Рішення № 128880082, 16.07.2025, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/548/25

Провадження № 2/621/648/25

Рішення

Іменем України

16 липня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

секретаря судового засідання Лацько А.В.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів",

представники позивача Какун Анна Станіславівна, ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши за відсутності учасників справи за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в:

04.03.2025 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 100078418 від 16.09.2021 у загальному розмірі 18 775 грн 41 коп., а також понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду.

В обґрунтування позову представником зазначено, що 16.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 100078418. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток, відповідно до п. 6 Кредитного договору, шляхом ідентифікації, верифікації Позичальника.

16.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 16072024 відповідно до якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 до Договору факторингу № 16072024/1 від 16.07.2024, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 18 775 грн 41 коп., з яких: 6 340 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 665 грн 41 коп. - сума заборгованості за відсотками; 770 грн 00 коп. - заборгованість за комісією; 0 грн - сума заборгованості за пенею.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув надані йому кредити в строки, передбачені наведеними Договорами.

Невиконання відповідачем умов договору про споживчий кредит стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 справу визначено до розгляду судді Вельможній І.В.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області Вельможної І.В. від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, з повідомленням сторін.

14.04.2025 у зв`язку з неявкою відповідача підготовче засідання відкладено до 07.05.2025.

02.05.2025 від відповідача ОСОБА_2 до суду надішли заперечення проти позову відповідно до яких, останній заперечу є підтвердження факту належного відступлення права вимоги позивача за укладеним договором про споживчий кредит № 100078418 від 16.09.2021. Вказує, що сума заборгованості є завищеною, оскільки за укладеним договором здійснювались платежі, а загальна сума заборгованості перевищує узгоджену суму кредиту з первісним кредитором. Зазначає, що нарахована позивачем сума комісії є незаконною. Щодо розподілу судових витрат, відповідач просить здійснити їх розподіл здійснити пропорційно до задоволених позовних вимог.

07.05.2025 за клопотанням відповідача судом витребувано від позивача витребувано обґрунтований (розгорнутий) заборгованості за договором про споживчий кредит. Підготовче засідання відкладено до 02.06.2025.

13.05.2025 на виконання ухвали суду про витребування доказів представником позивача надано відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ "Мілоан" за договором про надання споживчого кредиту № 100078418.

02.06.2025 підготовче засідання відкладено до 08.07.2025.

08.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 16.07.2025.

16.07.2025 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду учасники справи в судове засідання не прибули.

Представник позивача ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" Омельянова Є.Ю. у поданій заяві просила проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 у письмових запереченнях просив розгляд справи здійснювати без його участі, з урахуванням письмових заперечень.

Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

16.09.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит № 100078418, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума кредиту становить 7 700 грн (п. 1.2 Договору). Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається загальним строком на 30 днів з 16.09.2021. Тип процентної ставки фіксована. Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 3 657 грн 50 коп. в грошовому виразі та 11,215.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 11 357 грн 50 коп. Відповідно до п. 2.1. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок (а. с. 5 - 9).

Додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 100078418 від 16.09.2021 (Графік платежів за договором про споживчий кредит 100078418 від 16.09.2021) визначено остаточну дату кредитування 16.10.2021, загальну вартість кредиту 11 357 грн 50 коп. та її складові: комісія за надання кредиту 770 грн 00 коп., проценти за користування кредитом 2 887 грн 50 коп., сума кредиту за договором 7 700 грн (а. с. 9 - зворот).

Крім того, відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту № 100078418 (Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит № 100078418 від 16.09.2021), який містить умови кредитування аналогічні умовам викладеним у Договорі (а. с 10).

З платіжного доручення 32534713 від 16.09.2021 вбачається, що ТОВ "Мілоан" (платник) здійснило переказ Безбожному Павлу Сергійовичу (отримувач) згідно договору 100078418. Кредитний рахунок НОМЕР_1 *08. Сума 7 700 грн 00 коп. (а. с. 11).

Відповідачем у письмових запереченнях не оспорюється факт укладення Договору про споживчий кредит № 100078418 від 16.09.2021 та отримання на умовах укладеного договору суми кредиту 7 700 грн 00 коп.

16.07.2024 між ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "Мілоан" було укладено Договір факторингу № 16072024, за умовами якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Мілоан" (ціна продажу) за плату, а ТОВ "Мілоан" відступити ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" Право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Божників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ "Мілоан". Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору (а. с. 13 - 14).

Перехід права вимоги заборгованості від ТОВ "Мілоан" до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів стає кредитором по відношенню до Боржників стосовної заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 1.2 Договору)

16.07.2024 на виконання п. 1.2 Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 сторони підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024 (а. с. 15).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" отримало право вимоги за кредитним договором № 100078418 від 16.09.2021, укладеним з ОСОБА_2 на загальну суму боргу 18 775 грн 41 коп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 3 340 грн 00 коп.; сума заборгованості по відсотках 11 665 грн 41 коп.; сума заборгованості по комісії 770 грн 00 коп. (а. с. 16).

З розрахунку заборгованості за договором № 100078418 від 16.09.2021 вбачається, що за період з 16.09.2021 по 05.01.2022 відповідачу нараховувались відсотки за користування кредитом (згідно п. 1.5.2. договору та згідно п. 1.5.3 договору). Розгорнутий розрахунок містить відомості про сплату тіла кредиту, процентів по кредиту, комісії за управління та обслуговування кредиту (а. с. 63 - 65).

Договір про споживчий кредит № 100078418 від 160.9.2021 підписаного ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором V66335 16.09.2021 о 15:09 год (а. с. 5).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції..

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про які судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, ані відповідачем а ні його представником до суду не надано, відомостей що правомірність укладених договорів оскаржувалася також суду не надано.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 Цивільного кодексу України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги, до відповідача за Договором про споживчий кредит № 100078418 від 16.09.2021 від первісного кредитора до позивача на підставі укладеного договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за договором про споживчий кредит № 100078418, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Витребуваний судом детальний розрахунок ТОВ "Мілоан" містить відомості про сплату відповідачем заборгованості по кредиту (28.10.201 - 231 грн 00 коп.; 01.11.2021 - 224 грн 00 коп.; 21.11.2021 - 905 грн 00 коп.). Відтак, відповідачем сплачено частково кредит на загальну суму - 1 360 грн 00 коп. (7 700 - 1 360 = 6 340 грн 00 коп. - заборгованість, яка не погашена).

Витребуваний судом детальний розрахунок ТОВ "Мілоан" містить відомості про сплату процентів по кредиту (28.10.201 - 827 грн 00 коп.; 01.11.2021 - 810 грн 00 коп.; 07.11.2021 - 300 грн 00 коп.; 21.11.2021 - 1 451 грн 00 коп.). Відтак, відповідачем сплачено частково відсотки по кредиту на загальну суму - 3 388 грн 00 коп.

Щодо вимог про стягнення комісії за Договором про споживчий кредит № 100078418 від 16.09.2021 суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Цивільним процесуальним кодексом України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Згідно з абзацом третім частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15.11.2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 2, 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Отримання інформації щодо кредиту безоплатна відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", отже вказаний пункт кредитного договору є несправедливим.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії за управління та обслуговування кредиту за Договорами споживчого кредиту № 100078418 від 16.09.2021 (770 грн 00 коп.) необхідно відмовити через безпідставність.

Щодо нарахування відповідачу процентів згідно п. 1.5.3 договору № 100078418 від 16.09.2021 суд зазначає наступне.

Відповідно до детального розрахунку ТОВ "Мілоан" про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 100078418, відповідачу за період з 17.09.2021 по 05.01.2022 щоденно нараховувалися відсотки за ставками, передбаченими пунктами 1.5.2 та 1.5.3 договору. Також з відомостей ТОВ "Мілоан" про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору вбачається, що відповідач частково сплачував тіло кредиту та нараховані відсотки.

Умовами договору передбачено право позичальника на неодноразове продовження строку користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, а саме два випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів та на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.

Нарахування відповідачу процентів згідно п. 1.5.3. договору, здійснювалось у період:

- 17.10.2021 - 27.10.2021 (385 грн 00 коп. х 11 днів = 4 235 грн 00 коп.);

- 28.10.2021 (385 грн 00 коп. х 1 день = 385 грн 00 коп.);

- 01.11.2021 (373 грн 45 коп. х 1 день = 373 грн 45 коп.);

- 05.11.2021 - 06.11.2021 (362 грн 25 коп. х 2 дні = 724 грн 50 коп.);

- 07.11.2021 - 16.11.2021 (362 грн 25 коп. х 10 днів = 3 622 грн 50 коп.);

- 17.11.2021 - 21.11.2021 (72 грн 45 коп. х 5 днів = 362 грн 25 коп.);

- 07.12.2021 - 05.01.2022 (63 грн 40 коп. х 30 днів = 1 902 грн 00 коп.).

Загальний розмір процентів нарахованих відповідачу згідно п. 1.5.3. договору складає (11 604 грн 70 коп.)

Суд зазначає, що нарахування відповідачу процентів проводилось за ставками, передбаченими пунктами 1.5.2 та 1.5.3 договору, проте, в договорі про споживчий кредит № 100078418 від 16.09.2021 пункт 1.5.3. договору не обумовлений, а відтак нарахування процентів на підставі неузгодженого між сторонами пункту договору є безпідставним. Всього було нараховано відсотків на підставі пункту 1.5.3. договору в сумі 11 604 грн 70 коп., а тому відсотки можуть бути стягнуті з відповідача за виключенням вказаної суми: 11 665 грн 41 коп. (сума заборгованості згідно реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024) - 11 604 грн 70 коп. (сума процентів нарахованих відповідачу згідно п. 1.5.3. договору) = 60 грн 71 коп.

Суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором про споживчий кредит № 100078418 від 16.09.2021 не виконав, у передбачений ним строк, кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із сум кредиту за договорами та нарахованими відсотками.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за Договором про споживчий кредит № 100078418 від 16.09.2021 у розмірі 60 грн 71 коп. та заборгованості за основною сумою боргу 6 340 грн 00 коп.

Отже, саме наведені вище суми підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів".

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, в позові представником було зазначено, що судові витрати ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 3 028,00 грн та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено, які витрати, крім сплати судового збору, були понесені ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", оскільки в матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження наявності витрат позивача під час розгляду справи.

Зважаючи на вище вказане, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 34,09 % від розміру задоволених судом позовних вимог, отже, судовий збір становить 1 032 грн 25 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість у загальному розмірі 6 400 (шість тисяч чотириста) грн 71 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн 25 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено та підписано 16 липня 2025 року.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", юридична адрес: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, адреса для листування: вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий: