Вирок № 128873847, 15.07.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18561/24

Провадження №: 1-кп/752/1482/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2025 місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві обвинувальний акт від 04.12.2024 та угоду про визнання винуватості від 04.12.2024 у кримінальному провадженні №720241712000000003 від 22.01.2024 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Жовква, Львівської області, українець, громадянин України, освіта вища, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Полтавської обласної прокуратури, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні 22.01.2024 за № 720241712000000003, а також угода про визнання винуватості від 04.12.2024, що укладена між прокурором та ОСОБА_3 як підозрюваним за участі його захисника - адвоката ОСОБА_5 .

У підготовчому судовому засіданні сторони клопотали перед судом про затвердження угоди про визнання винуватості, яка була укладена 04.12.2024 та, відповідно, про призначення узгодженої сторонами міри покарання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, вказуючи, що вона відповідає вимогам КПК України. Також прокурор доповів про узгоджену міру покарання та про відсутність процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.

Обвинувачений підтвердив добровільність свого волевиявлення на укладання угоди, беззастережне визнання винуватості, прийняття на себе обов`язків за угодою, у тому числі, добровільність свого волевиявлення щодо понесення узгодженого покарання, обізнаність з наслідками укладення і затвердження угоди, наслідками її невиконання.

Захисник підтвердив добровільність волевиявлення підзахисного на укладення угоди, просив про її затвердження судом.

Щодо угоди про визнання винуватості суд зазначає, що її було укладено 04.12.2024 між уповноваженим прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 , та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі його захисника - адвоката ОСОБА_5 , згідно з якою ОСОБА_3 , повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень.

Заслухавши сторін, з урахуванням наявних матеріалів суд встановив, що в угоді про визнання винуватості сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для цього кримінального провадження обставин та правової кваліфікації діянь обвинуваченого за ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України.

Так, органом досудового розслідування установлено, а обвинуваченим беззастережно визнаються наступні обставини та факти.

ОСОБА_3 упродовж 2021-2024 років будучи офіційно не працевлаштованим, не маючи офіційних джерел прибутку, достовірно знаючи про заборону використання на території України платіжної системи «WebMoney Transfer», з корисливою метою та з метою здійснення фінансових операцій направлених на одержання неконтрольованих державою доходів, здійснював виведення та перекази електронних грошей у сумі 117 514 WMZ (еквівалент американського долара) через платіжну систему «WebMoney Transfer», у зв`язку із чим неправомірно користувався електронними грошима.

Установлено, що на території України здійснювала діяльність ТОВ «ВМ Трансфер ЛТД» («WebMoney Transfer Ltd») Литовська Республіка, м. Вільнюс, вул. В. Кудіркос, 18А-1, ЛТ-03105, яке є власником та адміністратором платіжної системи «WebMoney Transfer», а також емітентом електронних грошей WMZ.

У подальшому рішеннями Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України) «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 02.05.2018, введеного в дію Указом Президента України від 14.05.2018 № 126/2018, та «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 14.05.2021, введеного в дію Указом Президента України від 21.05.2021 № 203/2021, застосовано ряд обмежувальних заходів до ТОВ «ВМ Трансфер ЛТД» («WebMoney Transfer Ltd») Литовська Республіка, м. Вільнюс, вул. В.Кудіркос, 18А-1, ЛТ-03105, яке є власником та адміністратором платіжної системи «WebMoney Transfer», що виразилися у повному припиненні та забороні її діяльності на території України.

Крім того, згідно з санкціями, стосовно «WebMoney» Національним банком України скасовано реєстрацію внутрішньодержавної системи розрахунків, відкликано (анулювано) ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, скасовано реєстрацію учасника платіжних систем, скасовано реєстрацію оператора послуг платіжної інфраструктури, а Кабінетом Міністрів України введено заборону інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до вказаних ресурсів/сервісів та до понад 40 їх субдоменів.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», електронні гроші - одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, випущені емітентом електронних грошей для виконання платіжних операцій (у тому числі з використанням наперед оплачених платіжних карток багатоцільового використання), які приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж їх емітент, та є грошовим зобов`язанням такого емітента електронних грошей. А емітент електронних грошей - установа електронних грошей або інша визначена цим Законом юридична особа, яка надає платіжні послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців, та має право на надання такої платіжної послуги відповідно до цього Закону.

Так установлено, що ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що діяльність WM Transfer Ltd на території України заборонена, з використанням сервісів VPN, 18.02.2021 зареєструвався у російській платіжній системі «WebMoney Transfer», а 10.10.2021 отримав персональний атестат, необхідний для торгівлі на забороненому в Україні російському он-лайн сервісі Exchanger.money з ідентифікатором WMID: 842170369766 з відкритим гаманцем WMZ: 550313512004 (долар США).

З цією метою ОСОБА_3 пройшов ідентифікацію на російському сервісі за допомогою Video ID, Photo ID, скан-копії паспорта громадянина України, документа про місце проживання та верифікованої електронної поштової адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пізніше у своєму особистому кабінеті «WebMoney Transfer» ОСОБА_3 прикріпив банківські рахунки, відкриті на своє ім`я, які використовувались для проведення обміну електронних грошей, зокрема: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 та ПриватБанк (для виплат) № НОМЕР_4 .

З метою безперешкодного незаконного використання електронних грошей у забороненій платіжній системі «WebMoney Transfer» ОСОБА_3 встановив на власний мобільний телефон «iPhone 14 Plus» ІМЕІ: НОМЕР_5 програмне забезпечення у вигляді застосунку «WebMoney» (вхід до якого здійснюється виключно за допомогою сервісів VPN) та « E-Num » (використовується для сканування QR-кодів з метою автентифікації користувача, підтвердження дій та підтвердження платежу в системі «WebMoney Transfer») з допомогою якого здійснював фінансові операції у забороненій платіжній системі «WebMoney Transfer».

У подальшому ОСОБА_3 умисно, з корисливою метою, систематично, у період з 15.05.2021 по 18.01.2024 здійснював транзакції з придбання та публічного продажу електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», в платіжній системі «WebMomey Transfer» різним фізичним особам на Інтернет-ресурсі «Exchanger.money» за варіативно запропонованим курсом продажу/придбання заборонених електронних грошей відповідно до української гривні, за що отримував кошти на особисті банківські рахунки МоноБанк № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 .

За результатами продажу електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», ОСОБА_3 отримував сповіщення у виді СМС-повідомлень із забороненої на території України платіжної системи «WebMoney Transfer» з номеру WebMoney.UA та E-num на власний абонентський номер НОМЕР_6 .

Так, установлено, що ОСОБА_3 у період з 15.05.2021 по 08.06.2021 перебуваючи в місті Жовква Львівської області незаконно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».

У період з 08.07.2021 по 29.11.2021 за адресою: м. Київ,

вул. Здановської Юлії (колишня Ломоносова), 18, ОСОБА_3 незаконно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».

У період з 04.01.2022 по 16.01.2022 перебуваючи в місті Жовква Львівської області ОСОБА_3 незаконно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».

У період з 18.01.2022 по 24.02.2022 за адресою: м. Київ, вул. Здановської Юлії (колишня Ломоносова), ОСОБА_3 незаконно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».

У період з 26.02.2022 по 03.03.2022 перебуваючи у селищі Літин Вінницької області ОСОБА_3 незаконно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».

У період з 05.03.2022 по 20.05.2022 перебуваючи в місті Жовква Львівської області ОСОБА_3 незаконно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».

У період з 05.05.2022 по 23.06.2023 перебуваючи в м. Київ та м. Жовква Львівської області ОСОБА_3 незаконно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».

У період з 26.06.2023 по 08.01.2024 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 незаконно користувався електронними грошима WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».

Також встановлено, що ОСОБА_3 у особистому кабінеті, відкритому в забороненій платіжній системі «WebMoney Transfer» здійснив 551 завершених обмінів електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».

Отже, ОСОБА_3 будучи офіційно непрацюючим, достовірно знаючи про заборону використання на території України платіжної системи «WebMoney Transfer», в порушення Рішень РНБО України від 02.05.2018 та 14.05.2021, з корисливою метою та з метою здійснення фінансових операцій направлених на одержання неконтрольованих державою доходів, упродовж 2021-2024 років неправомірно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні платіжною системою «WebMoney Transfer Ltd», шляхом їх протиправної конвертації на українську гривню за допомогою P2P платежів на особисті карткові рахунки банківської установи, АТ «Універсал Банк» (МоноБанк) № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене, ч. 1 ст. 200 КК України: а саме в неправомірному використанні електронних грошей.

Окрім цього, установлено, що ОСОБА_3 упродовж 2021-2024 років умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти в загальній сумі 3 755 783 грн, які надійшли на його банківські рахунки від фізичних осіб, отримані від протиправного використання електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», здійснив набуття, володіння, використання, розпорядження майном (грошовими коштами) одержаним злочинним шляхом у тому числі шляхом здійснення фінансових операцій з таким майном за допомогою електронних платіжних засобів - зняття готівкових коштів, перераховування на оплату послуг, продуктів харчування, товарів, тощо.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX:

2) активи - кошти, у тому числі електронні гроші, інше майно, майнові та немайнові права;

23) доходи, одержані злочинним шляхом, - будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості;

65) фінансова операція - будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб`єкта первинного фінансового моніторингу або про які стало відомо суб`єктам первинного фінансового моніторингу, зазначеним у підпунктах "а"-"д" пункту 7 частини другої статті 6 цього Закону, у рамках ділових відносин з клієнтом, суб`єктам державного фінансового моніторингу, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, державним органам, що провадять діяльність у сфері запобігання та протидії, правоохоронним та розвідувальним органам України в рамках виконання цього Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, органи місцевого самоврядування, правоохоронні та розвідувальні органи, інші державні органи України.

Згідно ст. 5 Закону до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом».

У ході досудового розслідування установлено, що ОСОБА_3 в результаті неправомірного використання електронних грошей WMZ (еквівалент американського долара), емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», в платіжній системі «WebMoney Transfer», отримав на особисті банківські рахунки грошові кошти як дохід від продажу (транзакцій) таких електронних грошей в адресу різних фізичних осіб в загальній сумі 3 755 783 грн.

Зокрема, у період з 2021 по 2024 роки за допомогою системи конвертації Exchanger.money ОСОБА_3 перерахував зі свого особистого кабінету «WebMoney Transfer» WMID: 842170369766 з відкритим гаманцем WMZ: НОМЕР_7 (долар США) в адресу інших фізичних осіб 117 514 WMZ (електронні гроші - еквівалент американського долара), та як наслідок отримав дохід, шляхом перерахування такими фізичними особами на особисті карткові рахунки ОСОБА_3 відкриті в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (МоноБанк) № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі - 3 247 353,49 грн, № НОМЕР_2 - в сумі155 103,03 грн та № НОМЕР_3 - в сумі 353 326,48 грн.

Тим самим ОСОБА_3 умисно, з корисливою метою, достовірно знаючи, що грошові кошти в загальній сумі 3 755 783 грн, які надійшли на його банківські рахунки від фізичних осіб, отримані від протиправного використання електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd» набув майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, та володів таким майном (грошовими коштами на особистих банківських рахунках).

У подальшому, упродовж 2021-2024 років, ОСОБА_3 умисно, з корисливою метою, достовірно знаючи, що набуте ним майно у виді грошових коштів в загальній сумі 3 755 783 грн одержане злочинним шляхом здійснив фінансові операції з таким майном за допомогою електронних платіжних засобів (платіжні картки та мобільні платіжні інструменти), зокрема, частково знімав (отримував) готівкові грошові кошти, які у подальшому використовував на власний розсуд поза державним контролем, здійснював оплату послуг, продуктів харчування, товарів, тощо за допомогою електронних платіжних засобів, тим самим, здійснив використання та розпорядження таким майном (грошовими коштами).

Таким чином, ОСОБА_3 упродовж 2021-2024 років умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти в загальній сумі 3 755 783 грн, повністю отримані від протиправного використання електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», здійснив фінансові операції з таким майном за допомогою електронних платіжних засобів - зняття готівкових грошових коштів, перерахування на оплату послуг, продуктів харчування, товарів, тощо, таким чином, здійснив набуття, володіння, використання, розпорядження майном (грошовими коштами) одержаним злочинним шляхом, тобто здійснив легалізацію (відмивання) майна (грошових коштів), одержаного злочинним шляхом на суму 3 755 783 грн.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а саме в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій з таким майном, вчинене особою, яка знала що таке майно повністю одержано злочинним шляхом.

Вирішуючи в порядку ст. 314 КПК України питання можливості затвердження угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією); щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

За приписами ч. 2, 5 цієї ж статті угода про визнання винуватості може ініціюватися прокурором або підозрюваним чи обвинуваченим у будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судове провадження на підставі угоди закінчується ухваленням вироку за наявності для цього всіх процесуальних передумов.

У даній угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які роз`яснені обвинуваченому. В угоді зазначена дата її укладення та вона скріплена підписами сторін.

Заслухавши позицію прокурора, пояснення обвинуваченого і думку захисника, дослідивши обвинувальний акт, проаналізувавши угоду про визнання винуватості та перевіривши її на відповідність приписам чинного законодавства, вивчивши інші наявні матеріали, що стосуються цього кримінального провадження, суд переконався, що така угода може бути затверджена шляхом постановлення обвинувального вироку зважаючи на таке.

Кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 200 КК України - як не тяжкий злочин, за ч. 1 ст. 209 КК України - як тяжкий злочин.

Згідно з ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

На виконання вимог ч. 4 ст. 474 КПК України судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують з відповідними процесуальними правами; цілком розуміє наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; цілком розуміє характер обвинувачення, в якому він визнає себе винуватим; цілком розуміє вид покарання, яке буде до нього застосоване.

З метою дотримання приписів ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також угода містить дані про узгоджене покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 200 КК України та у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України з призначенням більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, у розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 1 років та без конфіскації майна за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

При цьому сторони угоди дійшли згоди про застосування приписів ст. 70 КК України та погодили можливість поглинання менш суворого покарання більш суворим, з призначенням остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді штрафу у розмірі 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік та без конфіскацією майна.

Також угода містить згоду обвинуваченого на призначення покарання, наслідки укладення і затвердження угоди за ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди за ст. 476 КПК України, дату укладення і підписи сторін та захисника.

Обставиною, яка пом`якшує покарання за ст. 66 КК України є щире каяття обвинуваченого, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України судом не встановлено.

З урахуванням всього викладеного вище, суд переконався, що угода про визнання винуватості, з урахуванням внесених уточнень може бути затверджена, тоді як підстав для відмови у затвердженні цієї угоди, визначених у ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

Дійшовши таких висновків та реалізовуючи імперативні повноваження щодо призначення покарання, суд враховує той вид покарання, які узгодили сторони та зауважує, що під час розгляду було проаналізовано щирість каяття обвинуваченого та його особу, а саме: прийнято до уваги вік, стан здоров`я (здоровий), осудність, неперебування на профілактичних обліках, має на утриманні малолітню дитину та матір ОСОБА_7 , яка має ІІІ групу інвалідності, раніше не судимий.

Враховуючи викладене, суд вважає за належне затвердити угоду про визнання винуватості від 04.12.2024, визнати ОСОБА_3 винуватим вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, закріпленим у ст. 65 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України з призначенням більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України сторони погоджуються на призначення покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, зокрема, на остаточному призначенню обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік та без конфіскацією майна.

Арешт накладений ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22.07.2024 підлягає скасуванню.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід не обирався.

Також суд у відповідності вимог до ч. 9 ст. 100 КПК України вирішує питання про речові докази.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 100, 314, 368, 374, 394, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 04.12.2024 між прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №720241712000000003 від 22.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

- за ч.1 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 3 000 (трьох) тисяч неоподатковуваних мінімуми доходів громадян;

- за ч. 1 ст. 209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України з призначенням більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, у виді штрафу в розмірі 6 000 (шести) тисяч неоподатковуваних мінімуми доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності на строк 1 рік та без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, у виді штрафу в розмірі 6 000 (шести) тисяч неоподатковуваних мінімуми доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності на строк 1 рік та без конфіскації майна.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22.07.2024, а саме на:

- MacBook Pro, сірого кольору, s\n: C02ZRJPVMD6M;

- Мобільний телефон марки «iPhone 14 Plus», темно синього кольору в силіконовому чохлі, IMEI 1: НОМЕР_5 ; IMEI 2: НОМЕР_8 .

Речові докази:

- MacBook Pro, сірого кольору, s\n: C02ZRJPVMD6M та мобільний телефон марки «iPhone 14 Plus», темно синього кольору в силіконовому чохлі, IMEI 1: НОМЕР_5 ; IMEI 2: НОМЕР_8 , які зберігаються в кімнаті речових доказів ТУ БЕБ у Полтавській області (м. Полтава, вул. Решетилівська, 47) - повернути належному володільцю ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1