Рішення № 128918623, 17.07.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3813/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення товарів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Талашко Інна Миколаївна, в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач), звернулася з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнанняпротиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.11.2024 №UA205050/2024/000263/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2024 №UA205050/2024/001062.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.10.2024 між позивачем ФОП ОСОБА_1 (покупець) та VITRE Robert Luszczyk (Польща) (продавець) було укладено контракт/договір №1, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує: транспортний засіб марки: RENAULT модель: Master, Vin Code: НОМЕР_1 , тип транспортного засобу: Рефрежиратор в кількості 1 шт.

Позивач 04.11.2024 подав до відділу митного оформлення Волинської митниці електронну митну декларацію №24UA205050039149U0 з метою здійснення митного оформлення: Вантажний фургон (рефрижератор) додатково обладнаний спальним місцем, що був у користуванні, марки: -марка: RENAULT; модель: MASTER; колір білий; номер кузова - НОМЕР_1 ; загальна кількість місць, включаючи водія: 3+1 (місце для відпочинку водія); призначення для використання по дорогах; тип палива-дизельне паливо; тип двигуна- М9ТС085445; об`єм двигуна - 2299 см. куб.; потужність - 125 кВт;; колісна формула - 4*2; рік випуску - 2018; модельний рік - 2018; повна маса -3500 кг.; власна маса - 2800 кг. Вартість 20000 польських злотих.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що відповідачем було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Вказано на розбіжності у даті виписки фактури (яка ніби складана до моменту укладення договору) та договору, а також не врахований банківський документ про оплату транспортного засобу, адже він ніби не відповідає законодавчо встановленому зразку, а також посилається на термін оплати який вказаний в фактурі, що не відповідає банківському документу.

Зауважує, що в у графі 70 платіжного документу вказується «оплата за автомобіль Renault Master контракт 1 від 22.10.2024», тобто зазначені номер та дата укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту. Платіжне доручення здійснене у польських злотих в сумі 20 000, що відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту та доданого до нього рахунку фактури. Банківський рахунок продавця вказаний в договорі, в рахунках та платіжці є одним і тим же. Крім того в платіжній інструкції № 16JBKLOA від 28.10.2024 в призначенні платежу чітко вказується отримувач платежу, номер контракту та його дату, що співпадає з договором.

Наявність чи відсутність платіжного доручення, не свідчить про те, що ціна договору визначена неправильно, оскільки Митний кодекс України (далі МК України) не ставить в залежність визначення методу визначення митної вартості від факту оплати по договору.

Таким чином уважає, що платіжний документ відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 53 МК України як банківський документ, що стосується товару, митна вартість якого визначається.

Щодо витрат на перевезення то слід зауважити, що жодна норма законодавства України не встановлює обов`язкової форми до такого документа чи відомостей, які обов`язково мають зазначатися у документі на підтвердження транспортних витрат.

З довідки наданої митному органу слідує, що транспортний засіб перевозився своїм ходом, дальність перевезення 709 км, вартість перевезення транспортного засобу становить 220 євро.

Таким чином, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Щодо допущеного помилки в рахунку фактурі вказує, що на вимогу позивача продавець надав письмові пояснення та вказав, що це є опискою при заповненні бланку документа.

Заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару .підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому митний орган не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

У спірному рішенні митний орган вказав номер та дату митну декларацію МД від 09.08.2024 року № UA205150/2024/012026, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару. Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-7).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк.спр.46).

В поданому до суду 02.05.2025 у відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- декларантом надано інвойс №FV/32/10/2024 від 21.10.2024, тоді як контракт №1 було укладено лише 22.10.2024. Окрім того, в Інвойсі вказано даний контракт від 22.10.2024 №1, тоді як на дату виставлення Інвойсу даний контракт ще не був укладений;

- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 МК України). Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами) (далі - Постанова №216), передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції від 28.10.2024 № 16JBKL0A не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216. Окрім того, в Інвойсі вказано термін оплати за товар - 24.10.2024. Надана копія платіжної інструкції та витяг з системи SWIFT не відповідають терміну оплати, вказано в Інвойсі, оскільки датовані 28.10.2024;

- відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку про транспортні витрати від 04.11.2024 №1. Документів, визначених Наказом №599, не надано.

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено, - вантажного фургона рефрижератора ідентичної марки та моделі - RENAULT MASTER, ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2018, з подібними технічними характеристиками (2299 см3, 125 квт, повна маса - 3500 кг), та з урахуванням обсягу партії товару (1шт)

Оскільки, подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумніви митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, вважаємо, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю (за першим методом) (арк. спр. 49-59).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено (арк. спр. 88-89).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та VITRE Robert Luszczyk (Польща) (Продавець) було укладено контракт/договір №1, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує: транспортний засіб марки: RENAULT модель: Master, Vin Code: НОМЕР_1 , тип транспортного засобу: Рефрежиратор в кількості 1 шт., за цінами і на умовах, викладених в Додатках (Специфікаціях, рахунках та ін.), які є невід`ємною частиною Контракту (арк. спр. 33-34).

Згідно із пунктом 1.2 Контракту, загальна сума Контракту становить 20 000 Польських злотих.

Пунктом 2.2 передбачено, що продавець здійснює поставку транспортного засобу протягом 30 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 2.3 передбачено, що транспортний засіб повинен бути готовий до відвантаження не пізніше 30.11.2024.

Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що оплата здійснюється наступним чином: 100% від загальної суми контракту сплачує Покупець на умовах попередньої оплати за Транспортний засіб. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок Продавця.

Для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ОСОБА_1 було подано митну декларацію (далі МД) №24UA205050039149U0 від 04.11.2024 на товар: «Вантажний фургон (рефрижиратор) додатково обладнаний спальним місцем, що був у використанні. - марка: RENAULT; - модель: MASTER; - колір: Білий; - номер кузова: VF1VB000560903266; - загальна кількість місць, включаючи водія: 3+1 (місце для відпочинку водія); - призначення для використання по дорогах загального користування; - тип палива - дизельний; - тип двигуна - M9TC085445; - об`єм двигуна - 2299 см. куб.; - потужність - 125 кВт; - колісна формула - 4*2; - рік виготовлення - 2018; - модельний рік - 2018; - повна маса -3500 кг.; - власна маса - 2800 кг.» У вказаній декларації митна вартість товару визначена за першим методом, на рівні 20000,00 Злотих (арк. спр. 62).

До вказаної МД були надані наступні документи: Контракт № 1 від 22.10.2024 (арк. спр. 33-34); рахунок фактуру №FV/32/10/2024 від 21.10.2024 (арк. спр. 38); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11.09.2018 (арк. спр. 40-41); платіжний документ, що підтверджує вартість товару 16JBKLOA від 28.10.2024 (арк. спр. 36); платіжний документ, що підтверджує вартість товару F843F5A3DEBE від 28.10.2024 (арк. спр. 31); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (Довідка про транспортні витрати) №1 від 04.11.2024 (арк. спр. 26); договір про надання послуг митного брокера; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №1732 від 04.11.2024 (арк. спр. 25); фото (зворот арк. спр. 68-72); копія митної декларації країни відправлення 24PL301010E1335803 30/10/2024 (арк. спр. 35); митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA205050039149U0 від 04.11.2024 (арк. спр. 62).

Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України, зокрема: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації;7) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності:

- декларантом надано інвойс №FV/32/10/2024 від 21.10.2024 (далі - Інвойс), тоді як контракт №1 було укладено лише 22.10.2024. Окрім того, в Інвойсі вказано даний контракт від 22.10.2024 №1, тоді як на дату виставлення Інвойсу даний контракт ще не був укладений;

- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 МК України);

- згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Постановою №216 передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції від 28.10.2024 № 16JBKL0A не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216. Окрім того, в Інвойсі вказано термін оплати за товар - 24.10.2024. Надана копія платіжної інструкції та витяг з системи SWIFT не відповідають терміну оплати, вказано в Інвойсі, оскільки датовані 28.10.2024;

- відповідно до Наказу № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку про транспортні витрати від 04.11.2024 №1. Документів, визначених Наказом №599, не надано.

На вимогу митниці позивачем направлено заяву у якій вказано, що всі підтверджуючі митну вартість документи та необхідні роз`яснення надано. Просили прийняти рішення щодо визначення митної вартості по МД 24UA205050039149U0 від 02.11.2024 без врахування 10-ти денного терміну (арк. спр. 29).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 04.11.2024 №UA205140/2024/000263/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: вантажного фургона рефрижератора ідентичної марки та моделі- RENAULT MASTER, ідентичного календарного та модельного року виготовлення- 2018, з подібними технічними характеристиками (2299 см3, 125 квт, повна маса- 3500 кг), та з урахуванням обсягу партії товару (1шт). Рівень митної вартості товару становить 9850 євро за шт, що в перерахунку по курсу на дату подання МД№ 24UA205050039149U0 становить 42889,28 PLN за шт (МД від 09.08.2024 №UA205150/2024/012026).Д (арк. спр. 39).

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001062 (арк. спр. 30).

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №24UA205050039210U1 від 04.11.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 42).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до МД №24UA205050039149U0 за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Волинською митницею під час проведення митних формальностей встановлено, що згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Постановою №216 передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції від 28.10.2024 № 16JBKL0A не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216. Окрім того, в Інвойсі вказано термін оплати за товар - 24.10.2024. Надана копія платіжної інструкції та витяг з системи SWIFT не відповідають терміну оплати, вказано в Інвойсі, оскільки датовані 28.10.2024.

Стосовно даного твердження відповідача суд зауважує, що відповідно до пункту 14 Положення №216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, серед іншого повинна містити такі обов`язкові реквізити: підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Здійснивши дослідження платіжної інструкції від 28.10.2024 № 16JBKL0A судом встановлено відсутність підпису платника, однак наявний код для перевірки (код автентифікації), а саме JSVS60R9103V6L819P7 (арк. спр. 36), що відповідає вимогам наведеного вище пункту.

Суд погоджується із стороною відповідача, що рахунком фактури (інвойсом) №FV/32/10/2024 від 21.10.2024 передбачено термін оплати 24.10.2024 (арк. спр. 38), тоді як платіжна інструкція та витяг з системи SWIFT не відповідають терміну оплати, вказаному в Інвойсі, оскільки датовані 28.10.2024 (арк. спр. 31, 36).

Разом із тим, як вірно зазначає представник позивача, у графі 70 витягу з системи SWIFT вказується «оплата за автомобіль Renault Master контракт 1 від 22.10.2024», тобто зазначені номер та дата укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту. Платіжне доручення здійснене у польських злотих в сумі 20 000, що відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту та доданого до нього рахунку фактури. Банківський рахунок продавця вказаний в договорі в рахунках та в платіжці також співпадають.

Несвоєчасне здійснення оплати, відповідно до рахунку фактури (інвойсу) №FV/32/10/2024 від 21.10.2024, не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Митним органом при митному оформлені товару також зазначено, що декларантом надано інвойс №FV/32/10/2024 від 21.10.2024, тоді як контракт №1 було укладено лише 22.10.2024. Окрім того, в Інвойсі вказано даний контракт від 22.10.2024 №1, тоді як на дату виставлення Інвойсу даний контракт ще не був укладений.

Пункт 3 частини другої статті 53 МК України визначає, що рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Рахунок-фактура - документ, який супроводжує переміщувані через митний кордон України товари й інші предмети, вказує їх вартість та дозволяє їх ідентифікувати. Є одним з основних документів, на підставі якого декларант визначає митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Декларантом до митного оформлення надано інвойс №FV/32/10/2024 від 21.10.2024 року. Разом із тим МД № 24UA205050039149U0 від 04.11.2024 подано контракт №1 від 22.10.2024.

Наведене свідчить, про те, що поданий під час митного оформлення рахунок-фактура виданий ще до укладення контракту. Окрім того, в рахунку-фактурі № №FV/32/10/2024 від 21.10.2024 вказано даний контракт від 22.10.2024 №1, тоді як на дату виставлення Інвойсу такий укладений ще не був.

Вказане свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару.

Водночас, представник ФОП ОСОБА_1 вказує, що VITRE Robert Luszczyk надіслано повідомлення від 05.12.2024, відповідно до якого повідомлено, що дата видачі рахунка-фактури була вказана помилково (друкарська помилка під час створення). У зв`язку із цим, просив вважати правильною дату рахунка-фактура № №FV/32/10/2024 22.10.2024 (арк. спр. 18).

Суд уважає посилання представника позивача на таке повідомлення безпідставним, оскільки, як вірно зазначає представник відповідача, митні органи, здійснюючи перевірку правильності визначення митної вартості товару, опираються лише на ті документи та пояснення, що були подані під час митного контролю та оформлення. Відомості, які стали відомі лише під час судового процесу і не були доступні митниці на момент перевірки, не можуть бути враховані при визначенні митної вартості, оскільки митні органи не мали змоги знати про них на етапі митного оформлення.

Вказане повідомлення контрагента про допущену помилку у рахунку фактурі подано стороною позивача лише до суду, митному органу вказаний документ не подався, а тому не був відомий. Таким чином, на етапі перевірки документів, які були подані разом з митною декларацією для підтвердження числових значень митної вартості, митниці не були відомі відомості, які містяться у повідомленні від 05.12.2024.

Волинською митницею також встановлено, що декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку про транспортні витрати від 04.11.2024 №1. Документів, визначених Наказом №599, не надано.

Як встановлено судом, до митної вартості товару декларантом позивача включено транспортні витрати у розмірі 200 Євро по маршруту Варшава (Польща) м/п Угринів (україни), згідно із довідкою на транспортні витрати від 04.11.2024 №1 (арк. спр. 26).

Розділом III (графа 20) Наказу №599 визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Водночас, до митного оформлення була надана довідка довільного зразка про транспортні витрати, яка не містить у собі будь-яких розрахунків таких витрат, а також заявлена сума не підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд уважає, що подані до митного оформлення документи не містили окремих відомостей, щодо належним чином підтверджених числових значень складових митної вартості товару, а також такі розбіжності у документах, які прямо впливали на обґрунтованість заявленої митної вартості.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».

Статтею 64 МК України, яка встановлює правила застосування безпосередньо резервного (шостого) методу визначення митної вартості, передбачено, що митна вартість товарів у цьому випадку повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 17.02.2022 у справі № 520/4051/19 щодо аналогічних правовідносин, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для застосування частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Ураховуючи, що під час проведення консультації між декларантом та митним органом позивачем не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості товару та неможливість підтвердження вартості товару на підставі додатково наданих документів, Верховний Суд погодився з правомірністю використання митним органом інформації з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2021 у справі №804/769/16 зазначив, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Касаційний суд звернув увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 у справі №809/1557/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Тобто, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано.

Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

При цьому, за змістом пункту 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №817/2467/16.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Згідно статті 68 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Частиною другою статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження чи довільній або фіктивній вартості.

Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, формулювання підпунктів «а» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Вартість ввезеного позивачем товару ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, відповідно до МД від 09.08.2024 №UA205150/2024/012026, а саме: вантажний фургон рефрижератор, ідентичної марки та моделі - RENAULT MASTER, ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2018, з подібними технічними характеристиками (2299 см3, 125 квт, повна маса - 3500 кг), та з урахуванням обсягу партії товару (1шт). Рівень митної вартості товару становить 9850 євро за шт (зворот арк. спр. 80).

Судом встановлено, що декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД 24UA205050039210U1 від 04.11.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (зворот арк. спр. 79-80).

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Схожа позиція викладена також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №140/4486/24.

Суд уважає, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Враховуючи вищевикладене, підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару від 04.11.2024 №UA205050/2024/000263/2 стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МК України, а, відтак, оскаржуване рішення винесено митним органом правомірно.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

У зв`язку із правомірністю оскаржуваного рішення, винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UA205050/2024/001062 також винесено з уражанням норм чинного законодавства.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення товарів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович