Рішення № 128856964, 15.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2025 р. № 400/5956/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з 17.02.2024 пенсії в разі втрати годувальника, обчисленої з використанням середньомісячного розміру додаткових видів грошового забезпечення та премії 1145,83 грн;

зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з дати призначення 17.02.2024 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника, обчислену виходячи з середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у розмірі 17239,18 грн, визначеної у довідці військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 №2520, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог законна представниця позивачки зазначила, що батько позивачки, ОСОБА_3 проходив з 08.05.2020 військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 12.04.2022 він вважався таким, який зник безвісті. Пізніше було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, і його смерть пов`язана із захистом Батьківщини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2024 № 170 ОСОБА_3 було виключено з 13.04.2022 зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , а 07.06.2024 видано його грошовий атестат № 2495/1. Матір позивачки з січня 2025 року отримує пенсію в разі втрати годувальника, яку призначено з 17.02.2024 по 31.03.2033, за загиблого ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ). Однак, на переконання законної представниці позивачки, розмір пенсії їй протиправного обчислено із врахуванням суми середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення 1145,83 грн за період з 01.06.2020 по 31.03.2022, а не із 17239,18 грн сума середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_3 згідно з довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 № 2520. Окремо вона звернула увагу на те, що неприпустимо враховувати суми додаткових видів грошового забезпечення за два повних місяці служби померлого годувальника шляхом ділення на 22 місяці (місяці служби перед датою смерті, визначеною у свідоцтві про смерть), що в п`ятнадцять разів зменшило розмір середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення.

У відзиві на позовну заяву від 23.06.2025 відповідач заперечив проти позову і просив позовні вимоги в частині здійснення перерахунку з 17.02.2024 по 08.12.2024 залишити без розгляду, а в іншій частині відмовити. Відзив умотивовано тим, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова № 393) середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Оскільки ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , і його виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 13.04.2022, тому відповідач правомірно при обчислені розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення зарахував останній календарний місяць служби підряд перед смертю годувальника, тобто з 01.03.2020 по 31.03.2022. Згідно вказаними документами період проходження служби з травня 2020 року по березень 2022 року складав 22 календарних місяців, а розмір додаткових видів грошового забезпечення 25208,36 гривні. З урахуванням вищевказаного, розмір пенсії позивачки обчислено з урахуванням періодів проходження військової служби до виключення із списків особового складу військової частини. Середньомісячний розмір додаткових видів грошового забезпечення після розрахунків складає 1145,83 грн (?25208,36:22 = ?1145,83). Також на переконання відповідача, позовні вимоги про перерахунок пенсії з 17.02.2024 по 08.12.2024 підлягають залишенню без розгляду, оскільки подані з порушенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтею 120 КАС України.

01.07.2025 представниця позивачки подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких вона підтримала свої позовні вимоги. Вона закцентувала увагу на тому, що про порушені права позивачки її матір дізналася лише у січні 2025 року після отримання нарахованої відповідачем першої сими пенсії, що свідчить про дотримання шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. Що стосується суті спору, то, яка вважає представниця позивачки, всі наведені відповідачем аргументи у відзиві на позов не спростовують викладених у позовній заяві доводів. Більш того, підхід відповідача до викладення аргументів носить суто формальний характер, навіть більше викривляє обставини справи щодо строків звернення до суду з метою уникнення негативних наслідків за свої неправомірні дії щодо невірного обчислення розміру пенсії неповнолітній дитині загиблого Захисника України.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, встановленому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 17.08.2015, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Батько позивачки брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з російською військовою агресією проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 № 638/убд/2.

Згідно зі свідоцтвом про смерть (повторно, запис поновлено) серія НОМЕР_3 , виданого 25.10.2024, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пунктом 10 наказа командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2024 № 170 ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключено зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення з 13.04.2022. Також в наказі зазначено, що він в період з 12.04.2022 по 16.02.2024 вважався таким, який зник безвісти.

Згідно з довідками військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 № 2520 і від 10.06.2024 № 2521 батькові позивачки нараховувались і виплачувались основні та додаткові види грошового забезпечення за період з лютого 2022 року по січень 2024 року.

07.06.2024 військова частина НОМЕР_1 видала на ім`я ОСОБА_3 грошовий атестат № 2495/1, в якому зазначено відомості про його основні та додаткові види грошового забезпечення за період з 01.02.2024 по 16.02.2024.

Відповідно до протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 30.07.2024 № 5803 смерть ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини.

У довідці управління соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації від 04.10.2024 № 3344/04 зазначено, що ОСОБА_2 є членом сім`ї загиблого (померлого) Захисника України та має право на користування пільгами відповідно до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

03.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслало до відповідача подання про призначення пенсії № 6348 щодо призначення ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника.

Згідно з протоколом за пенсійною справою 1401019020 (Міноборони) від 23.02.2024 ОСОБА_2 призначено з 17.02.2024 пенсію в разі втрати годувальника її батька ОСОБА_3 .

18.04.2025 представниця позивачки надіслала відповідачу адвокатський запит щодо здійснення перерахунку пенсії в разі втрати годувальника позивачці з дня її призначення з 17.02.2024 на підставі грошового атестата від 07.06.2024 № 2495/1, довідок військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 № 2520 і від 10.06.2024 № 2521 із врахуванням середнього розміру грошового забезпечення її загиблого батька в сумі 17239,18 гривні.

Листом від 28.04.2025 № 1400-0308-8/35386 відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивачки, посилаючись на відсутність підстав для такого перерахунку.

Вважаючи дії відповідача протиправними, матір позивачки, як її законна представниця, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком та незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Право особи на отримання пенсії є безумовним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державною зобов`язань у соціальній сфері.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 та від 29.11.2019 у справі № 608/957/16-а.

Таким чином, твердження відповідача про пропуск позивачкою шестимісячного строку для подання позову є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом першим преамбули Закону № 2262-ХІІ цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (частина третя статті 1 Закону № 2262-ХІІ).

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Абзацом першим пункту 2 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Згідно з пунктом «а» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-ХІІ непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Таким чином, право на пенсію в разі втрати годувальника мають неповнолітні діти незалежно від факту перебування на утриманні годувальника.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Згідно з абзацом третім статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок встановлений Постановою № 393.

Відповідно до абзаців першого і третього Постанови № 393 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Абзацом одинадцятим пункту 7 Постанови № 393 визначено, що для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, відряджених до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ та організацій, зокрема у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менш як 24 календарних місяці, з 1 березня 2018 р. та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарних місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 р. на кількість таких місяців.

З вищевикладеного слідує, що розмір пенсії в разі втрати годувальника визначається з розміру грошового забезпечення загиблого військовослужбовця, які на час смерті мали менш як 24 календарні місяці служби, за останні фактичні місяці служби перед смертю.

Такий висновок суду повністю кореспондується зі статтею 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України від 09.02.2006 № 3435-IV, оскільки унеможливлює виникнення ситуації, коли діти військовослужбовців, які загинули в один день, отримуватимуть різні розміри пенсій в разі втрати годувальника в залежності від того, коли було підтверджено факт смерті та / або припинення виплати грошового забезпечення.

Тому суд відхилив як необґрунтовані твердження представниці позивачки про те, що для обчислення розміру пенсії в разі втрати годувальника позивачки необхідно враховувати виплати грошового забезпечення, які були здійснені у період з дня зникнення її батька (12.04.2022) до дня встановлення факту його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Водночас суд встановив, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2024 № 170 ОСОБА_3 на військову службу призваний 08.05.2020.

Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його смерть пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторно, запис поновлено) серія НОМЕР_3 , виданого 25.10.2024, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2024 № 170, протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 30.07.2024 № 5803.

Відтак середньомісячний розмір додаткових видів грошового забезпечення повинен був би обчислюватись шляхом ділення загальної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 01.06.2020 по 31.03.2022 на 22 календарних дні.

Однак, до подання про призначення пенсії від 03.12.2024 № 6348 ІНФОРМАЦІЯ_2 додало довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 № 2520 і від 10.06.2024 № 2521, в яких зазначені відомості про розміри грошового забезпечення з 01.02.2022 по 31.01.2024.

Дані про грошове забезпечення батька позивачки за період з 01.06.2020 по 31.01.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав. Тобто інформація була надана лише за два місяці: лютий і березень 2022 року.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для підготовки документів для призначення пенсії позивачці, передбачених розділом ІІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2023 за № 572/39628.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

З огляду на вище викладене, суд прийшов до висновку, що позивачка не повинна нести негативні для себе наслідки у зв`язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав відповідачу належні документи для призначення позивачці пенсії, і що відповідач самостійно не вжив належних заходів щодо отримання інформації про розмір грошового забезпечення батька позивачки за 20 місяців його військової служби, а саме: за період з 01.06.2020 по 31.01.2022.

За таких обставин, середньомісячний розмір додаткових видів грошового забезпечення повинен був визначатися за наявними даними про розміри додаткових видів грошового забезпечення за останні календарні місяці служби підряд перед смертю годувальника, тобто за два місяці (з 01.02.2022 по 31.03.2022), а саме в розмірі 12604,18 грн (?25208,56 : 2 = ?12604,18, де ?25208,58 загальний розмір отриманих ОСОБА_3 додаткових видів грошового забезпечення за лютий і березень 2022 року згідно з довідок військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 № 2520 і від 10.06.2024 № 2521, а 2 кількість фактично відпрацьованих місяців перед його смертю).

Відповідач протиправно визначив відповідну суму шляхом ділення загального розміру додаткових видів грошового забезпечення за лютий і березень 2022 року на всі 22 календарних дні служби батька позивачки за відсутності даних про грошове забезпечення за червень 2020 року січень 2022 року (за 20 місяців).

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

У позовній заяві представниця позивачки просить здійснити перерахунок пенсії в разі втрати годувальника матері позивачки як її законному представнику. Однак, згідно з протоколом за пенсійною справою 1401019020 (Міноборони) від 23.02.2024 пенсію в разі втрати годувальника призначено саме ОСОБА_2 .

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не понесла документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати з 17.02.2024 ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника, обчисленої з використанням середньомісячного розміру додаткових видів грошового забезпечення та премії 1145 (Одна тисяча сто сорок п`ять) гривень 83 копійки.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 13844159) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) з 17.02.2024 пенсії в разі втрати годувальника, обчислену виходячи з середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у розмірі 12604 (Дванадцять тисяч шістсот чотири) гривні 18 копійок, визначеної у довідці військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 №2520, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 15 липня 2025 року