Рішення № 128880345, 14.07.2025, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/471/25

Провадження № 2-а/139/7/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради про скасування постанови в справі про накладення адміністративного стягнення,

у с т а н о в и в:

Постановою головного спеціаліста інспектора з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Суходольського Євгена Руслановича серії ІВ № 00167345 від 03 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 26 травня 2025 року о 14-ій годині 19 хвилин він порушив п. 15.9. «и» Правил дорожнього руху України та здійснив зупинку транспортного засобу «MITSUBISHI PAJERO WAGON», державний номерний знак НОМЕР_1 , в місці ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, скоївши адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Цією ж постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень.

Вважаючи, що вказана вище постанова відповідача винесена з порушенням вимог діючого законодавства України, ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 03 липня 2025 року звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову.

Ухвалою від 04 липня 2025 року (а.с. 12) ОСОБА_1 було поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі і призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 липня 2025 року.

Про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином шляхом отримання судової повістки в електронному кабінеті о 14-ій годині 45 хвилин 04 липня 2025 року.

Представник відповідача Кріпак Олена Миколаївна (повноваження на а.с. 23) через систему «Електронний суд» подала відзив на позов, який зареєстровано безпосередньо перед судовим засіданням (а.с. 15-22) з доказами на ствердження своєї позиції (а.с. 24-27).

В той же час в судове засідання представник відповідача не з`явилася, не повідомила про причини неявки, не просила провести розгляд справи за її відсутності.

З врахуванням положень ч. 1, п. 1 ч. 3 та ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 КАС ухвалено про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Позивач ОСОБА_1 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку із Шаргородським районним судом Вінницької області (а.с. 13, 14), підтримав свої вимоги в об`ємі та з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема, позивач наголосив, що до копії постанови, яку було направлено на його адресу, не долучено жодного доказу, який би підтверджував вчинення порушення ПДР; у постанові не згадано про таку кваліфікуючу ознаку правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, як перешкода дорожньому руху або загроза безпеці руху; не встановлено чітко, чи то мала місце зупинка ТЗ, чи його стоянка; оскільки його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, він був позбавлений можливості надати пояснення по суті справи, зокрема, що він є особою з інвалідністю 2-ої групи і має певні проблеми зі здоров`ям, а проїжджаючи 26 травня 2025 року біля 14 години вулицею Грушевського у м. Вінниця, відчув різкий головний біль, та діючи у стані крайньої необхідності, вимушено зупинив автомобіль, щоб не наражати себе та інших учасників дорожнього руху на небезпеку, та направився до найближчої аптеки. Крім того, позивач вважає, що інспектором з паркування Суходольським Є.Р. при винесенні постанови було використано ряд персональних даних, на що він дозволу не давав, що є грубим порушенням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

Із відзиву на позов слідує, що відповідач вважає правомірними свої дії та оскаржувану постанову. Так, ст. 14-2 КУпАП передбачена можливість фіксації порушень правил зупинки, стоянки та паркування в режимі фотозйомки в момент вчинення правопорушення, а тому такі зображення є належним доказом вчинення власником ТЗ «MITSUBISHI PAJERO WAGON», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушення п. 15.9. «и» ПДР; сама постанова містить посилання на офіційний веб-сайт із описом порядку доступу до зображень ТЗ в момент виявленого правопорушення; в розпорядженні інспектора з паркування Суходольського Є.Р. були фотокартки із зображенням ТЗ «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_1 , які містять інформацію щодо дати та часу фіксації події, адресу і координати події з прив`язкою до нерухомого об`єкта, замір відстані на місці вчинення правопорушення, вимірювальну техніку світловіддалемір лазерний "Bosh", - а також інформацію щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснено фотозйомку, та відповідність цього засобу законодавству щодо його сертифікації; п. 15.10. «а» ПДР забороняє стоянку в місцях, де заборонено зупинку, а п. 15.9. «и» ПДР забороняє зупинку

ТЗ ближче10м.від виїздівз прилеглихтериторій ібезпосередньо вмісці виїзду;ч.1ст.279-1КУпАП дозволяє інспектору зпаркування,у разіякщо адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху зафіксованов автоматичномурежимі абоякщо порушенняправил зупинки,стоянки,паркування транспортнихзасобів зафіксованов режиміфотозйомки (відеозапису),за данимиЄдиного державногореєстру транспортнихзасобів встановитивласника ТЗ-порушника;ч.5ст.279-1КУпАП приписує, що постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Оскільки на ТЗ «MITSUBISHI PAJERO WAGON», державний номерний знак НОМЕР_1 , був відсутній розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», в інспектора з паркування Суходольського Є.Р. не було сумнівів щодо крайньої необхідності в зупинці (стоянці) ТЗ. До позову ОСОБА_1 не додав доказів різкого погіршення стану здоров`я, матеріали справи не містять жодних лікарських висновків чи довідок про стан здоров`я позивача, які б свідчили, що позивач після вчинення правопорушення звертався по лікарську допомогу. Відповідач просить відмовити в позові.

Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, виходячи з такого:

З постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) ІВ № 00167345 від 03 червня 2025 року (зворот а.с. 7) слідує, що головний спеціаліст інспектор з паркування відділу паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Суходольський Є. Р. виніс їївідносно ОСОБА_1 за те,що тойздійснив зупинкутранспортного засобу «MITSUBISHI PAJERO WAGON», державний номерний знак НОМЕР_1 , в місці, ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9. «и» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КупАП. За таке порушення на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до пунктів 15.1-15.3 Правил дорожнього руху зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Згідно з пунктом 15.9. «и» Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, статтею 265-4 КУпАП наведений перелік розміщення транспортного засобу, які є такими, що суттєво перешкоджають дорожньому руху або створюють загрозу безпеці руху. Зокрема, відповідно до п. «з» ч. 3 ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

В позовній заяві та в судовому засіданні Країло С.В. не заперечує, що є власником транспортного засобу «MITSUBISHI PAJERO WAGON», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до примітки вказаної статті, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Так, у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ІВ № 00167345 від 03 червня 2025 року (зворот а.с. 7) зазначено, що фотозйомка ( відеозапис) проводилась за допомогою програмно-апаратного комплексу «Інспектор», а з фотофіксації події (а.с. 24, зворот а.с. 25) вбачається, що вимір відстані здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSH GLM 40.

Відповідач на ствердження своєї позиції про законність постанови додав до матеріалів справи свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 1211/549, видане 03.12.2024 і чинне до 03.12.2025 щодо світловіддалеміру лазерного ручного GLM 40, фірма-виробник «BOSH», Німеччина. Відповідно до цього свідоцтва цей засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам експлуатаційної документації виробника, похибки лазерного вимірювання складають 1,5 мм.

Також до матеріалів справи відповідач долучив отримані від фотофіксації порушення ПДР знімки (а.с. 24-25), якими підтверджено зупинку транспортного засобу «MITSUBISHI PAJERO WAGON», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місці, де відстань між виїздом з прилеглої території та транспортним засобом, що зупинився, менше 10 м, а саме: 4,87 м. До того ж цими доказами зафіксовано дата і час події, адреса та географічні координати з прив`язкою до нерухомого об`єкта, відповідно до яких визначено місце розташування транспортного засобу.

Згідно з положеннями статті 279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу.

Положеннями цієї норми спростовується твердження позивача про те, що інспектор з паркування Суходольський Є.Р. при винесенні постанови грубо порушив вимоги Закону України «Про захист персональних даних», використавши ряд персональних даних позивача, на що той дозволу не давав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 33 та ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню (ч. 6 ст. 279-1 КУпАП).

Цими положеннями КУпАП спростовується заява позивача проте, що розгляд справи про притягнення його до адмінвідповідальності проведено неналежно через неповідомлення його про час і місце розгляду справи.

Твердження позивача про те, що він вчинив екстрену зупинку ТЗ через різке і раптове погіршення здоров`я, не доведено перед судом будь-якими належними та достатніми доказами. А факт наявності у позивача групи інвалідності в категорії «Захворювання опорно-рухового апарату», про що свідчать подані ним з позовом документи (а.с. 5-6), не звільняє його від обов`язку дотримуватися правил дорожнього руху та не узгоджується із поняттям стану крайньої необхідності, визначеної у ст. 18 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд прийшов до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач (від його імені головний спеціаліст інспектор з паркування відділу паркування Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міськради Суходольський Є.Р.) мав належні та допустимі докази порушення власником ТЗ «MITSUBISHI PAJERO WAGON», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ч. 3 ст. 122 КУпАП; така постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її винесення, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування законної постанови.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Таким чином, під час розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 повністю знайшов своє підтвердження факт порушення з боку позивача п. 15.9. «и»Правил дорожнього рухуУкраїни та, відповідно, факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 122 КУпАП. Крім того, встановлено, що інспектор з паркування при фіксації правопорушення та винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення діяв у відповідності до процесуальних норм КУпАП, а його процесуальне рішення відповідає вимогам ст.ст. 258, 283 КУпАП.

Відповідно доч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, в тому числі залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 122, 283, 287, 293 КпАП України, ст.ст. 2, 3, 5, 77, 79, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради від 03 червня 2025 року серії ІВ № 00167345 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради про скасування постанови в справі про накладення адміністративного стягнення - без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради, юридична адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 34849038.

Повне судове рішення складено та підписано 16 липня 2025 року.

Суддя: ____