Ухвала суду № 128891348, 15.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

15 липня 2025 року №320/11603/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві заяву Приватного акціонерного товариства «Кінто» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Кінто» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ПрАТ «Кінто» з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (адреса Україна, 01010, місто Київ, вул. Князів Острозьких, будинок 8, корпус 30, ЄДРПОУ 37956207), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про завершення фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства ( вих.14/14/1030/С03 від 24.12.2024);

- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства від 15.01.2025 ( вих.№14/14/1248/ СОЗ від 17.01.2025);

- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення від 15.01.2025 року ( вих. №14/14/1246/С03 від 17.01.2025).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року відкрите провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження колегією у складі трьох суддів під головуванням судді Панченко Н.Д.

Після подачі позову 17.06.2025 року через «Електронний суд» було подано заяву про забезпечення позову (передана судді 14.07.2025), в якій останній просить суд зупинити дію постанов Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про завершення фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства (вих. №14/14/1030/С03 від 24.12.2024), про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства від 15.01.2025 (вих. №14/14/1248/С03 від 17.01.2025), про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення від 15.01.2025 року (вих. №14/14/1246/С03 від 17.01.2025), про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення (вих. №14/14/2337/С03 від 04.06.2025) до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/11603/25.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що до моменту ухвалення рішення по суті в адміністративній справі правове становище позивача може бути обтяжене невизначеність свого становища, унеможливить ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача в межах одного судового провадження, призведе фактично до анулювання судового процесу у справі №320/11603/25 і необхідності звертатись Позивачу з іншим позовом, позбавить Позивача можливості ефективно захистити права Позивача за захистом яких він звернувся до суду в лютому 2025 року в межах цієї справи №320/11603/25, також зазначив, що оскаржувані постанови носять очевидно протиправний характер.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з урахування наступного.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При розгляді та вирішенні такого клопотання суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб в тому числі й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача суд зазначає, що така обставина чи підстави можуть бути виявлені судом тільки під час з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Водночас, на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови.

Відтак, суд вважає, що у разі забезпечення цього позову шляхом вжиття заходів щодо зупинення дій постанов Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про завершення фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства (вих. №14/14/1030/С03 від 24.12.2024), про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства від 15.01.2025 (вих. №14/14/1248/С03 від 17.01.2025), про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення від 15.01.2025 року (вих. №14/14/1246/С03 від 17.01.2025), про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення (вих. №14/14/2337/С03 від 04.06.2025) до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/11603/25, без розгляду справи по суті, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Однак, під час розгляду заяви про забезпечення позову не знайшли свого документального підтвердження доводи заявника про те, що до моменту ухвалення рішення по суті в адміністративній справі правове становище позивача буде обтяжене невизначеністю, а також те, що у разі задоволення позову, стане неможливо відновити стан, який існував на момент прийняття відповідачем спірних постанов, що у свою чергу унеможливить виконання рішення суду.

За наведених обставин та матеріалів справи суд дійшов висновку, що підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник (позивач), на даний час не вбачається.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Кінто» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Кінто» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування постанови, відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.