Рішення № 128890648, 15.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2025 року Справа№200/1147/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою «ТЕНТ ЕКСПОРТ» (Покровський р-н, Донецька обл., місто Добропілля, Сонячний Мікрорайон, буд. 30, ЄДРПОУ 423658510) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а, ЄДРПОУ 44096797) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНТ ЕКСПОРТ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2024 року №0276350712 форми «В4».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Зазначає, що ТОВ «ТЕНТ ЕКСПОРТ» завищило суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання поточного звітного (податкового) періоду (р.19), та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 28885304 грн. оскільки не володіло інформацією щодо факту проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у відношенні підприємства у квітні 2024 року, не отримувало жодних актів перевірки та відповідних податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі таких актів, а про наявність таких документів дізналось лише зі змісту Акту камеральної перевірки від 26.09.2024 року № 48072/10-36-04-10/42365851, отриманому 14.02.2025 року у відповідь на адвокатський запит. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення податкового законодавства при декларуванні Позивачем за січень 2024 року в Декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, чим завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) по декларації за січень 2024 року у сумі 28 885 304 грн. На підставі акта перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Просить суд відмовити у задоволені позовних вимог

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 24.02.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.03.2025 року.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 16.05.2025 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 15.07.2025.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

На підставі п.п.19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст. 79, п.п. 69.2 п.69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Київській області від 27.02.2024 №495-п та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.02.2024 №181/10-36-07-12, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.02.2024 року №9033522724.

Копію наказу від 27.02.2024 №495-п та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.02.2024 №181/10-36-07-12 було направлено на адресу місцезнаходження Позивача (08700, Київська область, м..Обухів, вул. Чумацький шлях, буд. 174) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 29.03.2024 повернувся з відміткою «Платник відсутній за вказаною адресою».

За результатами проведено документальної невиїзної перевірки складено акт перевірки №25531/10-36-07- 12/42365851 від 19.04.2024.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення податкового законодавства при декларуванні Позивачем за січень 2024 року в Декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, чим завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) по декларації за січень 2024 року у сумі 28 885 304 грн.

Як вбачається з акту перевірки, зазначених висновків контролюючий орган дійшов з огляду на ненадання ТОВ «ТЕНТ ЕКСПОРТ» під час проведення документальної невиїзної перевірки регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів.

Акт перевірки 19.04.2024 було направлено засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження Позивача (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Чумацький шлях, буд. 174) рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з потовим відправлення 04.06.2024 воно було повернуто з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.05.2024 №0276350712 на загальну суму 28 885 304 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення були направлено 30.05.2024 позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та згідно до довідки Укрпошти від 12.08.2024 повернуто із зазначенням причини повернення : «За закінченням терміну зберігання».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано ст. 78 ПКУ, якою визначені обставини, при наявності яких можуть здійснюватися такі перевірки.

За змістом пп. 78.1.8 п. 78.8 ст. 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 цього Кодексу).

Пунктом 79.2 ст. 79 ПКУ встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.8 ст. 78 ПК України перевірка проводиться, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Правила визначення сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, порядок узгодження заявленої до відшкодування суми податку, закріплено в ст. 200 ПК України.

Згідно з пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Кодексу сума податку сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду платник ПДВ має право заявити таку суму, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом декларації, до бюджетного відшкодування, зокрема, на поточний рахунок платника податку.

Відповідно до п. 200.10 ПКУ платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ПКУ, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

В свою чергу, контролюючий орган проводить документальну перевірку платника податку, у порядку, передбаченому пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, протягом 60 календарних днів протягом, що настають за граничним строком подання податкової декларації (п. 200.11 ст. 200 ПКУ в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку із відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200?.3 статті 200? цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 Кодексу).

За змістом пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з Акту перевірки та не заперечується платником, у періоди, які охоплювались перевіркою, Позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій з придбання товарів на митній території України.

При цьому, підставою для висновку про завищення суми від`ємного значення слугувало те, що Позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, інвентаризація на ТОВ "ТЕНТ ЕКСПОРТ" не проводилась, а відповідно не можливо підтвердити фактичну наявність залишків товарно-матеріальних цінностей в розмірі 28 885 304 грн, з даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом раніше, що позивачем не було надано документів на підтвердження даних податкових декларацій (розрахунків), зокрема, фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку ні в ході перевірки , ні після її проведення, ні в ході судового оскарження .

За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІҐ, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Пунктом 44.6 статті 44 Кодексу встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Кодексу платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В даній справі суд вважає за необхідним застосувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.04.2022 у справі №420/13197/20. У цій справі Верховний Суд зазначив, що «суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору». Враховуючи зазначене, а саме: ненадання під час перевірки необхідних первинних документів, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про правомірність прийняття податковим органом винесених податкових повідомлень- рішень за наслідками проведення перевірки платника податків.

Верховним Судом у постанові від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15 сформовано висновок, який полягає в наступному: «^Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, йу строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом на час судового розгляду. Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві. „ ».

Верховний Суд у постанові від 27.05.2024 по справі №380/5557/22 дійшов висновку, що «не надання платником податків при проведенні перевірки первинних документів які підтверджують його право на формування податкового кредиту з ПДВ, є наслідком його недобросовісної поведінки та підстави для дослідження та врахування таких документів під час судового розгляду - відсутні».

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку про правомірність призначення та проведення документальної невиїзної перевірки , а також прийнятого за її результатами спірного податкового рішення.

Суд зазначає, що позивачем не було надано жодного обґрунтування щодо протиправності прийнятого спірного рішення.

Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, прийняті податковим органом спірне податкове повідомлення рішення можна вважати законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного «ТЕНТ ЕКСПОРТ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2024 року №0276350712 форми «В4», відмовити.

Рішення складено та підписано 15.07.2025 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка