Ухвала суду № 128912328, 17.07.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6105/20

Провадження № 2-с/466/106/25

У Х В А Л А

17 липня 2025 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Зима І.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №466/6105/20, -

в с т а н о в и в:

15 липня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить скасувати судовий наказ від 17 серпня 2020 року у справі № 466/6105/20 та здійснити поворот виконання судового рішення, повернувши йому кошти, стягнуті на виконання згаданого судового наказу.

В обґрунтування вимог зазначає, що за адресою: АДРЕСА_1 він ніколи не проживав. Попри це, у 2024 році, приватним виконавцем Голойдою П.Р. було відкрито виконавче провадження №76311204 на підставі судового наказу, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , 1958 р.н., паспорт НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , 1987 р.н., паспорт НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , 1996 р.н., паспорт НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , 2001 р.н., ID НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , 1976 р.н, паспорт НОМЕР_5 , заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 17 190 грн. 12 коп., та 210.20 грн. судового збору, на користь ТОВ «Львівенергозбут».

Заявник зазначає, що заявлені вимоги ТОВ «Львівенергозбут» є необґрунтованими, оскільки він не користується послугами ТОВ «Львівенергозбут». Відтак, просить скасувати судовий наказ від 17.08.2020 у справі № 466/6105/20, окрім того просить суд вирішити питання про поворот виконання вказаного судового наказу та здійснити повернення стягнених коштів.

Дослідивши заяву про скасування судового наказу, матеріали додані до неї, приходжу до висновку про часткове задоволення заяви про скасування судового наказу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього кодексу.

Судом встановлено, що 17 серпня 2020 року Шевченківським районним судом м. Львова у цивільній справі № 466/7062/21 видано судовий наказ, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , 1958 р.н., паспорт НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , 1987 р.н., паспорт НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , 1996 р.н., паспорт НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , 2001 р.н., ID НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , 1976 р.н, паспорт НОМЕР_5 , заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 17 190 грн. 12 коп., та 210.20 грн. судового збору, на користь ТОВ «Львівенергозбут».

Встановлено, що подана заявником заява про скасування судового наказу відповідає вимогам ст.170 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Враховуючи вищевикладені обставини та вимоги процесуального законодавства, вважаю за необхідне скасувати судовий наказ по справі № 466/6105/20 від 17.08.2020.

Щодо вимоги про поворот виконання судового наказу, то суд зазначає таке.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 171 ЦПК України в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» відноситься до коштів виконавчого провадження (п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується відповідною постановою державного виконавця (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»), а не рішенням суду.

Таким чином, стягнутий в процесі виконання рішення суду виконавчий збір не є тими грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, скасованим в подальшому судом, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.

Подібний за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» до коштів виконавчого провадження належать стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження.

За змістом ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (з наступними змінами), витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору; стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про поворот виконання судового наказу, оскільки, поворот виконання рішення суду, як спосіб захисту майнових прав боржника, передбачає повернення йому стягувачем лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим в подальшому судовим наказом.

Однак, заявниками всупереч вищевказаній нормі не додано до заяви документ, на підставі якого суд може вставити суму безпідставно стягнутих коштів, зокрема яку саме суду було стягнуто на погашення заборгованості, яку суду було стягнуто по витратах виконавчого провадження і чи мало місце стягнення коштів взагалі, не долучено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також постанову про закриття виконавчого провадження, рахунки - підтвердження на які було стягнуто заборгованість.

Тому, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги заяви про поворот виконання судового наказу. Це не позбавляє заявника звернутись до суду повторно, з належно оформленою заявою.

Керуючись ст. ст. 170-171, 258-261, 444 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Судовий наказ від 17 серпня 2020 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 17 190 грн. 12 коп., та 210.20 грн. судового збору, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» скасувати.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Копію ухвали направити стягувачу та боржникам для відома.

Ухвала остаточна та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: І. Є. Зима