Рішення № 128890504, 16.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 рокуСправа № 160/19153/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати незаконними дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грицик Лідії Олександрівни, визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грицик Лідії Олександрівни від 17.06.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 78110088 з примусового виконання виконавчого листа № 210/4293/24, виданого 01.02.2025 Покровським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в діях боржника відсутні ознаки невиконання судового рішення без поважних причин. З огляду на вжиті заходи, постійне надання інформації державному виконавцю, комунікацію з особою, щодо якої належить виконати рішення, а також вжиттям заходів до отримання бюджетного місця, боржник вважає дії державного виконавця з накладення штрафу такими, які порушують законні права боржника та вказують на зловживання державним виконавцем своїми посадовими правами.

Ухвалою суду від 10 липня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 14.07.2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 .

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовну з наступних підстав. Оскаржувана постанова винесена правомірно, оскільки позивач не вчинив всіх залежних від нього дій спрямованих на виконання виконавчого документу: не звернувся з повторним запитом до Міністерства освіти і науки України з заявою про перерозподіл місць між спеціальностями.

Третя особа письмових пояснень не надала.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

У провадженні у відповідача перебуває виконавче провадження № 78110088 з приводу примусового виконання виконавчого листа № 210/4293/24, виданого 01.02.2025 Покровським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У виконавчому документі вказано наступне: визнати незаконним та скасувати наказ Nє 3-а від 25.06.2024 року Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського «Про відрахування здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії за не виконання індивідуального навчального плану від 25 червня 2024 року; поновити ОСОБА_1 на навчанні в аспірантурі Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за спеціальністю «Підприємство та торгівля" за денною формою здобуття освіти за державним замовленням.

23.05.2025 наказом голови Комісії з реорганізації Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського № 3 «Про поновлення на навчання», з метою виконання рішення суду, з урахуванням положень Наказу Міністерства освіти і науки України від 24.06.2024 № 910 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача освіти», скасовано наказ Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського від 25.06.2024 № 3-а «Про відрахування здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії за невиконання індивідуального навчального плану» щодо ОСОБА_1 як такий, який визнано незаконним рішенням суду. Зазначеним наказом ОСОБА_1 поновлено на навчанні за денною формою здобуття вищої освіти за державним замовленням, допустити ОСОБА_1 до занять після вивільнення місця державного замовлення відповідного року та форми навчання або перерозподілу місця державного замовлення між спеціальностями, погоджених Міністерством освіти і науки України, зобов`язано проректора з наукової роботи Криворізького національного університету Бровка Д.В. звернутись до МОН України з проханням виділити бюджетне місце для поновлення ОСОБА_1

02.06.2025 листом № 01.01-17/41 проректором з наукової роботи Криворізького національного університету Бровком Д.В. здійснено звернення до МОН України з проханням виділити бюджетне місце для поновлення на навчання за денною формою здобуття вищої освіти ОСОБА_1 згідно рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 210/4293/24.

02.06.2025 листом № 01.01-17/40 проректором з наукової роботи Криворізького національного університету Бровком Д.В. з метою належного інформування позивача по справі про хід виконання судового рішення повідомлено про реорганізацію Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського, з метою виконання рішення суду запропоновано поновитись на навчання за заочною формою здобуття вищої освіти за кошти фізичних/юридичних осіб.

02.06.2025 листом № 01.01-17/38 проректором з наукової роботи Криворізького національного університету Бровком Д.В., з метою належного інформування, повідомлено Саксаганський ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) про заходи, вжиті для виконання судового рішення, повідомлено про нормативно-правові підстави виділення бюджетних місць у закладі вищої освіти.

02.06.2025 постановою про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 78110088 на Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського державним виконавцем Лідією Грицик накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

16.06.2025 листом № 3/5008-25 Міністерство освіти і науки України повідомило про неможливість виділення бюджетного місця за зверненням боржника після закінчення встпуної кампанії відповідного року, повідомило про можливість переведення студентів з контактної на бюджетну форму навчання тільки за рахунок вивільнених (вакантних) місць державного замовлення відповідного року та форми навчання, у тому числі шляхом перерозподілу місць між спеціальностями. У разі звернення університету щодо перерозподілу вакантних місць державного замовлення між спеціальностями відповідного курсу, рівня освіти та форми навчання, з наданням підтверджуючих документів, що надають право певній особі зайняти вакантне місце , МОН сприятиме позитивному вирішенню порушеного питання.

16.06.2025 листом № 01.01-17/47 проректором з наукової роботи Криворізького національного університету Бровком Д.В., з метою належного інформування, повідомлено Саксаганський ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) про результати вжитих заходів, а також про продовження роботи з виділення бюджетного місця.

17.06.2025 постановою державного виконавця Лідії Грицик на Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського накладено штраф у подвійному розмірі, а саме у сумі 10200,00 грн., за невиконання рішення суду

Предметом позову є правомірність постанови відповідача від 17.06.2025 року про накладення на позивача штрафу у подвійному розмірі, а саме у сумі 10200,00 грн., за невиконання рішення суду.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 цього Закону).

Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.

Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.

Невиконання боржником рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Судом на підстави письмових пояснень позивача, які викладені у позовній заяві та у листах до відповідача, встановлено, що позивач не може виконати рішення суду у повновму обсязі через відсутність додаткових місць державного замовлення, що підтверджується листом Міністерства освіти і науки України, який надано на запит позивача.

Однак, судом встановлено, що у листі Міністерства освіти і науки України від 16.06.2025 року № 3/5008-25 вказано про можливість переведення студентів з контактної на бюджетну форму навчання тільки за рахунок вивільнених (вакантних) місць державного замовлення відповідного року та форми навчання, у тому числі шляхом перерозподілу місць між спеціальностями. У разі звернення університету щодо перерозподілу вакантних місць державного замовлення між спеціальностями відповідного курсу, рівня освіти та форми навчання, з наданням підтверджуючих документів, що надають право певній особі зайняти вакантне місце, МОН сприятиме позитивному вирішенню порушеного питання.

Зазначене відображено також у п. 3 наказу голови Комісії з реорганізації Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського від 23.05.2025 № 3 «Про поновлення на навчання»

Позивач не надав суду доказів вжиття заходів стосовно перерозподілу місць між спеціальностями відповідного курсу, рівня освіти та форми навчання, з наданням підтверджуючих документів, що надають право певній особі зайняти вакантне місце або доказів неможливості вчинення вказаних вище дій.

Отже, судом встановлено, що не існують об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, оскільки позивач не вжив всіх залежних від нього заходів для виконання виконавчого документу.

За вказаних обставин, відповідач мав правові підстави для застосування штрафу у відповідності до вимог ч.3 ст. 63 та ч.1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», а тому оскаржувана постанова є правомірно.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправних дій державного виконавця, то суд зазначає наступне.

Звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Отже, виключно результат реалізації повноваження органу (а саме - рішення органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по прийняттю рішення) може бути об`єктом судового оскарження. А дотримання органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу прийняття рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого органом за результатами розгляду документів.

Також суд зазначає про те, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом встановлений ч.2 ст. 287 КАС України, оскільки відповідачем не надано суду доказів вручення оскаржуваної постанови позивачу. З позовом до суду позивач звернувся 30.06.2025 року через систему Електронний суд.

Судові витрати покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (адреса Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Курчатова, 13, 50042, код ЄДРПОУ 01566057) до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 41, 50065, код ЄДРПОУ 34545897), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя С.В. Златін