Рішення № 128867606, 20.05.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39949/24

Провадження № 2/761/3440/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Яцишині А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява, в якій позивач просить:

-зобов`язати відповідача внести інформацію про позивача у загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у третю чергу.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що 23.01.2015 року між АТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу на виконання умов якого позивач внесла на рахунок грошові кошти в розмірі 2 000,00 Євро.

23.06.2015 року позивач подала заяву про повернення банківського вкладу.

Однак грошові кошти не були повернуті.

25.12.2015 року, у зв`язку з ліквідацією банку, позивач подала кредиторську вимогу, але грошові кошти станом на день звернення до суду з позовом повернуті не були.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про включення до четвертої черги кредиторів вимоги позивача на суму 260 667,87 грн.

Однак позивач зазначає, що сума вкладу не перевищує 200 000,00 грн., а тому має бути включена не до четвертої черги, а до третьої черги вимог кредиторів.

А тому для захисту порушеного права позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

18.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначив представник, гарантована сума відшкодування за вкладами в розмірі 200 000,00 грн. була виплачена позивачу 12.11.2015 року у період тимчасової адміністрації банку через відділення АТ «Сенс банк». Так як позивач отримала гарантовану суму, відсутні підстави для внесення її вимог до третьої черги кредиторів банку та будуть виплачені в порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також представник зазначила, що наразі триває задоволення вимог кредиторів третьої черги, ліквідаційна процедура банку триває.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

В судове засідання позивач не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце слухання справи.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

На підставі положень ч.1 ст.223 ЦПК України, враховуючи тривалість перебування справи в провадженні суду, оскільки від позивача не надходила заява про відмову від позову чи залишення позовної заяви без розгляду, суд ухвалив про подальше слухання справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір-заява №300937/7069/5-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 5 місяців в іноземній валюті за умовами якого ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суму 2 000,00 Євро строком по 23.06.2015 року зі сплатою процентів за користування грошовими коштами.

Меморіальним валютним ордером №15232676 від 23.01.2015 року підтверджується внесення грошових коштів в сумі 2 000,00 Євро на депозитний рахунок.

25.06.2015 року позивач звернулася до банку із заявою про повернення банківського вкладу.

Як вбачається з інформації на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» (далі - АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ») запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.

22.12.2015 року на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено повідомлення про те що у зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 18 грудня 2015 р. № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 23 грудня 2015 р. розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» з 23 грудня 2015 р. до 03 лютого 2016 р. включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ «ОЩАДБАНК», ПАТ «АЛЬФА-БАНК», ПАТ «ПІВДЕННИЙ» та ПАТ «ПУМБ». Відшкодування вкладникам АТ «Банк «Фінанси та кредит», які з будь-яких причин не звернуться до банку-агенту Фонду в період з 23 грудня 2015 р. до 03 лютого 2016 р., здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень.

23.12.2015 на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено оголошення про те, що відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомляє, що інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» опубліковано в газеті «Голос України» від 23 грудня 2015 року № 242 (6246).

25.12.2015 року ОСОБА_1 подала вимогу кредитора за вкладом.

Позивач при зверненні до суду стверджувала що їй не було повернуто суму вкладу.

Однак позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.

В той же час, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом від 05.07.2024 року повідомив позивача, що її вимоги на суму 260 667,87 грн. включено до четвертої черги кредиторів та протягом процедури ліквідації Банку було здійснено часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 260 667,87 грн. 25.12.2015 року були включені до 4-ї черги кредиторів.

В той же час, згідно інформації наданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, 12.11.2015 року ОСОБА_1 отримала гарантовану суму в розмірі 200 000,00 грн. в АТ "Сенс банк" (раніше мав назву АТ "Альфа-Банк").

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Разом з цим, в судовому засіданні встановлено, та не спростовано позивачем, що позивач отримала гарантовані Фондом 200 000, 00 грн.

Частина 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, щокошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості:

1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги за вкладами фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), крім вимог, за якими Фонд не відшкодовує кошти відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону, у межах граничного розміру відшкодування коштів, у тому числі вимоги за вкладами фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців) на суму наданої фінансової підтримки приймаючому або перехідному банку;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;

7) вимоги Фонду на суму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду, а також на суму заборгованості із сплати зборів, пені та/або штрафів до Фонду, нарахованих до дня, що передує дню запровадження процедури ліквідації, та вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом;

11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії.

При зверненні до суду з позовом, позивач просила віднести її кредиторські вимоги до третьої черги - вимоги за вкладами фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), крім вимог, за якими Фонд не відшкодовує кошти відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону, у межах граничного розміру відшкодування коштів, у тому числі вимоги за вкладами фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців) на суму наданої фінансової підтримки приймаючому або перехідному банку.

Однак оскільки під час розгляду справи встановлено, що кредиторські вимоги позивача заявлені на суму 260 667,87 грн., що перевищує гарантовану суму 200 000,00 грн., тому відсутні Законом передбачені підстави для віднесення вимог позивача до третьої черги кредиторів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Так, оцінюючи належ ність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула