Рішення № 128918526, 16.07.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4188/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2025 №UA205140/2025/000090/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до зовнішньоекономічного договору №50220252 від 05.02.2025, укладеного з компанією експортером «JUTA A.S.» придбавав шпагат сільськогосподарський в асортименті.

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію №25UA205140014044U0 від 06.03.2025. Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2025/000090/2 від 06.03.2025, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.

Позивач з таким твердженням митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено 10-дениий строк на усунення недоліків з моменту отримання зазначеної ухвали шляхом подання до суду належного офіційного перекладу документів, долучених до позовної заяви, що викладені іноземною мовою.

09.05.2025 представником позивача подано заяву про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, зокрема, щодо подання до суду офіційного перекладу документів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 продовжено строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, встановивши наступний порядок обчислення даного строку: усунути недоліки шляхом подання до суду: належного офіційного перекладу документів, долучених до позовної заяви, що викладені іноземною мовою, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

14.05.2025 позивачем виконано вимоги ухвали від 28.04.2025.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 28.05.2025 представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: згідно рахунка-фактури від 05.02.2025 №0010500090 наявна інформація про умови доставки в сумі 3500 крон, однак дані витрати не зазначені серед складових витрат митної вар тості товару; в рахунку-фактурі №0010500090 (який датується 05.02.2025) зазначено, що даний інвойс оплачений в сумі 40007 євро, хоча відповідно банківського платіжного документа №8 оплата товару здійснена 25.02.2025; зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.02.2025 №050220252 не подано до митного оформлення; відповідно п. 2.2 договору (контракту) про перевезення від 28.02.2025 №01/25 заявки є невід`ємною частиною договору, однак Заявки на перевезення не подано до митного оформлення; відповідно копії митної декларації країни відправлення від 04.03.2025 №25CZ5800000899MMA2 вартість товару становить 1007676, що суперечить вартості, зазначеній в рахунку-проформі від 05.02.2025 №0010500090 - 40007 євро.

Зазначає, що саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Оскільки згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, то декларанту на законних підставах запропоновано надати додаткові документи для спростування сумнівів митниці у достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість.

Декларантом на вимогу митниці надано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 05.02.2025 №050220252, конвертацію валют від 06.03.2025, лист- пояснення від 06.03.2025 № 06/03-1. Однак, відповідач вказує, що відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 04.03.2025 №25CZ5800000899MMA2 вартість товару становить 1007676, що суперечить вартості, зазначеній в конвертері валют від 06.03.2025 - 1004192,54 грн. Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 06.03.2025 №06/03/2025 повідомлено про їх відсутність.

Оскільки декларантом не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості; митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,52 дол. США/кг за ЕМД №UA100330/2024/0523793 від 17.12.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару: «Шпагат та мотузки для пакування: шпагат поліпропіленовий...», країна походження EU, імпорт товарів здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Окрім того, представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою.

Ухвалою суду від 16.07.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 05.02.2025 між компанією «JUTA A.S.» (Чешська Республіка, продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт №50220252, відповідно до умов якого продавець поставив і передав у власність покупця чи третьої особи, вказаної покупцем, товар відповідно до рахунків-фактур (інвойсів), які є невід`ємною частиною контракту, а покупець прийняв товар і оплатив його на умовах даного контракту. Асортимент, якість і загальна кількість товару, вказані у специфікаціях до контракту. Ціни на товар встановлюються в євро та розуміються на умовах FCA Olomouc (згідно правил Інкотермс 2010). Загальна сума контракту становить 800 000,00 євро (п. 1.1, 2.1-2.3 контракту).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються в євро. Розрахунки за товар можуть здійснюватися або у формі безготівкового банківського переказу грошових коштів по факту поставки товару, або у формі безготівкової передоплати. Форма розрахунку вказується у специфікаціях (п. 5.1, 5.2 контракту) (а. с. 36-37).

ФОП ОСОБА_1 на умовах контракту від 05.02.2025 №50220252 відповідно до проформи-інвойсу від 05.02.2025 №0010550004 та інвойсу від 05.02.2025 №0010500090, які є невід`ємною частиною договору, придбала у чешської компанії «JUTA A.S.» товар - «Шпагат із пропіленової нитки, 25 піддонів = 2600 тюків. (а. с. 52) на загальну суму 40007,00 євро (а. с. 49, 51, 52 переклад).

06.03.2025 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Шпагат сільськогосподарський виготовлений із пропіленової нитки. Призначений для в`язання тюків сіна та соломи в прес-підбирачах. Арт. 2632200121100J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 500/200m. - 1800 рулонів. Товщина - тех.2000 (500 м./кг). Довжина 2000 м. Колір натуральний білий. Міцність на розтягування 80 кг. Вага нетто - 13500 кг. арт. 2634250115210J (56074100).Поліпропіленовий шпагат PP twine 400/5 кг. - 400 рулонів. Товщина - тех 2500 (400м./кг). Довжина 2000 кг. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 100 кг. Вага нетто 4000 кг. арт. 2634340112501J (56074100). Поліпропіленовий шпагат PP twine 350/5 kg. - 80 рулонів. Товщина - тех 2860 (350/м.кг). Довжина 1750 м. Колір натуральний синій Міцність на розтягування 114 кг. Вага нетто - 800 кг. арт. 2634170105201J (56074100). Поліпропіленовий шпагат PP twine 600/5 кг. -80 рулонів. Товщина-тех 1670 (600 м.кг). Довжина 3000 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 67 кг. Вага нетто - 800 кг. арт. 2634200115200J (56074100). Поліпропіленовий шпагат PP twine 500/5 kg. - 160 рулонів. Товщина - тех 2000 (500 м.кг). Довжина 2500 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 80 кг. Вага нетто - 1600 кг. арт. 2634100115201J (56074100). Поліпропіленовий шпагат PP twine 1000/5 кгю - 80 рулонів. Товщина -тех 1000 (1000 м. /кг). Довжина 5000 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 40 кг. Вага нетто - 800 кг. Торговельна марка JUTA», декларантом позивача подало МД №25UA205140014044U0 від 06.03.2025 (а. с. 21), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 40007,00 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 1813281,75 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA CZ Olomouc.

До митної декларації додано: пакувальний лист від 05.02.2025; рахунок-проформа №0010550004 від 05.02.2025; рахунок-фактура (інвойс) №0010500090 від 05.02.2025; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №8 від 25.02.2025; довідка про транспорті витрати №01/03 від 04.03.2025; зовнішньоекономічний контракт №50220252 від 05.02.2025; договір про надання послуг митного брокера від 04.03.2025; договір про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні №01/03/25 від 28.02.2025; договір №01/25 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 28.02.2025; декларація-інвойс, складена уповноваженим експортером №0010500090 від 05.02.2025; інші класифікаційні документи №1040090 від 04.03.2025; інші класифіковані документи заявка-договір №28/02/2025-1 від 28.02.2025 на перевезення; експортна митна декларація №25CZ5800000899MMA2 від 04.03.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару - за бажанням декларанта.

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів №06/03-від 06.03.2025, до якого, як стверджує представник відповідача, долучив зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 05.02.2025 №050220252, конвертацію валют від 06.03.2025. Однак, відповідач вказує, що відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 04.03.2025 №25CZ5800000899MMA2 вартість товару становить 1007676, що суперечить вартості, зазначеній в конвертері валют від 06.03.2025 - 1004192,54 грн. Переліку запитуваних митницею документів не надано.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2025 №UA205140/2025/000090/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000640 (а. с. 19-20).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: згідно рахунка-фактури від 05.02.2025 №0010500090 наявна інформація про умови доставки в сумі 3500 крон, однак дані витрати не зазначені серед складових витрат митної вартості товару; в рахунку-фактурі №0010500090 (який датується 05.02.2025) зазначено, що даний інвойс оплачений в сумі 40007 євро, хоча відповідно банківського платіжного документа №8 оплата товару здійснена 25.02.2025; зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.02.2025 №050220252 не подано до митного оформлення; відповідно п. 2.2 договору (контракту) про перевезення від 28.02.2025 №01/25 заявки є невід`ємною частиною договору, однак заявки на перевезення не подано до митного оформлення; відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 04.03.2025 №25С25800000899ММА2 вартість товару становить 1007676, що суперечить вартості, зазначеній в рахунку-проформі від 05.02.2025 № 0010500090 - 40007 євро.

Згідно вимог ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару - за бажанням декларанта.

Декларантом надано лист від 06.03.2025 про відсутність додаткових документів.

За умови надання, згідно з частиною 3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також вимогами ч. 6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар 1 - на рівні - 3,52 дол.США/кг за ЕМД №UA100330/2024/0523793 від 17.12.2024. Митницею за основу коригування митної вартості взято вартість товару: «Шпагат та мотузки для пакування: шпагат поліпропіленовий...», країна походження EU, імпорт товарів здійснимо згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу. стороною якого є виробник товарів.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205140014264U4 від 07.03.2025 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару товару: «Шпагат сільськогосподарський виготовлений із поліпропіленової нитки» за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунок-фактуру (інвойс), контракт (договір купівлі-продажу товару), калькуляцію транспортних витрат, банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так, умовами контракту від №50220252 від 05.02.2025 визначено, що асортимент, якість та загальна кількість товару, що підлягає поставці, вказано у проформі-інвойсі або Інвойсі.

Відповідно до проформи-інвойсу від 05.02.2025 №0010550004 та інвойсу від 05.02.2025 №0010500090, які є невід`ємною частиною договору, ФОП ОСОБА_1 придбала у чешської компанії «JUTA A.S.» товар - «Шпагат із пропіленової нитки, 25 піддонів = 2600 тюків. (а. с. 52) на загальну суму 40007,00 євро (а. с. 49, 51, 52 переклад), що відповідає вартості товару, зазначеної у МД №25UA205140014044U0 від 06.03.2025 (а. с. 21), де в графі 42 вказано ціну товару у розмірі 40007,00 євро.

Згідно із пунктом 5.2 вказаного контракту розрахунки за товар можуть здійснюватись у формі безготівкового розрахунку по факту поставки товару, у формі безготівкового розрахунку на умовах передоплати. Форму розрахунку за товар безпосередньо вказано у специфікації (пункт 5.2. контракту).

Умовами поставки згідно положень розділу №2 Контракту слід є FCA - Olomouc - Інкотермс 2010. Термін дії контракту до 31.12.2030.

Згідно проформи-інвойсу №001050004 від 05.02.2025 вказано умови оплати 100% передоплата (а. с. 49).

Тобто форма оплати визначена за домовленістю, як передбачено пунктом 5.2 контракту, та підтверджена платіжною інструкцією в іноземній валюті №8 від 25.02.2025 про оплату на адресу іноземного контрагента фірми JUTA a. s. згідно зазначеного вище контракту коштів в сумі 40007,00 євро, де у графі «Призначення платежу» вказано передоплата за поліпропіленовий шпагат згідно з контрактом №050220252 від 05.02.2025 (а. с. 50).

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови оплати товару, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах (інвойсах). Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Водночас банківський платіжний документ підтверджує лише факт оплати за придбаний товар. При цьому, сума оплати може не відповідати фактурній вартості, оскільки може підтверджувати також оплату за інші товари, які підлягають розмитненню за іншими інвойсами.

Розділ 2 Положення №216 регламентує «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах». А пункт 4 даного Положення зазначає, що термін «платіжна інструкція» уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги та нормативно-правовому акті Національного банку з питань автентифікації та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку. Натомість підпункт 54 п. 1 ст. 1 Закону «Про платіжні послуги», зазначає, що платіжна інструкція розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу. Його подає платник до банку і відповідно підписує його.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

Частиною другою статті 47 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

За приписами частини першої статті 48 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що банківський платіжний документ можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому висновки відповідача про те, що в рахунку-фактурі №0010500090 (який датується 05.02.2025) зазначено, що даний інвойс оплачений в сумі 40007 євро, хоча відповідно банківського платіжного документа №8 оплата товару здійснена 25.02.2025 є безпідставними.

Крім того, зі змісту платіжного документу №8 від 25.02.2025 вбачається, що він містять інформацію про одержувача платежу - фірми JUTA a. s. та її реквізити, на які перераховано кошти в сумі в сумі 40007 Євро, що відповідає сумі, вказаній в Контракті та інвойсі від 04.03.2025 №0010500090. Також містить інформацію про призначення платежу відповідно до контракту №050220252 від 05.02.2025, оскільки платіж здійснювався на виконання умов цього контракту.

Отже, всупереч доводам митного органу, згаданий вище платіжний документ, який наданий позивачем, оформлений належним чином та є таким, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок оплати позивачем товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару та не може бути підставою для її коригування.

