Рішення № 1289194, 03.12.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.07 Справа № 22/410/07

Суддя Скиданова Ю.О.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”

(69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20)

до державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982)

про стягнення 42555,91 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Слятина Д.О., довіреність № 021/35 від 01.01.2007 р.;

від відповідача: Шостак О.М., довіреність № 01/436 від 13.09.2007 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 24707,04 грн. основного боргу, 12847,12 грн. пені за Договором про надання послуг № 804/49132/04 від 01.10.2004 р., а також 4131,01 грн. інфляційних збитків та 870,74 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 30.10.2007 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 03.12.2007 р.

У судовому засіданні 03.12.2007 р. розгляд справи завершено, в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників сторін.

За клопотанням сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 549, 550, 611, 625,901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, пояснив суду, що 01.10.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 804/49132/04, відповідно до якого ВАТ “Укрграфіт” зобов’язався виконати для ДЗ “Вуглекомпозит” обумовлені Договором послуги, а саме: технічне обслуговування та поточний ремонт водообігу НОВ –2 ДЗ “Вуглекомпозит”.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору виконав послуги по технічному обслуговуванню водообігу НОВ –2 для ДЗ “Вуглекомпозит”, в обгрунтування чого посилається на акт виконаних робіт від 07.08.2006 р., та виставив рахунок № 44818 від 31.07.2006 р. на оплату вказаних послуг на суму 24707,04 грн.. Відповідач прийняв послуги, але, як вказує позивач, до теперішнього моменту їх не оплатив, у зв’язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 24707,04 грн..

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за Договором у розмірі 24707,04 грн..

Крім того, посилаючись на п. 4.1 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12847,12 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 4131,01 грн., 3% річних у сумі 870,74 грн..

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає позовні вимоги у частині основного боргу, а в частині стягнення штрафних санкцій і пені просить суд відмовити у зв’язку з тим, що борг з’явився у зв’язку з форс-мажорними обставинами та не міг бути виплачений у зв’язку з не залежними від відповідача обставинами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

правовідносини сторін врегульовані договором № 804/49132/04 від 01.10.2004 р., укладеним між позивачем та відповідачем, відповідно до п. 1.1 якого ДЗ “Вуглекомпозит” (замовник, позивач у справі) доручає, а ВАТ “Український графіт” (виконавець, відповідач у справі) зобов’язується виконати послуги, перелік яких вказаний у даному Договорі.

Відповідно до п. 5.3 Договору він діє з моменту підписання сторонами до 31.12.2005 р.

До Договору між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 30 грудня 2005 р., відповідно до якої строк дії Договору було продовжено до 31.12.2006 р.. Також до Договору було складено та підписано обома сторонами протокол погодження договірної ціни на виконання робіт (здійснення послуг) за Договором, відповідно до п. 2 якого договірна ціна на виконання робіт (надання послуг) з технічного обслуговування водообігу НОВ-2, перелік матеріалів замовника та їх вартість вказуються в калькуляціях замовленнях-нарядах, які щомісячно складає виконавець та приймає замовник.

На виконання вимог договору позивач здійснив передбачені Договором послуги відповідачу, вартість яких склала 24707,04 грн., що підтверджується актом про надання послуг за липень 2006 р. від 07.08.2006 р., підписаним обома сторонами (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.2 Договору після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт позивач виставляє відповідачу рахунок, який має бути оплачений протягом п’яти банківських днів.

У відповідності до приписів Договору позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 44818 від 31.07.2006 р. на загальну суму 24707,04 грн..

Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у порушення вищевикладених вимог відповідач не виконав своє грошове зобов’язання по оплаті здійснених позивачем послуг за Договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач свої зобов’язання по договору не виконав, документальних доказів погашення боргу суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 24707,04 грн. основного боргу обґрунтована, що підтверджується матеріалами по справі, та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

За загальний період з 15.08.2006 р. по 30.10.2007 р. позивачем нараховано відповідачу 870,74 грн. 3% річних, а за період з серпня 2006 р. по вересень 2007 р. 4131,01 грн. інфляційних втрат.

Судом у судовому засіданні розрахунок зазначених сум інфляційних втрат та 3% річних перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.ст. 231, 232 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та відповідно до п. 4.1 Договору у випадку порушення строків сплати послуг (робіт) відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% вартості послуг за кожен день прострочення. Позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання за загальний період з 30.10.2006 р. по 10.02.2007 р. нараховано відповідачу 12847,12 грн. пені.

Встановлено, що розрахунок суми пені зроблено позивачем без урахування приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а саме, не застосована норма даного Закону, відповідно до якої пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Судом сума пені перерахована у відповідності до зазначеного Закону. Отже, сума пені за загальний період з 30.10.2006 р. по 10.02.2007 р., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1185,26 грн..

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин судом до уваги не приймаються, оскільки сторонами за Договором не було обумовлено звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання у випадку наявності форс-мажорних обставин.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Вивчивши надані відповідачем в підтвердження форс-мажорних обставин документи, суд дійшов висновку, що дані обставини не є такими, що розуміються в сенсі вищевказаної статті ЦК України.

Крім того, відповідачем взагалі не доведено того, що внаслідок зазначених ним обставин він був не в змозі виконати своє грошове зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У частині стягнення пені позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982; р/р 26007976712507 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20; р/р 26008900301 в АБ “Металург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) 24707 (двадцять чотири тисячі сімсот п’ять) грн. 04 коп. основного боргу, 4131 (чотири тисячі сто тридцять одну) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 870 (вісімсот сімдесят) грн. 74 коп. трьох відсотків річних, 1185 (одну тисячу сто вісімдесят п’ять) грн. 26 коп. пені, 308 (триста вісім) грн. 94 коп. - витрат на сплату державного мита, 85 (вісімдесят п’ять) грн. 66 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 11.01.2008 р..

Суддя Ю.О. Скиданова