Рішення № 128868019, 16.07.2025, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/957/25

Провадження №: 2/343/553/25

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/957/25, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Малетина А.Я,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представниця позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №77786271 від 21.09.2021, в розмірі 45 040,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.09.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №77786271, на таких умовах: сума кредиту - 15 001 грн., строк кредитування - 30 днів, денна процентна ставка 1,99%. Відповідно до договору факторингу від 14.06.2021, право вимоги за цим договором позики перейшло від ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" до позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ". Таким чином, позивач набув прав кредитора відносно відповідача ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 45 040,84 грн., з яких: 13 452,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 588,58 грн - заборгованість за відсотками.

У судове засідання представниця позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" не з`явилась, безпосередньо у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Малетин А.Я. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю таких. Також зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів перерахунку кредитних коштів відповідачу.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

23 травня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 20.06.2025 через канцелярію суду подав заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із наміром укласти угоду з адвокатом, для надання правової допомоги.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Малетин А.Я. 26.06.2025 та 08.07.2025 подав клопотання про відкладення судових засідань у зв`язку із необхідністю ознайомитись з матеріалами справи та у зв`язку із зайнятістю в іншій справі. Також представником відповідача подано клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 08.07.2025 задоволено.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

згідно із договором позики №77786271 від 21.09.2021 (а.с. 5-7), між ТОВ "ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено даний договір, який підписано відповідачем електронним підписом. Сума кредиту 15 001 грн., строк кредитування - 30 днів, денна процентна ставка 1,99%.

Відповідно до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 6-7), між ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" було укладено цей договір. За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав до третіх осіб - боржників.

Також стороною позивача надано витяг з реєстру боржників №11 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 11), відповідно до якого, розмір заборгованості відповідача становить 45 040,84 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №77786271 від 21.09.2021 (а.с. 12), заборгованість відповідача перед позивачем становить 45 040,84 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договору позики.

ІV. Оцінка суду:

заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України, зокрема, як передбачено у п. 3 ч. 1 цієї статті, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018, справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Таким чином, суду необхідно з`ясувати обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та чи існували ці права на момент їх переходу.

Так, з матеріалів справи встановлено, що договір позики №77786271 було укладено між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів та відповідачем ОСОБА_1 21.09.2021, а договір факторингу №14/06/21 між ТОВ "ФК "ЄПАБ" і ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" було укладено 14.06.2021. Тобто, на момент укладення договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2011 ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати позивачу ТОВ "ФК "ЄАПБ" .

Також слід зазначити, що на час укладення договору факторингу сторонами не було досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про відповідача ОСОБА_1 , як боржника, сформована у реєстрі боржників більше ніж як через два роки після укладення договору факторингу.

З урахуванням наведеного вище, оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №77786271 від первісного кредитора ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" до ТОВ "ФК "ЄАПБ", відповідно ТОВ "ФК "ЄАПБ" не є належним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 3 ст. 2 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені представником відповідача, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.

V. Розподіл судових витрат між сторонами:

відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Оскільки у позові відмовлено, питання про судові витрати понесені позивачем не вирішується.

Щодо понесених судових витрат стороною відповідача, то згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Беручи до уваги, що представник відповідача заявив про те, що докази про розмір понесених його довірителем витрат на професійну правничу допомогу буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення, суд на підставі п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, вважає за необхідне у резолютивній частині вказати про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

На підставі вищевикладеного, ст. 3, 4, 207, 215, 267, 512, 514, 516, 517, 526 ЦК України, ст. 13, 141 ЦПК України та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Малетин Андрій Ярославович, протягом п`яти днів після ухвалення рішення, а саме до 21.07.2025 (включно), має право подати докази щодо розміру понесених судових витрат.

Для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання на 23 липня 2025 року о 15.00 годині у приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, що знаходиться за адресою: м. Долина, вул. Обліски, 115 Калуського району Івано - Франківської області (зал судових засідань №1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, адреса для листування м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: І.М.Андрусів