З приводу посилання митного органу на те, що до митного оформлення не подано зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.02.2025 №050220252 та заявки на перевезення, то такі не відповідають дійсності, оскільки як встановлено судом, у графі 44 «Додаткова інформація/подані документи» №25UA205140014044U0 від 06.03.2025 при здійсненні декларування митної вартості товару декларантом зазначено такий документ «№050220252 від 05.02.2025», що за номером та датою відповідає зовнішньоекономічному контракту, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та компанією «JUTA A.S.» (а. с. 21, 36-37). Більше того, такий контракт було надано декларантом позивача повторно на вимогу митного органу разом з поясненнями від 06.03.2025, що не заперечується відповідачем. Крім того, в доповненні до графи 44 (а. с. 22) вказано документ « 28/02//2025-1 від 28.02.2025» , що за номером та датою відповідає заявці-договору №28/02/2025-1 від 28.02.2025 на перевезення товару (а. с. 35).

Також в оскаржуваному рішенні митний орган вказує, що відповідно копії митної декларації країни відправлення від 04.03.2025 №25CZ5800000899MMA2 вартість товару становить 1007676, що суперечить вартості, зазначеній в рахунку-проформі від 05.02.2025 №0010500090 - 40007 євро.

З приводу таких доводів митного органу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що позивачем була додатково надана митному органу інформація щодо конвертації валют, яка містить числовий розрахунок, здійснений за допомогою спеціального конвектора з визначенням дати курсу валют

При цьому суд враховує, що конвертація валют здійснюється за курсом валют в країнах Євросоюзу станом на день заповнення експортної митної декларації, а не за курсом валют Національного банку України, що зумовило числову розбіжність.

Щодо посилання Волинської митниці про те, що згідно рахунка-фактури від 05.02.2025 №0010500090 наявна інформація про умови доставки в сумі 3500 крон, однак дані витрати не зазначені серед складових витрат митної вартості товару, то суд зазначає наступне.

При ввезенні товару на митну територію застосовувались умови поставки Інкотермс- FCA (Free Carrier Франко перевізник), які означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Документи, що підтверджують взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 та перевізника надавались при митному оформленні.

Так, на підтвердження вартості витрат на транспортування товару за №25UA205140014044U0 від 06.03.2025 митному органу було надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні №01/03/25 від 28.02.2025 (а. с. 32-33); договір №01/25 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 28.02.2025 (а. с. 34); заявку-договір №28/02/2025-1 від 28.02.2025 на перевезення, укладений між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та Іноземним підприємством «ЧСАД-Україна» (перевізник) (а. с. 35), довідку про транспортні витрати №01/03 від 04.03.2025, відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Оломоуц (Чеська Республіка) м\п Рава-Руська (Україна) становлять 43000,00 грн, п/м Рава-Руська-Нововолинськ 18000,00 грн (а. с. 35 зворот). Вартість витрат на перевезення товару, включена до митної вартості товару та складає 61000,00 грн (а. с. 75).

Крім того, з досліджених матеріалів справи, суд вбачає, що у рахунку-фактурі №0010500090 від 04.03.2025 відсутня інформація щодо вартості перевезення товару 3500 крон, як і відсутній рахунок-фактура №0010500090 від 04.03.2025, оскільки імпортований товар ввозився згідно інвойсу №0010500090 від 05.02.2025.

Разом з тим, не зважаючи на вказані неточності, відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, слід дійти висновку про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс) та банківський платіжний документ.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації ЕМД №UA100330/2024/0523793 від 17.12.2024, де рівень митної вартості 3,58 євро/кг і яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення від 06.03.2025 №UA205140/2025/000090/2 про коригування митної вартості товарів слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2107,93 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.03.2024 №181 (а. с. 14).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 23.01.2024 у справі № 380/12348/22.

Разом з тим, суд враховує, що за частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги від 27.04.2023 №63-ЮП, укладений між ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Крючкова» (а. с. 15 зворот - 17), попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 18.03.2025 №18/03-1 (а. с. 18), ордер серії АС № 1137064 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 38, 39).

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 18.03.2025 №18/03-1, адвокатом надано та в подальшому планується надати наступні послуги: ознайомлення позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права 30 хв; ознайомлення з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000090/2 та з товаросупровідними документами наданих клієнтом 1,5 год; подання письмових пояснень на вимогу митного органу 1 год; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції - 1 год; юридичний прогноз справи та детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи - 1,5 год; вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год; складання та подання вищевказаної позовної заяви 3 год (а. с. 18).

Однак суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті (розрахунку суми гонорару адвоката, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором, квитанції, тощо) відповідною стороною або третьою особою.

На переконання суду відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

При цьому, статтею 143 КАС України визначено, що у разі, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Проте зазначена заява про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, не була надана позивачем до суду.

З огляду на вказане, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000090/2 від 06.03.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2107 (дві тисячі сто сім) гривень 93 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський