Рішення № 128856855, 14.07.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 рокусправа № 380/7532/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34; ЄДРПОУ: 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у виплаті (поновленні виплати) пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 36, 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 36, 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з вступом на навчання до інтернатури виплату пенсійного забезпечення позивачу було припинено. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про поновлення виплати пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2024 №092950001581 позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав. Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 21.04.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 12.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 22.05.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку 22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Оскільки у даній справі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не приймало жодних рішень щодо пенсійного забезпечення позивача, особа перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є належним відповідачем у справі. У даній справі заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке за результатами розгляду прийняло оскаржуване рішення про відмову у поновленні виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Також відповідач зазначив, що відповідно до підпункту 6 пункту 2.3 Розділу II Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника надаються довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці 2 пункту 2 частини 2 статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання. Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відсутні правові підстави щодо продовження виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки про навчання в інтернатурі від 07.11.2024 01-15/537.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 30.05.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 2 статті 36 Закону 1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно- технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців). - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. Згідно з пунктом 4 Положення програма підготовки в інтернатурі складається з двох частин: освітньої та практичної. Освітня частіша інтернатури проводиться в закладі вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів. Тривалість освітньої частини інтернатури складає три місяці за один рік навчання та розраховується пропорційно до тривалості підготовки в інтернатурі, наведеної у додатку до цього Положення. Практична частина підготовки в інтернатурі проводиться у: 1) закладах охорони здоров`я комунальної та державної форм власності, до яких розподілено випускників за результатами рейтингового розподілу та призначено на посади лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів; 2) закладах охорони здоров`я комунальної, державної та приватної форм власності, які визначено МОЗ як бази стажування лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів, в тому числі закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління міністерств та інших органів державної влади, Національної академії наук України, Національної академії медичних наук України; 3) аптеках (для проходження програми підготовки в інтернатурі фармацевтами/провізорами- інтернами, що мають у своєму складі структурні підрозділи для підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю). Аналіз наданої ОСОБА_1 заяви від 11.11.2024, щодо подовження виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки про навчання в інтернатурі від 07.11.2024 01-15/537, виданої Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького та довідки про роботу в Стоматологічному медичному центрі ЛНМУ імені Данила Галицького на посаді лікаря-інтерна від 06.11.2024, виданої Стоматологічним медичним центром свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки позивач проходить стажування у Стоматологічному медичному центрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. В реєстрі Міністерства освіти і науки України, відсутня інформація про підтвердження навчання. Враховуючи викладене. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №092950001581 від 19.11.2024 про відмову в поновленні виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника, згідно поданої 11.11.2024 заяви, у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 .

Позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01 липня 2024 року між Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького та позивачем було укладено Договір про навчання в очній частині інтернатури №С 08/24, за яким Заклад бере на себе зобов`язання за рахунок коштів Замовника здійснити позивачеві навчання в очній (освітній) частині інтернатури за спеціальністю «стоматологія» у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького з 01 лютого 2025 року по 31 березня 2025 року та з 01 червня 2025 року по 30 червня 2025 року.

Наказом ректора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 08.07.2024 №1890-з зараховано позивача на навчання в інтернатуру за спеціальністю стоматологія з 01 серпня 2024 року по 31 липня 2025 року. Навчання здійснюється шляхом проходження практичної частини інтернатури у Стоматологічному медичному центрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького з 01 серпня 2024 року до 31 січня 2025 року та з 01 квітня 2025 року до 31 травня 2025 року та освітньої частини інтернатури на кафедрі стоматології ФПДО з 01 лютого 2025 року до 31 березня 2025 року та з 01 червня 2025 року до 30 червня 2025 року.

Згідно з довідкою від 07.11.2024 №01-15/537 позивач згідно із наказом від 08.07.2024 №1890-з навчається в інтернатурі на денній формі з 01.08.2024 до 31.07.2025 у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького та на базі стажування у Стоматологічному медичному центрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького за спеціальністю «Стоматологія».

01.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку про зміну стану утриманців в пенсії у разі втраті годувальника.

Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2024 №090950001581 відмовлено позивачу у поновленні виплати пенсії. Рішення обґрунтоване тим, що згідно з пунктом 1 статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058- IV ( далі-Закон 1058) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім і померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за евроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 2 статті 36 Закону 1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. Відповідно до частини 6 пункту 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 989/2743, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника надаються довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці 2 пункту 2 частини 2 статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання. Аналіз наданої гр. ОСОБА_1 заяви від 11.11.2024, щодо подовження виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки про навчання в інтернатурі від 07.11.2024 01-15/537, виданої Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького та довідки про роботу в Стоматологічному медичному центрі ЛНМУ імені Данила Галицького на посаді лікаря- інтерна від 06.11.2024, виданої Стоматологічним медичним центром, свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки заявник проходить стажування у Стоматологічному медичному центрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. В реєстрі Міністерства освіти і науки України, відсутня інформація про підтвердження навчання.

Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених участині другійстатті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно доЗакону України"Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

За змістом позовних вимог позивач просить поновити йому виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника на час навчання в інтернатурі в ЛНМУ імені Данила Галицького. Рішення відповідача про відмову у поновленні пенсії обґрунтоване тим, що заявник проходить стажування у Стоматологічному медичному центрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. В реєстрі Міністерства освіти і науки України, відсутня інформація про підтвердження навчання.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон №1556-VII), особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є: 1) здобувачі вищої освіти; 2) інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти.

Пунктом 3 частини третьої статті 61 Закону №1556-VII передбачено, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти належить, зокрема, лікар (провізор)-інтерн - особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування, виконує програму підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю під керівництвом лікаря закладу охорони здоров`я та закріпленого за ним викладача кафедри закладу вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (провізорів)-інтернів, та бере участь у наданні всіх видів медичної допомоги, передбачених вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу І Положення про інтернатуру, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 22.06.2021 №1254 (далі Положення №1254), інтернатура - форма первинної спеціалізації осіб за лікарськими та фармацевтичними спеціальностями для отримання професійної кваліфікації лікаря-спеціаліста або фармацевта-спеціаліста.

Згідно з пунктом 4 розділу І Положення №1254, програма підготовки в інтернатурі складається з двох частин: освітньої та практичної.

Освітня частина підготовки в інтернатурі проводиться в закладі вищої освіти, що здійснює підготовку інтернів. Тривалість освітньої частини підготовки в інтернатурі складає три місяці за один рік навчання та розраховується пропорційно до тривалості підготовки в інтернатурі, наведеної удодатку 1до цього Положення.

Практична частина підготовки в інтернатурі проводиться у:

1) закладах охорони здоров`я комунальної, державної форм власності, а також закладах охорони здоров`я приватної форми власності, які є надавачами медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, до яких розподілено випускників за результатами рейтингового розподілу та призначено на посади інтернів;

2) закладах охорони здоров`я комунальної, державної та приватної форм власності, які визначено МОЗ як бази стажування інтернів, в тому числі закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління міністерств та інших органів державної влади, Національної академії наук України, Національної академії медичних наук України;

3) аптеках, в тому числі що здійснюють діяльність як фізичні особи - підприємці (для проходження програми підготовки в інтернатурі фармацевтами-інтернами, що мають у своєму складі структурні підрозділи для підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю).

Тривалість практичної частини підготовки в інтернатурі визначається програмою підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю.

Для закладів охорони здоров`я комунальної, державної та приватної форм власності, які є надавачами медичних послуг за програмою медичних гарантій та в яких є посади інтернів, обов`язковою умовою є укладення договору з НСЗУ за пакетом «Забезпечення кадрового потенціалу системи охорони здоров`я шляхом організації надання медичної допомоги із залученням лікарів-інтернів» відповідно до порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у поточному році, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Керівники цих закладів охорони здоров`я забезпечують своєчасне внесення актуальної інформації щодо осіб, які зараховані на посади інтернів, до електронної системи охорони здоров`я.

З наведених норм випливає, що особи, які проходять навчання в інтернатурі, вважаються такими, які навчаються у закладах вищої освіти, а тому мають право на отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV до досягнення ними 23 років.

При цьому суд зазначає, що відсутність відомостей про позивача у електронних системах щодо освіти не може бути причиною для відмови позивачу у виплаті вказаної пенсії, оскільки позивач не може відповідати за невнесення закладом освіти та проходження навчання в інтернатурі, відповідних відомостей до відповідних систем та баз даних, оскільки факт навчання позивача в інтернатурі до 31.07.2025 підтверджується довідкою про навчання в інтернатурі від 07.11.2024 01-15/537.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до пункту 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року (заява № 63134/00) поняття власності, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права, і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення.

Відповідно до пункту 23 цього рішення в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Відтак суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на технічну неможливість як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 ( далі - Порядок №22-1).

Відповідно до абзацу 1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає/перераховує пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого позивачу у перерахунку пенсії за віком. Тож, дії зобов`язального характеру щодо розгляду заяви про поновлення позивачу виплати пенсії по втраті годувальника має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Також слід звернути увагу на приписи статті 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням обставин справи, враховуючи заявлені позовні вимоги та з метою належного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідача поновити з 11.11.2024 виплату пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2024 №090950001581 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії по втраті годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34; ЄДРПОУ: 13967927) поновити з 11.11.2024 виплату ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34; ЄДРПОУ: 13967927) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна