Постанова № 12890788, 04.10.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2010 року справа № 2-а-6702/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., при секретарі – Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна» до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна» (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0062662310/0 від 18.11.2009 року та № 0062662310/1 від 21.01.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Акта перевірки від 05.11.2009 року № 644/23-1/24210469 щодо завищення Позивачем суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року на суму 12 709,00 грн. та за серпень 2009 року на суму 6 416,00 грн. є необґрунтованими, оскільки Відповідач помилково дійшов до висновку про недодержання сторонами Договору про оренду приміщення від 25.02.1997 року № 2.6.18-20, укладеного між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна» та ДМА «Бориспіль», вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». У Договорі про оренду приміщення від 25.02.1997 року № 2.6.18-20, укладеному між ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна» та ДМА «Бориспіль», сторонами було помилково застосовано термін «аеропортовий збір», тому сторони 22.02.2001 року уклали Доповнення № 3 до договору оренди, яким з метою уникнення непорозумінь та ототожнення аеропортового збору з окремими супутніми послугами, які надаються ДМА «Бориспіль» на користь ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна», замінили слова «аеропортовий збір» на слова «платіж за супровідні послуги». Отримання (використання) супровідних послуг нерозривно пов’язано із здійсненням господарської діяльності Позивачем у аеропорту «Бориспіль» по забезпеченню (виготовлення та доставка на борт повітряного судна) бортовим харчуванням авіакомпаній. Без їх отримання фактично унеможливлюється здійснення Позивачем поставок бортхарчування на користь авіакомпаній з місцем поставки на борту повітряного судна. Саме тому, що такі послуги нерозривно пов’язані із здійсненням господарської діяльності, Позивачем було здійснено віднесення сум ПДВ, сплачених на користь ДМА «Бориспіль» у складі вищенаведених послуг, до складу податкового кредиту відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість»; а суми витрат на оплату таких послуг у свою чергу було віднесено до складу валових витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просили суд позов задовольнити.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні відмовити, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що віднесена Позивачем сума ПДВ за липень 2009 року в сумі 12 709,00 грн. та за серпень 2009 року в сумі 6 416,00 грн. до складу податкового кредиту не підтверджена первинними документами, у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення № 0062662310/0 від 18.11.2009 року та № 0062662310/1 від 21.01.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна» в розмірі 19 125,00 грн. є обґрунтованими та правомірними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

В період з 16.10.2009 року по 29.10.2009 року Бориспільської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна».

За результатами перевірки було складено Акт «Про результати позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за період липень, серпень 2009 року, які виникли за рахунок від’ємного значення ПДВ, що декларувалось в період червень, липень, серпень 2009 року» від 05.11.2009 року № 644/23-1/24210469.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна» вимог пунктів 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.6.5 ст. 6, п.п.7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6.1 ст. 6, ст.7 наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року на суму 12 709,00 грн. та за серпень 2009 року на суму 6 416,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0062662310/0 від 18.11.2009 року.

Не погоджуючись з висновками Відповідача, викладених в Акті перевірки, та податковим повідомленням-рішенням № 0062662310/0 від 18.11.2009 року, Позивач подав до Відповідача первинну скаргу з проханням скасувати незаконне Рішення.

За результатами розгляду первинної скарги Відповідачем було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 156/10/23-1 від 21.01.2010 року, відповідно до якого первинна скарга Позивача залишена без задоволення, а оскаржуване Рішення - без змін.

Так, 26.01.2010 року Позивачем було отримано від Відповідача вказане рішення про результати розгляду скарги № 156/10/23-1 від 21.01.2010 року, а також податкове повідомлення-рішення № 0062662310/1 від 21.01.2010 року.

Не погоджуючись із висновками Відповідача, зробленими за результатами розгляду первинної скарги, Позивач подав до Державної податкової адміністрації в Київській області повторну скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень № 0062662310/0 від 18.11.2009 року та № 0062662310/1 від 21.01.2010 року, винесених Бориспільською ОДШ Київської області.

09 квітня 2010 року Позивач отримав Рішення Державної податкової адміністрації в Київській області про результати розгляду скарги № 758/10/25-017/27-283 від 07 квітня 2010 року, відповідно до якого повторна скарга Позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані Рішення – без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України з відповідною повторною скаргою, проте 22.06.2010 року отримав Рішення про результати розгляду повторної скарги № 5798/6/25-0515 від 18.06.2010 року, яким оскаржувані Рішення залишені без змін, а повторна скарга Позивача – без задоволення.

Як встановлено судом, ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» використовує для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності офісне та складські приміщення загальною площею 1 684,3 кв.м, які знаходяться в закритій зоні аеропорту «Бориспіль» за адресою м.Бориспіль-7 і є орендованими у ДП МА «Бориспіль», згідно договору № 2.6.18-20 від 25.02.1997 року та доповненнями до договору № 1 від 03.09.1997 року, № 2 від 03.03.1998 року, № 3 від 12.02.2001 року, № 4 від 17.10.2001 року, № 5 від 28.03.2002 року, № 6 до від 24.02.2009 року.

Предмет договору: Орендодавець – ДП МА «Бориспіль» надає, а Орендар – ДП «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» отримує без права викупу в оренду частину приміщення, площа якої підлягає додатковому уточненню після завершення проектування, в межах її загальної площі з метою розміщення підприємства авіаційного бортового харчування.

Згідно п.3.1 за даним Договором плата Орендаря на користь Орендодавця здійснюється у доларах США або в гривнях (згідно законодавства України) і складається з надання послуг: оренда приміщення; комунальні послуги (опалення, чиста вода, тепла вода, сточна вода, вивіз сміття); електроенергія (+10 % за обслуговування електромережі); спалювання відходів; аеропортовий збір (починаючи з 01.01.2000 і далі – 7 %).

Згідно з п.п.3.2.1 починаючи з 01.01.1998 року Орендар сплачує Орендодавцю аеропортовий збір (відсоток з виручки без врахування податку на додану вартість) в таких розмірах: з 01.01.1998 до 31.12.1998 – 4 %; з 01.01.1999 до 31.12.1999 – 6 %; з 01.01.2000 і далі – 7 %; але не менше 50 000 USD за кожний рік, починаючи з 1998 року При цьому, максимальний розмір аеропортового збору (7 %), що вказаний в пункті 3.2.1 Договору, не буде збільшуватись протягом усього строку дії Договору, включаючи його продовження згідно п.1.2 Договору.

Згідно з п.п.3.2.2 даного Договору, зазначена у п.п.3.2.1 сума аеропортового збору сплачується Орендарем щомісячно рівними долями (4167 амер.доларів). В разі сплати аеропортового збору в гривнях, суми в доларах США переводяться за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку.

Згідно з п.п.3.2.3 Даного договору, Орендар щорічно в період з 15 лютого по 15 березня року наступного за звітним надає в бухгалтерію Орендодавця дані про виручку (загальну суму рахунків, виставлених Орендарем клієнтам), одержану від діяльності в аеропорту за звітний фінансовий рік для здійснення звірки платежів і їх відповідності умовам п.3.2.1 Договору.

Згідно з п.п.3.2.4 Договору якщо сума платежів, фактично сплачених Орендарем на протязі фінансового року буде меншою, ніж сума, що підлягала сплаті, виходячи з розрахунку відсотку від фактично одержаної виручки, то Орендар протягом 20 днів після підписання акту звірки, але не пізніше 5 квітня року наступного за звітним, перераховує Орендодавцю неодержану суму з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Відповідно до п. 3.3. Договору Орендодавець щомісячно, з урахуванням динаміки цін, виставляє Орендарю рахунки за звітний місяць, до яких включені: орендна плата за приміщення; сплата за комунальні послуги та електроенергію; аеропортовий збір згідно пункту 3.2.2.

Згідно з п. 3.5 Договору, оплата додаткових послуг, виконаних за заявкою Орендаря (не передбачених Договором), ведеться окремо, за виставленими Орендодавцем рахунками, за цінами, що діють на час їх виставлення в термін, визначений в п. 3.3 Договору.

Згідно з договором № 2.6.18-20 від 25.02.1997 про оренду приміщення аеропорту з урахуванням здійснених доповнень, а саме доповненням № 3 від 12.02.2001 року, сторони дійшли згоди, що виходячи із взаємного розуміння аеропортового збору, що зазначений як такий в п. 3.2 Договору, як плати за певні послуги, які Аеропорт надає в звичайному порядку ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» в ході діяльності останнього на території Аеропорту. Такі послуги зокрема включають: використання Орендарем в процесі діяльності доріг, перону та приміщень терміналів аеропорту; інструктаж з пожежної та авіаційної безпеки; надання одноразових перепусток відвідувачам ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»; забезпечення дотримання авіаційної безпеки згідно «Технології спільного контролю на авіа безпеку борт харчування» ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» (організація руху і супровід автоліфтів до борту літака автомобілями служби авіаційної безпеки аеропорту, перевірка автотранспорту ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» та його постачальників з метою попередження провозу заборонених речовин та предметів; інші послуги із загального дотримання норм авіаційної безпеки згідно «Технології» та інші послуги технічного і супровідного характеру, які можуть виявитися необхідними для ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» в процесі здійснення його діяльності.

Наведений перелік не є вичерпним; перелік таких послуг за бажанням сторін може бути розширений з метою включення усіх інших послуг, які окремо не названі в зазначеному договорі, але які фактично надаються Аеропортом на користь ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» на забезпечення діяльності останнього на території аеропорту.

При цьому, встановлення плати за такі послуги у вигляді відсотка від обсягу продаж ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» не є розподілом прибутку або іншою формою участі аеропорту у бізнесі «Аіро» чи створенням сумісної діяльності аеропорту з ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна». Оскільки фактичний обсяг таких послуг в основному залежить від об’ємів діяльності Позивача за відповідний період, інтегральним показником якої є обсяг реалізації, то плата за послуги була прив’язана до обсягів реалізації.

Сторони цим підтверджують, що ця додаткова угода ніяким чином не змінює і не замінює згаданий Договір у його відповідній частині, а лише уточнює викладені вище звичайні умови договору, які існували, були зрозумілі і погоджені Сторонами з самого початку. Потреба в письмовому уточненні викликана головним чином необхідністю усунення можливого помилкового ототожнювання аеропортового збору, що сплачується відповідно до Договору за послуги, що надаються Аеропортом на користь Позивача і які безпосередньо пов’язані з дійсністю останнього на території аеропорту, з тими аеропортовими зборами, які визначені наказом Мінтранспорту України № 459 від 29.12.1997 року.

З метою усунення такого непорозуміння в майбутньому Сторони також домовилися по тексту всього Договору замінити термін «аеропортовий збір» на термін «платіж за супровідні послуги» у відповідних відмінках та однині чи множині відповідно.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2 ст.9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В порушення п. 2 ст. 9 Закону № 996 та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, надані до перевірки акти виконаних робіт не мають обов’язкових реквізитів щодо змісту господарських операцій, наданих ДП МА «Бориспіль» та отриманих ДП з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна», та вимірників таких операцій у натуральному (кількість, обсяг) та грошовому (ціна за одиницю, загальна вартість) виразі у розрізі окремих видів послуг, а тому не посвідчують у встановленому законом порядку фактів здійснення господарських операцій та не відповідають вимогам законодавства України щодо первинного документів.

Надані до перевірки податкові накладні, які виписані ДП МА «Бориспіль», у графі «Назва номенклатури» містять запис «Платежі по супровідних послугах (4 167 амер.доларів)» також складені з порушенням чинного законодавства України та не посвідчують фактів поставки послуг.

Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України № 168 «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з абзацом третім пункту 1.4 статті 1 Закону № 168 поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 статті 4 Закону № 168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В порушення зазначеної норми Закону № 168, сторони при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість брали не договірну (контрактну) вартість послуг, визначену у відповідності до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для кожної конкретної послуги, та за фактом поставки, а інтегральну плату за послуги у вигляді відсотка від обсягу продаж.

При цьому, у наданих платником податків поясненнях до акту не оспорюється використання так званого «інтегрального показника», чим фактично підтверджено порушення сторонами порядку визначення бази оподаткування.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168 платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку».

Проте, у виписаних ДП МА «Бориспіль» податкових накладних у графі «Назва номенклатури» містяться записи «Платежі по супровідних послугах (4 167 амер.доларів)», без опису (номенклатури) наданих послуг та їх кількісного виміру (обсягу), а також ціни.

З метою підтвердження факту поставки послуг ДП МА «Бориспіль» супровідних послуг важливими факторами є можливість їх кількісного підрахунку та визначення місця поставки.

Згідно з п. 6.5 ст. 6 Закону № 168, місцем поставки послуг зокрема вважається: за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д» – «е» цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента (п.п. «а» п. 6.5 ст. 6); місце, де фактично надаються послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування) (абзац третій підпункту «г» пункту 6.5); при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об’єктів - місце надання таких послуг. (п.п. «е» п. 6.5).

Судом встановлено, що з наданих до перевірки документів (акти виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні) неможливо визначити місце надання конкретних послуг, узагальнено визначених як супровідні.

Передбачені Договором супровідні послуги, щодо яких Сторони погодили між собою недоцільність окремого обліку по кожному виду таких послуг, у тому числі через суттєві зміни в обсязі таких послуг по періодах, є такими, що з метою оподаткування податком на додану вартість відповідно до вимог Закону № 168 мають бути визначені в податкових накладних у розрізі показників, передбачених п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, зокрема - опису (номенклатури), кількості (обсягу), ціни поставки послуг без врахування податку, загальної вартості послуг, що підлягає компенсації.

Обов’язковість зазначення у податкових накладних номенклатури і кількісного виміру поставки послуг, їх договірної (контрактної) вартості, а також пов’язаність поставки послуг з використанням у межах господарської діяльності зумовлено порядком набуття платником податків права на податковий кредит відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (абзац третій підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 .

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту Позивачем віднесено суму ПДВ за липень 2009 року в сумі 12 709,00 грн. та за серпень 2009 року в сумі 6 416,00 грн., нараховану на вартість послуг, яка не підтверджена первинними документами.

Згідно з пунктом 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, і не довів неправомірність прийнятих Бориспільською ОДПІ податкових повідомлень-рішень.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи та заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог і, відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервізіс Україна» – відмовити .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя А.І. Балаклицький

Повний текст постанови складено та підписано 08 жовтня 2010 року.

Постанова станом на 08 жовтня 2010 року законної сили не набрала.