Рішення № 128867469, 15.07.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15166/24

Провадження № 2/643/1267/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2025 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

ТОВ «Еліт Фінанс» (позивач) просить стягнути із ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість в загальному розмірі 28032,64 грн. та судові витрати.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем 29.08.2016 укладений кредитний договір № 4831274770.

За умовами кредитного договору № 4831274770 від 29.08.2016, кредитодавець надав відповідачу кредит на споживчі потреби з річною відсотковою ставкою за кредитом 11,99 %, загальний розмір кредиту 10691,00 грн.

26.06.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір відступлення права вимоги № 20190626, згідно з яким ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступлене право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 4831274770 від 29.08.2016.

29.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та позивачем укладений Договір факторингу, згідно з яким позивачу відступлене право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 4831274770 від 29.08.2016.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 28032,64 грн.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 17.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання 07.07.2025 учасники справи не з`явились. Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Підстави розгляду справи за відсутності її учасників

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання неодноразово не з`являвся, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.

Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

Відповідач 29.08.2016 підписав заяву № 4831274770 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» (заява № 4831274770 від 29.08.2016), згідно з якою доручив ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» перерахувати, за рахунок отриманого ним кредиту, грошові кошти в сумі 8200,00 грн. на його рахунок в АТ «Таскомбанк» та 1968,00 грн. на користь ПАТ «Страхова компанія «ТАС» .

Як вбачається з договору про відступлення права вимоги № 20190626 від 26.06.2019, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», та виписки з додатку № 1 до вказаного договору, право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4831274770 від 29.08.2016 відступлене на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Як вбачається з договору факторингу № 29/05/2024 від 29.05.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та позивачем, акту прийому-передачі реєстру заборгованостей за вказаним договором від 29.05.2024, виписки з додатку до вказаного договору, право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4831274770 від 29.08.2016 відступлене на користь позивача.

Згідно з довідкою, складеною ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», заборгованість відповідача складає 21413,15 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, заборгованість відповідача складає 25095,97 грн.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першоїстатті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідноз ст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. ТОВ «Порше Мобіліті» надано до суду копії кредитного договору від 20 травня 2014 року № 50011914, загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору), графіку погашення кредиту (додаток до кредитного договору), розрахунку заборгованості за кредитним договором від 20 травня 2014 року № 50011914. Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що надані документи не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за кредитним договором у розмірі 367 431,01 грн, у матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку, зокрема первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», виписки з особових рахунків клієнта тощо (постанова Верховного Суду від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками ( по кредитному договору)можуть бути належними доказами щодо заборгованостіпо тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правовоговисновку дійшов Верховний Суд у постанові від16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (постанова Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц).

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Виходячи з вказаних вище положень законодавства України та висновків щодо застосування норм права, сформованих Верховним Судом, до предмету доказування в даній справі відноситься в тому числі факт отримання відповідачем грошових коштів (кредиту) на підставі заяви № 4831274770 від 29.08.2016, укладеної з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (кредитного договору).

Обов`язок доведення вказаної обставини, виходячи із засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, покладається на позивача (ст. 12, 13, 81 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

Верховним судом сформовано сталу практику, згідно з якою належними доказами наявності заборгованості є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Верховний Суд також виснував, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору)можуть бути належними доказами щодо заборгованостіпо тілу кредиту за кредитним договором, оскільки вказані документи підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Таким чином, ключове питання, яке повинен вирішити суд під час оцінки належності та допустимості наданих суду доказів чи підтверджують вказані документи рух коштів за конкретним банківським рахунком, чи вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, тобто чи відносяться вказані документи до первинних або зведених облікових, які створюються на підставі первинних.

Повертаючись до обставин даної справи, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи не можна визнати належними та допустимими доказами на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у кредит від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» з огляду на таке.

Згідно з умовами заяви № 4831274770 від 29.08.2016, кредит надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України суду не надано доказів факту перерахування суми кредиту на банківський картковий рахунок відповідача.

Оцінюючи складені ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та позивачем довідку про розмір заборгованості та розрахунок заборгованості, суд керується таким.

ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та позивач не є банківськими установами та не здійснюють відкриття і ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків відповідача, його розрахунково-касове обслуговування тощо.

Ураховуючи наведене, довідка ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про розмір заборгованості відповідача та складений позивачем розрахунок заборгованості відповідача, не можуть відображати рух коштів по банківському рахунку відповідача та інформацію про операції по вказаному рахунку, в тому числі інформацію про зарахування суми кредиту на банківський рахунок відповідача, а відтак не є первинними документами і не можуть підтверджувати наявність заборгованості та її розмір.

Інші надані позивачем докази, а заява № 4831274770 від 29.08.2016 та графік платежів, підтверджують лише факт укладення відповідних договорів, проте не можуть бути визнані належними та допустимими доказами на підтвердження факту отримання відповідачем суми кредиту.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не надано суду первинних документів, які суд, з урахуванням висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, міг би визнати належними та допустимими доказами на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у кредит на підставі заяви № 4831274770 від 29.08.2016.

При цьому позивач не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування з банку, в якому згідно з умовами заяви № 4831274770 від 29.08.2016 у відповідача відкритий рахунок, інформацію щодо власника вказаного рахунку та руху коштів по вказаному рахунку, зокрема щодо зарахування на рахунок суми кредиту. Проте вказаною можливістю позивач не скористався, клопотання про витребування доказів не заявив.

За таких обставин у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом.

Оскільки проценти, пеня, плата за управління кредитом нараховуються на суму основного боргу за кредитом та вимоги про стягнення процентів, пені, плати за управління кредитом та інших платежів є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою боргу, а суд дійшов висновку щодо недоведеності факту отримання відповідачем суми кредиту, суд також відмовляє в позовних вимогах про стягнення з відповідача інших платежів, нарахованих на суму кредиту.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Ураховуючи вищевказану практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент, а також підстави, з яких сумом відмовлено у задоволенні позову, суд не вбачає необхідності надавати оцінку по суті іншим аргументам позивача, наведеним у позовній заяві.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фінанс» (м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, ЄДРПОУ 40340222).

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Д.А. Крівцов