Рішення № 128918644, 17.07.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4916/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 20.11.2024 №UA205030/2024/000086/2, від 13.01.2025 №UA205030/2025/000005/2, від 13.01.2025 №UA205030/2025/000004/2, від 20.01.2025 №UA205030/2025/000007/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Сімба Бейбі» внаслідок укладеного з іноземною компанією зовнішньоекономічного контракту придбало товари (іграшкові будівельні блоки, у тому числі нові, складські) та подало через декларанта митному органу митні декларації та додані до них документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом. Однак відповідач прийняв оскаржувані рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв`язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, для підтвердження рівня митної вартості.

На думку представника позивача, подані документи не містили розбіжностей, що впливають на задекларовану вартість, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також зауважує, що у рішеннях про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірних рішеннях, окрім номера та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За наведених підстав представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано усіх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування ряду методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

З наведених підстав представник відповідача вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості є законними та обґрунтованими.

Ухвалою суду від 04.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 22.09.2020 між ТзОВ «Сімба Бейбі» (покупець) та фірмою «BANBAO CO.LTD» (продавець) було укладено контракт №25/Z/2020, за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продавцеві іграшкові будівельні блоки, у тому числі нові, складські, надалі іменовані «Товар». Найменування товару, його асортимент, кількість, а також ціна кожної поставки зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Ціна товару, що постачається за цим контрактом, встановлюється у доларах США, що зазначається у рахунках-фактурах. Продавець здійснює поставку товару на умовах FOB SHANTOU/SHENZHEN (Інкотермс 2010), що обумовлюється у рахунках-фактурах. У рахунках-фактурах також можуть бути змінені стандартні умови цього контракту щодо умов постачання. У разі суперечності умов рахунків-фактур та контракту застосовуються умови, погоджені сторонами у рахунках-фактурах. Поставка товару може здійснюватися з різних складів продавця, назви яких зазначаються у рахунках-фактурах на кожну поставку. Всі платежі за цим контрактом здійснюються в доларах США. Оплата здійснюється згідно з виставленими рахунками-фактурами: 30% депозиту та 70% залишку до завантаження контейнера покупцеві (продавець надає фотографії та відео готової продукції покупцеві до моменту, коли буде потрібна оплата залишку в розмірі 70%).

На виконання умов цього контракту 19.11.2024 для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТзОВ «Сімба Бейбі» подано митну декларацію №24UA205030013956U4, на товар «Набори конструкторські з пластмаси…». Торговельна марка BANBAO, Виробник - BANBAO CO.,LTD. Фактурна вартість імпортованого товару становить 54458,98 дол.США. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту)) - 2 586 462,81 грн (з урахуванням транспортних витрат в сумі 335 618,71 грн).

Разом з митною декларацією декларант подав такі документи: контракт від 22.09.2020 №25/Z/2020; доповнення до контракту від 12.07.2021 №2; пакувальний лист від 23.09.2024; інвойс від 23.09.2024 №KZCI-SB240820; банківські платіжні документи від 20.08.2024 №314 та від 13.09.2024 №317; автотранспортну накладну №446837 від 15.11.2024; довідку про транспортні витрати від 08.11.2024; рахунок-фактуру від 18.11.2024 №LS-4603944; заява від 21.08.2024 № 21/08.

Під час опрацювання документів, поданих декларантом разом з митною декларацією та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару митним органом встановлено, що дані документи містять наступні розбіжності:

- банківські платіжні документи від 20.08.2024 №314 та від 13.09.2024 №317 передують даті виставлення рахунка-фактури №KZCI-SB240820, який датується 23.09.2024. Також, в призначенні платежу наявна інформація щодо оплати за контрактом від 22.09.2020 №25/Z/2020;

- надані платіжні документи неможливо віднести до оцінюваної партії товару;-відповідно п. 7.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.09.2020 №25/Z/2020 зазначена сума замовлення на календарні роки без врахування знижки. Для підтвердження знижки, вказаної в рахунку-фактурі від 23.09.2024 №KZCI-SB240820 документів, що підтверджують обсяг купівлі підтверджених партій не надано. Також, згідно рахунка-фактури від 23.09.2024 №KZCI-SB240820 зазначена знижка 22%, що суперечить знижці, вказаній в п.7.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) 20%;

- договір (контракт) про перевезення між імпортером та надавачем послуг ФОП ОСОБА_1 не надано до митного оформлення;

- договір (контракт) про перевезення від 12.01.2021 №120/1, відповідно рахунка-фактури від 18.11.2024 №LS-4603944 не подано до митного оформлення;

- згідно довідки про транспортні витрати від 08.11.2024 зазначені навантажувально-розвантажувальні роботи, при цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості.

З врахуванням наведеного митниця відповідно до статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропонувала надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- транспортні (перевізні) документи, в тому числі договора на перевезення;

- банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг;

- банківські платіжні документи, що стосуються товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- бухгалтерська та/або інша наявна документація щодо об`єму замовлень для підтвердження наданої знижки;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митниці декларантом надано: прейскурант (прайс-лист) виробника товару; договір (контракт) про перевезення від 12.01.2021 № 1201/1; супровідний документ Т1 від 15.11.2024 №24PL322010NS1HUCL0; договір-заяву на перевезення від 08.11.2024 №08/11; комерційні інвойси за 2022-2024 роки; рахунок-проформу від 20.08.2024 №KZCI-SB240820.

У зв`язку з тим, що подані документи, подані для підтвердження митної вартості не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.11.2024 №UA205030/2024/000086/2, яким митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Також, винесено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205000/2025/000118.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205030014033U6 від 20.11.2024 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Крім того, 11.01.2025 для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТзОВ «Сімба Бейбі» подано митну декларацію №25UA205030000387U2, на товар «Набори конструкторські з пластмаси….». Фактурна вартість імпортованого товару становить 10,32 дол.США (еквівалентно 436,35 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту)) на рівні 16 558,50 грн (з урахуванням транспортних витрат в сумі 16 122,14 грн).

Разом з митною декларацією декларант подав такі документи: контракт від 22.09.2020 №25/Z/2020; доповнення до контракту від 12.07.2021 №2; пакувальний лист від 19.10.2024; рахунок-проформу від 19.10.2024 №KZCI-SB240920-1; банківський платіжний документ від 11.10.2024 №322; автотранспортну накладну №450267 від 09.01.2025; довідку про транспортні витрати від 10.01.2025 №450267; рахунок-фактуру від 10.01.2025 №LS-4615394; довідку про транспортні витрати від 06.01.2025; договір про перевезення від 12.01.2021 №1201/1; договір про перевезення від 30.11.2022 №30/11/2022; декларацію країни відправлення №25PL322010NS5WDGM2.

Під час опрацювання документів, поданих декларантом разом з митною декларацією та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару митним органом встановлено, що дані документи містять наступні розбіжності:

- банківський платіжний документ від 11.10.2024 №322 передує даті виставлення рахунка-фактури №KZCI-SB240920, який датується 19.10.2024. Також, в призначенні платежу наявна інформація щодо оплати за контрактом від 22.09.2020 №25/Z/2020;

- наданий платіжний документ неможливо віднести до оцінюваної партії товару; сума за даним платіжним дорученням не відповідає сумі інвойсу;

- декларантом заявлено у графі 24 МД характер угоди «Операції, що полягають у переданні права власності без фінансової чи іншої компенсації», що не відповідає контракту №25/Z/2020 від 22.09.2020, оскільки у контракті відсутні умови щодо надання товару без фінансової компенсації;

- згідно довідки про транспортні витрати від 06.01.2025 зазначені навантажувально-розвантажувальні роботи, при цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості. Також, не надано калькуляції транспортних витрат;

- порт призначення згідно коносаменту не відповідає місцю завантаження згідно CMR.

З врахуванням наведеного митниця відповідно до статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропонувала надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- транспортні (перевізні) документи, в тому числі договору на перевезення;

- банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг;

- банківські платіжні документи, що стосуються товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- бухгалтерська та/або інша наявна документація щодо об`єму замовлень для підтвердження наданої знижки;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на запит декларант не надав додаткові документи, які б підтвердили митну вартість, чи спростували розбіжність, про що повідомив листом від 13.01.2025.

