Рішення № 128882937, 16.07.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/3364/25

Провадження № 2/489/2100/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2025 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі ПрАТ «МТЕЦ) до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію

встановив.

30.04.2025 ПрАТ «МТЕЦ» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 4701,10грн. за період з 01.12.2021 по 01.09.2023, а також 3028,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позову посилається на те, що в опалюваних сезонах 2021-2023 позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_2 у цьому будинку був відповідач з 13.12.2022 по 18.09.2023 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач надав теплову енергію до вказаної квартири у період з 01.12.2021 по 01.09.2023. За вказаний період у відповідача виникла заборгованість за послуги теплопостачання на суму 4701,10грн. Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21.11.2024 відмовлено у видачі судового наказу на цю суму по справі №489/9210/24.

Посилаючись на викладене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 01.05.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлений належним чином, у відзиві просив розглядати справу за його відсутності.

09.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні прозову. Посилається на те, що хоч квартира, до якої позивач постачав тепло і була його власністю, однак фактично він на час розгляду справи не має до неї відношення, оскільки продав її у вересні 2023року, на даний час в ній не проживає договір з позивачем на подачу тепла не укладав, також просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м.Миколаєва, в тому числі до квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону.

Згідно реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.05.2025 відповідач був власником квартири АДРЕСА_4 з 13.12.2022 по 18.09.2023 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.12.2022, а до цього з 29.09.2020 її власницею була ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні Департаменту з надання адміністративних послуг, сформованого 01.05.2025 відповідач зареєстрованим у вказаній квартирі не значиться, а є зареєстрованим по АДРЕСА_5 з 28.09.2007, як і зазначено відповідачем у відзиві.

Позивач здійснював постачання теплової енергії до квартири, що перебуває у власності відповідача в період з 01.12.2021 по 01.09.2023, що підтверджується копіями нарядів на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону.

Однак, відповідачем (як власника квартири з 13.12.2022 та спадкоємця боргів померлої ОСОБА_2 з 01.12.2021) оплата в цей період послуг за надану теплову енергію в належному розмірі не здійснювалася, у зв`язку з чим за цей період утворилась заборгованість, яка з урахуванням перерахунку становить 4701,10грн.

02.09.2024 позивачем на адресу квартири, право власності на яку до 18.09.2023 було зареєстровано за відповідачем за вих. № 546-ф35 надсилалася досудова вимога (в порядку досудового урегулювання сплати боргу) про оплату боргу в сумі 20543,16грн., яка утворилася станом на 02.09.2024. Проте відповідачем борг добровільно не погашено, спір не урегульовано.

Щодо тверджень відповідача ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку на звернення з даним позовом, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257ЦК України встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги з теплопостачання, яка виникла за період з 01.12.2021 по 01.09.2023. При цьому з позовом до суду він звернувся 30.04.2025.

Разом з тим судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України впроваджено дію карантину на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

01.07.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 завершено дію карантину.

В тойже час24.02.2022,у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, не відповідають положенням діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, положення ст. 68, 162 Житлового Кодексу України, Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення зобов`язують наймача, власника й орендаря житлового приміщення сплачувати житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

У свою чергу заявник щомісяця направляє споживачам рахунки за послуги теплопостачання із зазначенням нарахувань за надані послуги та суми боргу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20вказаного Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Приписамистатті 24Закону України«Про теплопостачання» визначено, що обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії, а відповідач повинен за них сплачувати в силу приписівстатті 11 ЦК України.

Статями68,162 ЖК Українивизначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

За змістом статей526,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

За правилами частини четвертої статті319, статті322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей610,611ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач був власником квартири, до якої позивач надавав послуги з постачання теплової енергії у спірний період та отримав вказану квартиру у спадщину за законом з обов`язками щодо погашення боргів спадкодавця, та враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позов підлягає задоволенню.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21.11.2024 відмовлено у видачі судового наказу на цю суму по справі №489/9210/24.

У відповідності до ст. 166 ЦПК України, у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Згідно з п. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за спожиту теплову енергію у розмірі 4701,10 грн. (чотири тисячі сімсот одна гривня 10 коп.) за період з 01.12.2021 по 01.09.2023.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 3028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 16.07.2025.

Суддя Г.А. Микульшина