано грошові кошти, отримані в якості одноразової грошової допомоги для підконтрольного переказу частини грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_5 ; протоколами оглядів додатків до протоколів НС(Р)Д, на яких зафіксовані спілкування ОСОБА_5 з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; протоколами оглядів додатків до протоколів НС(Р)Д, на яких зафіксований телефонний дзвінок від невстановленої особи із погрозами анулювання виплат потерпілій ОСОБА_10 ; протоколами проведення обшуків за місцем колишньої реєстрації, за місцем проживання ОСОБА_5 , в ході яких було виявлено та вилучено грошові кошти на суму 34600 доларів США, 3000 Євро, 116000 гривень, копій медичної документації та документації військовозобов`язаних; іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду

(п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини може переховуватись від органів досудового розслідування.

ОСОБА_5 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного можливого покарання у вигляді до 8 років позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Таким чином, ОСОБА_5 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв`язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Отже існує ризик того, що ОСОБА_5 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Про вказаний факт також свідчить і той факт, що ОСОБА_5 покидав територію України у липні 2025 року.

2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , має сталі професійні та дружні зв`язки, та вплив за рахунок набутого авторитету на військовослужбовців ЗСУ, НГУ, їх родичів у місті Полтава.

У зв`язку із зазначеним у слідства є підстави вважати, що ОСОБА_5 використовуючи вказані зв`язки та вплив на осіб може знищити документи та речі, які мають значення для встановлення фактичних обставин у провадженні, у тому числі шляхом надання останнім вказівок виконати ті чи інші дії на його вимогу, під час спілкування з ними з використанням мобільного зв`язку.

Враховуючи початковий етап здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, складність злочинної схеми отримання неправомірної вигоди підозрюваним ОСОБА_5 , наразі стороною обвинувачення не встановлено місцезнаходження та не долучено до матеріалів кримінального провадження всіх предметів, речей та документів, що можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, що створює ризик можливого знищення інформації, що в них міститься.

Також, ОСОБА_5 достовірно знаючи місцезнаходження таких предметів, речей та документів, перебуваючи на волі може продовжити вчиняти дії щодо їх остаточного знищення, схову та спотворення.

У зв`язку з викладеним, наразі тривають необхідні слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення таких предметів, речей та документів.

Враховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно

ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування предметів, речей та документів, за допомогою яких було реалізовано вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку.

Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може спілкуватися із особами з числа працівників ТЦК та СП, а також невстановленої особи, яка в ході телефонної розмови потерпілій, представившись співробітником Міністерства оборони України, повідомила про анулювання грошових виплат, з приводу планів приховування злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

З урахуванням зазначених обставин у сторони обвинувачення є вагомі підстави вважати, що вказаний ризик є досить високим та ймовірним.

3.Незаконно впливатина потерпілого,свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підозрюваний ОСОБА_5 ,перебуваючи наволі,самостійно абочерез іншихосіб можеперешкоджати встановленнюістини усправі,узгоджувати своїпоказання зпоказанням іншихосіб,які визнаніпотерпілої тасвідком усправі,надавати цимособам порадиз урахуваннямвідомих йомуобставин справи,схиляти їхдо дачізавідомо неправдивихпоказань вході досудовогорозслідування,з метоюстворення собі«алібі» щодойого непричетностідо вчиненняінкримінованого йомуправопорушення,тим самимперешкодити встановленнюістини вкримінальному провадженні,що даєпідстави стверджувати,що іншийзапобіжний захід,крім триманняпід вартою,не зможеефективно забезпечитивиконання запланованихпроцесуальних рішеньу кримінальномупровадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на потерпілого, свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на них тощо.

4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Ураховуючи те, що зазначений вище злочин вчинявся ОСОБА_5 з корисливих мотивів, метою якого було незаконне збагачення, слід прийти до висновку, що у випадку обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення та приховування слідів інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім цього, слід врахувати той факт, що ОСОБА_5 під час документування злочинної діяльності неодноразово виказував свідку ОСОБА_11 щодо його спілкування, а саме не повідомляти, за що останній вимагає грошові кошти, а також здійснював заходи конспірації шляхом завуальованої назви неправомірної вигоди «ремонтом автомобіля». Крім цього, ОСОБА_5 виказував ОСОБА_12 бути обережної під час спілкування з потерпілої та свідком, тобто останній обізнаний про способи та методи документування злочинної діяльності.

5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Ураховуючи те, що зазначене вище кримінальне правопорушення вчинялося ОСОБА_5 з корисливих мотивів, метою якого було отримання неправомірної вигоди для себе за вплив на службову особу, слід прийти до висновку, що у випадку не застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, або обрання більш м`якого ніж тримання під вартою, може призвести до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, а також можливого вчинення кримінального правопорушення стосовно свідків у кримінальному провадженні з метою впливу на них.

Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який також виражається в тому, що під час проведення обшуків за місцем колишньої реєстрації, місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_5 було виявлено та вилучено копії документів щодо медичних оглядів третіх осіб, а також копії документів щодо військового обліку громадян.

Тобто, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Враховуючи характервчиненого підозрюванимзлочину татяжкість покарання,що загрожуєйому уразі визнаннявинуватим увчиненні інкримінованогозлочину,є всіпідстави вважати,що підозрюванийможе залишити,змінити місцесвого проживаннята виїхатиза межіУкраїни,де будепереховуватись відорганів досудовогорозслідування тасуду,незаконними засобамичерез залякуваннявпливати напотерпілу тасвідка укримінальному провадженні,які володіютьінформацією щодообставин вчиненняінкримінованого йомузлочину тазлочинів напричетність довчинення яких ОСОБА_5 на теперішнійчас перевіряється,а такожзнищити,сховати абоспотворити будь-якііз речейта документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальнихправопорушень,перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином,вчинити іншізлочини,з метоюзапобігання вказанимризикам,об`єктивно необхіднимє застосуваннящодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:

-зібрані підчас досудовогорозслідування доказиє вагомимита підтверджуютьпричетність ОСОБА_5 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, вчиненого в умовах воєнного стану;

-підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкекримінальне правопорушення(злочин),за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавленняволі настрок дотрьох довосьми років,тож тяжкістьпокарання,що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- вік та стан підозрюваного ОСОБА_5 дозволять йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.

Не можливе і застосування до підозрюваного ОСОБА_5 і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

Зазначені обставини,на підставіяких зробленовисновок пронеобхідність застосуваннястосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містяться в вищезазначених матеріалах кримінального провадження, а також інших доказах, зібраних у ході досудового розслідування.

Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого підозрюється

ОСОБА_5 , значну суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, суму завданих його діями збитків потерпілій, суспільний резонанс, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, є тяжкими та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає репутацію Збройних сил України, Міністерства оборони України, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_5 , враховуючи, у тому числі, й суму грошових коштів, вилучена органом досудового розслідування в ході проведення обшуків, а саме 34600 доларів США, 3000 Євро, 116000 гривень, сума якої визначатиметься виключно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, та керуючись ч. 5 ст. 182 КПК України, яка передбачає, що «у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб»,а томувважаємо,що слідчимсуддею необхідновизначити розмірзастави ОСОБА_5 більше ніж максимальні межі застави передбачені для осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого злочину.

Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, що кваліфікується як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди та заподіянні матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_10 на загальну суму 1325000 грн.

В той же час стороною обвинувачення вивчено майновий стан

ОСОБА_5 , а саме протягом 2023-2024 років, ОСОБА_5 отримував на власні банківські картки грошові кошти на суми понад 100000 гривень, що не підтверджується майновим станом та діяльністю останнього.

Крім цього слід враховувати той факт, що під час проведення обшуків за місцем мешкання та місцем реєстрації підозрюваного було виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 34600 доларів США, 3000 Євро, 116000 гривень.

За таких обставин, сума застави у межах, передбачених положеннями ст.182КПК України для тяжких злочинів, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде стримуючим засобом до не порушення ОСОБА_5 покладених на підозрюваного обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, майновий стан підозрюваного, а також те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, одночасно із застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід призначити останньому заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумі для працездатних осіб та у випадку її внесення визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зазначений розмір застави є помірним для підозрюваного ОСОБА_5 виходячи з його майнового стану, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде дієвим стримуючим заходом до не порушення ним покладених на підозрюваного обов`язків.

Крім того, ОСОБА_5 слід обрати максимальний строк тримання під вартою шістдесят днів, оскільки складність провадження не дозволяє завершити досудове розслідування у коротший строк.

Водночас, сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням, та необхідність у допиті будь-яких осіб, під час судового розгляду клопотання, відсутня.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків та для виконання завдань кримінального провадження, слідчий просить застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування.

В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 проти клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 заперечував, вважає підозру у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення необґрунтованою, та ризики наведені у клопотанні є недоведені. З посиланням на викладене, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави в межах доходу підозрюваного.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 проти застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, з підозрою не згоден.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбаченіст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всіобставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється,обвинувачується; 3) вік та стан здоров`япідозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язківпідозрюваного,обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного,обвинуваченого;8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним,обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється,обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Аналізуючи доцільність застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Щодо обґрунтованості повідомленої підозри.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України за вчинення якогопередбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.3 ст. 369-2 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 369-2 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено зокрема, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Слідчим у клопотанні, а прокурором у судовому засіданні наведенообставини,які свідчатьпро обґрунтованість підозри увчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадіїпроцесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставіякихслідчий винісповідомлення ОСОБА_5 про підозру,копія якого 08.07.2025 року, йому вручена.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані слідчим до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.

Слідчий суддя, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПКУкраїни, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , оскільки обґрунтованість підозри це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних,які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетноюдо вчинення конкретного злочину.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин,суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумнимсумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання слідчого судді стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_5 кваліфікованого за ч. 3 ст. 369-2 КК України злочину , які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.

Щодо існування ризику переховування відорганів досудового розслідування та суду.

Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування тасуду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваногопереховуватись від органів досудового розслідування тасуду та можливістю виїхати на межа країни.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 . Так, санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна.

Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваного від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного здається явно переконливою.

Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку слідчого судді, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, а тому, на переконання слідчого судді, ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду наразі є високим.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду є актуальним.

Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв`язки, вказує на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років з конфіскацією майна.

Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченимист. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 у статусі підозрюваного не може свідчити про відсутність даного ризику.

Щодо ризикузнищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддяприйшов довисновку щодонаявності ризикузнищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення,оскількина даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , має сталі професійні та дружні зв`язки, та вплив за рахунок набутого авторитету на військовослужбовців ЗСУ, НГУ, їх родичів у місті Полтава. У зв`язку із зазначеним використовуючи вказані зв`язки та вплив на осіб може знищити документи та речі, які мають значення для встановлення фактичних обставин у провадженні, у тому числі шляхом надання останнім вказівок виконати ті чи інші дії на його вимогу, під час спілкування з ними з використанням мобільного зв`язку.

Враховуючи початковий етап здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, складність злочинної схеми отримання неправомірної вигоди підозрюваним ОСОБА_5 , наразі стороною обвинувачення не встановлено місцезнаходження та не долучено до матеріалів кримінального провадження всіх предметів, речей та документів, що можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, що створює ризик можливого знищення інформації, що в них міститься. Також, ОСОБА_5 достовірно знаючи місцезнаходження таких предметів, речей та документів, перебуваючи на волі може продовжити вчиняти дії щодо їх остаточного знищення, схову та спотворення. У зв`язку з викладеним, наразі тривають необхідні слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення таких предметів, речей та документів. Враховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно

ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування предметів, речей та документів, за допомогою яких було реалізовано вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може спілкуватися із особами з числа працівників ТЦК та СП, а також невстановленої особи, яка в ході телефонної розмови потерпілій, представившись співробітником Міністерства оборони України, повідомила про анулювання грошових виплат, з приводу планів приховування злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. З урахуванням зазначених обставин у сторони обвинувачення є вагомі підстави вважати, що вказаний ризик є досить високим та ймовірним.

Щодо існування ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків.

Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_5 на потерпілу, свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на потерпілу, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілої та дослідження їх судом.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою.

Слідчий суддя вважає ризик впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Тож суд не виключає можливості незаконного впливу на потерпілу та свідків з боку підозрюваного до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення,з метоюуникнення кримінальноївідповідальності,тимсамим перешкодитивстановленню істинив кримінальномупровадженні,що даєпідстави стверджувати,що іншийзапобіжний захід,крім триманняпід вартою,не зможеефективно забезпечитивиконання запланованихпроцесуальних рішеньу кримінальномупровадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на потерпілу, свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду.