У зв`язку з тим, що подані документи, подані для підтвердження митної вартості не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2025 №UA205030/2025/000005/2, яким митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Також, винесено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2025/000017.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205030000473U9 від 13.01.2025 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Крім того, 11.01.2025 для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТзОВ «Сімба Бейбі» подано митну декларацію №25UA205030000385U4, на товар «Набори конструкторські з пластмаси….». Фактурна вартість імпортованого товару становить 43798,38 дол.США. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту)) на рівні 2099720,87 грн (з урахуванням транспортних витрат в сумі 247815,87 грн).

Разом з митною декларацією декларант подав такі документи: контракт від 22.09.2020 №25/Z/2020; доповнення до контракту від 12.07.2021 №2; пакувальний лист від 19.10.2024; рахунок-фактуру від 19.10.2024 №KZCI-SB240920; банківські платіжні документи від 24.09.2024 №319 та від 11.10.2024 №322; автотранспортну накладну №450267 від 09.01.2025; довідку про транспортні витрати від 10.01.2025 №450267-2; рахунок-фактуру від 10.01.2025 №LS-4615397; довідку про транспортні витрати від 06.01.2025; договір про перевезення від 12.01.2021 №1201/1; договір про перевезення від 30.11.2022 №30/11/2022; декларацію країни відправлення №25PL322010NS5WDGM2.

Під час опрацювання документів, поданих декларантом разом з митною декларацією та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару митним органом встановлено, що дані документи містять наступні розбіжності:

- банківські платіжні документи від 24.09.2024 №319 та від 11.10.2024 №322 передують даті виставлення рахунка-фактури №KZCI-SB240920, який датується 19.10.2024. Також, в призначенні платежу наявна інформація щодо оплати за контрактом від 22.09.2020 №25/Z/2020;

- надані платіжні документи неможливо віднести до оцінюваної партії товару; сума за даними платіжними дорученнями не відповідає сумі інвойсу;

- відповідно п. 7.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.09.2020 №25/Z/2020 зазначена сума замовлення на календарні роки без врахування знижки. Для підтвердження знижки, вказаної в рахунку-фактурі від 19.10.2024 №KZCI-SB240920 документів, що підтверджують обсяг купівлі підтверджених партій не надано. Також, згідно рахунка-фактури від 19.10.2024 №KZCI-SB240920 зазначена знижка 20%, що суперечить знижці, вказаній в п.7.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) 2% (маркетингова підтримка);

- згідно довідки про транспортні витрати від 06.01.2025 зазначені навантажувально-розвантажувальні роботи, при цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості. Також, не надано калькуляції транспортних витрат;- порт призначення згідно коносаменту не відповідає місцю завантаження згідно CMR;

- рахунок-проформа, вказаний у CMR до митного оформлення не надано.

З врахуванням наведеного митниця відповідно до статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропонувала надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- транспортні (перевізні) документи, в тому числі договора на перевезення;

- банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг;

- банківські платіжні документи, що стосуються товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- бухгалтерська та/або інша наявна документація щодо об`єму замовлень для підтвердження наданої знижки;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на запит декларант не надав додаткові документи, які б підтвердили митну вартість, чи спростували розбіжність, про що повідомив листом від 13.01.2025.

У зв`язку з тим, що подані документи, подані для підтвердження митної вартості не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2025 №UA205030/2025/000004/2, яким митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Також, винесено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2025/000018.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205030000475U9 від 13.01.2025 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Крім того, 20.01.2025 для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТзОВ «Сімба Бейбі» подано митну декларацію №25UA205030000770U3, на товар «Набори конструкторські з пластмаси….». Фактурна вартість імпортованого товару становить 48694,37 дол.США (еквівалентно 2 051 284,42 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту)) на рівні 2353 688,82 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 302 404,40 грн).

Разом з митною декларацією декларант подав такі документи: контракт від 22.09.2020 №25/Z/2020; доповнення до контракту від 12.07.2021 №2; пакувальний лист від 13.11.2024; рахунок-проформа від 24.09.2024 №KZCI-SB240924; рахунок-фактуру від 13.11.2024 №KZCI-SB240924; банківські платіжні документи від 11.10.2024 №322 та від 06.11.2024 №334; автотранспортну накладну №451996 від 15.01.2025; довідку про транспортні витрати від 16.01.2025 №451996; рахунок-фактуру від 16.01.2025 №LS-4616619; довідку про транспортні витрати від 14.01.2025; договір про перевезення від 12.01.2021 №1201/1; договір про перевезення від 14.01.2025 №14/01.

Під час опрацювання документів, поданих декларантом разом з митною декларацією та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару митним органом встановлено, що дані документи містять наступні розбіжності:

- платіжні доручення від 11.10.2024 №322 та від 06.11.2024 №334 містять посилання лише на контракт, а сума не відповідає інвойсу та рахунку-проформі, що не дає можливості ідентифікувати їх з даною поставку товарів;

- відповідно п. 7.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.09.2020 №25/Z/2020 зазначена сума замовлення на календарні роки без врахування знижки. Для підтвердження знижки, вказаної в рахунку-фактурі від 13.11.2024 №KZCI-SB240924 документів, що підтверджують обсяг купівлі підтверджених партій не надано. Також, згідно рахунка-фактури від 13.11.2024 №KZCI-SB240924 зазначена знижка 20%, що суперечить знижці, вказаній в п.7.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) 2% (маркетингова підтримка);

- згідно довідки про транспортні витрати від 14.01.2025 зазначені навантажувально-розвантажувальні роботи, при цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості. Також, не надано калькуляції транспортних витрат;

- до митного оформлення надано коносамент №HS124110848 без вказаної відповідної інформації по графам.

У відповідь на запит декларант не надав додаткові документи, які б підтвердили митну вартість, чи спростували розбіжність, про що повідомив листом від 20.01.2025.

У зв`язку з тим, що подані документи, подані для підтвердження митної вартості не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2025 №UA205030/2025/000007/2, яким митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Також, винесено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2025/000038.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205030000811U2 від 20.01.2025 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: «Набори конструкторські з пластмаси…» та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так, до митних декларацій були додані контракт від 22.09.2020 №25/Z/2020; доповнення до контракту від 12.07.2021 №2; пакувальний лист від 23.09.2024, від 19.10.2024 та 13.11.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; рахунки-проформи від 19.10.2024 №KZCI-SB240920-1 та №KZCI-SB240920, від 20.08.2024 №KZCI-SB240820, від 24.09.2024 №KZCI-SB240924 та від 13.11.2024 №KZCI-SB240924; інвойс від 23.09.2024 №KZCI-SB240820; банківські платіжні документи від 20.08.2024 №314, від 13.09.2024 №317, від 11.10.2024 №322, 24.09.2024 №319 та від 06.11.2024 №334; автотранспортні накладні №446837 від 15.11.2024, №450267 від 09.01.2025, №451996 від 15.01.2025; довідки про транспортні витрати від 08.11.2024, 10.01.2025 №450267, від 10.01.2025 №450267-2 та від 16.01.2025 №451996; рахунки-фактури від 18.11.2024 №LS-4603944, від 10.01.2025 №LS-4615394, від 10.01.2025 №LS-4615397 та від 16.01.2025 №LS-4616619; заява від 21.08.2024 № 21/08; договір (контракт) про перевезення від 12.01.2021 № 1201/1; супровідний документ Т1 від 15.11.2024 №24PL322010NS1HUCL0; договір-заяву на перевезення від 08.11.2024 №08/11; комерційні інвойси за 2022-2024 роки; довідку про транспортні витрати від 06.01.2025 та від 14.01.2025; договори про перевезення від 30.11.2022 №30/11/2022, від 14.01.2025 №14/01 та від 12.01.2021 №1201/1 та декларацію країни відправлення №25PL322010NS5WDGM2.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржувані рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

Щодо тверджень митного органу в оскаржуваних рішеннях від про те, що банківські платіжні документи передують даті виставлення рахунку-фактури, зазначаємо наступне.

В постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 по справі № 420/18880/21.

При цьому, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між даними відомостями не можуть бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі № 803/3649/15.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19).

В даному випадку платіжними інструкціями від 20.08.2024 №314, від №317, від 24.09.2024 №319, від 11.10.2024 №322 підтверджується оплата за оцінюваний товар.

Так, ТзОВ «Сімба Бейбі», на виконання умов контракту, здійснено оплату за товар продавцю "BANBAO СО.LTD" відповідно до наданих платіжних інструкцій в іноземній валюті, а в графі «призначення платежу» вказано про здійснення оплати згідно з контрактом від 22.09.2020 №25/Z/2020.

Митницею у оскаржуваних рішеннях не було обґрунтовано, яким чином розбіжність між датою оплати та датою виписки рахунку-фактури (інвойс) впливає на числові значення митної вартості імпортованого позивачем товару, який підлягав митному оформленню.

Щодо твердження відповідача, що в рахунках-фактурах сума знижки зазначена у розмірі 22%, що суперечить сумі знижці, зазначеній у пункті 7.4 контракту - 20% суд зазначає наступне.

Пунктом 7.4 контракту від 22.09.2020 №25/Z/2020 передбачено надання продавцем покупцеві статусу ексклюзивного представника на території України за умови, що до вересня 2021 року обсяг продажів покупця досягне 74 000 дол.США (44 000 дол.США до кінця 2020 року та 30 000 дол.США до серпня 2021 року). Ексклюзивні права на продаж торгової марки "BANBAO" покупець отримує для українського ринку до грудня 2025 року. (Покупець отримує ексклюзивні права на український ринок, за винятком науково-освітньої продукції, рекламних подарунків та мережі "Епіцентр"). Відповідно до виконання умов щодо обсягу закупівлі товару: з 12.2021 по 11.2022 сума замовлення покупцем має бути не менше 74 000 дол.США; з 12.2022 по 11.2023 сума замовлення покупцем має бути не менше 89 000 дол.США; з 12.2024 по 11.2024 сума замовлення покупцем має бути не менше 103 000 дол.США; з 12.2024 по 11.2025 сума замовлення покупцем має бути не менше 118 000 дол.США. Суми замовлення вказані без урахування знижки 20%.

У той же час, відповідач не враховує, що пунктом 7.3 контракту передбачено надання маркетингової підтримки з боку продавця у розмірі 2% від суми замовлення протягом дії контракту (маркетингова підтримка - рекламні стенди).

Відтак, умовами контракту від 22.09.2020 №25/Z/2020 передбачено надання покупцю знижки в загальному розмірі 22%, про яку зазначено як в контракті, так і у інвойсах. Відтак, будь-яких розбіжностей у розмірі наданої знижки подані до митного оформлення документи не містили.

Щодо твердження митного органу про те, що згідно довідки про транспортні витрати у вартість перевезення включені навантажувально-розвантажувальні роботи, однак вартість таких витрат не зазначена у графі 21 ДМВ, що свідчить про невключення таких витрат до заявленої митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Товар поставлявся на умовах поставки FOB (Free On Board або Франко борт назва порту відвантаження), які означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України, що не заперечується відповідачем.

Відповідно ж до правил заповнення ВМД, за умов поставки FOB до гр.12 додаються витрати на транспортування, страхування та ліцензійні платежі. Поряд з цим, довідками про транспортні витрати визначено, що страхування вантажу не проводилося, а навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, тому у ВМД додано лише вартість транспортування до кордону, у яку включена вартість навантажувально-розвантажувальних робіт.

Разом з цим, договір про перевезення від 12.01.2021 №1201/1 та договір про перевезення, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , надіслані декларантом позивача на вимогу митного органу.

Митний орган жодним чином не обґрунтував яких складових митної вартості недостатньо для декларування товару за першим методом, витребовуючи у декларанта додаткові документи. Відповідач аргументовано не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд вважає, що відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої митної вартості декларантом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Аналогічно безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Не має логічного обґрунтування вимога відповідача надати ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів, оскільки з жодних документів не випливає, що такий документ є умовою продажу оцінюваних товарів.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-лист у кожному випадку декларант подавав разом із митною декларацією.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічні контракти (додаткові угоди до них) та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо цінової інформації, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірних рішень, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також не може залишитися поза увагою і той факт, що в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю (за штуку), тоді як митний орган в оскаржуваних рішеннях використав цінове значення за кілограм, тобто, інше цінове визначення, ніж у документах, узгоджених покупцем і продавцями товару (позивачем та його контрагентами).

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Стосовно спрацювання системи управління ризиками, то суд зазначає, що це є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.06.2022 по справі №280/1824/19, які в силу положень частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 4173,91 грн, що сплачений платіжною інструкцією від 22.04.2025 №2359.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених ТОВ «Сімба Бейбі» витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.10.2024 №14-10/01, укладений з адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп»; додаткову угоду (замовлення) від 17.04.2025 №17/04-25 до договору про надання правової допомоги №14-10/01 від 14.10.2024; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №17-04/25 від 17.04.2025; рахунок №17-04/25 від 17.04.2025 згідно договору про надання правової допомоги №14-10/01 від 14.10.2024; платіжну інструкцію №2358 від 22.04.2025 на суму 28 000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 28000,00 грн, вважає їх неспівмірними з даною справою, а їх суму необґрунтованою.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Як убачається з додаткової угоди (замовлення) від 17.04.2025 №17/04-25 до договору про надання правової допомоги №14-10/01 від 14.10.2024, позивачу були надані юридичні послуги по оскарженню рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.11.2024 №UA205030/2024/000086/2, від 13.01.2025 №UA205030/2025/000005/2, від 13.01.2025 №UA205030/2025/000004/2, від 20.01.2025 №UA205030/2025/000007/2 на загальну суму 28000,00 грн, які включають такі заходи та дії: ґрунтовно проконсультувати Клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 даної додаткової угоди; підготувати позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів; у разі необхідності підготувати та надіслати в інтересах Клієнта адвокатські запити; здійснити підготовку інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в тому числі але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо; здійснювати повний супровід адміністративної справи зазначеної в п. 1 до повного виконання судового рішення у даній справі; представляти інтереси Клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що консультація клієнта з приводу обставин справи, підготовка та подання адвокатських запитів, інших документів процесуального характеру є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.

Окрім того, суд враховує, що справа про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів є справою незначної складності та провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 по справі №320/3271/19, від 10.03.2020 по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 28000,00 грн є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці є сума 5000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Щодо заявлених до стягнення витрат в сумі 19200 грн, пов`язаних із залученням перекладача, то суд враховує наступне.

Відповідно до частини шостої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу подав до суду рахунок-фактуру від 18.03.2025 №18/2025/18; довідку №3 від 31.03.2025 та платіжну інструкцію від 20.03.2025 №2293.

Зі змісту вказаних документів вбачається надання ФОП ОСОБА_2 послуг перекладу документів в розмірі 19200 грн.

Позивачем до позовної заяви додано переклад із нотаріально засвідченим підписом перекладача Дубиною М.В. документів, які досліджувались судом при ухваленні рішення по справі.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у ФОП ОСОБА_2 найманих працівників в особі Дубини М.В., яка безпосередньо здійснювала такий переклад відсутня.

Враховуючи наведене, на переконання суду, представником позивача не доведено понесення витрат на щодо здійснення перекладу англійської та російської мов на українську ФОП ОСОБА_2 , у зв`язку із чим стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, з бюджетних асигнувань відповідача задоволенню не підлягають.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 173,91 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2024 року №UA205030/2024/000086/2, від 13 січня 2025 року №UA205030/2025/000005/2, від 13 січня 2025 року №UA205030/2025/000004/2 та від 20 січня 2025 року №UA205030/2025/000007/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4173 (чотири тисячі сто сімдесят три) гривні 91 копійок та правової допомоги в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, мікрорайон Шахтарський, 27/66, код ЄДРПОУ 42771033).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя А.Я. Ксензюк