YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Донецька область

/

Донецький окружний адміністративний суд

Ухвала суду № 128890704, 15.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

15.07.2025

Номер справи

640/26730/21

Номер документу

128890704

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

15 липня 2025 року Справа №640/26730/21

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши адміністративний позов в порядку письмового спрощеного позовного провадження за позовом АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Донецького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків; Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року, залишено без руху позовну заяву АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

10 липня 2025 року представник позивача надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року провадження у справі № 640/26730/21 було відкрито.

Відкриття провадження свідчило про те, що позовна заява відповідала вимогам

Кодексу адміністративного судочинства України, або ж усі виявлені недоліки були усунуті позивачем у встановлений судом строк.

Таким чином, представник позивача вважає, що на момент відкриття провадження питання щодо пропуску строку звернення до суду не стало перешкодою для розгляду справи.

У своєму клопотанні про поновлення процесуальних строків від 29.11.2021 року, яке було подано після відкриття провадження у справі, позивач посилався на карантинні обмеження, встановлені Кабінетом Міністрів України, як на поважну причину пропуску строку.

Законом України № 731-ІХ від 17 липня 2020 року було внесено зміни до Прикінцевих положень КАС України, які дозволяли суду поновлювати процесуальні строки, якщо причини їх пропуску зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач звертає увагу суду на те, що після подання клопотання від 29.11.2021 року, яке вже міститься в матеріалах справи, та відкриття провадження у справі, протягом тривалого часу з моменту відкриття провадження з боку відповідача не надходило заперечень щодо пропуску позивачем строків, а з боку суду не виносилися процесуальні документи, які б вказували на необхідність усунення цього недоліку.

Відсутність будь-яких подальших процесуальних дій або запитів щодо необхідності додаткового обґрунтування причин пропуску строку, сформувала у позивача обґрунтоване переконання, що питання поновлення строку було вирішено судом позитивно або, що пропуск строку не є перешкодою для подальшого розгляду справи.

Позивач зазначає також, що через значний проміжок часу, який минув з моменту відкриття провадження у справі (понад 3 роки), та об`єктивні причини, пов`язані з кадровими змінами, зміною внутрішніх процедур та архівів, наразі об`єктивно складно зібрати та надати вичерпні документальні докази, які б детально підтверджували конкретні обставини, що безпосередньо зумовили пропуск строку звернення до суду у 2021 році, крім вже зазначених карантинних обмежень.

Враховуючи тривалий період відсутності активних процесуальних дій у справі після її відкриття та відсутність запитів суду щодо цього питання, позивач не мав підстав для детального документування та збереження такої інформації, що є об`єктивною перешкодою для надання додаткових доказів зараз.

Таким чином, позивач просить суд врахувати комплексно викладені обставини: об`єктивні причини, пов`язані з карантинними обмеженнями у 2021 році, а також обставини, що склалися після відкриття провадження, а саме тривалий період відсутності активних процесуальних дій у справі з боку суду та Відповідача щодо питання строків. Вважає, що ці фактори в сукупності є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.

Розглянувши вказану заяву представник позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України (в редакції чинній на дату подання позову) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та прохальної частини, предметом даного позову є податкове повідомлення-рішення від 10.12.2020 року №0002300704, прийняте відносно Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), водночас, позивачем за вказаним позовом є Філії «Центр управління промисловістю» АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081389).

Згідно обставин справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному(досудовому) порядку згідно ст. 56 Податкового кодексу України до контролюючого органу вищого рівня - ДПС України.

Рішенням ДПС України від 01.03.2021 року № 4689/6/99-00-06-03-01-06, скаргу позивача залишено без розгляду.

Разом з тим, позов акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Рефрижераторна вагонна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення датовано 06.09.2021 року та зареєстроване у Окружному адміністративному суді м. Києва 21.09.2021 року.

Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, загальний строк звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а у випадку використання позивачем досудового порядку вирішення спору такий строк становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги, або шість місяців з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою у випадку, якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом.

При цьому КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення становить: шість місяців з дня, коли особа дізналася про прийняття такого податкового повідомлення-рішення у випадку невикористання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження) відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України та один місяць з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України у випадку використання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження).

Необхідність застосування таких строків до правовідносин щодо оскарження податкових повідомлень-рішень у випадку використання процедури адміністративного оскарження обґрунтована також в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі № 752/17664/21, від 16.11.2023 року у справі № 640/1355/21.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

Як вже було зазначено, рішенням ДПС України від 01.03.2021 року № 4689/6/99-00-06-03-01-06, скаргу позивача залишено без розгляду.

Разом з тим, позов акціонерного товариства «Українська залізниця» датовано 06.09.2021 року.

Таким чином, враховуючи, що у цій справі позивачем застосовано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 10.12.2020 року № 0002300704, шляхом подачі відповідної скарги, строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України.

Водночас, позов подано у шестимісячний строк, з моменту отримання рішення ДПС України.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 року у справі № 759/14068/19 зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Верховний Суд зазначає, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 вересня 2022 року, постановленій у справі № 9901/462/21, звертала увагу на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Зокрема, у цьому судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, будучи обізнаним про передбачені законодавством строки постановлення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду судового рішення за результатами розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі за його адміністративним позовом та про строки його надсилання, позивач повинен був вчиняти активні дії, спрямовані на його отримання у відділенні поштового зв`язку, то після подання адміністративного позову та спливу передбачених КАС України строків для ухвалення відповідного судового рішення, він повинен був вчиняти активні дії з метою з`ясування, чи надходила йому відповідна кореспонденція за вказаною в позовній заяві адресою, та/або ж шляхом ознайомлення з рішенням після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (в даному випадку в Автоматизованій системі виконавчих проваджень/Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень).

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах та штучного поновлення строків, використовуючи право громадян на звернення.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, Прітті проти Сполученого Королівства від 28.10.1998 року). Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 16.11.2016 по справі № 6-2469-цс16.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що посилання позивача на обмеження у зв`язку із впровадженням карантину не можуть бути об`єктивним чинником, щодо поважності пропущеного строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано доказів, чим саме введення карантину заважало вчасно підготувати та направити до суду адміністративний позов. Не було надано доказів, щодо простою підприємства у зв`язку із введенням карантину, відсутністю відповідальних осіб на підприємстві, що унеможливило підготовку позову в межах строку, або не робота поштового зв`язку та електронного кабінету.

17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було внесено зміни до пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення».

З викладеного вище можна прийти до висновку, що відповідно до Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» в редакції № 540-IX від 30 березня 2020 року та № 731-IX від 18 червня 2020 року, були спочатку продовжені процесуальні строки до закінчення карантину, в т. ч. на звернення до адміністративного суду з позовом, а потім всі раніше продовжені строки вважалися такими, що закінчуються 06 серпня 2020 року.

Таким чином вбачається, що починаючи з 06 серпня 2020 року строки які були продовжені під час дії заходів щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби закінчуються та починають застосовуватись строки встановленні процесуальним законодавством.

Разом з тим, саме лише посилання на факт запровадження карантинних заходів без зазначення обставин, що безпосередньо пов`язанні з карантином та об`єктивно вилинули на пропуск строку, не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 11.04.2023 року у справі № 640/13934/22.

Позивач не вказав жодних обмежень, встановлених у зв`язку із запровадженням карантину, які б перешкоджали йому звернутися до суду з позовом у визначений пунктом 56.19 статті 56 ПК України строк.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження впливу коронавірусної хвороби (COVID-19) на роботу позивача

Отже, суд вважає, що посилання позивача на введення на території України карантину, як поважність пропуску строку звернення до суду, є зловживання своїми правами.

Суд також скептично ставиться до посилання позивача на той факт, що відкриття провадження у даній справі Окружним адміністративним судом міста Києва свідчить про те, що позовна заява відповідача вимогам КАС України, оскільки відповідно до приписів частини другої статті 35 КАС України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.