З огляду не це, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків є актуальним.

Щодо ризикуперешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ураховуючи те,що злочинвчинявся ОСОБА_5 з корисливихмотивів,метою якогобуло незаконнезбагачення,слід прийтидо висновку,що увипадку обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення та приховування слідів інкримінованого кримінального правопорушення.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Ураховуючи те, що зазначене вище кримінальне правопорушення вчинялося ОСОБА_5 з корисливих мотивів, метою якого було отримання неправомірної вигоди для себе за вплив на службову особу, слід прийти до висновку, що у випадку не застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, або обрання більш м`якого ніж тримання під вартою, може призвести до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, а також можливого вчинення кримінального правопорушення стосовно свідків у кримінальному провадженні з метою впливу на них.

Вказане свідчить про наявність зазначеного ризику, який також виражається в тому, що під час проведення обшуків за місцем колишньої реєстрації, місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_5 було виявлено та вилучено копії документів щодо медичних оглядів третіх осіб, а також копії документів щодо військового обліку громадян.

Тобто, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .

Вказані обставини разом з наявними ризиками свідчить про необхідність обрання та застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, що забезпечить запобігання встановленим слідчим суддею ризикам.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, саме тримання під вартою є єдиним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Встановлені в ході досудового розслідування та відображені в клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь їх тяжкості, роль підозрюваного у їх вчиненні, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м`які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_5 . Отже, обрання запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ч. 1ст. 177 КПК України, не зменшить їх до прийнятного рівня.

Слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Необхідно враховувати той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів.

Дії підозрюваного ОСОБА_5 були спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане із вимаганням такої вигоди.

Обрання саме такого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 відповідає суспільному інтересу.

Водночас, слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченимст.177 КПК України.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.

Водночас слідчий суддявважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_5 дозволяють та не перешкоджаютьобранню відноснонього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, нестраждає,стан його здоров`я не перешкоджає триманню його під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_5 перешкоджає на даний час обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

В судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_5 затриманий 08.07.2025 року о 10 год. 50 хв., а відтак строк тримання його під вартою слід рахувати з моменту затримання .

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.3ст.183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Цей розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас також слід враховувати, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2ст. 182 КПК.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України, визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. У п.2 ч.5статті 182 КПК Українивизначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 , обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде недостатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя вважає за можливе визначити у даному випадку заставу у розмірі, що перевищує встановлену п. 2 ч. 5ст. 182 КПК Українимежу застави, оскількицей випадок, на думку слідчого судді , є виключним випадком з огляду на сукупність наступних обставин: підозрюваному ОСОБА_5 стороною обвинувачення інкримінується вчинення тяжкого злочину, предметом злочину є одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняті рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане із вимаганням такої вигоди.

Вказане, на переконання слідчого судді, свідчить про виключність обставин справи, а тому розмір застави може перевищувати межі, встановлені законодавцем.

При визначенні розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, враховуючи обставини розслідуваного злочину, який інкримінується підозрюваному, спосіб вчинення вказаного злочину, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 660 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1998480 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного, а також його індивідуальних обставин, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Відповідно до ч.7ст.182 КПК Українипідозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, з метою досягнення мети застосування запобіжного заходу, виконання завдань кримінального провадження, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов`язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно зст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст.3, 9,22,177,178,183,193,376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.369-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 05 вересня 2025 року включно, який обчислювати з 08 липня 2025 року.

Встановити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покладених нанього обов`язків,передбачених цимКодексому розмірі 660 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028 грн.) в сумі 1998480 ( один мільйон дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава ОСОБА_5 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовійособі місцяув`язнення післявнесення застави,перевірки документа,що підтверджуєїї внесення негайноздійснити розпорядженняпро звільнення ОСОБА_5 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у звязку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 08 вересня 2025 року до 10-50 години включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 128925934 ?

Документ № 128925934 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 128925934 ?

Дата ухвалення - 10.07.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 128925934 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 128925934, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Судове рішення № 128925934, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 10.07.2025. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 128925934 відноситься до справи № 335/4527/25

Це рішення відноситься до справи № 335/4527/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 128925914
Наступний документ : 128925936