Рішення № 128875922, 14.07.2025, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/970/25

Провадження № 2/621/784/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

за участю секретаря Лацько А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

07.04.2025 адвокат Біленко О.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів, в якій просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 грудня 2024 року у справі 621/4302/24, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми на 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до повноліття дитини.

На обґрунтування позовної заяви представником позивачки зазначено, що сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка проживає разом із сином, а відповідач мешкає за іншою адресою. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27.12.2024, яке ухвалене у справі № 621/4302/24 з відповідача ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн, щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 25.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Керуючись відведеним позивачці правом на зміну способу стягнення аліментів, позивачка через свого представника звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 15.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 06.05.2025.

06.05.2025 судове засідання відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідача до 28.05.2025.

28.05.2025 судове засідання відкладено у зв`язку з повторною неявкою відповідача до 18.06.2025.

18.06.2025 судове засідання відкладено до 14.07.2025 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

14.07.2025 учасники справи які повідомлялись про дату час та місце проведення судового засідання не з`явилися.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Біленко О.О. у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності та без участі позивачки, позовні вимоги підтримав в повному обсязі не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованими листами, направленими на його адресу місця реєстрації судом, крім того відповідач повідомлялася шляхом публікації оголошення про виклик в суд на офіційному сайті Судової влади України. Причини неявки суду ОСОБА_3 не повідомив, відзиву на позов не надавав, будь яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач нез`явився всудове засіданнябез поважнихпричин абобез повідомленняпричин; 3)відповідач неподав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Під час судового розгляду встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 20.01.2022 (а. с. 8 - зворот).

Як вбачається з копії рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 грудня 2024 року по справі № 621/4302/24, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 25.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 9 - 10).

Відповідно до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає представник у позовній заяві, позивачка ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_5 проживають разом.

Факт проживання дитини разом із матір`ю, відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до положень частин 2, 3 статті 181 Сімейного кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У відповідністю з частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

На підставі системного аналізу зазначених вище норм слід зазначити, що чинним законодавством (статті 182, 183 Сімейного кодексу України) підвищений мінімальний розмір аліментів до 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також передбачено стягування аліментів у розмірі частки від заробітку платника аліментів, якщо стягувач не просить визначити аліменти у твердій грошовій сумі.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умова для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, стаття 192 Сімейного кодексу України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши спосіб стягнення аліментів - у частці від доходу батька.

Представником позивачки надано докази того, що наявні законні підстави для зміни способу стягнення аліментів з метою забезпечення їх гарантованого мінімального розміру.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України, зміна розміру аліментів може означати й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17-ц.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

У новому розмірі аліменти мають стягуватися починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а при зверненні до суду з позовом позивачка в силу пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" була звільнена від сплати судового збору, з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України належить стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

Відповідно до частини 5 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 141, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263 - 265, 268, 280 - 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 грудня 2024 року по справі № 621/4302/24, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми на частку від його заробітку (доходу).

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання чинності цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили припинити стягнення аліментів на підставі виконавчого документу (виконавчого листа Зміївського районного суду Харківської області) виданого Зміївським районним судом Харківської області на виконання судового рішення по справі № 621/4302/24 (провадження № 2/621/1494/24).

Виконавчий лист по справі № 621/4302/24 (провадження № 2/621/1494/24 виданий Зміївським районним судом Харківської області - повернути до Зміївського районного суду Харківської області для долучення до матеріалів даної цивільної справи.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 к., які перерахувати на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 14 липня 2025 року.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий: