Рішення № 128856107, 14.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 року м. Київ № 640/32590/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України у Київській області від 18.06.2020 з №104450003034;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачці час роботи на посаді секретаря-друкарки прокуратури міста Ірпінь Київської області (в період з 10 травня 1988 року по 20 листопада 1997 року - 9 років 6 місяців 10 днів) до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до частини першої, шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», та призначити позивачці пенсію за вислугою років з 10.06.2020, тобто з моменту звернення.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою позивача із оскарженим рішенням пенсійного органу. На момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії страховий стаж позивачки становив 21 рік 11 місяців 24 днів. Спеціальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років прокурорів становив 22 роки 7 місяців та днів, при цьому стаж роботи на посадах прокурорів становив 21 рік 11 місяців 24 днів. Таким чином, позивач вважає, що набула права виходу на пенсію після набуття стажу 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років незалежно від віку. Наголошує, що на теперішній час діє Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ ч. 1 ст. 86 якого визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 01.10.2020 і пізніше не менше 25 років, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Таким чином, вказаною статтею збільшено стаж роботи, що дає позивачці право на пенсію за вислугу років у порівнянні зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) з 20 до 25 років, що звужує її права в розумінні Конституції України. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №640/32590/20, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 справу №640/32590/20 прийнято до провадження судді Панової Г.В.

Копію ухвали суду була направлена відповідачу до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В червні 2020 року позивачкою подано заяву та скановані копії відповідних документів до Пенсійного фонду України про призначення їй пенсії за вислугою років.

ГУ ПФУ у Київській області, яке проводило розгляд звернення позивачки прийнято рішення № 104450003034 від 18.06.2020 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи за вислугу років передбаченого ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (25 років).

Вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За змістом положень ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У період початку роботи позивача в органах прокуратури ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668) передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Правила щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ) поширюються не тільки на прокурорів, які мали необхідний трудовий стаж, що надавав їм право на призначення пенсії за вислугу років до введення в дію нового правового регулювання, але й тих, хто почав свою професійну діяльність на посаді прокурорів у період дії законодавства, яке передбачало право на призначення пенсії за вислугу років зі стажем роботи не менше 20 років.

Чинним є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).

Частиною 1 ст. 86 Закону №1697-VІІ встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Із зазначеного вбачається, що ст. 86 Закону №1697-VІІ збільшено стаж роботи, що дає позивачці право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції закону від 12.07.2011) з 20 років до 25 років.

Частиною 6 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Окремо суд зауважує, що оскільки позивачка набула необхідного стажу для призначення пенсії та відсутні підстави для незарахування спірного стажу позивачки, суд зараховує його.

Матеріалами справи встановлено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, стаж вислуги позивачки, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", склав більше 20 років, а саме 21 рік 11 місяців 24 днів.

Відповідач також визнає в оскаржуваному рішенні, що стаж роботи на посадах прокурорів складає - 21 рік 11 місяців 24 днів. Отже, спору щодо стажу відсутній.

Тобто, в контексті приписів ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ у позивачки наявний достатній стаж для призначення пенсії.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З урахуванням викладеного, відповідач при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії мав застосувати положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011, оскільки внесеними вказаним Законом, а також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 змінами, в порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі "Міллер проти Австрії'" від 16 грудня 1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і у рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Окремо суд акцентує увагу на необхідності застосування до спірних правовідносин приписів ч. 1 ст. 86 цього Закону №1697-VІІ, щодо того, що стаж з 1 жовтня 2019 року і пізніше має становити 24 роки 6 місяців, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів має складати не менше 14 років 6 місяців.

В контексті зазначеного, суд акцентує увагу, що стаж роботи позивачки на посадах прокурорів на момент звернення до пенсійного органу склав 21 рік 11 місяців 24 днів, що відповідає як приписам Закону №1789-ХІІ так і в редакції Закону №1697-VІІ.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачка на день звернення до пенсійного органу набула право на призначення пенсії незалежно від змін внесених у Закон України «Про прокуратуру».

За таких обставин суд висновує, що рішення від 18.06.2020 №104450003034 ГУ ПФУ у Київській області про відмову в призначенні пенсії позивачці за вислугою років згідно з Законом України «Про прокуратуру» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області прийняти рішення, яким призначити позивачці пенсію за вислугу років (працівник прокуратури), суд враховує, що оскільки у випадку з позивачкою судом встановлено наявність усіх умов для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» зазначена вимога також підлягає задоволенню.

При цьому суд також враховує і те, що пенсія за вислугу років призначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" із застосуванням норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто порядок обчислення спеціального стажу та умов, за яких визначається право на пенсію за вислугу років, передбачені положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», а страховий стаж, залежно від якого визначається розмір пенсії, обчислюється відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія за вислугу років призначаються з дня звернення за пенсією. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органами Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Тому, з метою ефективного захисту прав позивачки та уникнення обставин, що могли б слугувати підставою для необхідності повторного звернення до суду з позовом суд висновує, що необхідно зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 10.06.2020, тобто з дати звернення позивача до пенсійного органу.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 840.80 грн, що підтверджується відомостями квитанції наявної в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку, що сума судового збору в розмірі 840.80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.06.2020 з №104450003034.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 час роботи на посаді секретаря-друкарки прокуратури міста Ірпінь Київської області (в період з 10 травня 1988 року по 20 листопада 1997 року - 9 років 6 місяців 10 днів) до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до частини першої, шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 10.06.2020, тобто з моменту звернення.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ; адреса проживання : АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.