Рішення № 128918774, 14.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2025 рокуСправа №160/12206/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2511205- 2415-0465-UА12020010000033698 від 30.09.2024 року на суму 2604,96 грн., винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658), яким ОСОБА_2 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є власником нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 10.10.2005 року зареєстрованого в Реєстрі №3573, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич.О.М., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8822725 від 02.11.2005 року.

30 вересня 2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №2511205-2415-0465-UА12020010000033698 на суму 2604,96 грн. за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки зі ставкою податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб - 1,20%.

Податкове повідомлення-рішення №2511205-2415-0465-UА12020010000033698 від 30.09.2024 року на суму 2604,96 грн., отримане ОСОБА_1 14.04.2025 року.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення №2511205-2415-0465-UА12020010000033698 від 30.09.2024 року на суму 2604,96 грн., винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відповідно до приписів пункту 266.10.2 статті 266 Податкового кодексу України контролюючий орган не надіслав податкове повідомлення-рішення за 2023 рік до 01 липня 2024 року, що настає за базовим (звітним) періодом (роком), у зв`язку з чим позивач через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/12206/25 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20 травня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№26389/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

За даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС Центральному районі (Дніпровська ДПІ), як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є власником об`єкта житлової нерухомості:- квартира, загальною площею 92,4 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 02.11.2005, частка власності.

Відповідно до підпункту 266.7.2 та підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- ППР від 30.09.2024 року №2511205-2415-0465-UA12020010000033698 на суму 2604,60 грн., за податковий період 2023 рік.

ППР контролюючим органом направлено на адресу: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером «0601130108125» та повернуто до контролюючого органу з відміткою «отримано» 14.04.2025.

Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 за 2023 рік проводився в автоматизованому режимі за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, з урахуванням строків давності контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Відповідач зазначає, що строк повноваження контролюючого органу щодо визначення грошового зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік не закінчився.

Податкове повідомлення-рішення може бути надіслано з урахуванням строку давності а саме 1095 днів, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Перебіг строку розпочався 01.08.2023, тож ППР за 2023 надіслано в межах строків.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 21.06.2023 року по справі №160/13606/20.

А отже, податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом 30.09.2024, тобто в строк, встановлений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

22 травня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№26805/25, в якій позивач заперечує проти доводів викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи позицію наступним.

Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до пункту 2 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року за №1204, контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/ або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення за такими формами у випадках, якщо: податкове повідомлення - рішення «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).

Відповідно до додатку №1 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, яким затверджено форму «Ф» податкового повідомлення-рішення, передбачено, що розрахунок податкового зобов`язання додається.

Детальний розрахунок заборгованості разом із податковим повідомленням рішенням позивачеві не надсилався.

Пунктом 1 розділу 3 Порядку визначено, що після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкових повідомлень-рішень за формами «Ф» та «МПЗФ») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків.

Податкові повідомлення-рішення за формами «Ф» та «МПЗФ» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Податкове повідомлення-рішення за формою «МПЗФ» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для визначення контролюючим органом загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам - власникам, орендарям, користувачам на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення було винесено із порушенням строків, встановлених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПКУ, що є самостійною підставою для його скасування.

У даному випадку, відповідач при визначенні податкового зобов`язання повинен був дотримуватись приписів підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути винесено до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Посилання відповідача на статтю 102 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки положення щодо можливості визначення контролюючим органом платнику податків суми грошових зобов`язань протягом 1095 днів після граничного строку сплати грошових зобов`язань є загальною по відношенню до положень статей 265, 266, зокрема підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 та статті 286, зокрема пункт 286.5 цієї статті Податкового кодексу України, які є спеціальними та мають переважне застосування.

Таким чином, на думку позивача, податкове повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовна заява такою, що підлягає задоволенню.

23 травня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення на відповідь на відзив вх.№27105/25, в яких представник відповідача надає пояснення щодо строків винесення та направлення податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) протягом 1095 календарних днів, з урахуванням періоду зупинення такого строку давності з 18.03.2020 по 31.07.2023 року (включно).

Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення від 30.09.2024 є лише підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання в частині нарахування штрафних санкцій та пені, однак, не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку щодо сплати сум податку та визнання означених податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Винесення позивачеві податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1, пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування.

Пропуск контролюючим органом встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строку (до 1 липня поточного року) нарахування податкового зобов`язання та надсилання ППР базового податкового періоду не спростовує наявність в позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 по справі №820/5357/17.

Нарахування сум податку фізичним особам є обов`язком податкового органу, що в свою чергу підтверджує правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення позивачеві.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС Центральному районі (Дніпровська ДПІ), як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником об`єкта житлової нерухомості:

- квартира, загальною площею 92,4 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 02.11.2005, частка власності 1.

Відповідно до підпункту 266.7.2 та підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- №2511205-2415-0465-UА12020010000033698 від 30.09.2024 на суму 2604,60 грн., за податковий період 2023 рік.

Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» контролюючим органом направлено на адресу: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером «0601130108125» та повернуто до контролюючого органу з відміткою «отримано» 14.04.2025.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення №2511205-2415-0465-UА12020010000033698 від 30.09.2024 року на суму 2604,96 грн., винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відповідно до приписів пункту 266.10.2 статті 266 Податкового кодексу України контролюючий орган не надіслав податкове повідомлення-рішення за 2023 рік до 01 липня 2024 року, що настає за базовим (звітним) періодом (роком), у зв`язку з чим позивач через систему «Електронний суд» звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підстави, порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 Податкового кодексу України.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для квартири/ квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У силу підпункту 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України врегульовано питання встановлення та застосування пільги із сплати цього податку.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/ об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

У той же час, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до підпункту 266.7.2 та підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- ППР від 30.09.2024 року №2511205-2415-0465-UA12020010000033698 на суму 2604,60 грн., за податковий період 2023 рік.

ППР контролюючим органом направлено на адресу: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером «0601130108125» та повернуто до контролюючого органу з відміткою «отримано» 14.04.2025.

Щодо строку видачі та направлення ППР, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) протягом 1095 календарних днів, з урахуванням періоду зупинення такого строку давності з 18.03.2020 по 31.07.2023 року (включно).

Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення від 30.09.2024 є лише підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання в частині нарахування штрафних санкцій та пені, однак, не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку щодо сплати сум податку та визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Винесення позивачеві податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1, пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування.

Пропуск контролюючим органом встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строку (до 1 липня поточного року) нарахування податкового зобов`язання та надсилання ППР базового податкового періоду не спростовує наявність в позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Податкове повідомлення-рішення може бути надіслано з урахуванням строку давності, а саме 1095 днів, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Відтак ППР від 30.09.2024 № 2511205-2415-0465 UA12020010000033698 на суму 2604,60 грн. за 2023 рік може бути надіслано не пізніше 2026 року з урахуванням строку 1095 днів.

Вищевказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.06.2023 по справі №160/13606/23.

А отже, враховуючи викладену позицію, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом 30.09.2024, тобто в строк, встановлений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Крім того, пропуск контролюючим органом встановленого пп.266.7.2 п. 266.7 статті 266 ПК України строку (до 1 липня поточного року) нарахування податкового зобов`язання та надсилання ППР базового податкового періоду не спростовує наявність у позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 28 квітня 2025 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник