Рішення № 128851352, 15.07.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/3002/25

Провадження № 2/463/1284/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості запослуги зцентралізованого постачаннятеплової енергії та гарячої води,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.07.2025 року, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість запослуги зпостачання тепловоїенергії урозмірі 3523,51гривень заперіод з01.03.2022року по31.03.2023року, а також 82302,75 гривень за послуги з постачання гарячої води за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 року.

Свої позовнівимоги обґрунтовуєтим,що між сторонами з 01.07.2014 року існували фактичні договірні правовідносини, передбачені ст.11 ЦК України з приводу надання послуг у сфері централізованого постачання теплової енергії та гарячої води, шляхом відкриття особового рахунку за № НОМЕР_1 для проведення розрахунків. З 01.12.2021 року між позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води. Позивач надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у багатоквартирному житловому будинку з інженерним обладнанням та приладами централізованого обладнання. Нарахування кількості та вартості наданих послуг з 01.12.2021 року проводилось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 830 «Про затвердженняПравил наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії ітипових договорівпро наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії» від21.08.2019року та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. У відповідності до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені договором або законом строки. Згідно з п.32договорів розрахунковимперіодом дляоплати обсягуспожитої послугиє календарниймісяць.Споживач зобов`язанийоплачувати послугив установленомудоговором строки. Однак, передбачених нормами обов`язків відповідач не виконує, внаслідок чого заборгувала позивачу за надані послуги з опалення/постачання теплової енергії за період з 01.03.2022 року по 31.03.2023 року суму у розмірі 3523,51 гривень та плату за надані послуги з постачання гарячої води за періодз 01.03.2022по 31.03.2023року у розмірі 82302,75 гривень. Вказує, що через неправомірні дії відповідача, а саме несвоєчасну оплату за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити.

05 травня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву. Просить частково відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Зазначає, що вона жодних договорів із позивачем не укладала і відповідно жодні послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надаються, бланки індивідуальних типових договорів на ознайомлення їй не надавались та нею не підписувались. Долучені до позовної заяви договори не підписані, не зареєстровані, не завірені належним чином, а тому, не є документами, що підтверджують факт їх укладення. Відповідач також не погоджується із розрахунками об`ємів послуг нарахованими позивачем, вважає такі нарахування абсолютно безпідставними, завищеними та такими, що порушують її права як споживача. У розрахунках заборгованості не вказано за які послуги таку нараховано та спосіб розрахунку, методику, зрозумілу форму обчислень. Вказане порушує умови типового договору про надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, в якому вказано про необхідність розрахунків опалювальних площ та інше, оскільки саме ці дані є істотними умовами договору. Стверджує, що позивачем не надано доказів про використання заявлених об`ємів гарячої води, довідка про наявність заборгованості жодним чином не доводить зворотного. Вказане свідчить про відсутність у позивача права вимоги до відповідача про погашення наявної заборгованості. Окрім цього, звертає увагу на те, що вона погоджується погасити заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 3523,51 гривень та 3705,0 гривень за постання гарячої води. Таким чином, наведені обставини свідчать про часткову необґрунтованість вимог позивача, оскільки подані ним докази у повному обсязі не відповідають заявленим вимогам і не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки викликають сумнів у їх достовірності.

У відповіді на відзив від 28.05.2025 року представник позивача вважає, що обставини викладені відповідачем у відзиві є необґрунтованими та жодним чином не спростовують позовних вимог з огляду на наступне. Зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_2 , управителем якого є ОСББ «Медової Печери 36», споживає теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання. З метою обліку витрат на гаряче водопостачання встановлено вузол обліку на гаряче водопостачання MeiStream Plus RF зав. № 6SENS0123757532 Ду 50 та JS POWOGAZ зав. № 40092956 Ду 32. Відповідно до Акту № 785 від 10.03.2022 року встановлено обладнання для обліку витрат гарячої води POWOGAZ, водолічильник MWN на подаючому трубопроводі № 16313896 Ду 50, водолічильник JS на рециркуляційному трубопроводі № 40092956 Ду 32, ВО опломбовано та поставлено на абонентський облік 10.03.2022 року. ВО опломбовано та поставлено на абонентський облік після проходження повірки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на основі Свідоцтва № 35/13662 від 07.12.2021 року, чинна до 07.12.2025 року. ВО опломбовано та поставлено на абонентський облік після проходження повірки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на основі Свідоцтва № 35/13663 від 07.12.2021 року, чинна до 07.12.2025 року. Відповідно до Акту № 0795 про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 22.03.2024 року, проведено огляд та опломбовано вузол обліку гарячої води на трубопроводі Sensus MeiStream Ду 50 зав. № 6SENS0123757532 та на зворотному трубопроводі JS POWOGAZ зав. № 40092956 Ду 32. Оскільки у будинку встановлено прилад обліку теплової енергії плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії включає витрати на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку. Відповідно, плата становить 24,18 гривень на місяць (з ПДВ) з урахуванням витрат на заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії. Оскільки у будинку встановлено прилад обліку гарячого водопостачання, плата за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води включає витрати на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку. Відповідно плата становить 27,30 гривень на місяць (з ПДВ) з урахуванням витрат на заміну вузлів комерційного обліку гарячої води. Отже, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки він фактично ними користувався. Вказує, що різниця між обсягом гарячої води, спожитим за показами комерційного вузла обліку і обсягом води, спожитим згідно показів розподільних приладів обліку гарячої води розподіляється на мешканців квартир, в яких відсутні квартирні прилади обліку гарячого водопостачання. Вказаний принцип поширювався і на квартиру АДРЕСА_3 , яка згідно обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго» до 04.12.2024 року, не була обладнана квартирним приладом обліку гарячої води. Відповідно до Акту про прийняття вузла розподільного вузла обліку на абонентський облік № 0111545 від 04.12.2024 року, споживач з особовим рахунком НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 встановив розподільний вузол обліку гарячої води тільки 04.12.2024 року, тобто вже поза межами спірного періоду. Вважає, що твердження відповідача про неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг є необґрунтованим, враховуючи те, що мешканці будинку АДРЕСА_2 не прийняли модель організації договірних відносин, тому, між споживачами (мешканцями) та ЛМКП «Львівтеплоенерго» вважаються укладеними індивідуальні договори про надання послуг. Таким чином, зважаючи на те, що у будинку відповідача функціонує система гарячого теплопостачання та водопостачання, що обладнана відповідними вузлами обліку, відповідач, як і усі інші мешканці, зобов`язана відшкодовувати витрати теплової енергії та гарячого водопостачання.

04 липня 2025 року представником позивача подано уточнену позовну заяву, згідно з якої позивачем виключено з числа відповідачів ОСОБА_2

07 липня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на уточнену позовну заяву, з аналогічними мотивами викладеними у первісному відзиві. Просить частково відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч.1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не надходило.

Позовна заява поступила до суду 31.03.2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 02.04.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у ній матеріалами. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.

Разом з ухвалою про відкриття провадження суд надіслав сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки.

Суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України суд розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ОСОБА_1 з 01.07.2014 року існували фактичні договірні правовідносини, передбачені ст.11 ЦК України з приводу надання послуг у сфері теплопостачання та гарячої води, шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 для проведення розрахунків.(а.с.12).

Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» укладено та оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуг з постачання гарячої води від 01.12.2021 року. Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго» будучи наділеним повноваженнями виконавця послуг за договором приєднання про надання послуг, надавало послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води (а.с.4-9).

У квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 1 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 24.03.2025 року (а.с.11).

Згідно Акту про включення системи теплоспоживання складеного 14.11.2022 року, квартира АДРЕСА_3 , була підключена до опалення та гарячого водопостачання (а.с.10).

Згідно акту комісії ЛМКП «Львівтеплоенерго» № 785 від 10.03.2022 року та інформації про вузол обліку ГВП 0795, вбачається, що у будинку АДРЕСА_2 , встановлено вузол обліку ВО та ГВП, відображено кількість облікових та без облікових споживачів, об`єми спожити послуг (а.с.92-99).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач користується послугами, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», що також частково визнається останньою.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за надані послуги з централізованого постачання теплової енергії за період з 01.03.2022 року по 31.03.2023 року становить 3523,51 гривень (а.с.12).

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач також має заборгованість за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.03.2022 року по 31.03.2023 року у розмірі 82302,75гривень (а.с.13).

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05.07.2023 року, скасовано судовий наказ, виданий за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги (а.с.14).

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями частини першої ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч.6 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Питання надання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, а саме:Законом України«Про житлово-комунальніпослуги» (Закон України № 1875-ІV), Закону України«Про теплопостачання» та постановою Кабінету Міністрів України № 830 «Про затвердженняПравил наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії ітипових договорівпро наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії» від21.08.2019року (далі - Правила).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить: 1) житлові послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком,що включає: забезпеченняутримання спільногомайна багатоквартирногобудинку,зокрема прибираннявнутрішньобудинкових приміщеньта прибудинковоїтериторії,якщо прибудинковатериторія,за данимиДержавного земельногокадастру,знаходиться увласності абокористуванні співвласниківбагатоквартирного будинкувідповідно довимог законодавства,виконання санітарно-технічнихробіт,обслуговування внутрішньобудинковихсистем (крімобслуговування внутрішньобудинковихсистем,що використовуютьсядля наданнявідповідної комунальноїпослуги уразі укладенняіндивідуальних договорівз обслуговуваннямвнутрішньобудинкових системпро наданнятакої послуги,за умовамияких обслуговуваннятаких системздійснюється виконавцем),утримання ліфтівтощо; купівлюелектричної енергіїдля забезпеченняфункціонування спільногомайна багатоквартирногобудинку; поточнийремонт спільногомайна багатоквартирногобудинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно доп.п.35,36,37постанови КабінетуМіністрів України№ 830«Про затвердженняПравил наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії ітипових договорівпро наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії» від21.08.2019року розрахунковимперіодом дляоплати спожитоїпослуги єкалендарний місяць.Оплата послугиздійснюється непізніше останньогодня місяця,що настаєза розрахунковимперіодом (граничнийстрок внесенняплати заспожиту послугу),якщо іншийпорядок тастроки невизначені договором.За бажаннямспоживача оплатапослуг можездійснюватися шляхомвнесення авансовихплатежів. Споживачздійснює оплатуспожитої послугищомісяця впорядку тастроки,визначені договором. Споживачне звільняєтьсявід оплатипослуги,отриманої нимдо укладеннявідповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до п.4. ч.3 ст.10Закону України«Про комерційнийоблік тепловоїенергії таводопостачання» у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.

Наказом Міністерстварегіонального розвитку,будівництва тажитлово-комунальногогосподарства Українивід 22листопада 2018року №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика).

Пунктом 2 розділу ІХ Методики передбачено, що розподілу підлягають обсяги гарячої води, визначені за складовими формули 4, наведеної у пункті 3 розділуIIцієї Методики,залежно відкатегорії приміщення,наявності/відсутностівузлів розподільногообліку гарячоїводи уцих приміщеннях,наявності/відсутностівитоку звнутрішньобудинкових мережгарячої води. Обсягспожитої гарячоїводи ві-муприміщенні,оснащеному вузлом(вузлами)обліку гарячоїводи (Vпр.ліч.гвп),розподіляється цьомуприміщенню зайого (їх)показаннями. Обсяг спожитої гарячої води в i-му приміщенні, не оснащеному вузлом (вузлами) обліку гарячої води (Vпр.б.обл.гвп), розраховується за формулами визначеним Методикою.

Відповідно до формул 4 та 40 цієї Методики у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг небалансу гарячої води не визначається Vгвпн.бал = 0, а обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої гарячої води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж гарячої води (за наявності). Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

Статтею 24Закону України«Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачання організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 5 Індустріального Договору «Про надання послуг з постачання теплової енергії Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 01 грудня 2021 року передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Абзацом 1 пунктом 5 Індустріального Договору «Про надання послуг з постачання гарячої води Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 01 грудня 2021 року передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Обов`язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572.

А відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).

Таким чином,згідно іззазначеними нормамизакону споживачзобов`язаний оплатитижитлово-комунальніпослуги,якщо вінфактично користувавсяними.Факт відсутностідоговору пронадання житлово-комунальнихпослуг сампо собіне можебути підставоюдля звільненняспоживача відоплати послугу повномуобсязі. А тому суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позов про відсутність укладеного договору.

В цілому об`єктом теплопостачання є квартира у багатоквартирному будинку, в яку надходить теплова енергія та гаряча вода, в тому числі для забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та систем опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Гаряча вода та теплова енергія поширюється всередині будинку та квартир від усіх елементів системи опалення та гарячого водопостачання, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи такого постачання. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення функціонування системи як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення та гарячого водопостачання в приміщенні не свідчить про те, що тепло та гаряча вода не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення. Квартира АДРЕСА_3 , за спірний період не була оснащена вузлами розподільного обліку гарячої води.

Проте, як і в попередньому випадку відповідачем не надано доказів відсутності у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання, як і наявності за спірний період у її помешканні вузла розподільного обліку води.

Втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.

Тобто, усі співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані проводити оплату за загальнобудинкові потреби на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримувала надані послуги з централізованого постачання опалення та гарячої води, проте своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконувала та не сплачувала їх рахунки.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року по справі № 717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).

Проте, відповідач не довела належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, наданих позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, заперечень чи спростувань (у формі відповідних розрахунків) розрахунку заборгованості відповідач не подала, іншого розрахунку суду не представлено, як і не доведено те, що невиконання зобов`язань по сплаті вартості отриманих послуг сталося не з її вини. Математичні розрахунки викладені відповідачем на рахунку заборгованості представленому позивачем суд належним чином дослідити позбавлений можливості з огляду на їх виклад. Інші доводи викладенні відповідачем у відзиві не спростовують зворотного.

Натомість оцінюючи подані позивачем розрахунки заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такі було належним чином обґрунтовано та мотивовано. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.

Оскільки позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачу відповідних послуг, а саме надавав послугу з централізованого постачання опалення та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач її споживала, від отримання не відмовлялася, що частково нею визнається, тобто, між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надаються ці послуги, та те, що відповідач не надала належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, слід дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Станом на 15.07.2025 року у суду відсутні відомості про погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Згідно зі ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого постачання теплової енергії та гарячої води належної якості, зобов`язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,0 гривень.

Керуючись ст.ст.76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов Львівського міськогокомунального підприємства«Львівтеплоенерго» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міськогокомунального підприємства«Львівтеплоенерго» заборгованість запослуги зпостачання тепловоїенергії заперіод з01.03.2022року по31.03.2023року урозмірі 3523,51гривень, та за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 року у розмірі 82302,75 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міськогокомунального підприємства«Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3028,0 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплонерго», місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Данила Апостола,1, код ЄДРПОУ 05506460.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено - 15 липня 2025 року.

Суддя Грицко Р.Р.