Рішення № 128829206, 14.07.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 р. № 520/18654/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ (проспект Льва Ландау, буд. 27, м. Харків, 61080, код ЄДРПОУ 08571096) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням осіб у вищих навчальних закладах, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Харківський національний університет внутрішніх справ, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , проживає за адресою: ( АДРЕСА_1 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (Одержувач: ХНУВС код організації: 08571096, Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: UА418201720313271001201005066, МФО: 820172, призначення платежу *; 146302; 1600034;1;ННІ;* відшкодування витрат на утримання ПІБ звільненого з ОВС (поліції), юридична адреса: 61080, пр-т. Льва Ландау, 27, м. Харків) витрати, пов`язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 93896 грн. (дев`яносто три тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн. 70 коп.;

- судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 повинна відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у Харківському національному університеті внутрішніх справ в сумі 93896,70 грн. Такі витрати відповідачем у добровільному порядку не відшкодовані, тому позивач вважає за необхідне вирішити дане питання в судовому порядку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року адміністративний позов прийнятий до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Представником відповідача 04.02.2021 року надано відзив на адміністративний позов, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечував.

18.03.2021 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позицію щодо відмовив задоволенні позовних вимог підтримав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 зупинено провадження по справі №520/18654/2020 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням осіб у вищих навчальних закладах до набрання чинності рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва у справах №640/28880/20 та №640/31299/20.

Ухвалою суду від 14.07.2025 року поновлено провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 з 15 серпня 2016 року по 26 листопада 2020 року проходила службу в Національній поліції України.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 липня 2016 року № 196 о/с відповідача зараховано курсантом 1-го курсу Харківського національного університету внутрішніх справ з 15 серпня 2016 року.

Наказом ХНУВС від 04 липня 2020 року № 192 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУНП України в Харківській області для подальшого проходження служби з 05 липня 2020 року.

Наказом ХНУВС від 15 вересня 2020 № 287 о/с відповідача зараховано слухачем магістратури 1-го курсу до Харківського національного університету внутрішніх справ.

Наказом ХНУВС від 17 листопада 2020 року № 367 о/с відповідача направлено для подальшого проходження служби в розпорядження ГУНПІ в Харківській області з 18 листопада 2020 року та відраховано з числа слухачів магістратури за власним бажанням.

Наказом ГУНП в Харківській області від 24 листопада 2020 року № 370 о/с відповідача звільнено згідно Закону України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням).

01.11.2017 року між рядовим поліції ОСОБА_1 , ХНУВС та ГУМВС України в Харківській області укладено тристоронній договір № 990 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі - Контракт).

Відповідно з Довідками-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, які складено відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, за період з 15.08.2016 по 04.07.2020 відповідач повинна відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у ХНУВС в сумі 80 209 грн. 56 коп.

Однак, ОСОБА_1 , ХНУВС та ГУНП в Харківській області уклали контракт № 746м від 15.09.2020 про здобуття освіти у ВНЗ із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських за спеціальністю магістр «Правоохоронна діяльність».

Також за вказаним контрактом (магістр), у разі дострокового розірвання контракту, ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати всі витрати, які пов`язані з утриманням протягом її навчання.

Згідно з довідкою про фактичні витрати, пов`язані з утриманням магістра, відповідач повинна відшкодувати витрати за період з 15.09.2020 по 17.11.2020 у розмірі 13 687 грн. 15 коп., що складаються з грошового забезпечення у сумі 13 490 грн. 19 коп. та вартості комунальних послуг 196 грн. 96 коп.

Наведені розрахунки відповідачем не оскаржувались протягом навчання у ХНУВС також відповідач під підпис була з ними ознайомлена.

Також судом встановлено, що листом ГУНП України в Харківській області від 27.11.2020 року №8051/119/05-12-2020, який отримано позивачем 01.02.2020, повідомлено ХНУВС про звільнення відповідача зі служби в органах внутрішніх справ.

Відповідачу було вручено повідомлення вих. № 8004/119-12/01-2020 від 26.11.2020 року про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі.

Враховуючи, що відповідач не відшкодував витрати на навчання Харківському національному університету внутрішніх справ в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VІІІ вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України і здійснювали навчання курсантів, слухачів, ад`юнктів та докторантів за державним замовленням з підготовки фахівців для потреб міліції, продовжують їх навчання та підготовку як фахівців для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення для потреб міліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 72 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 було затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі по тексту - Порядок № 261), який набрав чинності 20.04.2017 та був дійсним на час звільнення відповідача із поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі по тексту - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з п. 2 Порядку, витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.

Таку типову форму затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2017 № 173, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07 березня 2017 р. за № 321/30189.

Вказаний контракт був підписаний особисто відповідачем.

Таким чином, підписуючи вказаний контракт, відповідач, ознайомлюючись з його змістом, усвідомлював, що в разі відрахування з навчання або звільнення зі служби в поліції в період навчання на заочній формі та протягом трьох років після закінчення навчання, він буде зобов`язаний відшкодувати навчальному закладу фактичні витрати, пов`язані з його утриманням та свідомо погодився на виконання таких умов.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Суд звертає увагу, що відповідач підписував контракт особисто на запропонованих типових умовах та був обізнаний про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, відповідачем по справі не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначений розрахунок ним оскаржувався після звільнення зі служби в Національній поліції України.

Отже, позивач здійснив всіх заходів задля надання можливості відповідачу добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання в ХНУВС.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо.

При цьому питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 по справі №820/1878/16.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі або ж звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу, на даний час зазначену вище суму коштів не відшкодував, доказів на спростування зазначеного не надано, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача в судовому порядку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо вимог позивача відносно стягнення з відповідача витрати зі сплати судового збору суд зазначає, що відповідно до положень ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки в даному випадку Харківський національний університет внутрішніх справ виступав в якості суб`єкта владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ (проспект Льва Ландау, буд. 27, м. Харків, 61080, код ЄДРПОУ 08571096) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням осіб у вищих навчальних закладах - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , проживає за адресою: ( АДРЕСА_1 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (Одержувач: ХНУВС код організації: 08571096, Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: UА418201720313271001201005066, МФО: 820172, призначення платежу *; 146302; 1600034;1;ННІ;* відшкодування витрат на утримання ПІБ звільненого з ОВС (поліції), юридична адреса: 61080, пр-т. Льва Ландау, 27, м. Харків) витрати, пов`язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 93896 (дев`яносто три тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн. 70 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.