Рішення № 128863538, 10.07.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29016/24

Провадження № 2/761/2657/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.,

за участю секретаря Яцишина А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО», про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, -

встановив:

У серпні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електродний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО», про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, згідно з якою позивач просить суд: стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО», збитки за прострочення виплати страхового відшкодування, що складаються з пені у розмірі 60265,83 грн., інфляційних втрат у розмірі 7181,85 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 4292,54 грн.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 року у справі №521/13842/22 було задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» та ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, яким, серед іншого, вирішено стягнути з АТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 113100 гривень та збитки за прострочення виплати страхового відшкодування, що складаються з пені у розмірі 41236 грн. 57 коп., інфляційних втрат у розмірі 26917 грн. 80 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 3420 грн. 89 коп., а також судових витрат. Судове рішення набрало чинності 03.04.2024 року. Не оскаржуючи в апеляційному порядку вказане судове рішення, 26.03.2024 року відповідачем АТ «ПРОСТО» було у повному обсязі здійснено виплату на користь позивача відповідно до присуджених грошових сум.

У позовній заяві вказано, що зазначені у рішенні суду від 04.03.2024 року збитки за прострочення виплати страхового відшкодування розраховувались лише по 19.12.2022 року (на підставі заяви про зміну предмета позову та уточнення розміру вимог), тоді як виплата зазначеного страхового відшкодування по факту відбулась значно пізніше (ще через 462 дні). Враховуючи наявність у позивача права на отримання понесених збитків від прострочення виплати страхового відшкодування, вина за, які лежить у повному обсязі на страховій компанії, яка до останнього чекала винесення судового рішення, було надіслано лист від 09.07.2024 року на електронну пошту АТ «ПРОСТО» з пропозицією про позасудове врегулювання можливого спору. Однак, жодної кореспонденції чи пропозиції від відповідача так і не надійшло. Позивач дійшов висновку, що страхова компанія згодна платити по рахунках лише на підставі судових рішень

У позовній заяві вказано, що період прострочення відповідачем АТ «ПРОСТО» зобов`язання з виплати боргу у розмірі 113100 грн., який ще не розраховувався та не стягувався за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 року, розпочинається 20.12.2022 року та обраховується до 25.03.2024 року, а тому розмір пені становить 60265, 83 грн., інфляційних втрат у розмірі 7181,85 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 4292 грн. 54 коп.

У зв`язку із викладеним позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом. Розгляд цивільної справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.09.2024 до суду надійшов відзив відповідача Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на позовну заяву у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням, а тому на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах. У справі, яка розглядалася, позивач звернувся до суду із позовом про страхове відшкодування. Питання про виплату позивачам страхового відшкодування та визначення його розміру було визначено відповідно до Рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 04.03.2024 року. Тобто саме з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачів страхового відшкодування у страховика настає строк для виконання грошового зобов`язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання. Таким чином, відповідач вважає, що на момент звернення позивача до суду з позовом між ним та відповідачем не виникло боргових зобов`язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України

22.10.2024 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Карагяур Віктора Івановича про розподіл судових витрат.

Позивач в судове засідання не з`явився, свого представника не направив, про місце, дату та час судового засіданні повідомлявся належним чином. При цьому, в матеріалах справи наявна заява представника позивача - адвоката Карагяура В.І. про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач, явку свого представника не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, до суду надійшло клопотання у якому відповідач просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступні обставини та відповіді ним правовідносини.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 у справі №521/13842/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - задоволено. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на користь ОСОБА_1 , майнову шкоду у розмірі 113100,00 гривень. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на користь ОСОБА_1 збитки за прострочення виплати страхового відшкодування, що складаються з пені у розмірі 41236,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 26917,80 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 3420,89 грн. (а.с. 14-16). Вказане рішення набрало законної сили 04.04.2025.

Сторонами не заперечувалось, що 26.03.2024 року відповідачем АТ «ПРОСТО» було у повному обсязі здійснено виплату на користь позивача відповідно до присуджених грошових сум за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 у справі №521/13842/22.

Вказаною рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 у справі №521/13842/22 встановлено наступні обставини справи:

Що згідно постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 05.08.2021 року ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП та піддано адміністративному стягненню. Зазначеними постановами було встановлено, що 05.05.2021 року о 16:52 годині, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Minofret» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Косівська, 2А в м. Одесі, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпеці свого маневру та допустив наїзд на припаркований позаду автомобіль марки «MAN 8.180», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 місце пригоди залишив.

Цивільно-правова відповідальність винного у ДТП водія транспортного засобу «Mercedes Benz Actros», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована на момент ДТП в Приватному акціонерному товаристві «ПРОСТО-страхування» на підставі Полісу №АР1695874. Строк дії полісу з 00:00 годин 24.03.2021 року до 23.03.2022 року включно. Страхова сума за договором за шкоду заподіяну майну - 130000 грн., розмір франшизи 0 грн.

Відповідати за завдану позивачу ОСОБА_1 шкоду у межах ліміту відповідальності має страховик винної особи - АТ «ПРОСТО-страхування».

Враховуючи прострочення АТ «ПРОСТО-страхування» по виплаті позивачу страхового відшкодування, а також перевіривши правильність розрахунку, який в ході розгляду справи відповідачем не оспорювався та не спростований, суд доходить висновку про обґрунтованість визначених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» на користь позивача 41236,57 гривень - пеня; 3420,89 гривень - 3 % річних від простроченої суми; 26917,80 гривень - втрати від інфляції.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи вимоги ст. 82 ЦПК України вказані вище обставини встановлені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 у справі №521/13842/22 повторному встановленню не підлягають.

Так, сторонами не заперечувалось, що 17 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПРОСТО страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивач вважає, що має право на пеню, 3 % річних та інфляційні втрати у зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виходячи із суми виплаченого страхового відшкодування, яку ПАТ «Просто» сплатило 26.03.2024 у повному обсязі у розмірі 113 100 грн. 00 коп., за період з 20.12.2022 (з наступного дня періоду, який був обрахований рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 у справі №521/13842/22) по 25.03.2024 (день до виплати відповідачем страхового відшкодування), а саме:

-пеня за період з 20.12.2023 по 25.03.2024 за формулою (Пеня) = (Сума боргу) х (Ставка пені (%)) / 100% / 365 днів = (Кількість днів), що дорівнює 60 265,83 грн.;

- інфляційне збільшення за період з 20.12.2023 по 25.03.2024 за формулою (Втрати від інфляції) = (Сума боргу) х (Індекс інфляції) / 100% - (Сума боргу), що становить 7181,85 грн.;

-3% річних за період з 20.12.2023 по 25.03.2024 за формулою (Проценти) = (Сума боргу) х (Процентна ставка) / 100% / 365 днів х (Кількість днів), що становить 4292,54 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, - позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 01.06.2016 у справі № 6-927цс16).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) сформулювала правовий висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах про те, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Також, законодавством передбачене нарахування пені за відповідне прострочення відповідача у разі його наявності. Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, до прострочення страховика застосовується ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вищевказаний правовий висновок визначено у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 по справі № 760/5686/17 у справі, яка стосувалася основного позову сторін даного провадження з приводу стягнення страхового відшкодування, де суд прийшов до висновку, що платежі передбачені ст. 625 ЦК України застосовуються і до правовідносин, що виникають у сфері відшкодування шкоди чи стягнення страхового відшкодування.

Аналогічні правові висновки з приводу можливості застосування положень статті 625 ЦК України по подібних справах були зазначені і у постановах Верховного Суду: № 445/370/19 від 28.10.2020, № 742/637/19 від 07.10.2020, № 213/1371/16-ц від 17.06.2020, № 569/13962/17 від 18.12.2019, № 760/12308/15-ц від 11.12.2019, № 334/2254/15-ц від 13.11.2019, № 761/6406/16-ц від 11.12.2019, № 464/6880/16-ц від 08.11.2019, № 654/453/16-ц від 30.10.2019, № 200/4309/14-ц від 30.10.2019, № 465/1551/17 від 02.10.2019, № 280/2625/13-ц від 04.09.2019, № 200/6084/14-ц від 21.08.2019, № 607/7657/16-ц від 24.07.2019, № 463/1411/16-ц від 26.06.2019, № 760/2905/16-ц від 26.06.2019, № 758/8819/16-ц від 06.06.2019, № 127/16587/16-ц від 11.04.2019, № 213/319/16-ц від 10.04.2019, № 757/3725/15-ц від 03.04.2019, № 185/12064/15-ц від 20.02.2019, № 456/3525/15 від 13.02.2019, № 758/5545/16-ц від 24.01.2019.

З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин у даній справі) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо несвоєчасної виплати страхового відшкодування, через що позивач має право на відшкодування пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних за час прострочення виплати страхового відшкодування шкоди, що також підтверджено рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 у справі №521/13842/22

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин у даній справі) зокрема встановлено, що страховик не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Прострочення виплати страхового відшкодування починається з наступного дня після спливу 90-денного строку для виплати страхового відшкодування, що відраховується з дати отримання страховиком заяви про страхове відшкодування.

Оцінюючи підстави для стягнення збитків за прострочення виплати страхового відшкодування, суд вважає правильним їх стягнення зі страховика починаючи відповідні нарахування на невиплачену суму страхового відшкодування з 91 дня після подання заяви про виплату страхового відшкодування, що повністю відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 11 грудня 2019 року в справі №761/6406/16-ц (провадження № 61-34162св18).

У позовній заяві вказано, що зазначені у рішенні суду від 04.03.2024 року збитки за прострочення виплати страхового відшкодування розраховувались лише по 19.12.2022 року (на підставі заяви про зміну предмета позову та уточнення розміру вимог), копія якої долучено до матеріалів справи, тоді як виплата зазначеного страхового відшкодування по факту відбулась 26.03.2024 значно пізніше (ще через 462 дні).

Звертаючись до суду із позовом позивач просить стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО», на свою користь збитки за прострочення виплати страхового відшкодування, що складаються з пені у розмірі 60265 грн. 83 коп., інфляційних втрат у розмірі 7181 грн. 85 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 4292 грн. 54 коп., обраховані за період з 20.12.2022 по 25.03.2024, виходячи з суми боргу - 113 100,00 грн., яку було стягнуто з відповідача на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 по справі № 521/13842/22.

Усі обставини страхового випадку встановлені рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 по справі № 521/13842/22, а також встановлено наявність і підставу стягнути з відповідача виплату страхового відшкодування та частину збитків за прострочення виплати страхового відшкодування.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем правильно визначено строк прострочення виплати страхового відшкодування, оскільки як вбачається з тексту судового рішення, то розрахунок тих сум, які просила стягнути позивач (з урахуванням платежів, передбачених ст. 625 ЦК України та неустойки), був виконаний станом на 26.03.2024. Таким чином, так як відповідач вчасно не здійснив виплату страхового відшкодування, то відповідно повинен сплатити на користь позивача неустойку та платежі, передбачені ст. 625 ЦК України до моменту виплати страхового відшкодування.

Так, згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, який перевірено судом, та не заперчевався відповідачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, 3 відсотки річних та інфляційні втрати від простроченої суми грошового зобов`язання визначеного рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 по справі № 521/13842/22 за період часу з 20.12.2022 (з наступного дня періоду, який був обрахований рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 у справі №521/13842/22) по 25.03.2024 (день виплати відповідачем страхового відшкодування), а саме: - пеня в розмірі 60 265,83 грн., - три відсотки річних у розмірі 7181,85 грн., - індекс інфляції 4292,54 грн..

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду подано не було.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що викладені у відзиві посилання на висновки Верховного Суду у постанові від 21.04.2022 у справі №447/2222/20, судом не враховуються, оскільки ці висновки не є релевантними для цієї справи з огляду на те, що були зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та стягненню з Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 60 265,83 грн., три відсотки річних у розмірі 7181,85 грн., індекс інфляції 4292,54 грн.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

З огляду на викладене, враховуючи, пропорційність розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сума сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 23, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 139, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО», про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат,- задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 60 265,83 грн., три відсотки річних у розмірі 7181,85 грн., індекс інфляції 4292,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО», код. ЄДРПОУ 4745673, адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10.

Повний текст рішення складено: 11.07.2025.

Суддя: